| Столипін Петро Аркадійович (1862 - 1911 рр.) - міністр внутрішніх справ, голова Ради міністрів з 1906 р. Організатор контрреволюційного третьочервневого перевороту в 1907 р., керівник аграрної реформи. Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету із ступенем кандидата. Дійсний статський радник (1904 р.). 26 квітня 1906 р. призначений міністром внутрішніх справ, а в день розпуску І Думи, 8 липня 1906 р., змінив І.Л. Горемикіна на посаді голови Ради міністрів, зберігши за собою портфель міністра внутрішніх справ. 1 вересня 1911 р. смертельно поранений колишнім агентом охранки Д. Богровим у Київському оперному театрі. Причини проведення реформи: |
1. економічна невигідність громадського землекористування;
2. прагнення створити великий прошарок заможних селян-власників, який міг би стати перешкодою на шляху революції.
Цілі реформи:
1. створення міцної соціальної бази самодержавства в особі міцного заможного селянства;
2. розвиток капіталістичних відносин у селі, руйнування громади, передача селянам землі у приватну власність, створення хутірських і фермерських господарств;
3. утворення широкого ринку для промисловості;
4. переселення революційно спрямованих, малоземельних селян з центру на околиці (Сибір).
Напрямки реформи:
1. руйнування громади, закріплення землі у приватній власності селян, їх повне зрівняння з іншими станами;
2. допомога селянам через селянський банк у придбанні державних або дворянських земель; створення хуторів і відрубів; виникнення фермерського високопродуктивного, вільного господарства;
3. переселення безземельних або малоземельних селян з центру на околиці (Сибір, Кавказ, Середня Азія, Далекий Схід).
В рамках реформи наголошувалось також на тому, що уряд незацікавлений у розоренні селян, оскільки це становило б велику соціальну небезпеку, тому урядом було встановлено чисельні пільги для селян:
· пробачення всіх недоплат;
· низькі ціни на залізничні квитки;
· звільнення від податків протягом 5 років;
· безпроцентні позики 100-400 рублів на кожен двір.
В ході реформи, Столипін вирішив силоміць зламати громаду і віддати селянам у приватну власність землю, яку вони могли б передавати у спадок. Проте селяни часто самі опиралися цьому через те, що:
1. громада брала на себе турботу про кожного общинника;
2. більшість селян не вміли господарювати одноосібно на свій страх і ризик;
3. руйнувався патріархальний устрій життя.
Слід відзначити, що наслідком реформи стала широка переселенська політика. До Сибіру переселено 3,3 млн. людей: 0,5 млн. повернулися назад, багато хто не зміг створити власного господарства і змушений був стати наймитом. Однак, внаслідок переселенської політики посівні площі за Уралом виросли у 2 рази.
ПІДСУМКИ РЕФОРМИ:
Позитивні:
· реформа зміцнила позиції багатого селянства, яке почало значно ширше використовувати найману працю;
· поклала початок приватній власності на землю серед величезної маси селян;
· приплив розорених селян збільшив приплив робітничої сили у місто;
· розвиток промисловості і сільського господарства, що спричинив розвиток капіталізму;
· 1907-1914 рр. - 26% селянських дворів вийшло з громади й узяло землю в приватну власність. На відруби і хутори перейшли 10,5% селян, 11,7% пішли у місто, продавши землю.
Негативні:
Не вирішила основних протиріч у селі, навпаки, ще більше посилила їх, розшарувавши селянство.
