Економічні методи управління персоналом

Економічні методи перш за все стимулюють діяльність організації по забезпеченню інтересів всього суспільства. Здійснюється це через систему оподаткування, кредитування, різного роду пільг. Ці методи також займають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають і зацікавлюють персонал в ефективній роботі (заробітна плата, премії, участь в прибутках, інші винагороди). Тобто впливом на безпосередні інтереси об'єкту управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без постійного і безпосереднього втручання зверху.

До економічних методів управління відносять: організаційно-виробниче планування, програмно-цільове управління, комерційний розрахунок, систему економічних регуляторів господарської діяльності.

Організаційно-виробниче планування – розробка системи показників, що охоплюють всю діяльність підприємства (виробництво, реалізація, закупівлі сировини і матеріалів, фінанси, запаси матеріалів і товарів, робоча сила). Специфіка планування як методу управління полягає:

– у його цільовій спрямованості (показує виконавцям, яких результатів треба досягти);

– у його адресній спрямованості (планове завдання адресується конкретному підрозділу або виконавцеві);

– у визначенні тимчасового інтервалу (рік, місяць, тиждень, зміна).

Програмно-цільове управління як метод застосовується у випадках виникнення складних завдань, для яких ще не розроблені механізми їх розв'язання. Цільове управління дозволяє розглядати нову мету діяльності з різних точок зору, спроектувати під неї структуру ресурсів і показників.

Комерційний розрахунок грунтується на загальних принципах ринкової економіки: цілковита відповідальність за результати діяльності, конкуренція виробників товарів і послуг, вільне ціноутворення. Система економічних регуляторів господарської діяльності складається з:

– загальнодержавних регуляторів: податки, кредити, регульовані ціни і тарифи, економічні пільги;

– місцевих регуляторів, вживаних органами місцевої влади для поповнення своїх бюджетів (місцеві податки і збори, рентні платежі);

– внутрісистемних регуляторів господарської діяльності підвідомчих підприємств – це централізоване створення фондів (резервного, капітальних вкладень, підготовки кадрів, страхування) і внутрігосподарських відрахувань на загальноорганізаційні цілі. Норми відрахувань до цих фондів встановлюються органом управління організації або підприємства.

Комплекс економічних регуляторів має бути гнучким, своєчасно враховувати зміни економічній ситуації, а само кількість регуляторів у міру становлення ринкових стосунків повинна зменшуватися.

Реалізація економічних методів управління здійснюється в системі економічних стосунків між членами трудового колективу. Керівництво організації за допомогою різних компонентів оплати праці (основної і додаткової заробітної плати, премій) регулює матеріальну зацікавленість працівників.

Ця система взаємин досить складна, оскільки включає економічні, соціальні, психологічні і організаційні стосунки.