Економічні методи перш за все стимулюють діяльність організації по забезпеченню інтересів всього суспільства. Здійснюється це через систему оподаткування, кредитування, різного роду пільг. Ці методи також займають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають і зацікавлюють персонал в ефективній роботі (заробітна плата, премії, участь в прибутках, інші винагороди). Тобто впливом на безпосередні інтереси об'єкту управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без постійного і безпосереднього втручання зверху.
До економічних методів управління відносять: організаційно-виробниче планування, програмно-цільове управління, комерційний розрахунок, систему економічних регуляторів господарської діяльності.
Організаційно-виробниче планування – розробка системи показників, що охоплюють всю діяльність підприємства (виробництво, реалізація, закупівлі сировини і матеріалів, фінанси, запаси матеріалів і товарів, робоча сила). Специфіка планування як методу управління полягає:
– у його цільовій спрямованості (показує виконавцям, яких результатів треба досягти);
– у його адресній спрямованості (планове завдання адресується конкретному підрозділу або виконавцеві);
– у визначенні тимчасового інтервалу (рік, місяць, тиждень, зміна).
Програмно-цільове управління як метод застосовується у випадках виникнення складних завдань, для яких ще не розроблені механізми їх розв'язання. Цільове управління дозволяє розглядати нову мету діяльності з різних точок зору, спроектувати під неї структуру ресурсів і показників.
Комерційний розрахунок грунтується на загальних принципах ринкової економіки: цілковита відповідальність за результати діяльності, конкуренція виробників товарів і послуг, вільне ціноутворення. Система економічних регуляторів господарської діяльності складається з:
– загальнодержавних регуляторів: податки, кредити, регульовані ціни і тарифи, економічні пільги;
– місцевих регуляторів, вживаних органами місцевої влади для поповнення своїх бюджетів (місцеві податки і збори, рентні платежі);
– внутрісистемних регуляторів господарської діяльності підвідомчих підприємств – це централізоване створення фондів (резервного, капітальних вкладень, підготовки кадрів, страхування) і внутрігосподарських відрахувань на загальноорганізаційні цілі. Норми відрахувань до цих фондів встановлюються органом управління організації або підприємства.
Комплекс економічних регуляторів має бути гнучким, своєчасно враховувати зміни економічній ситуації, а само кількість регуляторів у міру становлення ринкових стосунків повинна зменшуватися.
Реалізація економічних методів управління здійснюється в системі економічних стосунків між членами трудового колективу. Керівництво організації за допомогою різних компонентів оплати праці (основної і додаткової заробітної плати, премій) регулює матеріальну зацікавленість працівників.
Ця система взаємин досить складна, оскільки включає економічні, соціальні, психологічні і організаційні стосунки.
