Якою громадською діяльність займався письменник І. П. Котляревський.

Відомого українського письменника Івана Петровича Котляревського (1769-1838) знають у всьому світі як автора ”Наталки-Полтавки”, „Москаля-Чарівника”, „Енеїди”. Та чи тільки літературна спадщина нашого славного земляка заслуговує на увагу? Факти з біографії І.П.Котляревського красномовно свідчать про те, що був він небайдужим громадянином, активним учасником всіх суспільних процесів, що відбувалися того часу на Україні.

Народився і все життя прожив І.П.Котляревський у Полтаві, тому і громадська його діяльність головним чином пов’язана з нашим містом. Періодом найбільшої суспільної активності І.П.Котляревського біографи визнають початок ХІХ ст., коли він, залишивши військову службу у чині штабс-капітана повертається на батьківщину.

Першою цивільною посадою І.П.Котляревського стало завідування з 1810р. будинком виховання дітей бідних дворян, відкритого у Полтаві у 1805р. князем О.Б. Куракіним. Іван Петрович багато сил віддав роботі, дбайливо ставився до вихованців. Симпатичний образ Котляревського як чулого, гуманного педагога дав Шевченко в повісті „ Близнецы». Зрозуміло, що це художній твір, але в основі його лежали розповіді про Котляревського, почуті в Полтаві в середині 40-х років, коли Шевченко малював його хату. Серед вихованців Будинку були такі відомі особи як математик М. Остроградський і художник А. Мокрицький.

На початку Вітчизняної війни 1812 року І.П. Котляревський приймав участь у формування ополчення. Так у серпні 1812 року в селі Горошиному Семенівського району Полтавської області ним було сформовано 5-й козачий кінний полк, який 2 вересня виступив маршем на Лубни, Пірятин, Прилуки, а звідти – на Тулу, де брав участь у боротьбі наполеонівськими загарбниками. Сам Котляревський участі в бойових діях полку не приймав і після закінчення його формування повернувся до Полтави до тяжко хворої матері.

З 1810 р. І.П. Котляревський займався створенням у Полтаві театру, брав участь у викупі з кріпацтва відомого актора М.Щепкіна та влаштуванні далі його молодшого брата Абрама. Створивши театральну групу з 1818 по 1821 рік І.П.Котляревський працював директором Полтавського вільного театру, і разом з тим був автором і режисером полтановщи Союзі благоденства ком більшості його витав.

З 1827 року до кінця життя І.П. Котляревський входив до попечительської ради і був куратором благодійного лікувального закладу.

І чверть ХІХ ст. – це переддень періоду дворянської революційної діяльності (1825-1861рр.) в Росії. Історичні данні свідчать про те, що І.П.Котляревський був певною мірою зв’язаний з декабристським рухом. Так, він належав до масонської ложі „Любов до істини” заснованої 1818р. в Полтаві декабристом М.М.Новиковим і виконував у ній обов’язки вітії (промовця). Полтавська ложа входила до петербурзької спілки „Астрея”. На той час у ложах брало участь чимало таємних політичних товариств, зокрема декабристів (П.Пестель, К. Рилєєв, С.Муравйов-Апростол, С.Волконський та багато інших). З метою конспірації декабристи використовували масонські ложи для пропаганди своїх визвольних ідей, залучення нових членів, тощо. Так, з Полтавської ложи набиралися члени до декабристського „Союзу благоденства” та таємного Малоросійського товариства. Царський уряд з підозрою ставився до діяльності масонських лож і, зрештою, у 1821 р. заборонив участь у них військових, а наступного року взагалі заборонив масонський рух в Росії. Характерно, що Полтавська ложа була закрита ще раніше, навесні 1819 року за спеціальним розпорядженням.

Заслуговує на увагу участь письменника у загальноросійському, літературному русі. Відомо, що декабристи використовували низку літературних організацій для легальної діяльності. До таких організацій належало Вільне товариство прихильників російської словесності, почесним членом якого Котляревського було обрано в 1821р.

А ще з 1818 р. він входив до Харківського товариства аматорів красної словесності.

Слід згадати й про членство І.П.Котляревського у Біблійному товаристві, де з 1819 р. він був Скарбником і бібліотекарем Полтавської філії. Цікаво, що це товариство, яке займалося розповсюдженням християнської літератури, сприймалося офіційним духовенством як опозиційна організація, а його члени – як єретики та вільнодумці. Указом Миколи і від 1826 р. товариство було ліквідовано за зв’язок з декабристами.

Спеціальних досліджень, які б висвітлювали громадську діяльність І.П.Котляревського, ми, на жаль, не маємо, хоча в багатьох біографічних виданнях (И. Тешенко, И.П.Котляревський, автор украинской «Энеиды» (критическая биография) К., 1902, Павловський І.Ф. І.П.Котляревский. Біографічний нарис. Полтава, 1918; Кирилюк Є.П. Іван Котляревський. Життя і творчість., 1981 та ін..) висвітлюються деякі її аскети. Про суспільно політичне життя в Полтаві на початку ХІХ ст. можна довідатись з роботи І.Ф. Павловського „Полтава” (Полтава 1910); Л.О.Медведовський ”Декабристи на Полтавщині” (Харків 1960), та з окремих статей енциклопедичного довідника „Полтавщина”, виданого у Києві в 1992 році.