Основні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 року
Лекции.Орг

Поиск:


Основні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 року




Глибокі хиби Основних Законів і про вищі державні установи, якими 23 квітня 1906 року була створена так звана конституція, були очевидні із самого початку для всякого знайомого з державною наукою.

Для аналізу їх не було потреби навіть у досвідченій перевірці.

Але ця гірка перевірка усе ж випала на частку Росії, і річне існування конституції 1906 року було річним приведенням країни в анархічний стан...

Закони ці виявилися настільки неможливими, нездійсненними, що після Маніфесту 3 червня 1905 року, по суті, не було відоме що є закон і що не закон.

Такий стан не міг протриматися довгий час.

Своєрідний утвір 1906 року так чи інакше неминуче був спричинений на провал.

Але саме через це необхідно як можна уважніше вникнути в усі його помилки і гріхи, щоб усунути його недоліки для яких-небудь подальших катастроф, шляхом свідомої мирної перебудови.

Якщо потрібно назвати основну причину хиб конституції 1906 року, то вона, звичайно, складається в безмежній сваволі її творців, у їхньому переконанні, ніби-то життям народу і держави можна розпоряджатися як здумаєтся, цілком не узгоджуючись із самостійними законами життя нації.

Таке переконання, звичайно, може бути лише при дуже малому знайомстві з державною наукою, що і проявилося в частковостях побудови цієї конституції.

Інше довершила неймовірна поспішність роботи, яка потребувала глибокої обдуманості. І, звичайно, у цьому відношенні великий промах (якщо тільки це не було умисним) склала та обставина, що кодифікація нових законів не була проведена законним порядком через колишню Державну раду...

Відзначимо тільки одну рису, для нього фатальну.

У ньому позначилося очевидне прагнення до обмеження Царської влади, а водночас неможливість зробити це явно і відкрито, замінивши знищену Царську владу в якийсь інший, рівносильний для потреб держави.

Ця обставина була причиною того, що, підриваючи Царську владу, але не створюючи нічого рівносильного, конституція підривала самі основи державності. Творці її, очевидно, погано усвідомлювали цей наслідок своїх праць.

Точно так само вони цілком не усвідомлювали значення національності для держави.

Тим часом держава є не що інше, як організована нація.

Тому закони, що визначають державний устрій, мають задачею й обов'язком відповідати двом рядам умов, що існують поза волею законодавця, яким він, хоче або не хоче, повинний підкоритися:

1) загальним законам державності, обумовленим самою її природою;

2) спеціальним умовам життя нації, що також не залежать від сваволі законодавця.

Але конституція 1906 року ні тих, ні інших умов не знала і знати не хотіла, а тому потрясла основи як державного, так і національного життя. З перших своїх основ до останніх висновків вона явилася, тому, знаряддям не творення, а руйнації.

Роздивимося деякі щаблі її дії, що дезорганізували державне управління.

Насамперед, введені в 1906 році зміни по суті складали спробу державного перевороту.

Цю конституцію не можна розглядати ні як реформу, ні як революцію. Її основна тенденція - не поліпшення Монархії, а заміна однієї Верховної влади другою.

Така перерва складає власне революцію. Дійсно, до Конституції Верховну владу держави займав Монарх. Це був інститут давній, історичний, установлений навіть установчим Земським собором 1613 року.

Відповідно з цим, по старих Основних Законах, Імператор був і іменувався Верховною владою, Самодержавною і Необмеженою. Конституція 1906 року викреслила слово "необмежений" і обмеження влади Імператора провела послідовно у усій своїй побудові. Стаття 7-а нових законів прямо обмежувала законодавчу владу Імператора.

Весь зміст глави 1-ої нових Основних Законів (іменованих немов глузування або через непорозуміння "Про сутність Верховної Самодержавної влади") є не що інше, як встановлення досить вузьких меж влади Імператора. Те, що він мав право робити по пунктах перераховується, і нічого іншого він, за законом, не мав права починати. Утримання ж прав, відведених Імператору, таке, що він уже зовсім не складав Верховної влади, а лише деяку частинку її, із 1/3 частиною законодавчих прав, із досить сильними, хоча все-таки обмеженими виконавчими - правами і з цілком фіктивними судовими. Між іншим, по статті 24-й нових законів, навіть у порядку Верховного управління укази і повеління, видані Государем, повинні бути "скріплені" головою Ради міністрів або хоч міністрами...

Вони на всі лади, усно, у прокламаціях і т.д., потребували знищення Самодержавства і скликання Установчих зборів. Але конституція не дала Установчих зборів і зберегла в законі слово "Самодержавство"... Революціонери, утім, і самі негайно заявили, що конституції 1906 року не приймають.

Але, не маючи ніякої опори в народній волі, спроба перевороту суб'єкта Верховної влади точно так само зроблена без уповноваження волі Монарха.





Дата добавления: 2015-05-06; просмотров: 563 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.003 с.