1. Для поданого з’єднання визначити тип з’єднання, підібрати посадку.
2. Прийняти номінальний розмір з’єднання.
3. Визначити граничні відхилення, допуски, граничні зазори та натяги.
4. Накреслити схеми полів допусків у масштабі та ескіз поперечного перерізу з’єднання.
5. Скласти умовне позначення з’єднання i його деталей.
Примітка. Умови роботи: навантаження постійні без частих реверсів; з’єднання нерухоме; з’єднання шестерні з валом утверджено - здійснюється у середині корпусу передаточного механізму.
Хід роботи.
Дано: номінальний діаметр d = 40 мм; довжина з’єднання ℓз= 60 мм.
1. При заданих умовах роботи з’єднання приймаємо призматичну шпонку, виконання 1; з таблиці 4,65 [2] вибираємо нормальне з’єднання шпонки з пазами шириною "В", тобто по посадках 
та 
.
2. З таблиці 4,64 [2] для діаметру вала d = 40 мм знаходимо переріз шпонки b×h = 12×8 мм та довжину шпонки ℓ = 56 < ℓз.
3. Для ширини шпонки b = 12h9 з таблиці 1.37 [1] знаходимо: es = 0; ei = - 43 мкм. Для ширини пазів вала b= 12N9: ES = 0; EI = - 43 мкм; втулки b = 12js9; ES = - EI = 21,5 мкм. Розраховуємо крайні зазори та натяги. У з’єднанні шпонки з пазом вала :
У з’єднанні шпонки з пазом втулки :
Допуски на другорядні та несполучуванні розміри знаходимо з таблиць 4.66 [2] відхилення; з 35.1 [1].
- на висоту шпонки 8 
= 8- 0,090,
- на довжину шпонки 56 
= 56- 0,740,
- на довжину паза вала 56 
= 56+1,200 ;
З таблиці 4.64 [2] визначаємо номінальні розміри паза, а з таблиці 4.66 [2] допуски на глибину пазів вала t1 та t2:
t1=5+0,2 або 
t2=3,3+0,2 або 
4. Креслимо графічне зображення схеми полів допусків та ескізи з’єднуємих деталей (мал. 3.1).
5. Визначення розмірів та граничних відхилень на поперечних перерізах шпонкового з’єднання, показані на мал. 3.1.
Умовне визначення:
Шпонка 12×8×56 ДЕСТ 23360-78
