Реалізація організаційних стосунків здійснюється за допомогою організаційно-розпорядчих методів, які частіше називаються адміністративними.
Адміністративні методи тісно пов'язані з економічними методами, оскільки вони спрямовані на вирішення єдиних завдань і досягнення однієї мети. Застосування цих методів передує економічним методам, оскільки спочатку треба сформувати власне об'єкт управління і структуру управління. В процесі виробничої діяльності економічні методи управління реалізуються у формі адміністративного впливу суб'єкта управління на об'єкт управління (ухвали, накази, розпорядження). Відрізняються адміністративні методи управління від економічних формою прояву і механізмом дії. Якщо економічні методи спираються на економічні інтереси людей, то адміністративні засновані на почутті боргу, відповідальності, дисципліни і розуміння можливості адміністративного покарання.
Особливості організаційно-розпорядливих методів управління:
– прямий вплив на об'єкт управління;
– обов'язковість виконання адміністративних вирішень вищестоящих органів для підлеглих структур;
– суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок і розпоряджень.
Акти управління підрозділяються на нормативні й індивідуальні.
Нормативні акти управління не мають конкретного адресата і містять загальні норми щодо тих або інших умов і мають тривалий період дії (статути, положення про підрозділ, посадові інструкції, норми витрат матеріалів, праці, стандарти).
Індивідуальні акти управління адресуються певним об'єктам управління (накази, розпорядження, вказівки).
Організаційно-розпорядчі методи управління ділять на три групи: організаційно-стабілізуючі, розпорядчі і дисциплінарні.
Організаційно-стабілізуючі методи управління виконують основну роль. З їх допомогою на тривалий час визначають структуру управління, способи взаємодії елементів системи управління, функції, повноваження і форми відповідальності об'єкту управління. Виражено це через систему документів, серед яких, – статут підприємства або організації, колективний договір між організацією і трудовим колективом, організаційна структура, штати, положення про підрозділи, посадові інструкції. Ці документи обов'язкові для виконання всіма співробітниками, а їх невиконання спричиняє за собою вживання заходів дисциплінарної дії. До складу методів організаційно-стабілізуючого управління входять регламентація, нормування і інструктаж.
Регламентація полягає в розробці і введенні в дію організаційних положень, обов'язкових для виконання протягом визначеного цими положеннями часу (положення про підрозділ, посадові інструкції).
Нормування – м'якший метод адміністративного впливу. Він призначений для встановлення нормативів, які служать орієнтирами в діяльності. Залежно від рівня управління розрізняють:
– загальнодержавні нормативи: норми оподаткування, ставки ввізних мит, мінімальний розмір заробітної плати;
– загальносистемні нормативи: норми амортизації, природного спаду при зберіганні і перевезеннях;
– внутрішньовиробничі норми: витрачання сировини, пального, норми вироблення.
По видах норми діляться на технічні, планово-економічні, трудові, фінансово-кредитні, матеріально-постачальницькі.
По термінах дії розрізняють довгострокові і короткострокові норми.
Інструктаж – найбільш м'який спосіб організаційного впливу. Він полягає в ознайомленні з умовами роботи, особливостями виконання завдання, в застереженні від можливих помилок, порадах щодо виконання окремих видів робіт і операцій. Інструктаж завжди має форму методичної і інформаційної підтримки, здійснюваної за допомогою радіо, телефону, відеопристроїв, особистим контактом.
Розпорядчі методи управління застосовуються, коли в практиці управління виникають проблеми, які не вкладаються у встановлені регламенти і нормативи. Такі ситуації обумовлені порушенням зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління, недостатньою обґрунтованістю деяких управлінських рішень, зривами постачань, зміною характеру попиту і призводять до відхилень від прийнятих планів. В цьому випадку застосовуються способи розпорядливого впливу. Розпорядливий вплив здійснюється на основі розробки управлінських рішень щодо способів подолання відхилень, що виникають. Такі рішення виходять від керівників, мають обов'язковий характер і не підлягають обговоренню або зміні. Для розпорядчого впливу характерна нерегулярність його виникнення, оскільки відхилення в прийнятому порядку управління виникають раптово і їх важко передбачити. Розпорядливий вплив може бути у формі ухвали, директиви, наказу (основна форма), розпорядження або резолюції.
Важливим практичним питанням управління є ефективність виконання розпорядчих методів. Визначити її рівень можна шляхом зіставлення того, що передбачалося наказами і іншими формами розпорядливого впливу, з тим, що досягнуте фактично при їх реалізації.
Дисциплінарні методи управління призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків і стосунків, а також відповідальності персоналу за належного виконання дорученої роботи.
Дисциплінарна відповідальність і стягнення застосовуються, коли працівником здійснюється дисциплінарна провина – протиправне винне невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків. Невиконання працівником обов'язків існує тоді, коли доведена його особиста провина і він діяв навмисно або необережно. Якщо ж працівник порушив свої трудові обов'язки з не залежної від нього причини (відсутність необхідних умов, недостатня кваліфікація), то він не може притягатися до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність настає за наявності трьох умов:
– невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків;
– бездіяльність працівника або перевищення ним своїх повноважень;
– порушення працівником правових норм.
Дисциплінарні стягнення накладаються керівником підприємства і іншими посадовими особами, яким надано таке право в установленому порядку (начальник цеху, відділу, служби, ділянки).
Звільняти працівників можуть лише керівники підприємств, а керівники структурних підрозділів можуть виходити із клопотанням про застосування такого виду дисциплінарного стягнення.
