Перші політичні партії України: виникнення, суть. Лідери

Процес виникнення і формування політичних партій в Україні припа­дає на кінець XIX ст. Він був позначений двома основними напрям­ками: створювалися власне українські національні партії та загаль-норосійські політичні партії, організаційні структури яких розгор­талися по території України. Серед таких слід відзначити перші марксистські угруповання. Так, Г. Плеханов організував у Женеві групу «Визволення праці», яка вважала своїм завданням підготува­ти умови для розвитку соціально-демократичного руху в Російсь­кій імперії. Ця група встановила зв'язки з революціонерами у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі, а також із суспільно-політичними діячами у Галичині. За десять років в українських зем­лях у складі Росії набули поширення більше десяти видань творів К. Маркса і Ф. Енгельса російською мовою. Деякі видання розмно­жувалися гектографічним способом у Києві, Одесі, в Чернігівській губернії. В 1873 році в Одесі була створена перша пролетарська ор­ганізація «Південноросійський союз робітників»

У 1900 р. з ініціативи університетського громадівського гуртка у Харкові, яким керував Д. Антонович, було проголо­шено Революційну українську партію (РУП). Своєю метою вона ставила створення політичне незалежної України. У програмних документах рупівці підкреслювали аграрний характер української нації і вважали головною рушійною силою майбутньої революції селянство. Першим програмним документом РУП стала брошура «Самостійна Україна», автором якої був харківський адвокат М. Міхновськпй. Проте цій партії не вдалося спертися на широкі маси. Через різнорідність соціального складу партія не змогла прийняти програму й статут. Найбільш діяльною виявилася соціал-демократична течія, яка робила ставку на робітничий клас і віддавала перевагу лозунгу автономії, а не са­мостійності.

Політичні партії на західноукраїнських землях почали формува­тися ще раніше. Так, з ініціативи І. Франка і М. Павлика у 1890 р. в Галичині було створено Українсько-руську радикальну партію. В її програмі — мінімум висувалася вимога передачі селянам яко­мога більше землі. Мобілізація земельних ресурсів передбачалася шляхом викупу. В програмі — максимум декларувалася спільність радикалів до встановлення колективної організації праці й колек­тивної власності на засоби виробництва еволюційним шляхом. Партія видавала для селян газети «Хлібороб» і «Громада».

Соціалісти Галичини зібралися на свій перший з'їзд у Львові в січні 1892 р. Цей з'їзд проголосив злиття соціалістичних гуртків в єдину організацію Галичини в рамках Соціал-демократичної партії Австрії. У 1896 р. виникла Буковинська організація соціал-демократів, яка також увійшла в Австрійську соціал-демократичну партію. З 1899 р. соціал-демократії української частини Галичини виділилися в самостійну партію.

Радикальна партія наприкінці XIX ст. переживала кризу. У 1899 р. від неї відкололася група, яка увійшла до складу Укра­їнської соціал-демократичної партії. Інша група разом з наро­довцями утворила Українську національно-демократичну партію. Одним з її засновників був Михайло Грушевський. І ли­ше невелика частина партії радикалів зберегла відданість старій програмі.

Таким чином, процес творення пер­ших політичних партій в обох частинах України мав як спільні ри­си, так і істотні відмінності. До перших слід віднести той вплив, що його справляв загальний суспільно-політичний контекст Росій­ської та Австро-Угорської імперій. До других потрібно зарахувати національно-етнічні пріоритети всіх західноукраїнських партій, і відповідно, інтернаціональність загальноросійських, загально-марксистських політичних партій.

Лекція № 7

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ.