Процес русифікації розпочався в Україні супроводженням теорії «Злиття націй», тобто створення єдиної соціалістичної нації у нову історичну спільність – радянський народ. Так теоретично обґрунтувалася чергова хвиля русифікації багатонаціональної Росії.
В 1965 – 1966рр. відбулися погроми дисидентів розгорнута компанія проти Гончара за роман „собор”. Найбільше лютував Щербицький, який плазував перед Москвою і намагався усунути «недоліки» в ідеологічній роботі.
Наведення «ідеологічного порядку» почалося з кадрових переміщень. Укр. мова почала зникати з офіційного вжитку.
В 1968р. вийшла постанова «Про заходи по поліпшенню вивчення російської мови в союзних республіках”. Дійшло до того, що спілкування рідною мовою у повсякденному житті стало викликати підозру. На судовому процесі над Стусом було заявлено, що поет є націоналістом оскільки завжди розмовляв укр. мовою.
Критичний стан стався і в культурній сфері. Більша половина театрів ставили вистави російською мовою. Українська класика повністю майже була вилучена з репертуарів театрів.
Унікальні книжки духовності і національного буття вилучались з бібліотек, спалювались, здавались в макулатуру, вивозились на звалище.
За Щербицького відбулась переорієнтація видавничої політики. Якщо в 1973р. російською мовою вийшло в Україну 3,3 млн. примірників художньої літератури, то уже в 1974р. – 9,9 млн. примірників.
Скорочуються число газет укр. мовою, панує державна та партійна цензура.
Чужинську атмосферу формували і підтримували довідкові бюро, інформаційна служба, автовідповідачі, телефоністки, касири, оголошення на вокзалах.
Сталінська політика перемішування народів у єдиному союзному казані активно застосовувалася у 60-80х рр..
Продовжувалось переселення українців у віддаленні райони СРСР. У реалізації антиукраїнської політики високопоставлені русифікатори, мали чисельних прибічників і прислужників серед українців, які заподіяли чималу шкоду власному народу, особливо велику шкоду це завдало молоді.
Національно свідомі українці протестували проти російської мовно-культурної експансії. Іван Дзюба надіслав листа Шелесту та Щербицькому і свою працю «Інтернаціоналізм чи русифікація». З того часу ця праця і її автор стали силами опору зросійщенню. Іван Дзюба чудом залишився на свободі.
До захисників українства залучались також письменники: Гончар, Костенко, Симоненко, Стус та інші.
Оборона укр. мови та культури стала одним з найважливіших напрямів дисидентського руху.
Нажаль процес русифікації має місце і сьогодні. Більшості газет, журналів, телепередач, а в Сх. Регіонах України і діловодство ведеться російською мовою.
Більшість депутатів, члени уряду і президент не дотримуються 10 статті конституції України, в якій говориться, що державною мовою є українська.
2. Зборівська Угода
18 серпня 1649р. між Б.Хмельницьким та Кримським ханом Гіреєм та польським королем Яном Казимиром було підписано зборівський договір, за яким:
1. Україна у складі Київського, чернігівського і Брацлавського воєводства під оф.. назвою Військо Запорізьке визнавалися автономією в межах Речі Посполитої.
2. К-сть реєстрового козацтва становило 40тис.
Шляхта отримала право повернутися до маєтків і відновилося феодальне землеволодіння.
Т.ч. згідно з цього договору Укр.. сторона пішла на значні поступки. Замість незалежної держави змушена була погодитися на автономію, втрачалася територія 6 полків.
Трагічним наслідком договору стало жахливе спустошення татарами укр.. земель, на що таємний дозвіл татарам дав Ян Казимир.
Мир був нетривким. Обидві сторони знову почали готуватися до війни. Уряд Б.Хмельницького налагоджував сусп.. та економ.. життя, зміцнював збройні сили, проводив активну зовн.. політику. Під тиском Туреччини союз із Хмельницьким уклав і Кримський хан Іслам Гірей.
3. Що таке гімн і які бувають гімни? – урочиста пісня, бувають державні, релігійні, спортивні
Білет
