IV етап (травень 1989 — лютий 1990 р.) — розмежу­вання, консолідація та протистояння політичних сил. 10 страница

— збереження ринків Росії та інших країн СНД для ук­
раїнських товарів;

 

— зміцнення економіки України, підвищення рівня
життя її громадян;

— забезпечення Україні доступу до дешевих росій­
ських енергоносіїв;

— сприяння вступу України до ЄС.
Аргументація опонентів ЄЕП вибудовувалася на таких

положеннях:

1. Після розпаду СРСР економічні зв'язки у межах ра­дянського геополітичного простору штучно ніхто не розри­вав, вони припинились природно, оскільки більшість із них існувала всупереч економічній доцільності. Процес по­долання економічної кризи в Україні відбувається завдяки запровадженню ринкових механізмів, структурним рефор­мам, технологічному оновленню та модернізації підпри­ємств. Важливу роль відіграють і збережені господарські зв'язки, основою яких була економічна доцільність і які відповідають вимогам ринкової економіки. Такі зв'язки не припинялись, і тому проблеми їх відновлення не існує.

Україна на шляху незалежності

2. Закритість російського ринку і перехід України в
1997 р. на світові ціни на енергоносії зумовили переорієн­
тацію українських підприємств на ринки в інших регіо­
нах. Унаслідок цього окреслилась стабільна тенденція об­
меження українського експорту до Росії та країн СНД і
розширення у торгівлі з іншими країнами. За даними Мі­
ністерства економіки та з питань європейської інтеграції,
у першій половині 2003 р. на країни СНД припадало
25,3% українського експорту, країни Європи — 39,1%,
Азії — 24,9%, Африки — 5,6%, Північної та Південної
Америки — 4,9%. Величезний ринок ЄС, ємність якого у
25 разів більша, ніж ринку Росії та інших учасників ЄЕП,
орієнтує на впровадження інноваційних випереджуваль­
них моделей економічного розвитку, стимулює виробниц­
тво конкурентоздатної продукції, досягнення високих
стандартів якості життя.

Завдяки проникненню на нові ринки збуту відбуваєть­ся збільшення обсягів зовнішньої торгівлі України за по­зитивного її сальдо. Це дає змогу перекривати негативне сальдо, яке Україна має в торгівлі з країнами СНД, насам­перед із Росією, через великі обсяги імпорту енергоносіїв (обсяг сумарного імпорту з цих країн перевищує 45%).

3. Сумарні параметри об'єднаного потенціалу країн-
учасниць ЄЕП не гарантують зміцнення економіки Украї­
ни, оскільки на пострадянському просторі сформувалися
різні економіки, які мають різні джерела зростання. В Ук­
раїні головним джерелом збільшення ВВП є розвитком та­
ких важливих структурних галузей, як машинобудуван­
ня, будівництво, металургійна, хімічна, нафтопереробна
промисловість. Економіка України розвивається не за ра­
хунок нафтодоларів і низьких внутрішніх цін на енергоно­
сії, а завдяки запровадженню ринкових механізмів, струк­
турним змінам, технологічному оновленню підприємств,
підвищенню їх конкурентоспроможності.

4. З різних причин зниження цін на російські енерго­
носії суперечить інтересам як Росії, так і України.

Продаж Україні енергоносіїв за внутрішніми росій­ськими цінами значно зменшить надходження до держав­ного бюджету РФ. У невигідному становищі опиниться російський товаровиробник, оскільки знизиться собівар­тість, підвищиться конкурентоздатність української про­дукції. У разі приєднання Росії до СОТ вона змушена буде підвищити внутрішні ціни на енергоносії до рівня ринко­вих світових цін. А тому Україні не варто сподіватись на дешеві російські енергоносії.

Україна і СНД

Україні низькі неринкові ціни на російські енергоносії забезпечать лише короткочасні переваги, а в довгостроко­вій перспективі зашкодять формуванню сучасної техноло­гічної ринкової економіки. У разі приєднання до ЄЕП Росія утвердиться як монопольний постачальник енерго­носіїв, що посилить енергозалежність України, поставить її на межу втрати енергетичної безпеки. Крім того, запро­вадження низьких внутрішніх цін на енергоносії в межах ЄЕП і їх продаж за світовими цінами поза межами ЄЕП закриє для України шлях до СОТ, а отже, і до ЄС.

5. Рівень життя й економічної демократії у країнах ЄЕП приблизно однаково низькі. Тому членство в ЄЕП віддалить розвиток України від значно вищих європей­ських стандартів.

На думку фахівців, ймовірним є ризик згортання окре­мих галузей української економіки, насамперед вугільної та автомобілебудівної, що може перетворити окремі регіо­ни України на зони соціального лиха.

Реагуючи на проект Угоди про формування ЄЕП, Євро-союз 16 вересня 2003 року зробив заяву, в якій було стисло й чітко окреслено можливі наслідки для України від її участі в ЄЕП. У документах зазначалося, що участь у прос­тій зоні вільної торгівлі не створить особливих труднощів для України як щодо приєднання до СОТ, так і в поглиб­ленні двосторонніх торгових відносин з Євросоюзом. Участь України в митному, економічному або валютному союзах у межах ЄЕП спричинить значні проблеми в ЇЇ пере­говорах із СОТ, Євросоюзом, унеможливить створення зо­ни вільної торгівлі ЄС — Україна, що перекриє вільний доступ українських товарів до євроринку, позбавить Укра­їну перспективи членства в Євросоюзі.

7—8 квітня 2005 року у Москві відбулося 19-те засідан­ня Групи високого рівня з формування Єдиного економіч­ного простору, на якому українська сторона наголосила на необхідності перегляду переліку документів, які підляга­ють першочерговому підписанню, вилученні з нього угод, які є елементами Митного союзу.

Наприкінці літа 2006 р. питання про повномасштабну участь України у ЄЕП залишалося відкритим. Багато фа­хівців стверджує, що прийнятним рівнем співпраці, який не суперечитиме курсу України на європейську і євроат­лантичну інтеграцію, може бути зона вільної торгівлі.

Отже, ставлення України до СНД у своєму розвитку еволюціонувало. Якщо на початковому етапі незалежності українська сторона вбачала в співдружності лише форму

Україна на шляху незалежності

«цивілізованого розлучення», то з плином часу цей підхід зазнав суттєвих змін. Нині СНД розглядається Україною як міжнародний переговорний механізм, здатний зближу­вати позиції, збалансовувати інтереси, шукати компромі­си, узгоджувати принципи господарської діяльності. Інтеграційний процес у межах СНД має суперечливий ха­рактер. З одного боку, певна консолідація країн СНД дає змогу задовольнити взаємовигідні інтереси на основі бага­тостороннього співробітництва; забезпечує політичну ста­більність у міждержавних відносинах; надає переваги у розв'язанні таких глобальних проблем, як екологія та енергетика. З іншого — все виразніше в інтеграційному потоці простежується домінуюча роль Росії, її бажання пе­ретворити СНД на наддержавну структуру з міцними коор­динуючими та виконавчими функціями; посилюється вплив на процеси консолідації військово-політичних та ідеологічних чинників; реальною лишається загроза того, що економічна інтеграція в СНД не зможе забезпечити тех­нологічного прориву і в перспективі призведе до консерва­ції господарської, технічної та технологічної відсталості країн співдружності. З огляду на це Україна за основу сво­єї діяльності в межах СНД взяла концепцію інтеграції на «різних швидкостях», яка дає змогу зберігати незалежну позицію та реалізовувати національні інтереси.

Україна в черговий раз перебуває на вирішальному ета­пі своєї історії. її майбутнє цілком залежить від далеко­глядності та рішучості лідерів, толерантності та зваженос-ті в діях політичних сил, єдності та віри народу в свої сили.

 

Хронологічна таблиця

2 млн. років тому — поява первісних людей на Землі.

1 млн. років тому — поява первісних людей на території України.

IV— III тис. до н. є. — розселення племен трипільської культури на терито­рії України.

IX— VII ст. до н. є. — розселення кіммерійців між Дністром і Доном, а та­кож на Кримському та Таманському півостровах.

VII—III ст. до н. є. — панування скіфів на території Північного Причорно­мор'я.

VII — VI ст. до н. є. — грецька колонізація Північного Причорномор'я.

І— II ст. — перші згадки про слов'ян утворах римських вчених — Плінія Старшого, Тацита, Птолемея.

IV — VII ст. — формування перших східнослов'янських політичних об'єд­нань — союзів племен.

VIII—IX ст. — утворення праукраїнської держави Руська земля з центром у Києві.

860—866 — походи князя Аскольда на Константинополь.

882 — вбивство Аскольда варягами, захоплення Києва Олегом.

882—912 — правління Олега на Русі.

911 — укладення договору між Руссю і Візантією.

912 — 945 — князювання Ігоря.

945—964 — регентство княгині Ольги.

964—972 — князювання Святослава.

980—1015 — князювання Володимира Великого.

988 — запровадження християнства в Київській Русі.

1019—1054 — князювання Ярослава Мудрого.

1037 — спорудження в Києві Софійського собору.

1097 — князівський з'їзд уЛюбечі.

1113 — укладення монахом Нестором першої редакції літописного зве­дення — «Повісті минулих літ».

1113—1125 — князювання Володимира Мономаха.

1187 — перша літописна згадка назви «Україна» щодо земель Південної Київщини та Переяславщини.

1199 — об'єднання волинським князем Романом Мстиславовичем Га­лицької і Волинської земель і утворення Галицько-Волинського князівства.

1223 — поразка руських дружин і половецького війська в битві на р. Калці.

1237—1240 — монгольська навала на Русь.

1238 — перемога військ Данила Галицького над німецькими лицарями-хрестоносцями під Дорогочином.

1350—1352 — боротьба польсько-угорської коаліції з Литовським кня­зівством за Волинські землі.

1362 — перемога литовського війська над золотоординськими збройни­ми формуваннями. Остаточна інкорпорація до Литовського князів­ства Київщини, Переяславщини, Волині та Поділля.

1385 — Кревська унія між Литвою та Польщею.

1387 — остаточне приєднання Галичини до Польського королівства.

1410 — поразка Тевтонського ордена від об'єднаного війська поляків, литовців, українців та білорусів під Грюнвальдом.

1413 — городельська унія між Литвою та Польщею.

1449 — утворення Кримського ханства.

1480 — повалення золотоординського іга на Русі.

Хронологічна таблиця

1529 — перший Литовський статут.

1554—1556 — спорудження Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця обо­ронного замка-фортеці. Заснування Запорозької Січі.

1566 — другий Литовський статут.

1569 — Люблінська унія між Литвою та Польщею. Утворення федератив­ної польсько-литовської держави — Речі Посполитої. Перехід під владу Польщі Київського, Волинського і Брацлавського воєводств, а також Підляшшя.

1572 — універсал польського короля Сигізмунда II Августа про утворення найманого козацького формування — початок реєстрового ко­зацького війська.

1572 — видання у Львові друкарнею Івана Федорова першої друкованої в українських землях книги «Апостол».

1588 — Третій Литовський статут.

1591—1593 — козацько-селянське повстання під проводом К. Косинсь-кого.

1594—1596 — козацько-селянське повстання під проводом С. Наливайка.

1596 — Берестейська унія.

1616 — похід запорозьких козаків на чолі з П. Сагайдачним на Кафу, ви­зволення невільників.

1621 — битва польсько-козацького війська з турецьким під Хотином.

1625 — 1638 — хвиля козацько-селянських повстань під проводом М. Жмайла, Т. Трясила, І. Сулими, П. Бута, Д. Гуні, Я. Остряниці.

1648—1676 — українська національна революція.

1648 — перемоги козацьких військ на чолі з Б. Хмельницьким над поля­
ками під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями.

1649 — розгром польського війська в битві під Зборовом. Зборівська
мирна угода.

1651 — поразка козацького війська в битві під Берестечком. Білоцерків-

ський договір.

1652 — розгром польського війська в битві під Батогом.

1653 — перемога українського війська на чолі з І. Богуном над польсько-

шляхетською армією під Монастирищем. Рішення Земського собо­ру про прийняття Війська Запорозького під протекторат московсь­кого царя.

1654, 8 січня — Переяславська рада.

1654, березень — «Березневі статті».

1657 — смерть Б. Хмельницького.
1657—1659 — гетьманування І. Виговського.

1658 — Гадяцький договір.

1659 — розгром московських військ під Конотопом збройними форму­
ваннями під керівництвом І. Виговського.

1659— 1663 — гетьманування Ю. Хмельницького.

1659 — «Переяславські статті» Ю. Хмельницького.

1660 — Слободищенський трактат.

1661 — заснування університету у Львові.
1663 — «Чорна рада» у Ніжині.

1663 — 1668 — гетьманування І. Брюховецького на Лівобережній Україні.

1663—1665 — гетьманування П. Тетері на Правобережній Україні.

1665 — Московські статті. Обмеження територіально-адміністративної автономії Лівобережної України.

1666—1676 — гетьманування П. Дорошенка на Правобережній Україні.

1667 — Андрусівське перемир'я між Російською державою та Річчю Пос­политою.

Хронологічна таблиця

- Многогрішного на Лівобережній Україні.

1669 -ух^_сь_Кі_сТа?

^74~¹⁶⁸⁷ ~ ^ГЄТЬМЗ!!синоп '■ Самойловича на Лівобережній Україні. 1674 — перше видання "^ьиногісису» (Київ).

їй77~Ж ~ м^ТЬМа!сь^Вко^НТ^ ^Ю' Хмельницького на Правобережжі. ївя? к ~ ^М0С-^К0Сй ми^^{Єцька війна за} Правобережну Україну. 1681 _ Бахчисарай^™ ^МИьний договір між Росією, Туреччиною та

Кримським ханс^^ом-

1686 - «Трактат про ВН"^ИИ "V _{між Росією та} Польщею. 1687-1708 - гетьмаИУ^ваннЯ І. Мазепи 1708-1722 - гетьмаНУвання, _Ск „ _ого

1709, червень — Полт2^0Ська ^Итва.

Н«? ~~ ^обР^{ання гетьмаН}п«_Р^Вп!>^МігРаЦІЇ П. Орлика. Бендерська Конституція 1714 - перша згадка о Д^жеР^е1ах про гайдамаків. 1722-1727 - діяльність перц,^ _{Малоросійської колегії}_ 1722-1723 - гетьмаИУ^вання П. Полуботка. 1727-1734 - гетьмаНУвання _д д^⁰™

1727 — «Решительньїе ґіУ^НКІЬІ» (документ, що регулював відносини Геть­манщини з РосієК>'^-

1734—1750 — діяльні^ Прав_{лінн ГетьманС}ького Уряду. 1750-1764 - гетьман)» К. Розумовського. 1764 -зосередження л^⁰™ йлади в Україні в руках Другої Малоросій­ської колегії.

1768 - початок КоліївіМ^и™^на Правобережній Україні. 1772 - перший поділ П<^Р^ЩІ- "Оиєднаннядо Росії Східної Білорусії а Га­личини — доАвстР"-

1775 — ліквідація царсі^ ^с^од_Єржавством Запорозької Січі. 1781 — ліквідація полК^ово' ^сИстеми на Гетьманщині, утворення нато­мість намісництв 3^{а рооіи}ським зразком.

1783 — царський маніф^^{ст про} Приєднання до Російської держави Крим­ського ханства;

— царський указ ПР° ^закЬіпачення селян на Лівобережній та Сло­бідській Україні.

1785 — «Жалувана грам"™ ^рянству» Катерини II, згідно з якою укра-

їнська старшина зГ "".^ю^іась у правах з російським дворянством

1793 — другий поділ По/¹^ «° Росії відійшли Київщина, Східна Волинь

Поділля, БрацлавіМ^ин р

1795 — третій поділ Пол^¹- ^аѲ_Я включила до свого складу Західну Во­линь, Західну Біло?Д^с1ю: ^лИтву і Курляндію. 1798 — видання в Петер^оурз'.^тІ^:>Ьох частин «Енеїди». 1803 — царський указ оР° "^^ьНих хліборобів», згідно з яким поміщики за власним бажанИ^{ям мо}'~ли відпускати кріпосних селян на волю й давати їм земельи^{1 на}Д^|ЛИ. 1805 — відкриття Харків*^⁰¹"⁰ Університету. 1812, червень — почато^{14 аг}Р^есії Наполеона проти Росії. 1812—1835 — антикріп¹?⁰™⁴¹^ виступи селян на Поділлі під проводом

У. Кармалюка.

1818—1821 — діяльність Т^Ної організації «Союз благоденства», «по­бічні управи» якоп? ^д і!⁸ Кишиневі, Тульчині, Полтаві тощо

1820 — заснування в Ні^^ин|.' ^ІГиНазії вищих наук.

1821 — утворення в Туль-^{иин| тає}Много «Південного товариства».
1825, грудень — повстаИ^^{я дек}^бристів у Петербурзі.

1825, грудень — 1826, £^|чень ^ повстання Чернігівського полку в Ук­раїні.

Хронологічна таблиця

 

 

1827—1830 — діяльність таємного демократичного гуртка у Ніжинській Гімназії вищих наук.

1830—1831 — Польське визвольне повстання на Правобережній Україні.

1833—1837 — діяльність напівлегального демократично-просвітитель­ського та літературного угруповання «Руська трійця».

1834 — заснування університету в Києві.

1840 — видання в Петербурзі «Кобзаря» Т. Шевченка.

1843—1844 — селянське повстання під проводом Л. Кобилиці на Буко­вині.

1846—1847 — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

1847—1848 — запровадження в Правобережній Україні «Інвентарних правил».

1848, травень — утворення у Львові першої української політичної орга­нізації — Головної руської ради.

1848 — ліквідація кріпосного права у Галичині та на Буковині.

1853—1856 — Кримська війна.

1855 — розгортання масового антикріпосницького руху «Київської козач-

чини».

1856 — «ПохідуТаврію за волею» — масове самовільне переселення се­
лян Катеринославщини та Херсонщини.

1861, лютий — царський маніфест про скасування кріпосного права в

Росії. 1861—1862 — видання в Петербурзі українського журналу «Основа».

1863 — циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про обмеження
видання книг та заборону викладання в школах українською мо­
вою;

— написання П. Чубинським вірша «Ще не вмерла Україна» — тексту
до сучасного гімну України.

1864 — земська, судова та шкільна реформи у Росії.

1865 — заснування в Одесі Новоросійського університету;

— відкриття першої в Україні залізниці Одеса — Балта.

1867 — перетворення Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорську.

1868 — створення у Львові першого осередку товариства «Просвіта».

 

1874 — масове «ходіння в народ».

1875 — відкриття університету в Чернівцях.

1876 — затвердження царем Емського акта, що забороняв видання та
ввезення з-за кордону літератури українською мовою.

1876—1879 — діяльність народницької організації «Земля і воля».

1877 — «Чигиринська змова».

1880—1881 — діяльність «Південноросійського робітничого союзу» на­родників у Києві.

1882 — створення в Єлисаветграді першої української професійної теат­ральної трупи.

1890 — утворення Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої української політичної партії.

1892 — виникнення таємного товариства «Братство тарасівців».

1897 — організація київського та катеринославського «Союзів боротьби за визволення робітничого класу»;

— перший загальний перепис населення Росії;

— на Харківському паровозобудівному заводі завершено будів­
ництво першого паровоза.

1900'— утворення Революційної української партії (РУП);

— видання у Львові брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»
в Петербурзі.

Хронологічна таблиця

1905, 9 січня — розстріл робітничої демонстрації («Кривава неділя»);

— початок першої російської революції.

1905, червень — повстання на броненосці «Потьомкін».

1905, жовтень — всеросійський загальний політичний страйк. Виникнен­ня Рад робітничих депутатів.

1905, жовтень — підписання царем маніфесту «Про удосконалення дер­жавного порядку», в якому було обіцяно громадянські свободи та скликання законодавчої Думи.

1905, грудень — збройні повстання в Харкові, Олександрівську, Горлівці.

1906, листопад — царський указ про вільний вихід селян із общини. По­
чаток столипінської аграрної реформи.

1907, 3 червня — царський указ про розпуск II Державної думи. Держав­
ний переворот, що фіксував поразку революції 1905—1907 рр.

1908 — утворення «Товариства українських поступовців» (ТУП). 1914, лютий — масовий рух протесту проти заборони царатом святкуван­ня сторіччя з дня народження Т. Шевченка. 1914, серпень — створення в Львові Головної української ради;

— заснування «Союзу визволення України» (СВУ).

1914 — створення в складі австро-угорської армії українського добро­вольчого Легіону січових стрільців (УСС);

— утворення царським урядом Галицько-Буковинського генерал-
губернаторства.

1917, 27 лютого — перемога Лютневої демократичної революції. Пова­лення самодержавства в Росії.

1917, 4 березня — утворення Центральної Ради.

1917, 23 червня — І Універсал Центральної Ради.

1917, 3 липня — II Універсал Центральної Ради.

1917, липень — збройний виступ полуботківців.

1917, серпень — тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові Тим­часового уряду, яка суттєво обмежувала права України.

1917, листопад — III Універсал Центральної Ради. Проголошення Україн­ської Народної Республіки (УНР).

1917, 3 грудня — маніфест РНК до українського народу з ультимативни­ми вимогами до Центральної Ради.

1917,12 грудня — проголошення радянської влади в Україні на Всеукра­їнському з'їзді Рад у Харкові.

1917, 5 грудня — початок наступу радянських військ на Київ.
1918,11 січня — IV Універсал Центральної Ради.

1918, 26 січня — підписання мирного договору між УНР і Німеччиною та
її союзниками;

— вступ до Києва радянських військ на чолі з М. Муравйовим.
1918,18 лютого — початок наступу німецьких військ на територію Укра­
їни.

1918, 29 квітня — ухвалення Центральною Радою Конституції УНР;

— проголошення на Всеукраїнському хліборобському з'їзді П. Ско­
ропадського гетьманом України. Здійснення державного перево­
роту і перехід усієї повноти влади в Україні до рук гетьмана.

1918, листопад — проголошення Західноукраїнської Народної Республі­
ки (ЗУНР);

— утворення Директорії.

1918,14 грудня — вступ до Києва збройних формувань Директорії. Зре­чення гетьманом П. Скоропадським влади.

1919, 22 січня — Акт злуки УНР і ЗУНР.

Хронологічна таблиця

1919, 6 січня — проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) декретом Тимчасового робітничо-селянського Уряду України.

1919, 10 березня — прийняття III Всеукраїнським з'їздом рад (Харків) першої Конституції УСРР. Юридичне оформлення радянської дер­жавності в Україні.

1919, липень — окупація Криму та майже всього Лівобережжя, за винят­ком Чернігівщини, військами Денікіна.

1919, 3 грудня — затвердження VIII Всеросійською конференцією РКП(б) резолюції ЦК РКП(б) «Про радянську владу на Україні».

1919, 11 грудня — створення Всеукраїнського революційного комітету
на чолі з Г. Петровським.

1919,16 грудня — вступ збройних формувань Червоної армії до Києва.

1920, квітень — підписання Варшавського договору між УНРта Польщею.
1920, 25 квітня — початок радянсько-польської війни.

1920, 6 травня — вступ польсько-українського війська до Києва.

1920, 26 травня — початок Київської наступальної операції. Контрнаступ радянських військ.

1920,12 жовтня — підписання у Ризі угоди про перемир'я та попередні умови миру між РСФРР та УСРР з одного боку та Польщею — з ін­шого.

1920, листопад — остаточний розгром армії Врангеля в Криму. Ліквіда­
ція Південного фронту.

1921, березень — ухвала X з'їздом РКП(б) постанови про запроваджен­
ня нової економічної політики (неп).

1921, 18 березня — підписання Ризького мирного договору між Поль­
щею і РСФРР та УСРР.

1921—1923 — голод в Україні.

1922, ЗО грудня — затвердження І з'їздом СРСР декларації про утворен­
ня Союзу РСР і союзного договору.

1923, березень — остаточне визнання Східної Галичини частиною Поль­
щі Радою послів великих держав у Парижі.

1923, 20 вересня — остаточна ліквідація Наркомату закордонних справ УСРР.

1924 — II з'їзд Рад СРСР, що затвердив Конституцію СРСР.

1925, березень — саморозпуск УКП.

1925, грудень — проголошення XIV з'їздом РКП(б) курсу на індустріалі­зацію.

1925—1928 — літературна дискусія, розпочата М. Хвильовим.

1928—1932 — п'ятирічний план розвитку народного господар­ства України.

1928 — «Шахтинська справа».

1929, січень — створення у Відні Організації Українських Націоналістів (ОУН).

1929 — перехід до політики суцільної колективізації.

1930 — кампанія «пацифікації» в західноукраїнських землях.
1932—1933 — голод в Україні.

1932, жовтень — пуск Дніпрогесу.

1933—1937 — другий п'ятирічний план розвитку народного господар­ства України.

. 1937, січень — ухвалення нової Конституції УРСР Надзвичайним XIV з'їз­дом Рад України.

1938,11 жовтня — здобуття Закарпаттям автономії.