Приклад 1. На АЗС, розташованій у селітебній зоні, є 5 підземних резервуарів, кожний місткістю 25 м3 для різних видів палива: дизельного і бензинів марок А-76

На АЗС, розташованій у селітебній зоні, є 5 підземних резервуарів, кожний місткістю 25 м³ для різних видів палива: дизельного і бензинів марок А-76, А-80, А-92, А-95. Максимальна заповнюваність резервуа­рів не більше ніж 90%. Легко можна підрахувати, що кількість (М, тонн) небезпечних речовин 2 категорії (горючі рідини) з урахуванням густини видів палива, заповнюваності резервуарів, становитиме:

М = V · ρ · k, (1)

де V - об'єм місткості (25 м^З), ρ - середня густина бен­зинів (0,78 т/м^З) і дизельного палива (0,86 т/м^З), k - коефі­цієнт заповнення (0,9).

М = 1 · (25 · О,86 · О,9) + 4 · (25 · 0,78 · 0,9) = 89,55 т.

Норматив порогової маси небезпечних речовин 2 категорії (го­рючі рідини) згідно з додатком 2 для 1 класу не­безпеки складає 50000 т, для 2 класу - 5000 т. На АЗС є всього 89,55 т, що значно менше від нормативу порогових мас від­повідних класів і становить 0,18% (1 класу) і 1,8% (2 класу). Спочатку можна зробити висновок, що АЗС не на­лежить до об'єктів підвищеної небезпеки (1 і 2 класів) за масою небезпечних речовин.

Згідно з п. 16, у зв'язку з розташуванням АЗС у селітебній зоні і тим, що мінімальна відстань до місць великого скупчення людей становить усього 150 м, про­водимо розрахунок за відстанню:

Q _{1 або 2 класи} ⁼ Q _{2 кат} · (R_mіn / R_max)², (2)

де Q _{2 кат}- норматив порогової маси (50000 і 5000 т);

R_mіn- 150 м;

R_max - 500 м для небезпечних речовин 1 і 2 груп («ви­бух» і «пожежа»).

Q _{1 класу}= 50000 • (150/500)² = 4500 т,

Q _{2 класу}= 5000 • (150/500)² = 450 т.

Робимо остаточний висновок: АЗС не належить до об'єктів підвищеної небезпеки ні за масою небезпечних речовин (89,5 т <5000 т < 50000 т), ні за відстанню, ос­кільки 89,55 т <450 т < 4500 т.

Для даної АЗС розробка декларації безпеки не потрібна.

Пункт 16 може негативно вплинути на господарську діяльність підприємства через недосконалість норматив­но-правових актів, наприклад, у випадках, коли на потен­ційно небезпечному об'єкті знаходяться небезпечні речо­вини в кількостях, що не перевищують порогові значення відповідних класів, але об'єкт розташований на відстані менше ніж 500 м до місць великого скупчення людей, транспортних магістралей [2]. Розглянемо вже наведений приклад 1 по АЗС (побудованих в основному поблизу транспортних магістралей) і візьмемо мінімальну відстань до транспортної магістралі 20 м..

Приклад 2.

Використовуючи формулу (1) ми визначили, що АЗС не належить до об'єктів підвищеної небезпеки за масою небезпечних речовин. Застосовуємо формулу (2), але мінімальною буде відстань 20 м.

Q _{1 класу}= 50000 • (20/500)² = 80 т,

Q _{2 класу}= 5000 • (20/500)² = 8 т.

У даному випадку АЗС не належить до об'єктів підвищеної небезпеки за масою небезпечних речовин (89,55 т < 5000 т < 50000 т), але належить до об'єктів підвищеної небезпеки 1 класу за відстанню, оскільки 89,55 т > 80 т > 8 т.

Така АЗС, відповідно до законодавства, зобов'язана розробити декларацію безпеки 1 класу і сплатити страховий внесок у розмірі 51 тис. грн.

Передбачається, що 1 клас небезпеки надаватиметься об'єкту тільки у випадку, якщо сумарна кількість небез­печних речовин досягне або перевищить порогову ма­су 1 класу небезпеки. Тому цілком зрозуміла різ­ниця з обов'язкового страхування цивільної відпові­дальності суб'єктів господарської діяльності за шкоду, яка може бути завдана третім особам об'єктами підви­щеної небезпеки 1 і 2 класів. Відповідно до п. 7 «По­рядку і правил проведення обов'язкового страхування...», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 16.11.02 р. № 1788, щорічний внесок страхов­ки за класами небезпеки складає для:

1 класу - 51 тис. грн. при сумі страховки 3 млн. 400 тис. грн;

2 класу - 7 тис. 140 грн. при сумі страховки 1 млн. 190 тис. грн.

Згідно п. 11 «Порядку ідентифікації...» у розрахунках сумарної маси небезпечних речовин може не врахову­ватися маса небезпечних речовин, які знаходяться на об'єкті в об'ємах не більше ніж 2% порогової маси, але, на жаль, для речовин однієї групи, а не категорії.

Згідно з п. 8 (абзац 2) «Порядку декларування...» об'єкти підвищеної небезпеки протягом року після державної реєстрації об'єкту підвищеної небезпеки, що експлуатується, зобов'язані розробити і разом з по­зитивним висновком експертизи надати декларацію безпеки.

Враховуючи великий обсяг роботи, що можна порів­няти з кандидатськими і докторськими дисертаціями, і реальні терміни розробки декларації, виконання їх са­мостійно суб'єктами господарської діяльності маловірогідне. Для цієї роботи необхідно залучати висококвалі­фікованих фахівців або спеціалізовані організації (ті, що професійно займаються розробкою декларацій на високому рівні). Зміст декларації складається з декількох розділів:

1. Загальні відомості про об'єкт підвищеної небезпеки.

2. Заходи щодо забезпечення безпеки об'єкту підвищеної небезпеки і локалізації наслідків аварій.

3. Результати аналізу ступеня небезпеки і оцінки рівня ризику.

4. Дані про розробника декларації безпеки.

5. Розрахунково-пояснювальна частина.

6. Список використаних джерел.

7. Висновок.

Розділ декларації «Розрахунково-пояснювальна ча­стина» містить:

- дані про технологію (включаючи характеристики небезпечних речовин, описи принципових технологіч­них схем, плани розміщення устаткування, перелік основного устаткування, дані про розподіл небезпечних речовин і т.д.);

- аналіз рівня ризику виникнення аварій (вклю­чаючи відомості про аварії, аналіз основних причин і чинників виникнення аварій, оцінку можливих нега­тивних наслідків для певних об'єктів «турботи» сус­пільства тощо).

Аналіз рівня ризику виникнення аварій - найва­жливіший і, як вже показали результати, найважчий для розробки. На жаль, у більшій частині розроблених декларацій у цей розділ вписується зміст ГОСТів, мето­дик, технологічних регламентів, інструкцій без кон­кретного застосування до декларованих об'єктів. Для розробки декларації об'єкта підвищеної небезпеки 1 класу потрібне виконання «Методики визначення ризиків і їх прийнятних рівнів для декларування без­пеки об'єктів підвищеної небезпеки» в повному обсязі, для 2 класу небезпеки вимоги обмежуються виконан­ням пункту 17 (визначення масштабів наслідків аварій, включаючи аналіз можливих впливів на людей, майно і навколишнє середовище). Висока якість деклара­цій, що розробляються, підвищує готовність до дій у надзвичайних ситуаціях на промислових об'єктах.

Таким чином, при розробці декларації основну ува­гу слід приділяти якісному аналізу можливих сценаріїв виникнення і розвитку аварій. Необхідно навести де­тальний опис можливих наслідків аварій для персона­лу, населення, матеріальних об'єктів, навколишнього середовища, розрахувавши вірогідність розвитку дано­го сценарію.

Аналіз якості декларацій виявив проблему участі в декларуванні безпеки некваліфікованих фахівців і ор­ганізацій. Таке положення призвело до формалізму при проведенні декларування.

При оцінці якості декларації важливо знати не тільки, якими методами оцінені ризики, але і яка кваліфікація екс­перта, що їх оцінював.