Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій 5 страница

«Перший Зимовий похід». Було вирішено застосувати методи партизанської боротьби — єдино можливої форми опору за тих обставин. Генерал М. Омелянович-Павленко очолив частину армії УНР, яка 6 грудня 1919 р. вирушила у славетний «І Зимовий похід». Війська пройшли по тилах білогвардійської та Червоної армій понад дві тисячі кілометрів і 6 травня 1920 р. з'єдналися з українськими арміями, що були в союзі з поляками.

Денікінський режим в Україні. На осінь 1919 р. більшу частину України зайняли білогвардійські війська генерала А. Денікіна. Вони захищали інтереси перш за все російських поміщиків і підприємців. Уже перші кроки денікінців свідчили про їхнє прагнення знищити всі сліди існування Української національної держави. Відновлювалося колоніальне гноблення. Було встановлено режим терористичної диктатури. Реакційна шовіністична політика білогвардійців викликала масові селянські повстання. Значної шкоди денікінцям завдали загони під командуванням Нестора Махна. Своєю впертою боротьбою в білогвардійському тилу повстанська армія Н. Махна сприяла швидкій перемозі більшовиків над денікінськими військами. Свою роль в ослабленні денікінського режиму та у перебігу подій громадянської війни відіграла об'єднана армія УНР і ЗУНР. 12 грудня Червона армія зайняла Харків, а 16 грудня — Київ, на весну 1920 р. — всю Україну, крім Криму й західноукраїнських земель.

У восьмому питанн і слід зупинитись на встановленні більшовицького режиму в Україні. 28 листопада 1918 р. у Суджі (радянська Росія) було сформовано Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (голова — Г. П'ятаков), що заявив про встановлення радянської влади. У січні 1919 р. маріонетковий уряд радянської України (РНК) очолив X. Раковський, назву УНР змінено на УСРР, столицею якої став Харків.

Ухвалення конституції УСРР 1919 р. Ще в березні 1919 р. була ухвалена Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), створена за зразком конституції радянської Росії:

• закріплення диктатури пролетаріату, влади трудівників у формі рад;

• позбавлення прав заможних верств населення, скасування приватної власності;

• формально незалежна держава, перебувала у федеративних зв'язках з радянською Росією.

Внутрішня політика урядів УСРР:

• економічна політика більшовиків отримала назву «воєнний комунізм». Головною її рисою на селі була продовольча розкладка. Селяни безкоштовно отримали значну частину поміщицької землі, але майже всі плоди своєї праці мали так само безплатно віддавати більшовицьким продовольчим загонам. Заборонена була і приватна торгівля. Це викликало масові селянські повстання;

• влада розгорнула «червоний терор», активно діяла Всеукраїнська надзвичайна комісія (російська абревіатура ВЧК). Навіть Н. Махно, який кілька разів був союзником більшовиків, підняв повстання на півдні України проти такої комуністичної політики;

• майже всі промислові підприємства було націоналізовано, загальна трудова повинність, мілітаризація праці, зрівнялівка в оплаті, запровадження карткової системи постачання міського населення;

• більшовицький режим у 1920 р. пішов на певні поступки в національному питанні, порівняно з 1919 р. Задекларовані більшовиками політична лінія та економічна стратегія були більш м'якими та поміркованими порівняно з попередніми періодами, ліквідація УКП(б), дозвіл на існування УКП.

Наслідки — економічна криза, поширення насильницьких методів, погіршення умов життя народу, розгортання масового повстанського руху проти більшовицького режиму.

Зовнішня політика урядів УСРР — військово-політичний союз з радянською Росією.

Причини підписання С. Петлюрою Варшавського договору:

• потреба УНР у зовнішній допомозі для продовження боротьби за незалежність;

• прагнення Польщі узаконити завоювання західноукраїнських земель, здобути вплив на УНР, зберегти існування УНР як буфера між Польщею і радянською Росією.

Варшавська угода між УНР і Польщею. Квітень 1920 р. — Варшавська угода:

• польська влада визнавала незалежність УНР на чолі з С. Петлюрою;

• українська сторона визнавала належність Західної України до Польщі;

• союзники мали звільнити територію УНР від більшовиків;

• польські війська на території України утримуються за рахунок УНР.

Наслідок Варшавського договору — спільні воєнні дії союзників проти радянської Росії.

Польсько-радянська війна на території України. 25 квітня 1920 р. розпочалася радянсько-польська війна. Спочатку вона була успішною для українських і польських військ, які вже 6 травня зайняли Київ. Але Червона армія була значно численнішою, вже 12 червня вона відвоювала це місто й продовжувала наступ на захід. У ході цих дій більшовицькі війська зайняли частину Галичини, де в липні 1920 р. створили маріонеткову Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку (ГСРР) на чолі з Галицьким революційним комітетом, який очолював В. Затонський. Столицею цієї псевдодержави був Тернопіль. Припинила своє існування вона у вересні, коли під натиском польських військ Червона армія відступила з Галичини. Ще раніше, в серпні, вона зазнала поразки під Варшавою, битва відома під назвою «диво на Віслі». У жовтні 1920 р. між сторонами було укладене перемир'я.

Зміст Ризького мирного договору. 18 березня 1921 р. між Польщею, радянською Росією і УСРР:

• Польща порушила Варшавський договір, в якому обіцяла не визнавати УСРР;

• кордони між Польщею та УСРР встановлювалися приблизно такі ж, як і за Варшавським договором: Польща зберегла за собою Галичину, до неї відійшли Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся;

• Польща зобов'язалася забезпечити належні умови для національно-культурного розвитку українців.

«Другий Зимовий похід» Армії УНР. У листопаді 1921 р. українські війська під командуванням генерала

Юрія Тютюнника зробили останню спробу регулярними військами відновити незалежність УНР. Цей наступ отримав назву «II Зимовий похід», або Листопадовий рейд. Біля містечка Базар на Житомирщині учасники походу були розбиті, 359 полонених були розстріляні. Так закінчилася збройна боротьба регулярних військ УНР, повстанські загони воювали ще кілька років.

Розбивши білогвардійські війська П. Врангеля (листопад 1920 р.) і загони махновців (серпень 1921 р.), більшовицька влада утвердилася на більшій частині території України, що засвідчувало поразку національно-патріотичних сил і болючий територіальний розкол українських земель.

І останнє питання розглядає культурне життя в Україні у 1918-1920 рр. Умови розвитку культури в 1917-1921 рр. були неоднозначні. З одного боку, жорстока боротьба різних національних і соціальних груп не сприяла йому, з іншого, крах Російської імперії, боротьба за утворення незалежної України викликали духовне піднесення суспільства, яке проявилося в галузі культурного життя. Знову з'явилися й активно діяли «Просвіти», доки більшовики в 1921 р. не пішли на їх ліквідацію. Всі влади, крім білогвардійської, дещо зробили для розвитку української освіти. Навіть більшовики змушені були зробити кроки для українізації освіти. Але особливо багато здійснено за часів гетьманату. Тоді ж було засновано Українську академію наук, президент — Володимир Вернадський, неодмінний секретар — Агатангел Кримський, всіх разом перших академіків 12.

Частина письменників (В. Винниченко, О. Олесь, М. Вороний) емігрувала за кордон. Але в літературу прийшло ціле покоління молодих письменників, які започаткували новий етап розвитку українського красного письменства. Найвидатнішим поетом став Павло Тичина, який у 1918 р. видав збірку «Сонячні кларнети». Інші літератори себе особливо проявили в 20-х рр.

Активно почали працювати в цей період молоді театральні режисери Лесь Курбас і Гнат Юра. Виникли знамениті музичні колективи Державна українська мандрівна капела (ДУМКА) під керівництвом Нестора Городовенка, Українська державна капела під орудою Олександра Кошиця. Плідно працювали композитори М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко. Визначним явищем в історії українського мистецтва було утворення наприкінці 1917 р. Української академії мистецтв, її першими членами стали Михайло Бойчук, Михайло Жук, Василь і Федір Кричевські, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут (автор проектів грошових знаків, поштових марок, державного герба і печатки, форми для війська тощо). Перший в Україні пам'ятник Т. Шевченкові спорудив у Ромнах молодий скульптор Іван Кавалерідзе.

Отже, культурні процеси 1917-1921 рр. посіли в історії помітне місце, вони багато в чому суттєво сприяли дальшому розвиткові української культури.

Причини поразки національно-визвольних змагань (національно-демократичної революції в Україні).

• суспільство було розколоте в питаннях про політичний устрій Української держави, про соціально-економічний лад, Українську революцію очолила інтелігенція, її соціалістичний напрям;

• отаманщина перетворилася на справжню «ракову пухлину» української державності, руйнуючи її;

• надто багато було зовнішніх ворогів української державності, відсутність зовнішньої підтримки;

• недостатньою виявилася національна свідомість українського народу, що звузило соціальну базу руху.

Історичне значення відновлення української державності на східно- і західноукраїнських землях:

• українці зробили ще один крок на шляху свого перетворення на сучасну націю;

• досвід державотворення міцно вкарбувався в історичну пам'ять народу;

• рівень національної самосвідомості значно виріс;

• прагнення народу до самозбереження як окремої національної спільноти не зникло;

• народжувалося переконання, що нормальний розвиток неможливий без власної держави — це було головною запорукою майбутнього відродження України.

Основні дати (в додаток до лекційного матеріалу)

1917 р., 27 лютого — Лютнева демократична революція та повалення самодержавства у Російській імперії.

1917 р., 5-8 травня — Перший Всеукраїнський військовий з'їзд. Створення Українського генерального військового комітету на чолі з Симоном Петлюрою.

1917 р., 5-10 червня — II Всеукраїнський військовий з'їзд, понад 2 тис. делегатів. З'їзд запропонував УЦР почати впровадження автономії, українізації армії.

1917 р., 15 червня — утворення Генерального Секретаріату (уряду) УЦР на чолі з В. Винниченком у складі 9 осіб.

1917 р., 4 серпня — «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні». Відкинення статуту українського уряду. Невизнання законодавчих прав УЦР, повноваження Генерального Секретаріату поширювалися лише на 5 губерній (без Півдня і Сходу), з 14 членів ГС затверджувалися лише 9.

1917 р., 25-30 серпня — Корніловський заколот і його розгром. Праві сили зазнали невдачі у спробі встановлення диктатури. УЦР закликала не виконувати наказів Л. Корнілова і надати підтримку Тимчасовому урядові.

1917 р., 8-15 вересня — З'їзд народів («З'їзд поневолених народів») у Києві, який закликав до федеративної перебудови Росії.

1917 р., 25 жовтня (7 листопада) — більшовицький переворот у Петрограді.

1917 р., 29-31 жовтня — збройна боротьба за владу в Києві. Перехід влади в Києві до УЦР.

1917 р., 22 листопада (5 грудня) — створення Української Академії мистецтв.

1917 р., 30 листопада — спроба більшовицького збройного перевороту в Києві. Роззброєння налаштованих по-більшовицьки частин гарнізону з їх наступною висилкою за межі України.

1917 р., листопад — вибори до Всеросійських Установчих зборів. Українські національні партії вибороли близько 75% голосів виборців.

1917 р., З грудня — маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради (ультиматум). Погрози радянської Росії розпочати війну проти УНР.

1917 р., 4-6 грудня — з'їзд представників робітництва, вояцтва та селянства України (І Всеукраїнський з'їзд рад) в Києві.

1917 р., 5 грудня — УЦР відмовилася виконати вимоги ультиматуму. РНК ухвалив рішення про війну з УНР.

Франція визнала УНР.

1917 р., 8 грудня — захоплення російськими більшовицькими військами Харкова.

1917 р., 11-12 грудня — з'їзд рад у Харкові. Проголошення влади рад в Україні («УНР»), Обрання ЦВК рад України на чолі з Юхимом Медведєвим. ЦВК створив уряд маріонеткової «УНР» — Народний секретаріат.

1917 р., 23 грудня — випуск перших українських банкнот.

1918 р., 26 січня — вступ військ М. Муравйова до Києва. Початок червоного терору проти населення міста, внаслідок якого загинуло 3-5 тис. осіб.

1918 р., січень — остаточне оформлення так званої Донецько-Криворізької республіки (проіснувала до 19 березня 1918 р.). Початок дроблення України більшовиками на радянські «республіки».

1918 р., 30 січня — переїзд Народного секретаріату з Харкова до Києва.

1918 р., 1 березня — ухвалення УЦР у Житомирі закону про грошову одиницю — гривню, яка складається зі 100 шагів.

1918 р., 1 (2) березня — вступ до Києва українських військ під командуванням Євгена Коновапьця, Симона Петлюри й Андрія Присовського. Вслід за ними 3 березня до Києва увійшли німецькі підрозділи.

1918 р., 3 березня — підписання Брест-Литовського мирного договору між радянською Росією та Німеччиною. Росія відмовлялася від втручання у справи України.

1918 р., 6 березня — ухвалення закону про адміністративно-територіальний устрій УНР. Скасування поділу на губернії та повіти, встановлення поділу на землі — 32 одиниці.

1918 р., 17-19 березня — II з'їзд рад України в Катеринославі. Оголошення України самостійною радянською республікою. Обрання головою ЦВК рад В. Затонського і головою Народного секретаріату М. Скрипника.

1918 р., 23 березня — наказ про українізацію. Запровадження української мови в діловодстві.

1918 р., 29 квітня — ухвалення Конституції УНР.

1918 р., 23 травня — початок українсько-російських переговорів у Києві. Російська делегація визнала Україну самостійною державою.

1918 р., 5 серпня — утворення на основі Українського національно-державного союзу, заснованого в травні. Українського національного союзу, опозиційного гетьманській владі. Голова — Андрій Ніковський, 18 вересня союз очолив В. Винниченко.

1918 р., 6 жовтня — урочисте відкриття Київського українського державного університету.

1918 р., 18 жовтня — утворення у Львові українськими депутатами, керівниками партій, церковними ієрархами (всього 150 осіб) Української Національної Ради, що мала представницькі функції.

1918 р., 22 жовтня — урочисте відкриття Кам'янець-Подільського українського державного університету.

1918 р., жовтень — відкриття у Ромнах на Сумщині першого в Україні пам'ятника Т. Шевченкові (скульптор — Іван Кавалерідзе).

1918 р., 1 листопада — українське національне повстання у Львові («листопадовий зрив»), організоване Центральним військовим комітетом на чолі з Дмитром Вітовським.

1918 р., 1 листопада — 1919 р., 18 липня — українсько-польська війна. Польща здобула перемогу й окупувала Галичину.

1918 р., 3 листопада — Буковинське народне віче в Чернівцях. Проголошення возз'єднання з Галичиною.

1918 р., 6-12 листопада — окупація Північної Буковини румунськими військами. ЗУНР не змогла допомогти у зв'язку з війною проти Польщі.

1918 р., 9 листопада — створення Державного Секретаріату (уряду) ЗУНР на чолі з К. Левицьким.

1918 р., 13 листопада — ухвалення Українською Національною Радою тимчасового основного закону про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорщини.

1918 р., 20 листопада — початок наступу на Україну більшовицьких військ на чолі з Володимиром Антоновим-Овсієнком.

1918 р., 21 листопада — українські війська почали покидати Львів. Столицею ЗУНР став Тернопіль.

1918 р., 22-26 листопада — вибори депутатів Української Національної Ради, парламенту ЗУНР.

1919 р., 6 січня — офіційної назвою радянської України стала УСРР (до 1937 р.).

1919 р., 23-31 січня — Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.

1919 р., 29 січня — Тимчасовий робітничо-селянський уряд України реорганізовано в РНК, очолив її Християн Раковський.

1919 р., 5 лютого — вступ радянських військ у Київ. Більшовицька армія вдруге захопила місто. Директорія ще 2 лютого переїхала до Вінниці.

1919 р., 6-10 березня — III Всеукраїнський з'їзд рад. Ухвалення конституції УСРР. Головою ЦВК рад УСРР став Григорій Петровський.

1919 р., 9 травня — початок антикомуністичного збройного повстання під проводом Матвія Григор'єва. Охопило Південь і Правобережжя України, але було придушене, керівник загинув 26 липня.

1919 р., 22 травня — відправлено перше богослужіння українською мовою (в Києві у церкві св. Миколая).

1919 р., 1 червня — схвалення декрету про об'єднання радянських республік.

1919 р., 8-28 червня — Чортківська офензива (контрнаступ) українських військ Галицької армії під командуванням Олександра Грекова.

1919 р., 9 червня — проголошення у Заліщиках Є. Петрушевича диктатором ЗОУНР. Усі функції законодавчої та виконавчої влади передані Президентові.

1919 р., 16-18 липня — окупація польськими військами Галичини. Перехід Галицької армії за Збруч на допомогу армії УНР.

1919 р., кінець липня — 30 серпня — наступ об'єднаних українських армій на Правобережжі.

1919 р., 27 серпня — С. Петлюра підписав відозву «Проти погромів».

1919 р., 30 серпня — вступ українських військ під командуванням Антона Кравса в Київ.

1919 р., 31 серпня — відступ українських військ з Києва під тиском білогвардійської армії під командуванням генерала Бредова.

1919 р., 10 вересня — Сен-Жерменський договір країн Антанти з Австрією. За умовами договору Буковина передана Румунії, Закарпаття — Чехословаччині.

1919 р., 29 жовтня — махновці вибили денікінців з Катеринослава, який утримували до початку грудня.

1919 р., 6 листопада — укладення договору між Галицькою армією і денікінцями, внаслідок якої УГА перейшла під командування А. Денікіна.

1919 р., осінь — запеклі бої армії УНР з денікінцями. Поразка військ Директорії та УГА. Втрата українськими військами боєздатності через епідемію тифу.

1919 р., 11 грудня — утворення в Москві Всеукраїнського революційного комітету (Всеукрревкому), надзвичайною органу влади із законодавчими і виконавчими повноваженнями. Голова — більшовик Григорій Петровський. Існував до 16 лютого 1920 р.

1919 р., 16 грудня — денікінці залишили Київ. Вступ до міста частин Червоної армії. Третій прихід більшовиків.

1920 р., 12 січня — угода між ревкомом УГА і командуванням Червоної армії про створення Червоної української галицької армії (ЧУГА).

1920 р., 22-25 січня — установчий з'їзд УКП. Оформлення партії шляхом реорганізації УСДРП (незалежних). Існувала до квітня 1925 р.

1920 р., 5 лютого — ухвалення закону Всеукрревкому про землю.

1920 р., 16 лютого — припинення діяльності Всеукрревкому. Відновлення роботи в Харкові Президії ВУЦВК і РНК.

1920 р., 26 лютого — ухвалення ВУЦВК УСРР закону про хлібну розкладку. Селяни вороже зустріли таку політику.

1920 р., початок березня — саморозпуск УКП(б). Близько 4 тис. боротьбистів стали членами більшовицької партії.

1920 р., 4 квітня — відставка Антона Денікіна з поста командувача Збройними силами Півдня Росії, призначення па цю посаду Петра Врангеля.

1920 р., 6 травня — вступ польської армії та військ УНР у Київ.

1920 р., 12 червня — вступ до Києва частин Червоної армії. Четверте захоплення більшовиками міста.

1920 р., 8 липня — утворення в Тернополі більшовицького уряду Східної Галичини, Галицького революційного комітету (Гапревкому) на чолі з Володимиром Затонським.

1920 р., 11 липня — ультиматум Керзона. Звернення міністра закордонних справ Великої Британії з нотою до радянського уряду, в якій пропонувалося перемир'я між польськими і радянськими військами на так званій «лінії Керзона».

1920 р., 15 липня — Галревком видав Декларацію, у якій проголосив створення на території Східної Галичини Галицької соціалістичної радянської республіки.

1920 р., 15-17 серпня — «Диво на Віслі». Контрнаступ польських військ під Варшавою, значну роль у якому відіграли українські частини. Розгром частин Червоної армії на Віслі.

1920 р., 2 жовтня — угода уряду УСРР з махновцями про спільні дії в боротьбі з П. Врангелем.

1920 р., 28 жовтня — війська Південного фронту на чолі з М. Фрунзе перейшли в контрнаступ з Каховського плацдарму. Армія П. Врангеля відступила за Перекоп.

1920 р., 7-9 листопада — перехід військ Червоної армії разом з махновцями через Сиваш. Штурм Перекопа дивізією В. Блюхера. Протягом наступного тижня весь Крим був зайнятий більшовицькими військами (17 листопада).

1920 р., 21 листопада — після тяжких боїв армія УНР під командуванням Симона Петлюри відступила за Збруч.

1920 р., 25 листопада — розрив радянським командуванням угоди з махновцями. Намагання ліквідувати махновський рух.

1921 р., 4-29 листопада — «Другий Зимовий похід» (Листопадовий рейд). Поразка військ генерала Юрія Тютюнника. Завершення збройної боротьби регулярних військ УНР за незалежність України.

1921 р., 23 листопада — розстріл 359 полонених армії генерала Юрія Тютюнника під містечком Базар (Базарська трагедія).

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Академ-видав, 2005. – 688 с.

2. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до ХХ1 століття: Навч. посібник. - Харків: Одісей, 2001. – 480 с.

3. Дещинський Л.Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Ч.І. - Львів: Бескид Біт, 2002. – 224 с.

4. Акт злуки української народної республіки і Західно-української народної республіки. Світлини. Картини. Документи. – К., 2008.

5. Українська революція і державність (1917–1920 рр.). Науково-бібліографічне видання. – К., 2001.

6. Видатні постаті в історії України (IX - XIX ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети / В. І. Гусєв, О. Г. Сокирко, В. Г. Червінський. - К: Вища школа, 2002. - 359 с.

7. Юрійчук Є. П. Становлення і характер радянської влади в Україні: історико-правові аспекти (1917–1921 рр.) / Є. П. Юрійчук. – К.: ІЗМН, 1998. – С. 3–4

8. Історія України: навчально-методичний посібник для семінарських занять / В. М. Литвин, А. Г. Слюсаренко, В. Ф. Колесник та ін.; за ред. В. М Литвина. - К: Знання - Прес, 2006. - 460 с.

9. Верстюк В. Ф. Роль і місце Центральної Ради в модерній історії України.// УІЖ. −1997.-№ 5.

10. Здоров А. Український жовтень. Робітничо-селянська революція в Україні (листопад 1917 — лютий 1918 рр.). — Одеса: «Астропринт», 2007. — 268 с.

11. Сергійчук В. І. Неусвідомлення україни. Ставлення світу до української державності: погляд у 1917—1921 роки з аналізом сьогодення. — К., 2002.

Семінарське заняття № 8.