Червня— створення Українського штабу партизанського руху (УШПР).

1942, жовтень — утворення Української Повстанської Армії (УПА).

1942.18 грудня — Визволення першого українського населеного пунк­
ту — с. Півнівки Міловського р-ну Ворошиловградської (Лугансь­
кої) обл.

1942 — рейд партизанського формування С. Ковпака з Путивля до Карпат.

1943, листопад — Київська наступальна операція, внаслідок якої визво­
лено Київ.

1944, липень — утворення Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
1944, 28 жовтня — визволення радянськими військами Закарпатської

України.

1945,6 травня — прибуття української делегації до Сан-Франциско на ус­тановчу конференцію 00Н.

1945,9 травня — перемога збройних сил СРСР над фашистськими війсь­ками гітлерівської Німеччини.

1946—1947 — голод в Україні.

1947, квітень — операція «Вісла» — депортація українського населення Холмщини та Лемківщини до Західної Польщі.

1949, грудень — звільнення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, обрання на цю посаду Л. Мельникова.

1950,5 березня — загибель командуючого УПА Р. Шухевича (Т. Чупринки).

1953, 5 березня — помер Й. Сталін.

1953, червень — звільнення Л. Мельникова з посади першого секретаря
ЦК КП України, призначення на цю посаду 0. Кириченка.

1954, 19 лютого — передача Криму зі складу РСФСР до складу УРСР рі­
шенням Президії Верховної Ради СРСР.

1956, лютий — XX з'їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова «Про культ особи і йо­
го наслідки».

1957, травень — проголошення М. Хрущовим надпрограми у тваринництві.
1959,15 жовтня — вбивство в Мюнхені агентом КДБ С. Бандери.

1960, лютий — пуск першого атомного реактора в Україні.

1961, січень — суд у Львові над членами Української робітничо-селянсь­
кої спілки (УРСС), створеної Л. Лук'яненком.

1963, липень — звільнення М. Підгорного з посади першого секретаря

ЦК КПУ, призначення на цю посаду П. Шелеста. 1972, травень — звільнення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК

КПУ, обрання на цю посаду В. Щербицького.

Хронологічна таблиця

1976, жовтень — утворення Української Гельсінської групи на чолі з М. Руденком.

1985, квітень — проголошення на Пленумі ЦК КПРС курсу на перебудову.

1986, 26 квітня — аварія на Чорнобильській АЕС.
1988 — XIX Всесоюзна конференція КПРС.

1989, вересень — установчий з'їзд Народного Руху України за перебудову. 1989, жовтень — прийняття Верховною Радою УРСР Закону про мови в УРСР.

1989, березень — вибори до Верховної Ради УРСР.

1990, 16 липня — ухвала Верховною Радою УРСР Декларації про дер­
жавний суверенітет України.

1991, серпень — спроба державного перевороту в СРСР.

1991, 24 серпня — проголошення Верховною Радою України Акта про державну незалежність України.

1991, 1 грудня — проведення референдуму про незалежність України. Обрання Президентом України Л. Кравчука.

1991,8 грудня —юридичне оформлення розпаду СРСР. Проголошення ут­ворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

1992,15 січня — ухвала указу Президії Верховної Ради України про Дер­жавний гімн України (затверджено мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна»).

1992,19 лютого — затвердження Верховною Радою України тризуба ма­лим гербом України.

1993, 2 липня — схвалення Верховною Радою України «Основних нап­
рямків зовнішньої політики України».

1994, 27 березня — вибори до Верховної Ради України.

1994, червень — вибори Президента України. Президентом обрано
Л. Кучму.

1995, 8 червня — підписання Президентом України Л. Кучмою та голо­
вою Верховної Ради України О. Морозом Конституційного договору.

1996, 28 червня — прийняття Верховною Радою Конституції України.

1997, ЗО травня — підписання Договору про дружбу, співробітництво і
партнерство між Росією та Україною.

 

1997, 9 липня — підписання Хартії про особливе партнерство між Украї­
ною і НАТО.

1998, 29 березня — вибори до Верховної Ради України.

1999, жовтень — листопад — вибори Президента України — Президен­
том обрано Л. Кучму.

2000, 16 квітня — проведення всеукраїнського референдуму з питань
державного будівництва.

 

2000, осінь — 2001, весна — масові акції протесту («Україна без Куч­
ми»), спричинені вбивством журналіста Г. Гонгадзе, «касетний
скандал».

2001, січень — зміна керівництва Верховної Ради України, названа «ок­
самитовою» революцією;

— створення парламентської більшості.

2004, жовтень — грудень — вибори Президента України;

— помаранчева революція.

2004, 26 грудня — переголосування у другому турі виборів, у результаті якого Президентом України обрано В. Ющенка.

Короткий термінологічний словник

Абсолютизм — необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка грунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здій­снюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Кон­ституцією).

Авторитаризм — антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зо­середження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необме­женої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представ­ницьких інститутів та системи поділу влади.

Агресія — у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи дер­жав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення наро­ду (нації).

Анархізм — ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в ос­нові якої — заперечення державного управління суспільством; не­визнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією держа­вою всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез — процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Ареал — зона поширення видів тварин, рослин, корисних копа­лин, мов, діалектів тощо.

Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого на­роду (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Валова продукція — показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промисло­вих чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Волюнтаризм — позиція суб'єкта політики, згідно з якою головни­ми чинниками досягнення поставленої мети є воля, особисті устрем­ління та політичні наміри.

Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі по­літики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників — просторового розташування країни, розміруте-риторії, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рів­нем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якос­тей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розви­нуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Короткий термінологічний словник

Демографія — наука, що вивчає склад і рух населення та зако­номірності його розвитку.

Демократія — форма політичного та економічного устрою сус­пільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народо­владдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєді­яльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади доміную­чою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з ме­тою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Децентралізація — управлінська політична система, за якої час­тина функцій центральної влади переходить до місцевих органів са­моврядування з метою оптимізації практичного розв'язання питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локаль­них програм.

Дисидентство — морально-політична опозиція до існуючого дер­жавного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація — часткове чи повне, тимчасове чи постійне об­меження або позбавлення конституційних прав певної категорії гро­мадян за расовою чи національною належністю, політичними і релі­гійними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора — розпорошення, розселення по різних країнах наро­ду, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащад­ків, які проживають поза її межами.

Дуумвірат — спільне правління двох найвищих службових осіб.

Еволюція — процес поступових змін, суть яких полягає в спро­щенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь.

Екзогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу заборо­няв шлюби між членами однієї родової групи.

Експансія — активне проникнення в яку-небудь сферу; загар­бання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та еконо­мічне поневолення інших країн.

Ендогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання дер­жави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації полі­тичної влади.

Етногенез — походження народів.

Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, іде­али, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Короткий термінологічний словник

Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпо­рядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегро­вані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культур­них взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Інфляція — переповнення каналів грошового обігу масою над­лишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що об­слуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транс­порт, зв'язок, комунальне господарство, загальна і професійна осві­та, охорона здоров'я тощо).

Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення неза­лежної країни на колонію шляхом військового, економічного та полі­тичного поневолення її іншою країною.

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, до­сягнуті шляхом взаємних поступок.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політично­го життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Консолідація — зміцнення, згуртування, об'єднання.

Конституція — основний закон держави, що закріплює суспіль­ний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об'єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Кон'юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (на­приклад, економічна кон'юнктура).

Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична —тимчасове призупинення чи припинення функ­ціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, по­літичної напруженості.

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність — визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспіль­ного визнання й виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об'єднує при­хильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демо­кратичних свобод.

Короткий термінологічний словник

Маргіналізація — незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'яз­ки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Менталітет — стійкі структури глибинного рівня колективної та ін­дивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна вла­да повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізня­ють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Національний доход — новостворена у сфері матеріального ви­робництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) про­дукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація — історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв'язків, літературної мови, етнічних особливостей культури і характеру.

Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правлін­ня невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політич­ній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впли­ву натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної вла­ди, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політично­го та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; систе­ма влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Політична система — сукупність державних і недержавних соці­ально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справа­ми суспільства, регулювання політичних процесів, відносини між соці­альними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої гро­мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необ­хідних заходів щодо розв'язання суспільних проблем.

Правова держава — тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність грома­дянина і держави.

Прагматизм — теорія і практика, основою яких є визнання досяг­нення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативності діяльності.

Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власнос­ті (державної, колективної, особистої тощо) на приватну; передання

Короткий термінологічний словник

частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розши­рення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується че­рез митну політику.

Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одно­го якісного стану до іншого, від старого до нового; переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка — держава, в якій органи влади формуються за прин­ципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб вер­ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, віру­вань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспіль­ством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Традиція — форма передавання соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.

Узурпація — протизаконне захоплення влади; привласнення чи­їхось прав на що-небудь.

Унітарна держава — форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адмініс­тративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстреміст­ська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності і догматизованого принципу соціальної спра­ведливості; різновид тоталітаризму.

Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

Централізація — зосередження керівництва, управління в єди­ному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у ві­данні центральних установ.

Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рі­вень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий певним суспільством.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої ле­жить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.

Література

Андрущенко В. Л., Федосов В. М. Запорозька Січ як український фено­мен. — К., 1995.

Багалій Д. Нарис історії України. — К., 1994.

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953—1985 рр. — Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950—1960 рр.: еволюція тоталітарної системи. — К., 1996.

Баран В. Україна: новітня історія (1945—1991 рр.). — Львів, 2003.

Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов'ян. — К., 1991.

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. — Кн. 1—2. — К., 1994.

Бойко О. Україна 1991—1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). — К., 1996.

Бойко О. Історія України у XX столітті (20—90-ті роки). — Ніжин, 1994.

Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). — К., 1997.

Борисенко В. Курс української історії. — К., 1997.

Брайчевський М. Вступ до історичної науки. — К., 1995.

Братко-Кутинський О. Феномен України. — К., 1996.

Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.). — Львів, 1996.

Верстюк В. Махновщина. — К., 1992.

Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995.

Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. — К., 1996.

Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1994.

Голод 1921—1923 років в Україні: 36. докум. і матеріалів. — К., 1993.

Голод в Україні 1946—1947: Документи і матеріали. — К., Нью-Йорк, 1996.

Горський В. С. Історія української філософії: Навчальний посібник. — К., 1996.

Грабовський С, Ставрояиі С, Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. — К., 1995.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерно? української нації XIX—XX століття. — К., 1996.

ґрушевський М. Історія України-Руси: В 11-ти т. — 12 кн. — К., 1991— 1998.

Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — К., 1991.

ГунчакТ. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К., 1993.

Давня історія України. — Кн. 1—-2. — К., 1994,1995.

Давня історія України. — Т. 1 — К., 1997.

Даниленко В., Касьянов Г, Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20—30-ті роки). — К., 1991.

Довідник з історії України. — Т. 1—2. — К„ 1993,1995.

Дорошенко Д. Нарис історії України. — Т. 1—2. — К., 1991.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. — Львів, 1993.

Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994.

Єфименко О. Історія України та її народу. — К., 1992.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. — Львів, 1996.

Історія України. — Львів, 1996.

Історія України: Курс лекцій удвох книгах. — К., 1992.