Національна революція 1917-1920 рр. тісно пов’язана з історією українського народу, адже вона випливала із закономірностей багатовікового розвитку України і поєднувала національно-визвольний і державницький аспекти. Її трагічні наслідки зумовлені спробами тогочасних лідерів нації розірвати пов’язані між собою складові цілісного революційного процесу, серією практичних прорахунків і провалом планів накреслених на початок революційного руху. До того ж, Світова війна загострила усі протиріччя, що існували у Російській імперії: між капіталістичним і феодальними укладами, буржуазією і робітниками, буржуазією і поміщиками-дворянами, царатом і суспільством, імперією і національними окраїнами - внутрішніми колоніями тощо. Вподальшому ці протиріччя зумовили повалення царизму.
Перебіг революційних подій:
18 лютого 1917 р. - робітники Путилівського заводу припинили роботу з вимогою про збільшення на 50% заробітної платні, відповідь адміністрації заводу - звільнення робітників;
23 лютого1917 р. - страйк у Петрограді з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня (за новим стилем 23 лютого припадало на 8 березня);
25-26 лютого 1917 р. - у дні вуличних боїв у столиці робітниками міста була створена Рада (Петроградська Рада робітничих депутатів) на чолі з меншовиками Чхєїдзе і Скобелевим. Був також створений Тимчасовий комітет Державної Думи на чолі з Родзянком.
25 лютого 1917 р. - Державна Дума обирає Тимчасовий уряд. 1березня 1917 р. - утворилася Рада солдатських депутатів, яка об'єдналася з робітничою радою. Того ж дня імператор Микола IIзрікається престолу, що посприяло активізації політичної боротьби на національних околицях, у тому числі і в Україні.
4 березня 1917 р. (17 березня) в Україні створена, Центральна Рада як фактично незалежний від Тимчасового уряду орган республіканської влади. Рада очолила рух українського народу за самовизначення у формі автономії, з перспективою на відділення і створення самостійної держави. Головою Ради був обраний Михайло Сергійович Грушевський.
У результаті весною 1917 року в Україні встановилося двовладдя української Центральної Ради і Тимчасового уряду Росії. Одночасно за активної участі більшовиків і меншовиків у багатьох містах і селищах Півдня і Лівобережної України створювалися Ради робітничих і солдатських депутатів.
Ставлення до революції різних соціальних груп класів і партій України
Під час революції з'являється багато різних політичних партій та організацій. Таких формувань в Україні було чимало. Лише великих партій налічувалося до двох десятків: це філії загальноросійських партій, національно-українські, єврейські та польські.
Солдатські та селянські маси, втомлені від голоду, війни, жорстокої експлуатації, воєнної розрухи - вітали революцію. У ній вони бачили вирішення своїх невідкладних соціальних проблем, тому й підтримали більшовиків, чиї гасла: «земля - селянам, фабрики - робітникам, влада - радам, мир - народам» на тлі організованого безсилля уряду виглядали особливо привабливо.
В період революційних перетворень в Україні діяли такі партії:
❖ УПСФ - Українська партія соціалістів-федералістіввиношувала ідею автономії України у межах Російської імперії, безбуржуазність і безкласовість українського народу.
❖ УСДПР - Українська соціал-демократича робітнича партія на чолі з В. Винниченком, що вимагала національної автономії України.
❖ Український партія соціалістів-революціонерів (есери).
❖ Українська демократична хліборобна партія.
|
Всі партії, окрім соціальних вимог, активно домагалися проголошення України автономним національним державним формуванням у складі Російської імперії. Проте, абсолютну більшість у радах отримали партії меншовиків і есерів, що відповідало реальному впливу цих партій на населення у той час.
ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 р.
Отже, в Україні процес формування влади мав свою специфіку. Якщо в Росії склалося двовладдя, то в Україні – тривладдя.
