Україна в умовах незалежності

(4 год.)

Теоретичні питання

1. Державотворчі процеси в Україні.

2. Конституційний процес.

3. Соціально-економічне життя незалежної України.

4. Зовнішня політика незалежної України.

5. Політичне життя України у ХХІ ст.

6. Національно-культурний розвиток.

Основні поняття (в додаток до лекційних матеріалів):

Авторитаризм (від лат/ «влада, вплив») — антидемократична система влади, що характеризується відсутністю або фіктивністю демократичних інституцій, поєднується з особистою диктатурою, яка спирається на військово-каральний апарат.

Вето (від лат. «забороняю») — спротив, заперечення; право глави держави, яке дозволяє йому відкинути ухвалений парламентом закон чи призупинити його чинність до внесення парламентом поправок.

Імпічмент (від англ. «осуд, обвинувачення») — процедура обвинувачення і притягнення до відповідальності в судовому порядку найвищих службових осіб (президентів, міністрів та ін.) внаслідок порушення ними законів своєї країни, службових порушень тощо.

Інавгурація (від лат. «початок, посвячення в сан») — урочиста процедура вступу на посаду глави держави або посвячення у найвищий духовний сан. В Україні існує з 1991, коли урочисто вступав на посаду Президента України Леонід Кравчук.

Інтеграція економічна (від лат. «поповнення, відновлення» і гр. «відання домашнім господарством») — процес зближення та поглиблення взаємодії економік ряду країн, їхня співпраця.

Касетний скандал (від фр. «скринька» і лат. «розмірено читаю») — події в Україні 2000-2001 після оприлюднення О. Морозом записів колишнього охоронця Л. Кучми майора М. Мельниченка, де було чимало скандальної інформації, зокрема про можливу причетність тодішнього найвищого керівництва країни до знищення журналіста Г. Гонгадзе.

Коаліція (від лат. «союз») — 1) союз, об'єднання для досягнення спільної мети; 2) воєнно-політичний союз двох чи більше держав, укладений для спільних дій на міжнародній арені; 3) угода політичних партій, часто для спільного утворення уряду (коаліційного) й участі в ньому.

Консолідація (від лат. «зміцнення, об'єднання») — згуртування, об'єднання зусиль окремих людей, груп, організацій для досягнення загальної мети.

Конституційний процес (від лат. «устрій, установлення» і «проходження, просування вперед») — процес розробки й ухвалення конституції держави. В Україні тривав ще з радянських часів (1990-1991рр.) до 28 червня 1996.

Корумпований (від лат. «підкуп») — продажний, підкуплений.

Ментальність (від лат. «розум, мислення, спосіб мислення, душевний склад») — полісемантичне поняття для позначення глибинного рівня людського мислення, що не обмежується сферою усвідомленого і сягає в несвідоме. Сукупність, успадковану від попередників і повільно й непомітно змінювану людьми відповідної епохи, органічно сполучених способів, манер, прийомів, навичок і процедур мислення, світовідчуття, світосприймання, світорозуміння та орієнтації у природному і суспільному світі, своєрідних автоматизмів духовного життя, що виявляють себе у вигляді позаособових настанов, регулятивів, нахилів і схильностей індивідів, певних груп, спільнот чи епох певним чином спілкуватися, діяти, відчувати, сприймати, уявляти чи осмислювати світ.

Олігархія (від гр. «нечисленний» і «влада») — режим, за якого політична, економічна влада належить невеликому колу найвпливовіших і найбагатших осіб (військ., фінансистів тощо).

Патріарх (від гр. «батько» і «влада», «родоначальник») — 1) глава церкви, найвищий церковний титул, головним чином у православних церквах; 2) прабатько, родоначальник. Першим Патріархом УАПЦ в Україні у 1990 став Мстислав (Скрипник). З 1995 Патріархом УПЦ-КП є Філарет (Денисенко).

Позаблокова держава — статус держави в міжнародній політиці, неналежність ні до якого військово-політичного блоку (об'єднання).

Поліетнічна держава (від гр. «численний» і «народний» та укр. «держава») — держава, у якій проживають дві або більше державотворчих націй (Швейцарія, Бельгія).

Помаранчева революція — масові народні виступи проти фальсифікацій президентських виборів, проти антинародного режиму 22 листопада — 8 грудня 2004 р.

Популізм (від лат. «народ») — прийняття рішень, що не базуються на глибокому осмисленні соціально-економічної та політичної ситуації, а зорієнтовані на задоволення миттєвих запитів населення, психологічних потреб натовпу, політика, що апелює до широких народних мас і обіцяє їм швидке і легке вирішення гострих соціальних проблем.

Правова держава, правовий порядок — тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави; порядок у державі, який ґрунтується на принципі законності, відповідно до якого ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством

Приватизація (від лат. «особистий, неофіційний, домашній, несуспільний») — передача державної або муніципальної власності за плату чи безкоштовно у приватну власність.

«Революція гідності» (Євромайдан) — масові народні виступи проти корумпованої олігархічної влади в листопаді 2013 – лютому 2014 р., які привели до повалення режиму В. Януковича.

Структурна перебудова економіки (від лат. «внутр. будова чогось, певний взаємозв'язок складових частин цілого», укр. «перебудова» і гр. «відання домашнім господарством») — зміна співвідношень основних елементів суспільного виробництва, співвідношення та форм взаємозв'язку між секторами господарства і видами виробництва, що визначають економічне життя суспільства.

Практичне творче завдання:

Підготовка матеріалів до дискусії з теми: «Україна в умовах глобалізації суспільства. Україна на міжнародній арені: вектори зовнішньої політики»

Підготовка матеріалів «Політична історія України»

Теми есе та презентацій:

1. Конституційний процес в незалежній Україні. Конституція 1996 р.

2. Багатопартійність в Україні.

3. Сучасне становище українського села.

4. Релігійна ситуація в незалежній Україні.

5. Становище театрального та кіномистецтва в сучасній Україні.

6. Стан освіти у сучасній України.

 

Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте державотворчий процес в Україні.

2. В чому особливості формування гілок української влади?

3. Охарактеризуйте соціально-економічне життя України з 1991 по 2008 рр.

4. Як відобразилася світова економічна криза на розвитку економіки країни?

5. Визначте особливості зовнішньополітичної діяльності України.

6. Який вектор зовнішньої політики ви вважаєте найбільш прийнятним в сучасних умовах? Чому?

7. Визначте особливості політичної історії України з 1991 – по 2014 рр.

8. Які особливості культурного розвитку сучасної України?

9. Назвіть видатних українських культурних діячів.

Короткі методичні вказівки. План-конспект відповіді

Перше питання дає можливість розглянути основні державотворчі процеси незалежної України. Початок державотворчих процесів.

Чинники, які сприяли державотворчому процесові:

• державотворчі традиції, демократичний вибір, підтримка з боку населення;

• мирний шлях здобуття самостійності, міжнародне визнання України.

Незалежній Україні в перші роки її існування потрібно було виконати два завдання — сформувати систему власних державних органів і установ, а також створити систему законодавства. В рамках процесу розбудови держави поєднувалися дві тенденції:

• трансформація чинних елементів держави;

• добудова структур, яких не вистачає.

Пріоритетним напрямом державотворчого процесу було формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової.

Найвищий законодавчий орган України — Верховна Рада — залишився їй у спадок від Української РСР.

Ще 5 липня 1991 р. вона запровадила інститут президентства. Президент України є главою держави та виконавчої влади. Він пропонує Верховній Раді для затвердження персональний склад Кабінету Міністрів і Прем'єр-міністра. В межах своїх повноважень Кабмін вживає заходів щодо гарантування національної безпеки й обороноздатності, вирішує практичні питання соціально-економічного розвитку тощо.

Новим елементом виконавчої влади стали введені весною 1992 р. в усіх областях, містах Києві та Севастополі посади представників Президента України, які очолювали місцеві державні адміністрації.

Складовими частинами судової влади є Верховний Суд України, загальні, арбітражні та військові суди. Нагляд за виконанням законів покладався на Генеральну прокуратуру республіки. Новою ланкою судової системи став Конституційний Суд України, заснований у 1992 р.

Сучасний устрій країни є фактично нагромадженням елементів президентського правління, парламентської республіки та радянської влади. Ефективно і зважено здійснити поділ влади не вдалося.

Заснування Збройних Сил. Важливим моментом створення державного механізму незалежної України була розбудова власної армії. 6 грудня 1991 р. було ухвалено Закон про Збройні Сили України, в якому офіційно проголошувалося про їх створення. Пакет інших законів, що стосувалися армії, створив певну правову базу для реформування війська. В жовтні 1993 р. Верховна Рада ухвалила «Військову доктрину України», у якій ставляться завдання розбудови Збройних Сил у військово-політичній, військово-технічній і військово-економічній сферах. У цій галузі нагромадилося чимало болючих проблем: питання кадрів, конверсія, проблема Чорноморського флоту, раціональна організація військової освіти, соціальний захист військовослужбовців.

Ухвалення державної символіки, формування інституту громадянства. На початку 1992 р. набула державного визнання національна символіка: блакитно-жовтий прапор, малий герб — тризуб, музика М. Вербицького до тексту вірша П. Чубинського «Ще не вмерла України...» (слова затверджені 6 березня 2003 р.).

8 жовтня 1991 р. було ухвалено Закон «Про громадянство». Він надавав право стати громадянином України кожному, хто на момент прийняття Закону мешкав на її території.

Отже, процес державотворення протікав суперечливо й неоднозначно. Певні позитивні зрушення, але:

• виявилася слабка координація та відсутність єдності в діях різних гілок влади;

• зростання суперечностей між центральними і місцевими органами влади;

• низька ефективність державного контролю за виконанням прийнятих рішень тощо.

Дострокові вибори до Верховної Ради та вибори Президента України. Розбудова Української держави відбувалася за умови загострення соціально-економічної кризи. Частина людей пов'язувала чинні негаразди з діяльністю Президента і Верховної Ради. З вимогою їхнього переобрання виступали учасники багатьох мітингів, страйків, зокрема шахтарських, депутати різних рівнів тощо. Парламент за погодженням з президентом ухвалив провести в першій половині 1994 р. дострокові вибори Верховної Ради і Президента України.

Вибори парламенту проходили за мажоритарною системою. Новим Головою Верховної Ради після її обрання став лідер Соціалістичної партії України О. Мороз. Основними претендентами на пост президента були чинний Президент України Л. Кравчук і колишній прем'єр-міністр Леонід Кучма. У другому турі (липень 1994 р.) завдяки вагомій підтримці в східних і південних областях переміг Л. Кучма. У 1999 р. він був переобраний на наступний 5-річний термін.

Наступне питання дає характеристику конституційному процесу України. Ухвалення Конституції 1996 р. У житті суспільств і держав особливу роль відіграють конституції. Уже наприкінці 80-х рр. стало ясно, що Україні потрібен новий Основний закон. Тривалий час створення конституції гальмувалося певними політичними силами, що створювало напругу в суспільстві. Важливим кроком вперед став підписаний 8 червня 1995 р. Конституційний договір між Президентом і Верховною Радою. Оскільки за рік парламент не ухвалив конституції, Президент України 26 червня 1996 р. оприлюднив Указ про проведення Всеукраїнського референдуму щодо ухвалення Конституції України. Цей крок президента міг призвести до розпуску Верховної Ради, що прискорило конституційний процес. Після двох діб напруженої безперервної роботи парламент 28 червня 1996 р. ухвалив Конституцію України — Основний закон нашої суверенної держави.

8 грудня 2004 р. до конституції були внесені зміни, які робили Україну з 1 січня 2006 р. парламентсько-президентською республікою. 1 жовтня 2010 р. Конституційний суд скасував ці зміни, повернув державу до тих положень, які діяли з 28 червня 1996 р.

У третьому питанні слід визначити риси економічного та соціального життя. Утвердження політичної незалежності неможливе без створення стабільної, високоефективної національної економіки. Головні завдання, що стояли перед державою:

• Україні необхідно було докорінно реформувати економіку на ринкових засадах;

• розгорнути структурну перебудову промисловості (переорієнтація з ВПК на громадське споживання);

• створити ефективну систему економічної кооперації всередині країни та з іноземними державами.

Спад економіки розпочався ще з 1990 р. Причини негативних тенденцій:

• нерішучість, прорахунку допущені у здійсненні реформ, рівень інфляції в 1993 р. був найвищим у світі;

• політична нестабільність, відсутність спадкоємності в політиці урядів, що часто змінювалися;

• відсутність чіткої економічної програми, правової бази для розвитку ринкової економіки;

• економіка України була складовою загальносоюзного комплексу, відсутність завершеного циклу роботи;

• переважання важкої промисловості, її висока енергозатратність, не конкурентоздатність на ринку;

• енергетична криза, Україна власними енергетичними ресурсами забезпечена лише на 45-50 %.

За умов відсутності підтримки власного товаровиробника ринок заполонили товари іноземного виробництва, переважно низької якості. Глибока соціально-економічна криза, що охопила Україну, особливо гостро далася взнаки в сільському господарстві. Реформи в цій галузі мали формальний характер і в повному обсязі не реалізовувалися. Лише 25 жовтня 2001 р. відбулося ухвалення Верховною Радою України Земельного кодексу. Отже, віднайти оптимальну формулу реформування національної економіки в 90-х рр. не вдалося.

Приватизація засобів виробництва. Важливим компонентом економічних перетворень в Україні стали процеси роздержавлення і приватизації. Її цілі були закладені Верховною Радою у Концепції, ухваленій 31 жовтня 1991 р. За 1992-1994 рр. було приватизовано понад 11 тис. підприємств, що створило умови для розвитку альтернативних державній сфер виробництва.

• Приватизація проводилася непрозоро, винятково в інтересах правлячих кіл;

• бартерні угоди, приватизація сприяли збагаченню близьких до влади людей у перші роки реформ;

• неповага до закону створювала сприятливу ситуацію для розграбування національних багатств, корупції.

Лібералізація цін. З початку січня 1992 р. російський уряд скасував державний контроль за ціноутворенням, різке зростання цін почало відбуватися й в Україні. Держава з 10 січня запровадила купони багаторазового використання, які повинні були стати прообразом національної валюти. Лібералізація цін повинна була відбутися, але вона носила характер обвального росту цін. Випуск не підкріплених реальними товарами грошей (емісія) набув лавиноподібного характеру. Кожне чергове підвищення зарплати призводили до нового витка інфляції. Фінансова сфера держави опинилася в кризовому стані.

Грошова реформа. Протягом 1995-1996 рр. завдяки енергійним зусиллям Національного банку України, очолюваного Віктором Ющенком, вдалося зупинити обвальне падіння купоно-карбованця. Це було важливою передумовою грошової реформи, яку було проведено у вересні 1996 р. Завдяки продуманій стратегії запроваджена національна валюта (гривня) не спричинила ні фінансових, ні соціальних потрясінь. Це сприяло стабільності грошової системи держави.

Створилися передумови виходу з кризи, який розпочався у 1999-2001 рр., коли уряд України очолював В. Ющенко. Припинилося падіння обсягів виробництва продукції, нарешті почалося економічне піднесення.

Диференціація суспільства. За 20 років незалежності населення України скоротилося з 52 до 45 млн. осіб і продовжує зменшуватися. Середня тривалість житія в Україні майже на 10 років менша, ніж у розвинутих країнах світу. Вдвічі вищим, ніж у країнах Заходу, є рівень дитячої смертності. Чорною тінню над генофондом України нависла Чорнобильська катастрофа.

На початку XXI ст. економіка України була на піднесенні. Темпи її розвитку були то більші, то менші, але було зростання. 2005 р. Україну визнали державою з ринковою економікою.

Світова криза 2008 р. завдала серйозного удару економіці, від якого вона й досі не отямилася. Рівень життя населення наприкінці першого — на початку другого десятиліття XXI ст. після майже десяти років поліпшення знову погіршився.

Криза економіки негативно позначилася на матеріальному становищі основних верств суспільства. Природним наслідком впровадження ринкових відносин, процесу «початкового нагромадження капіталу» є соціальна диференціація, тобто розшарування населення, його поділ на заможних, середньозабезпечених і бідних. Це неминуча ціна, яку суспільство повинне платити за соціально-економічний прогрес:

• зростання безробіття, явного і прихованого, значна еміграція серед українців, заробітчанство;

• невідповідність заробітної плати потребам населення, низький рівень медичного обслуговування, житлово-побутового обслуговування, невирішеність житлової проблеми;

• стрімке розшарування суспільства. У 90-х рр. за межею бідності опинилося дві третини населення;

• в Україні формується «середній клас», його основу складає нова соціальна група — дрібні та середні підприємці. Дальше збільшення середнього класу — основа формування в Україні громадянського суспільства і стабілізації соціальних відносин. За 2010-2013 рр. він зменшився у два рази через політику влади.

Четверте питання характеризує інтегрування України в європейське та світове співтовариство. Здобуття незалежності й припинення існування СРСР створили легітимні умови для зовнішньополітичної діяльності України. Будучи формально членом ООН з 1945 р., Україна після здобуття незалежності стала повноправним членом цієї світової організації.

Першим кроком на шляху незалежної зовнішньої політики стало визнання України державами міжнародного співтовариства. Вже 2 грудня 1991 р. Україну визнала Польща. На 2000 р. наша держава встановила дипломатичні відносини з 153-ма країнами.

Як одна з великих держав Європи, Україна бере участь у розвитку загальноєвропейського процесу. У липні 1992 р. Президент України Л. Кравчук підписав Гельсінський Підсумковий акт і наша держава стала членом Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

У січні 1994 р. було підписано тристоронню угоду між Україною, Росією і США, яка стала правовою основою повного ядерного роззброєння України (на її території перебувало 176 міжконтинентальних балістичних ракет — третій ядерний потенціал світу).

16 листопада 1994 р. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

9 листопада 1995 р. Україна вступила до Ради Європи.

1996 р. наша країна стала співзасновницею ГУАМ (об'єднання Грузії, України, Азербайджану, Молдови).

У липні 1997 р. було підписано «Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО».

5 лютого 2008 р. Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ).

Наша держава прагне стати членом ЄС, це підтримують більшість мешканців України. 27 червня 2014 р. президент П. Порошенко підписав угоду з Євросоюзом про асоціацію, що відкриває чималі перспективи, зокрема безвізові поїздки громадян. Світ усе більше дізнається про Україну, а Україна інтегрується у світовий та європейський економічний і культурний простір.

П’яте питання визначає риси політичного життя. Важливою подією політичного життя країни стали президентські вибори 2004 р.:

• вони відбувалися з численними порушеннями законності та фальсифікаціями при підрахунку голосів;

• брутальне втручання російських політиків у виборчий процес 2004 р.;

• падіння авторитету українських інститутів влади (рівень довіри до президента Л. Кучми впала до 3 %);

• боротьба фінансово-олігархічних кланів за політичний вплив, корупцією просякнута вся влада;

• фактичне запровадження цензури, поширення неправдивої інформації;

• усвідомлення громадянами України національних інтересів.

Це викликало масові народні виступи, відомі під назвою «Помаранчева революція» (22 листопада — 8 грудня). За рішенням Верховного Суду 26 грудня 2004 р. відбулося повторне голосування другого туру, в якому В. Ющенко набрав 52 %, а його головний суперник Віктор Янукович — 44 %. Президент В. Ющенко з 2006 р. був позбавлений багатьох повноважень. Його президентство стало часом змарнованих можливостей, особливо в період, коли Прем'єр-міністром України стала Юлія Тимошенко (грудень 2007 р. — лютий 2010 р.), суперечності у владі не сприяли успішному розвиткові держави.

7 лютого 2010 р. в другому турі президентських виборів В. Янукович набрав 49 % голосів виборців, випередивши Ю. Тимошенко, яку підтримали 45,5 % учасників виборів. 25 лютого новий президент склав присягу на вірність українському народові. Вже 11 березня в парламенті була створена нова більшість, яка підтримала новообраного президента. Рішенням Конституційного Суду він отримав повноваження, яких був позбавлений його попередник.

Маючи всю повноту влади, В. Янукович розпочав низку реформ для оздоровлення економічного і соціального життя країни, зокрема вступили в дію податкова і пенсійна реформи, які викликали масові протести. Наступні події показали, що це була лише імітація реформ. Відмова від курсу на євроінтеграцію спричинила масові народні виступи (Євромайдан, листопад 2014 р.).

Причини «Революції гідності»:

• панування олігархату, особливо так званої «Сім'ї»;

• зростання корумпованості режиму В. Януковича;

• натиск на демократію, права людини;

• збільшення політичної й економічної залежності від Росії;

• посилення русифікації України;

• погіршення матеріального становища значної частини населення;

• відмова від європейської перспективи.

Події «Революції гідності» тривали з листопада 2013 до лютого 2014 р., призвели до численних жертв (перші — 22 січня 2014 р., особливо численні — 18-20 лютого 2014 р.). У ніч на 22 лютого 2014 р. В. Янукович утік. Парламент ухвалив рішення про перехід до парламентсько-президентської форми правління (повернення до поправок до Конституції України від 8.12.2004 р.), створив нову більшість, обрав Головою Верховної Ради О. Турчинова, прем'єр-міністром — А. Яценюка.

Росія, скориставшись труднощами України, анексувала у березні 2014 р. Крим, розпочала неоголошену війну на Донбасі, робить спроби дестабілізувати становище в інших регіонах України.

Риси національного та культурного життя. За національним складом населення Україну дехто відносить до поліетнічних, тоді, очевидно, майже всі країни світу такі. Українці становлять майже 80 % населення, що значно більше, ніж дві третини, необхідні для держави з титульною нацією.

В Україні традиційним вважається високий рівень міжнаціональної толерантності в суспільстві.

Духовне розкріпачення українського народу, зняття партійно-державного контролю, політичної цензури, відродження національної свідомості змінили умови розвитку культури. Українське суспільство отримало можливість вільно висловлювати свою точку зору, працювати у різних літературно-мистецьких стилях, вільно використовувати надбання світової культури та національної духовної спадщини.

За умов економічної кризи зменшилися можливості державної допомоги культурі. Це призвело до того, що, поряд із відродженням духовних цінностей українського народу, набуває небаченого поширення так звана «масова культура». Серйозною проблемою духовно-культурного життя сучасної України є проникнення й адаптація на національному ґрунті далеко не найкращих рис системи цінностей західної цивілізації.

В умовах розбудови державності зросла кількість україномовних шкіл. Освіта перебуває у процесі майже безперервних реформ:

• 1999 р. запроваджено 12-річну освіту, 2010 р. повернуто до 11-річної освіти;

• відбувся перехід на 12-бальну систему оцінювання, запроваджено зовнішнє незалежне оцінювання;

• 2005 р. Україна долучилася до Болонського процесу реформування вищої школи.

Усе ж у цих складних умовах плідно працюють українські вчені у галузях точних та природничих наук: матеріалознавстві, електрозварюванні, новітніх космічних технологіях. Останні кілька років владою в галузі освіти проводиться чітко виражена антиукраїнська політика.

Здобутки України на шляху інтеграції у європейський, світовий гуманітарний та освітній простір. Література. Най видатнішими літературними творами, написаними за часів незалежності, можна назвати роман у віршах «Берестечко» Ліни Костенко, історичні романи «Северин Наливайко» М. Вінграновського, «Вогненні стовпи» Р. Іваничука, «Залишенець. Чорний ворон» Василя Шкляра, твори про сучасне життя «Стовпотворіння» П. Загребельного, «Щоденний жезл» Євгена Пашковського, роман Марії Матіос «Солодка Даруся», повісті Валерія Шевчука та інші.

Мистецтво. Незважаючи на економічну скруту, справжнє піднесення переживає, театральне мистецтво. На відміну від нього різко скоротилися обсяги виробництва кінопродукції. До здобутків можна віднести фільми «Пастка» (за твором І. Франка, режисер Олег Бійма), «Мамай» (Олесь Санін), «Молитва за гетьмана Мазепу» (Ю. Іллєнко, заборонений до показу), «Той, хто пройшов крізь вогонь» (М. Іллєнко). Кращі традиції українського оперного мистецтва продовжують Вікторія Лук'янець, Валентина Степова, Володимир Гришко. З'явилась низка видатних творів музичного мистецтва, зокрема композиторів Євгена Станковича, Мирослава Скорика, Валентина Сильвестрова, Лесі Дичко та інших. Серед художників слід виділити творчість Івана Марчука.

Разом з тим, спостерігається гостра криза національного книгодрукування. Потужними темпами іде русифікація українського книжкового ринку, телевізійного простору, інших сфер культури. Тільки здійснення широкої програми заходів, спрямованих на забезпечення відповідної матеріально-технічної бази, може надати необхідні умови для збереження й дальшого розвитку культури.

Україна перебуває на вирішальному етапі своєї історії. Її майбутнє залежить від далекоглядності та рішучості лідерів, толерантності й зваженості в діях різних політичних сил, єдності та віри у свої сили, активності громадянського суспільства.

Основні дати (в додаток до лекційного матеріалу)

1991 р., 1 грудня — проведення референдуму про незалежність України. Обрання Президентом України Л. Кравчука.

1991 р., 8 грудня — юридичне оформлення розпаду СРСР. Проголошення утворення Спiвдружностi Незалежних Держав (СНД).

1992 р., 15 сiчня — ухвала указу Президії Верховної Ради України про Державний гiмн України (затверджено мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна»).

1992 р., 19 лютого — затвердження Верховною Радою України тризуба малим гербом України.

1992 р., 10 січня — запровадження купонів багаторазового використання як прообразу національної валюти.

1992 р., 16 січня — Верховна Рада ухвалила Державний гімн України (затверджено музичну редакцію, автором якої є Михайло Вербицький).

1992 р., 28 січня — Верховна Рада України затвердила національний синьо-жовтий прапор як Державний прапор України.

1992 р., 30 січня — Україна стала членом Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ, згодом — Організація, ОБСЄ).

1992 р., 19 лютого — Верховна Рада України затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба України.

1992 р., 5 березня – Верховна Рада ухвалила Закон «Про представників Президента України». Формування місцевих адміністрацій.

1992 р., 25-26 червня — Всеукраїнський православний собор ухвалив рішення про створення Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ-КП).

1992 р., 24 серпня — урочисте відкриття університету «Києво-Могилянська академія» (ректор В'ячеслав Брюховецький).

1992 р., 4 грудня — IV Всеукраїнські збори НРУ. Перетворення Руху на партію. Головою обраний В. Чорновіл.

1993 р., 2 липня — Верховна Рада схвалила «Основні напрями зовнішньої політики України».

1993 р., 24 вересня — ухвалення Верховною Радою під тиском шахтарів (8 червня розпочали всеукраїнський страйк) та інших страйкарів рішення про проведення дострокових виборів до парламенту та Президента України у першій половині 1994 р.

1993 р., 19 жовтня — Верховна Рада ухвалила військову доктрину України.

1993 р., 18 листопада — Верховна Рада України ратифікувала договір про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь СТАРТ-1 (СНО-1, підписаний у Москві 31 липня 1991 р.) і Лісабонський протокол (23 травня 1992 р.) до нього. Підтвердження наміру України стати без'ядерною державою.

1993 р., листопад — затвердження Кабінетом Міністрів програми «Освіта (Україна XXI століття)».

1994 р., 14 січня — підписання в Москві президентами України, Росії та США тристоронньої заяви й угоди щодо ліквідації ядерної зброї в Україні. Наша країна першою серед держав світу добровільно відмовилася від ядерної зброї.

1994 р.. 8 лютого — Україна приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру».

1994 р., 25 лютого — перша спортсменка незалежної України (Оксана Баюл, фігурне катання на ковзанах) завоювала золоту медаль на Олімпійських іграх (зимова Олімпіада, Ліллегаммер, Норвегія).

1994 р., 27 березня, 10 квітня — проведено дострокові вибори до Верховної Ради України.

1994 р., 26 червня, 10 липня — проведення дострокових президентських виборів.

1994 р., 19 липня — обраний на дострокових виборах Президента України Л. Кучма склав присягу на вірність українському народові.

1994 р., 16 листопада — Верховна Рада ухвалила закон про приєднання України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р. Україна підтвердила свій статус без'ядерної держави.

1995 р., 8 червня — підписано Конституційний договір між Президентом і Верховною Радою про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до ухвалення нової Конституції України.

1995 р., 18 липня — похорон Патріарха УПЦ-КП Володимира (Романюка). Конфлікт між державною і церковною владою. Побиття міліцією похоронної процесії («чорний вівторок»). Патріарха поховано біля брами дзвіниці Софійського собору Києва.

1995 р., 9 листопада — Україну прийнято до Ради Європи.

1996 р., 28 червня — ухвалення Верховною Радою нової Конституції У країни.

1996 р., 2-16 вересня — запровадження нової національної валюти — гривні. Передумови для цього були створені завдяки енергійним зусиллям Національного банку України на чолі з Віктором Ющенком.

1997 р., 31 травня — підписання президентами України та Росії Л. Кучмою і Б. Єльциним широкомасштабного українсько-російського договору. Визнання непорушності кордонів, поділ Чорноморського флоту. Росія брала в 20-річну оренду базу в Севастополі.

1997 р., 9 липня — підписання у Мадриді «Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО».

1997 р., 16 вересня — обрання міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

1997 р., 19 листопада — 5 грудня — космічний політ Леоніда Каденюка (перший у незалежній Україні) як астронавта-дослідника на американському кораблі «Колумбія».

1998 р., 29 березня — вибори до Верховної Ради третього скликання за змішаною (мажоритарно-пропорційною системою). Чотирьохвідсотковий бар'єр подолали вісім партій і блоків. Найбільше голосів за партійними списками набрала КПУ, друге місце посів НРУ.

1999 р., 25 березня — загибель в автокатастрофі за нез'ясованих до кінця обставин видатного громадсько-політичного діяча, Героя України, В. Чорновола.

1999 р., 14 листопада — другий тур президентських виборів. Л. Кучма переміг П. Симоненка й був переобраний на пост Президента України.

1999 р., 22 грудня — затвердження парламентом Прем'єр-міністром України В. Ющенка.

1999 р., 30 грудня — Конституційний Суд України ухвалив рішення про неконституційність смертної кари в Україні (22 лютого 2000 р. Верховна Рада України скасувала її).

2000 р., 13 січня — утворення у Верховній Раді України пропрезидентської більшості.

2000 р., 8 вересня — уряд В. Ющенка уперше в історії України ліквідував заборгованість із пенсій і майже ліквідував заборгованість із зарплати у бюджетній сфері.

2000 р., 16 вересня — викрадення і вбивство опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Здійснено міліцейськими службами на чолі з генералом Олексієм Пукачем (арештований 22 липня 2009 р., засуджений 2013 р.), замовники офіційно не названі й досі, крапка у справі не поставлена.

2000 р., 28 листопада — О. Мороз уперше опублікував записи майора Миколи Мельниченка. Початок «касетного скандалу».

2000 р., 15 грудня — зупинено останній діючий реактор Чорнобильської АЕС. її остаточне закриття.

2001 р., січень-квітень — розгортання «касетного скандалу» і політичної кризи в Україні. Акція «Україна без Кучми» (початок 15 грудня 2000 р.).

2001 р., 13 лютого — 27 березня — перебування колишньої віце-прем'єрки уряду Юлії Тимошенко під арештом. Влада не змогла довести її вини, що сприяло підвищенню популярності Ю. Тимошенко.

2001 р., 9 березня — сутички опонентів влади з силами безпеки. Арешт 230 учасників акцій опозиції. Пік акції «Україна без Кучми».

2001 р., 26 квітня — антиукраїнська більшість Верховної Ради відправила у відставку уряд, керований прем'єр-міністром Віктором Ющенком.

2001 р., 23-27 червня — перший за всю історію візит до України Папи Римського Іоанна Павла II.

2001 р., 25 жовтня — ухвалення Верховною Радою України Земельного кодексу.

2001 р., 5-14 грудня — Всеукраїнський перепис населення. З 48,5 млн. мешканців майже 78 % назвалися українцями.

2001 р. — створення фільму «Молитва за гетьмана Мазепу» (режисер Ю. Іллєнко), який фактично був заборонений російською владою (українська, звичайно, цілком погоджувалася).

2002 р., 31 березня — вибори до Верховної Ради четвертого скликання. За партійними списками найбільше голосів здобув блок «Наша Україна», який очолював В. Ющенко.

2003 р., 23 жовтня — припинення будівництва Росією (почала 29 вересня) дамби від Таманського півострова до українського острова Коса Тузла у Керченській протоці з намаганням приєднати його.

2003 р., 30 грудня — скандальне рішення Конституційного Суду про можливість Л. Кучмі балотуватися у Президенти на третій термін.

2004 р., 15 травня — перемога на пісенному конкурсі «Євробачення-2004» української співачки Руслани (Руслана Лижичко) з піснею «Дикі танці».

2004 р., серпень — успішний виступ українських спортсменів на Олімпійських іграх в Афінах. Завойовано 23 медалі, з них 9 золотих. Яна Клочкова знову, як і в 2000 р., стала двічі чемпіонкою з плавання. їй було присвоєно звання Герой України.

2004 р., 5 вересня — отруєння діоксином кандидата в президенти В. Ющенка. Справа не розслідувана повністю донині.

2004 р., 31 жовтня, 21 листопада — президентські вибори, які відбувалися з численними порушеннями, підрахунок голосів сфальсифіковано.

2004 р., 22 листопада — 8 грудня — «Помаранчева революція» (Майдан). Масові народні виступи в Києві та багатьох містах і селах України проти системних порушень на виборах.

2004 р., 3 грудня — Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів і оголосив про потребу повторного голосування.

2004 р., 8 грудня — Верховна Рада України ухвалила закон про політреформу, який вступав у дію з 1 січня 2006 р. Україна мала стати парламентсько-президентською республікою.

2004 р., 26 грудня — новий тур голосування за Президента України. Перемога В. Ющенка (набрав 51,99% голосів, за В. Януковича — 44,20%).

2005 р., 23 січня — новообраний Президент України В. Ющенко склав присягу на вірність народові.

2005 р., 8 вересня — відставка уряду Ю. Тимошенко і секретаря Ради національної безпеки й оборони Петра Порошенка. Розпад «помаранчевої» команди.

2006 р., 16 січня — постанова Кабінету Міністрів про обов'язкове дублювання, субтитрування чи озвучення іноземних фільмів українською мовою.

2006 р., 7 липня — створення «Антикризової коаліції» (ПРУ, СПУ, КПУ) внаслідок позиції О. Мороза, лідера СПУ, яка йшла на вибори, обіцяючи створити коаліцію з «Нашою Україною» і БЮТ.

2006 р., З серпня — підписання «Універсалу національної єдності» (усі парламентські сили, крім БЮТ, КПУ — із застереженнями). Невиконання урядом проукраїнських засад «Універсалу» призвело в жовтні до переходу в опозицію «Нашої України».

2006 р., 28 листопада — ухвалення Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», який визнавав його геноцидом українського народу». Голосували депутати від «Нашої України», БЮТ, СПУ і двоє від ПРУ.

2007 р., 2 квітня — Президент України видав указ про розпуск Верховної Ради, підставою для якого був той факт, що правляча коаліція масово переманює, купує депутатів з інших фракцій, які отримали більшість на виборах-2006, тобто спотворено результати народного волевиявлення, нехтуються виборчі права громадян.

2007 р., 4 грудня — коаліція БЮТ і НУНС обрала Головою Верховної Ради Арсенія Яценюка.

2007 р., 18 грудня — коаліція БЮТ і НУНС обрала Прем'єр-міністром України Юлію Тимошенко.

2008 р., 5 лютого — вступ України в СОТ.

2008 р., квітень — уперше випускники шкіл складали тести зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), щоб потрапити у виші (для забезпечення чесного і прозорого оцінювання знань школярів).

2008 р., 2 вересня — спільне голосування БЮТ і ПРУ з різних пунктів. Початок політичного і конституційного перевороту в парламенті.

2008 р., 9 жовтня — указ Президента України про розпуск Верховної Ради, який був заблокований БЮТ і не виконаний.

2008 р., 9 грудня — домовленість про коаліцію трьох за участю БЮТ, частини НУНС і Блоку Литвина. Обрання Головою Верховної Ради В. Литвина. 16 грудня коаліція створена формально, прийнявши назву «Національний розвиток, стабільність і порядок».

2009 р., 7-19 січня — українсько-російська «газова війна», конфлікт України та Росії через ціну на поставки газу. Підписано дуже невигідний для України договір.

2009 р., 7 червня — намагання Ю. Тимошенко і В. Януковича створити коаліцію зірвалося в останній момент.

2010 р., 13 січня — Апеляційний суд Києва виніс постанову в справі про Голодомор 1932-1933 рр., визнавши, що Й. Сталін, В. Молотов, Л. Каганович, П. Постишев, С. Косіор, В. Чубар, М. Хатаєвич вчинили злочин геноциду. Документально доведена смерть майже 4-х млн. осіб.

2010 р., 7 лютого — у другому турі президентських виборів В. Янукович набрав 48,95% голосів виборців, а Ю. Тимошенко — 45,47%, майже 5% не підтримали жодного кандидата.

2010 р., 25 лютого — новообраний Президент України В. Янукович склав присягу на вірність народові.

2010 р., 2 березня — офіційне припинення існування коаліції БЮТ — НУНС — Блоку Литвина.

2010 р., 11 березня — у Верховній Раді України створена нова більшість — коаліція «Стабільність і реформи» у складі ПРУ, КПУ, Блоку Литвина і перебіжчиків з БЮТ і НУНС. 8 квітня Конституційний Суд оприлюднив рішення про можливість формування коаліції окремими депутатами, а не фракціями, хоча у 2008 р. з того ж питання рішення було прямо протилежне.

2010 р., 21 квітня — президенти України та Росії підписали Харківські угоди (продовження терміну перебування російського флоту в Севастополі до 2042 р. за зниження ціни на газ). Під час їх ратифікації в парламенті 27 квітня сталися численні бійки між депутатами.

2010 р., 1 жовтня — Конституційний Суд України скасував політреформу 2004 р. й відновив чинність положень Конституції У країни, ухваленої 28 червня 1996 р. Відновлення президентсько-парламентської республіки.

2010 р., 16 листопада — початок масових протестів у Києві проти ухваленого парламентом Податкового кодексу. В документ були внесені часткові зміни. З грудня наметове містечко знесли й розігнали тих, хто домагався серйозніших змін.

2010 р., грудень — публікація роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Вийшов величезним накладом, викликав значний резонанс серед читачів.

2011 р., 11 квітня — порушення кримінальної справи проти Ю. Тимошенко за фактом підписання газових контрактів з Росією у 2009 р. 5 серпня 2011 р. вона була арештована, згодом засуджена на сім років ув'язнення.

2011 р., 1 жовтня — вступ у дію, ухваленої Верховною Радою пенсійної реформи. Збільшення пенсійного віку для жінок до 60, а для чоловіків — до 62 років, а також виробничого стажу для отримання пенсії.

2012 р., червень — на стадіонах України та Польщі успішно відбувся чемпіонат Європи з футболу.

2012 р., жовтень — парламентські вибори за змішаною системою. 5-відсотковий бар'єр подолали ПРУ, «Батьківщина», УДАР, КПУ, «Свобода». Більшість разом з мажоритарниками сформувала ПРУ.

2013 р., 21 листопада - початок Євромайдану, виступи на підтримку асоціації з ЄС.

2013 р., 30 листопада - брутальний розгін Євромайдану, початок масових народних виступів проти чинної влади («Революція гідності»).

2014 р., 22 січня — перші жертви буремних подій.

2014 р., 18-20 лютого — масові жертви під час «Революції гідності».

2014 р., 22 лютого — втеча з України В. Януковича.

2014 р., кінець лютого — формування нової влади. Початок агресії Росії в Криму.

2014 р., березень — анексія Росією Криму. Початок збройних сутичок у Донбасі.

2014 р., 25 травня — обрання Президентом України П. Порошенка (набрав близько 55% голосів виборців).

2014 р., 7 червня — вступ на посаду новообраного Президента України П. Порошенка.

2014 р., 27 червня — підписання угоди про асоціацію з ЄС.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Академ-видав, 2005. – 688 с.

2. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до ХХ1 століття: Навч. посібник. - Харків: Одісей, 2001. – 480 с.

3. Дещинський Л.Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Ч.І. - Львів: Бескид Біт, 2002. – 224 с.

4. Історія України: навчально-методичний посібник для семінарських занять / В. М. Литвин, А. Г. Слюсаренко, В. Ф. Колесник та ін.; за ред. В. М Литвина. - К: Знання - Прес, 2006. - 460 с.

Розділ ІV.

ПІДСУМКОВА ТЕКА

4. 1. Теоретичні питання.

1. Первісна доба в історії України: періодизація, розселення людей, їх заняття, суспільна структура.

2. Найдавніші державні утворення на українських землях.

3. Виникнення та розквіт Київської Русі.

4. Київська Русь за часів роздробленості.

5. Галицько-Волинська держава.

6. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав у другій половині ХIV – першій половині ХVI ст.

7. Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина ХVІ – перша половина ХVІI ст.).

8. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького.

9. Українські землі у період Руїни.

10. Українські землі наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІI ст.

11. Українські землі у другій половині ХVІІI ст.

12. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій наприкінці ХVІІI ст. – у першій половині ХІХ ст.

13. Культура України наприкінці ХVІІI ст. – у першій половині ХІХ ст.

14. Наддніпрянська Україна у другій половині ХІХ ст.

15. Західно-українські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії у другій половині ХІХ ст.

16. Культура України у другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст.

17. Українські землі у складі Російської імперії на початку ХХ ст.

18. Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.

19. Україна в роки Першої світової війни.

20. Українська революція (1917 – 1918 рр.).

21. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918 – 1920 рр.).

22. УСРР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.).

23. Утвердження тоталітарного режиму (1929 – 1939 рр.).

24. Західна Україна в 1921 – 1939 рр.

25. Україна під час Другої світової війни (1939 – 1945 рр.).

26. Україна в перші повоєнні роки (1945 – на початку 1950-х рр.).

27. Україна в умовах десталінізації (1953 – 1964 рр.).

28. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965 – 1985 рр.).

29. Розпад Радянського Союзу та відродження незалежності України (1985 – 1991 рр.).

30. Україна в умовах незалежності.