Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“≈ћј 6. ќрган≥зац≥€ €к функц≥€ управл≥нн€. 1. —утн≥сть функц≥њ орган≥зац≥њ




 

ѕлан лекц≥њ

1. —утн≥сть функц≥њ орган≥зац≥њ.

2. ќснови теор≥њ орган≥зац≥њ.

3. ќснови орган≥зац≥йного проектуванн€.

4. “ипи орган≥зац≥йних структур управл≥нн€.

5. ”правл≥нн€ орган≥зац≥йними зм≥нами.

 

1. —утн≥сть функц≥њ орган≥зац≥њ

¬ процес≥ вивченн€ ц≥Їњ теми важливо усв≥домити, що в загальному розум≥нн≥, орган≥зац≥€ Ч це процес, спр€мований на об'Їд≠нанн€ та впор€дковану взаЇмод≥ю елемент≥в або частин (лю≠дей, ≥дей, речей, матер≥альних обТЇкт≥в) у ц≥ле, у результат≥ чого утворюЇтьс€ життЇ≠здатна, продуктивна, ст≥йка система, в тому числ≥ ≥ система управл≥нн€ ≥ стад≥€ управл≥нсго процесу ≥ господарюючий субТЇкт.

якщо ми звернемос€ до природи, то неодм≥нно з'€суЇмо, що в н≥й усе належним чином орган≥зовано. ќрган≥зац≥€ Ч поча≠ток природи, поза нењ немаЇ ≥ людського житт€.

ќрган≥зац≥йний п≥дх≥д до досл≥дженн€ будь-€коњ системи означаЇ вивченн€ њњ з погл€ду њњ внутр≥шньоњ структури ≥ в≥дношень з ус≥ма зовн≥шн≥ми сис≠темами. Ќеобх≥дн≥сть орган≥зац≥њ визначаЇтьс€ на€вн≥стю в елементах (частинах) системи (ц≥лого) таких протилежних властивостей, €к адаптивн≥сть один до одного та оп≥р. —туп≥нь же орган≥зованост≥ ц≥лого (систем) визначаЇтьс€ поЇднанн€м цих елемент≥в.

Ѕути орган≥зо≠ваним Ч означаЇ бути роз'Їднаним та бути об'Їднаним одно≠часно. –озкрити орган≥зац≥ю €к процес означаЇ з'€су≠вати структу≠ру обТЇкта, показати сам процес роз'Їднанн€-об'Їднанн€, показати переходи в≥д одн≥Їњ структури до ≥ншоњ.

ѕ≥дтримка орган≥зац≥њ самою орган≥зац≥Їю, €к процесс самоорган≥зац≥њ Ч основоположна властив≥сть орган≥зац≥њ, њњ внутр≥шн€ мета, самоц≥ль.

ќсновний закон орган≥зац≥њ Ч закон синерг≥њ Ч пол€гаЇ у тому, що сума властивостей (потенц≥ал≥в, енерг≥њ, €костей) орган≥зованого ц≥лого перевищуЇ "арифметичну" суму властивостей елемент≥в Ч складник≥в даного ц≥лого.

≈фект синерг≥њ виникаЇ за рахунок взаЇмноњ сп≥вучаст≥, взаЇмод≥њ елемент≥в, €к≥ знаход€тьс€ в межах ц≥лого. ÷ей закон маЇ р≥зне практичне викорис≠танн€ (наприклад, при формуванн≥ корпоративних стратег≥й).

¬ контекст≥ розгл€ду орган≥зац≥њ, €к функц≥њ управл≥нн€, необх≥дно насамперед усв≥домити сутн≥сть трьох ключових категор≥й: "орган≥зац≥€", "орган≥зац≥йний процес (д≥€льн≥сть)", "орган≥зац≥йна структура". ¬с≥ вони т≥сно повТ€зан≥ м≥ж собою, але не Ї синон≥мами.

ќрган≥зац≥€, €к функц≥€ управл≥нн€ Ц це процес под≥лу, групуванн€ та координац≥њ роб≥т, вид≥в д≥€льност≥ ≥ ресурс≥в дл€ дос€гненн€ поставлених ц≥лей. –еал≥зац≥€ функц≥њ орган≥зац≥њ зд≥йснюЇтьс€ у процес≥ орган≥зац≥йноњ д≥€льност≥.

ќрган≥зац≥йна д≥€льн≥сть Ц це процес, за допомогою €кого кер≥вник усуваЇ невизначен≥сть, безладд€, плутанину та конфл≥кти пом≥ж людьми щодо роботи або повноважень ≥ створюЇ середовище придатне дл€ њх сп≥льноњ д≥€льност≥.

ќсновними складовими орган≥зац≥йного процесу (орган≥зац≥йноњ д≥€льност≥) Ї (докладн≥ше вони розгл€даютьс€ у третьому питанн≥ лекц≥њ):

а) розпод≥л прац≥ - розпод≥л загальноњ роботи в орган≥зац≥њ на окрем≥ складов≥ частини, достатн≥ дл€ виконанн€ окремим роб≥тником в≥дпов≥дно до його квал≥ф≥кац≥њ та зд≥бностей;

б) департаментал≥зац≥€ - групуванн€ роб≥т та вид≥в д≥€льност≥ у певн≥ блоки (групи, в≥дд≥ли, сектори, цехи, виробництва тощо);

в) делегуванн€ повноважень - це процес передаванн€ кер≥вником частини будь-€коњ своЇњ роботи та повноважень, необх≥дних дл€ њњ виконанн€, п≥длеглому, €кий приймаЇ на себе в≥дпов≥дальн≥сть за њњ виконанн€;

г) встановленн€ д≥апазону контролю - визначенн€ к≥лькост≥ роб≥тник≥в, безпосередньо п≥длеглих даному менеджеров≥;

д) створенн€ механ≥зм≥в координац≥њ - забезпеченн€ вертикальноњ та горизонтальноњ координац≥њ роб≥т та вид≥в д≥€льност≥.

ќрган≥зац≥йний процес Ц це достатньо складний вид д≥€льност≥. …ого складн≥сть пол€гаЇ у необх≥дност≥ вибору р≥шенн€ з безл≥ч≥ можливих альтернатив, кожна з €ких не поступаЇтьс€ решт≥ з точки зору рац≥ональност≥ прийн€тт€ орган≥зац≥йного р≥шенн€.

÷е наочно п≥дтверджуЇ рис.6.1., на €кому представлено континууми можливих р≥шень в межах орган≥зац≥йноњ д≥€льност≥. ( онтинуум Ц це безперервна сукупн≥сть, наприклад, в математиц≥ Ц це сукупн≥сть вс≥х точок пр€моњ, €ка екв≥валентна сукупност≥ вс≥х д≥йсних чисел).  ≥нцевим результатом орган≥зац≥йноњ д≥€льност≥ Ї виб≥р певноњ позиц≥њ на вс≥х континуумах складових орган≥зац≥йноњ д≥€льност≥. “акий виб≥р у п≥дсумку ≥ формуЇ орган≥зац≥йну структуру.

ќрган≥зац≥йна структура в теор≥њ управл≥нн€ визначаЇтьс€ €к абстрактна категор≥€, що характеризуЇтьс€ трьома орган≥зац≥йними параметрами: 1) ступенем складност≥; 2) ступенем формал≥зац≥њ; 3) ступенем централ≥зац≥њ (рис.6.2.).

 
 

 

 


–ис. 6.1.  онтинууми можливих р≥шень в процес≥ орган≥зац≥йноњ д≥€льност≥

ѕ≥д складн≥стю розум≥Їтьс€ те, €к багато виразних ознак маЇ орган≥зац≥€. „им глибше розпод≥л прац≥, чим б≥льше вертикальних р≥вн≥в в ≥Їрарх≥њ управл≥нн€, тим б≥льше структурних п≥дрозд≥л≥в, тим складн≥ше координувати д≥€льн≥сть людей в орган≥зац≥њ.

—туп≥нь, у €кому орган≥зац≥€ покладаЇтьс€ на правила та процедури, спр€мовуючи повед≥нку своњх роб≥тник≥в ≥ Ї ступенем формал≥зац≥њ. „им б≥льше правил та регул€тор≥в в орган≥зац≥њ, €к≥ вказують, що можуть робити сп≥вроб≥тники, а що - н≥, тим б≥льш формал≥зованою Ї структура орган≥зац≥њ.

÷ентрал≥зац≥€ визначаЇ м≥сце, де переважно зосереджено право прийн€тт€ р≥шень. якщо вс≥ р≥шенн€ (або њх б≥льш≥сть) приймаютьс€ вищими кер≥вниками, тод≥ орган≥зац≥€ Ї

 

 
 

 

 


–ис. 6.2. ќсновн≥ складов≥ категор≥њ "орган≥зац≥йна структура"

централ≥зованою. ƒецентрал≥зац≥€ означаЇ, що право прийн€тт€ певних р≥шень передаЇтьс€ з вищих р≥вн≥в управл≥нн€ на нижч≥.

2. ќснови теор≥њ орган≥зац≥њ

«а критер≥Їм часу в розвитку теор≥њ орган≥зац≥њ вид≥л€ють:

1) класичну (≥Їрарх≥чну) теор≥ю орган≥зац≥њ;

2) неокласичну (повед≥нкову) теор≥ю орган≥зац≥њ;

3) сучасну (ситуац≥йну) теор≥ю орган≥зац≥њ.

 ласична теор≥€ орган≥зац≥њ сформувалас€ €к загальний теоретичний п≥дх≥д до визначенн€ орган≥зац≥йних параметр≥в, €кий ірунтуЇтьс€ на:

- вивчен≥ анатом≥њ орган≥зац≥њ;

- њњ формальн≥й структур≥;

- розпод≥л≥ прац≥ та спец≥ал≥зац≥њ;

- використанн≥ ≥Їрарх≥њ у побудов≥ орган≥зац≥њ.

¬ основу класичноњ теор≥њ орган≥зац≥њ покладено результати досл≥джень ј.‘айол€ та ћ.¬ебера. ¬они намагалис€ вид≥лити загальн≥ характеристики та законом≥рност≥ управл≥нн€ будь-€кою орган≥зац≥Їю. «а мету своњх досл≥джень вони ставили вид≥ленн€ "ун≥версальних принцип≥в управл≥нн€", дотримуючись €ких можна забезпечити усп≥х орган≥зац≥њ.

Ќайб≥льш ч≥тко 14 таких ун≥версальних принцип≥в сформулював ј.‘айоль у книз≥ "«агальна промислова адм≥н≥страц≥€" (ѕариж, 1916).

≤ншим в≥домим теоретиком класичноњ школи теор≥њ орган≥зац≥й був ћ.¬ебер ("“еор≥€ соц≥альних та економ≥чних орган≥зац≥й", 1947). ¬≥н в результат≥ емп≥ричного анал≥зу церковних, ур€дових, в≥йськових та комерц≥йних орган≥зац≥й сформулював концепц≥ю ≥деальноњ бюрократ≥њ. ¬ебер розгл€дав бюрократ≥ю €к нормативну модель, €к ≥деал, дос€гненн€ €кого мають прагнути вс≥ орган≥зац≥њ.

«а ¬ебером ≥деальна бюрократ≥€ маЇ 5 наступних основних характеристик:

1) високий ступ≥нь розпод≥лу прац≥ - кожна операц≥€ повинна виконуватис€ спец≥ал≥стом;

2) ч≥тка управл≥нська ≥Їрарх≥€ - кожний нижчий р≥вень контролюЇтьс€ вищим ≥ п≥дпор€дковуЇтьс€ йому;

3) численн≥ правила, стандарти та показники оц≥нки роботи - орган≥зац≥€ повинна розробити та встановити певний наб≥р правил та стандарт≥в, аби гарантувати певну Їдн≥сть виконанн€ роб≥т;

4) "дух формальноњ безособовост≥" - менеджери повинн≥ управл€ти б≥знесом за в≥дсутност≥ симпат≥й та переваг щодо окремих роб≥тник≥в;

5) п≥дб≥р кадр≥в в орган≥зац≥њ маЇ зд≥йснюватис€ виключно за д≥ловими та профес≥йними €кост€ми кожного сп≥вроб≥тника.

“аблиц€ 6.1.

—ильн≥ та слабк≥ сторони ≥деальноњ бюрократ≥њ

—ильн≥ —лабк≥
1. “ак≥ елементи, €к: - розпод≥л прац≥ - ≥Їрарх≥€ повноважень - використанн€ правил - п≥дб≥р кадр≥в за њх д≥ловими €кост€ми звичайно п≥двищують ефективн≥сть 2. Ѕюрократична модель Ї основою дл€ розум≥нн€ сутност≥ процесу орган≥зац≥њ 1. Ѕюрократична модель Ї жорсткою, стаб≥льною та негнучкою 2. ” кожн≥й модел≥ не приймаютьс€ до уваги людськ≥ та соц≥альн≥ процеси в орган≥зац≥њ 3. “езис щодо управл≥нн€ в дус≥ формальноњ безособовост≥ не Ї реал≥стичним

 

Ќеокласична (повед≥нкова) теор≥€ основну увагу зосереджуЇ на людин≥ в орган≥зац≥њ, б≥льш конкретно Ц на соц≥о-психолог≥чних в≥дношенн€х, ≥ндив≥дуальних та групових взаЇмозвТ€зках, децентрал≥зац≥њ повноважень тощо.

Ќайб≥льш ч≥тко повед≥нковий п≥дх≥д в теор≥њ орган≥зац≥њ був сформульований у прац€х професора ћ≥ч≥ганського ун≥верситету –.Ћайкерта. ¬ивчаючи результати д≥€льност≥ багатьох великих комерц≥йних орган≥зац≥й з метою зТ€суванн€ питань, що робить њх роботу б≥льш ефективною, в≥н д≥йшов висновку, що орган≥зац≥њ, €к≥ ор≥Їнтувалис€ на бюрократичну модель були менш ефективними проти орган≥зац≥й, €к≥ прид≥л€ли б≥льше уваги створенню робочих груп, повед≥нковим та соц≥альним аспектам д≥€льност≥ орган≥зац≥й.

Ћайкерт запропонував характеризувати орган≥зац≥њ за допомогою таких 8 ключових характеристик:

- процеси л≥деруванн€;

- процеси мотивац≥њ;

- процеси комун≥кац≥й (формальноњ ≥ неформальноњ);

- процеси взаЇмод≥њ (кер≥вник п≥длеглий);

- процеси прийн€тт€ р≥шень(зверху, знизу);

- процеси встановленн€ ц≥лей (залученн€ п≥длеглих);

- процеси контролю (жорсткий, частий ≥ навпаки);

- процеси дос€гненн€ ц≥лей (оц≥нка роботи по дос€гненню ц≥лей).

¬≥дпов≥дн≥ значенн€ кожного з цих параметр≥в дозвол€ють в≥днести ту або ≥ншу орган≥зац≥ю до одн≥Їњ з 4 запропонованих Ћайкертом систем управл≥нн€ (рис. 6.3.).

Ѕазисну бюрократичну форму орган≥зац≥њ –.Ћайкерт назвав "—истема 1". ≤ншою крайньою формою Ї "—истема 4".

Ћайкерт вважав, що до "системи 4" €к найб≥льш ефективноњ з точки зору орган≥зац≥йних параметр≥в мають прагнути вс≥ орган≥зац≥њ.

“аким чином, повед≥нковий п≥дх≥д (так само €к ≥ бюрократичний) Ї ун≥версально ор≥Їнтованим, тобто з позиц≥й цих двох п≥дход≥в ≥снуЇ лише один найкращий вар≥ант орган≥зац≥йного р≥шенн€. ¬ цьому ≥ пол€гаЇ основний недол≥к €к класичноњ,так ≥ повед≥нковоњ теор≥й орган≥зац≥њ.

—учасна теор≥€ (ситуац≥йний п≥дх≥д)розгл€даЇ орган≥зац≥ю €к в≥дкриту систему, €ка знаходитьс€ у пост≥йн≥й взаЇмод≥њ з≥ своњм зовн≥шн≥м середовищем, до €кого вона маЇ пристосуватис€. —учасна теор≥€ орган≥зац≥њ спр€мована на вивченн€ механ≥зм≥в адаптац≥њ орган≥зац≥њ до свого середовища.

—учасна теор≥€ орган≥зац≥њ на в≥дм≥ну в≥д класичного та неокласичного п≥дход≥в грунтуЇтьс€ на тому, що не ≥снуЇ найкращоњ, ≥деальноњ структури або модел≥ до €коњ мають прагнути вс≥ орган≥зац≥њ.  ращою структурою орган≥зац≥њ буде така, €ка найб≥льш повно враховуЇ вплив ситуац≥йних фактор≥в, €к≥ характерн≥ дл€ даноњ орган≥зац≥њ.

ƒо основних ситуац≥йних фактор≥в, €к≥ впливають на формуванн€ орган≥зац≥йноњ структури сучасна теор≥€ орган≥зац≥њ в≥дносить так≥:

1) технолог≥ю;

2) розм≥ри орган≥зац≥њ;

3) середовище;

4) стратег≥ю.

 

—истема1 —истема2 —истема3 —истема4
У≈ксплуататорсько- авторитарнаФ Уѕрихильно-авторитарнаФ У онсультативно-демократичнаФ Уѕартисипативно-демократичнаФ
ò ò ò ò
 ер≥вники автократичн≥, не дов≥р€ють п≥длеглим, мотивують прац≥вник≥в погрозою покаранн€, застосовують заохоченн€, ≥нформац≥ю допускають т≥льки зверху вниз, обмежують прийн€тт€ р≥шень т≥льки вищою ланкою  ер≥вники поблажливо впевнен≥ ≥ соб≥ ≥ в≥р€ть у п≥длеглих, мотивують њх заохоченн€ми та в €к≥йсь м≥р≥ страхом ≥ покаранн€м, допускають де€ку ≥нформац≥ю знизу, отримують ≥дењ в≥д п≥длеглих, дозвол€ють приймати р≥шенн€ з де€ких питань, але п≥д суворим контролем  ер≥вники надають значну, але не повну дов≥ру п≥длеглим, прагнуть конструктивно використати њх ≥дењ ≥ точки зору, вико-ристовують дл€ мотивац≥њ заохоченн€ з р≥дким покаранн€м, орган≥зовують пот≥к ≥нформац≥њ в обох напр€мках, консультуютьс€ з п≥длеглими  ер≥вники ви€вл€ють повну дов≥ру до п≥длеглих з ус≥х питань, завжди вислуховують њх думки та конструктивно њх використовують, заохочують п≥длеглих, залучають њх до постанов ки ц≥лей ≥ оц≥нки роботи по њх дос€гненню, орган≥ зовують широкий обм≥н ≥нформац≥Їю, д≥ють €к р≥вн≥ у склад≥ груп

–ис.6.3. —истеми управл≥нн€ орган≥зац≥Їю за –.Ћайкертом

ѕри цьому сл≥д зауважити, що кожний ≥з зазначених фактор≥в впливаЇ на формуванн€ орган≥зац≥йноњ структури не т≥льки пр€мо, але ≥ непр€мо (опосередковано), тобто шл€хом њх взаЇмного впливу один на одного.

“ехнолог≥€. ” широкому розум≥нн≥ технолог≥€ Ц це процес конверс≥њ (перетворенн€) вход≥в в орган≥зац≥ю (людських, ф≥нансових, ф≥зичних та ≥нформац≥йних ресурс≥в) у виходи з орган≥зац≥њ (продукц≥€, послуги, прибутки/збитки). “аке розум≥нн€ технолог≥њ дозвол€Ї використовувати цю категор≥ю дл€ характеристики будь-€коњ орган≥зац≥њ, а не лише виробничоњ.

ƒосл≥дженн€ повТ€зан≥ з вивченн€м взаЇмозвТ€зк≥в "технолог≥€-структура" проводилис€ ƒжоан ¬удвордом ≥ „арльзом ѕерроу.

Ќа початку 60-х рок≥в група науковц≥в п≥д кер≥вництвом ƒж. ¬удворд досл≥джувала д≥€льн≥сть малих п≥дприЇмств з метою встановити взаЇмозвТ€зки м≥ж розм≥рами орган≥зац≥њ та њњ структурою. јле так≥ взаЇмозвТ€зки не ви€вилис€ доти, доки вс≥ ф≥рми не класиф≥кували за типами технолог≥й. Ѕули визначен≥ 3 типи технолог≥й:

- одиничне виробництво,

- масове виробництво,

- процесне (безперервне) виробництво.

–езультати подальших досл≥джень дозволили зробити так≥ висновки:

1. ўо ≥снуЇ т≥сний звТ€зок м≥ж типом технолог≥њ ≥ орган≥зац≥йною структурою.

2. ўо ефективн≥сть д≥€льност≥ орган≥зац≥њ залежить в≥д того, наск≥льки структура ф≥рми в≥дпов≥даЇ використовуван≥й технолог≥њ. ќтже, не ≥снуЇ "≥деальноњ" орган≥зац≥йноњ структури ф≥рми. ќрган≥чний принцип побудови орган≥зац≥йноњ структури спри€Ї ефективн≥й робот≥ орган≥зац≥й, €к≥ використовують технолог≥њ одиничного та процесного виробництва, а бюрократичний (механ≥стичний) принцип п≥дходить дл€ орган≥зац≥й з технолог≥Їю масового виробництва (див. табл.6.2.).

“аблиц€ 6.2.

¬плив типу використовуваноњ технолог≥њ на виб≥р орган≥зац≥йноњ структури за ƒж.¬удворд

  “ипи технолог≥й
ќдиничне виробництво ћасове виробництво ѕроцесне виробництво
—труктурн≥ характеристики п≥дприЇмств а) низька вертикальна диференц≥ац≥€ б) низька горизонтальна диференц≥ац≥€ в) низька формал≥зац≥€ а) середн€ вертикальна диференц≥ац≥€ б) висока горизонтальна диференц≥ац≥€ в) висока формал≥зац≥€ а) висока вертикальна диференц≥ац≥€ б) низька горизонтальна диференц≥ац≥€ в) низька формал≥зац≥€
Ќайефективн≥ша структура орган≥чна механ≥стична орган≥чна

 

Ќедол≥ком класиф≥кац≥њ технолог≥й, запропонованоњ ƒж.¬удворд Ї те, що њњ можна застосувати переважно дл€ виробничих орган≥зац≥й.

Ѕ≥льш широку основу дл€ класиф≥кац≥њ технолог≥й запропонував „. ѕерроу. ¬≥н розгл€дав технолог≥њ кр≥зь призму двох таких критер≥≥в:

1) ступ≥нь м≥нливост≥ завдань у робот≥ ≥ндив≥дуума;

2) тип досл≥дних процедур дл€ пошуку метод≥в реагуванн€ на ц≥ зм≥ни (або ступ≥нь, у €кому проблема п≥ддаЇтьс€ анал≥зу).

¬≥дпов≥дно до цього (див. рис.6.4.) „.ѕерроу вид≥лив наступн≥ технолог≥њ: рутинну, ≥нженерну, нерутинну, рем≥сничу.

—туп≥нь м≥нливост≥ завдань

 
 

низький високий

 

–ис. 6.4.  ласиф≥кац≥€ технолог≥й за „.ѕерроу

–утинна технолог≥€ Ц за такоњ технолог≥њ роб≥тники мають в≥дносно пост≥йн≥ (устален≥) завданн€, а проблеми, €к≥ при цьому виникають легко п≥ддаютьс€ анал≥зу ≥ вир≥шенню (виробництво стал≥, автомоб≥л≥в).

≤нженерна технолог≥€ Ц дл€ такоњ технолог≥њ характерн≥ част≥ зм≥ни завдань, проте проблеми, €к≥ при цьому виникають, вир≥шуютьс€ в≥дпрацьованими, рац≥ональними та системними методами (буд≥вництво мост≥в).

Ќерутинна технолог≥€ Ц маЇ справу з частими зм≥нами завдань роб≥тникам та багатьма проблемами, €к≥ важко п≥ддаютьс€ вир≥шенню (аерокосм≥чна промислов≥сть).

–ем≥снича технолог≥€ Ц за такоњ технолог≥њ завданн€ не зм≥нюютьс€ часто, проте проблеми, €к≥ при цьому виникають досить складн≥ дл€ анал≥зу (ремонт машин та устаткуванн€).

Ќа заклад≥ такоњ класиф≥кац≥њ „. ѕерроу зробив так≥ висновки:

1) €кщо проблеми, €к≥ виникають в орган≥зац≥њ можна вивчити на системн≥й основ≥ з використанн€м лог≥чного та рац≥онального анал≥зу, то сл≥д використовувати рутинну та ≥нженерну технолог≥ю;

2) €кщо проблеми, €к≥ виникають в орган≥зац≥њ не можуть бути вир≥шен≥ рац≥ональними методами, а вимагають використанн€ ≥нту≥ц≥њ, передбачень, досв≥ду, то сл≥д використовувати рем≥сничу та нерутинну технолог≥ю;

3) €кщо нов≥, незвичайн≥ проблеми зТ€вл€ютьс€ досить часто, дл€ њх вир≥шенн€ доц≥льно використовувати ≥нженерну або нерутинну технолог≥њ;

4) €кщо нов≥ проблеми виникають пор≥вн€но р≥дко, то перевагу сл≥д надавати рутинн≥й або рем≥сничий технолог≥њ.

ўо ж це все означаЇ з точки зору взаЇмозвТ€зку технолог≥њ та структури? Ќа думку „. ѕерроу, технолог≥€ Ц це процес або методи трансформац≥њ вход≥в у виходи, €к≥ в≥др≥зн€ютьс€ за ступенем њх рутинност≥. „им б≥льш рутинну технолог≥ю використовуЇ орган≥зац≥€, тим б≥льш стандартизованою маЇ бути њњ структура. –утинна технолог≥€ асоц≥юЇтьс€ з бюрократичною структурою. „им б≥льш нерутинною Ї технолог≥€, тим б≥льше п≥дстав дл€ застосуванн€ орган≥чноњ орган≥зац≥йноњ структури.

–озм≥ри орган≥зац≥њ. ¬чен≥ јстонського ун≥верситету з Ѕ≥рм≥нгему вивчали широке коло орган≥зац≥й з метою визначенн€ впливу технолог≥њ та розм≥р≥в ф≥рми на њњ структуру. «а результатами своњх досл≥джень вони прийшли до таких висновк≥в:

1. “ехнолог≥€ чинила сильний вплив на структурн≥ характеристики т≥льки в малих ф≥рмах.

2. ¬ крупних ф≥рмах т≥сний звТ€зок м≥ж технолог≥Їю та структурою зникаЇ. —ильн≥ший вплив на структуру в цьому випадку чинили розм≥ри орган≥зац≥њ.

 лючов≥ аспекти впливу розм≥ру орган≥зац≥њ на њњ структуру схематично можна представити так (див. рис.6.5.):





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-07; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 937 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1976 - | 1942 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.036 с.