Зоровий аналізатор має виняткове значення в житті людини та у її відносинах з навколишнім світом. Через нього людина отримує 90% інформації із зовнішнього середовища. Завдяки зору людина розрізняє форму, розміри, колір предмета, відстань, на котрій він знаходиться.
Зоровий аналізатор складається з ока, зорового нерва та зорового центру, розташованого в потиличній частині кори головного мозку.
Рис. 2.1. Будова ока (в розрізі):
1 — рогівка; 2 — передня камера;
3 — кришталик; 4 — райдужна оболонка;
5 — війкове (целіарне) тіло; 6 — склера;
7 — судинна оболонка; 8 — сітківка;
9 — скловидне тіло;
10 — центральна ямка жовтої плями сітківки;
11 — зоровий нерв
Світло, котре проникло в око, впливає на фотохімічну речовину елементів сітківки і розкладає. Продукти розкладу подразнюють нервові закінчення, які містяться в спеціальних рецепторах – паличках та колбочках. Імпульси, які при цьому виникають, надходять по волокнах зорового нерва в нервові клітини зорового центру, і ми можемо бачити колір, форму та величину предметів.
Узгоджений рух очей здійснюється за допомогою трьох пар м'язів, котрі повертають очне яблуко, внаслідок чого осі обох очей завжди скеровані на одну точку фіксації.
Око розрізняє сім основних кольорів та близько сотні відтінків. Кольорові відчуття викликаються впливом світлових хвиль довжиною 380-780 мм. Межі довжин хвиль, що відповідають певним кольорам, наступні:
- 380 - 455 мм - фіолетовий;
- 455 - 470 мм - синій;
- 470 - 500 мм - блакитний;
- 500 - 550 мм - зелений;
- 550-590 мм - жовтий;
- 590-610 мм - оранжевий;
- 610-780 мм - червоний;
