Т.Г.Шевченко та його роль в житті українського народу.

У 1840-х роках на суспільну арену виходить нове покоління українських патріотів - історик Микола Костомаров, письменник Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко та ін.

Т.Г.Шевченко - найвидатніша постать у новій історії України. Втративши в ранньому дитинстві батьків, що були кріпаками, він поневірявся з двором свого пана Евельгардта по різних

містах імперії (Вільно, Варшава, Петербург), мимохідь осягаючи основи малярства. В 1838 р. зусиллями друзів та прихильників таланту був викуплений із кріпацтва (художник Брюллов намалював портрет поета В.Жуковського, який був проданий царській родині). Вже вільною людиною закінчив Петербурзьку Академію Мистецтв. Став одним з неперевершених майстрів гравюри, за що одержав звання академіка.

Проте з особливою силою проявився літературний талант Шевченка - патріота і мислителя. В 1840 р. видав збірку поезій "Кобзар". Вони були написані літературною мовою високої проби, яка вирізнялася природністю та простотою звучання. Тим самим Шевченко заклав підвалини під модерну українську літературу.

Ще більше значення мав політичний аспект його творчості. Найреволюційнішими поемами були "Сон", "Кавказ", "І мертвим, і живим...", "Заповіт". Його поезія будила національні почуття і давала бачення майбутнього. Ніколи ще українські інтелектуали не піднімали так сильно голосу протесту проти Росії. Шевченків заклик до національного і соціального визволення став ідеологічним наріжним каменем модерної України.

Шевченкова творчість є вододілом у розвитку національної ідеї. Вона заклала основи перетворення українців у політично свідому націю, підняла український народ на новий щабель духовного розвитку. Якщо Б.Хмельницький, образно кажучи, дав тіло українському народові, то Т.Г.Шевченко - душу. Його геній випереджав епоху.

Кирило-Мефодіївське товариство (КМТ), його програма і діяльність.

На початку 40-х років XIX ст. центром національного визвольного руху стає Київ. В січні 1846 р. студенти та викладачі Київського університету заснували нелегальну політичну організацію КМТ, названу на честь слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Організаторами були Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Білозерський, активним членом став Т.Г.Шевченко. Всього в товариство входило 12 постійних членів і близько 100 чоловік підтримувало з ним зв'язки.

Програма КТМ була викладена в "Книзі буття українського народу" (автор - М.Костомаров), або "Законі Божому". Соціальна програма: скасування кріпацтва, поширення освіти. Національна програма: утвердження національно-державної незалежності України у конфедеративній спілці таких же незалежних слов'янських держав, на зразок США. Україні відводилася головна роль месії, під її егідою повинна була існувати слов'янська держава. В цій державі передбачалося скасування станів, смертної кари, обов'язкове початкове навчання, свобода віровизнання.

Практична діяльність зосереджувалася навколо освіти народу і шляхів піднесення економіки України. Збирали кошти на друкування книжок для сільських трударів. Мріяли про відкриття мережі шкіл, розповсюджували революційні поезії Шевченка, складали революційні відозви "Браття українці", "Браття великороси і поляки".

В березні 1847 р. на підставі зради студента О.Петрова члени товариства були заарештовані і після суду зіслані в різні губернії Росії під нагляд поліції без права повернення на Україну, а також права викладацької діяльності в сфері народної освіти. Найтяжче покарання поніс Т.Г.Шевченко, котрого віддали в солдати рядовим Оренбургського окремого корпусу з забороною писати та малювати.