^ ^ Своєрідний характер мали міграції з України у

'Часи козацької епохи (XVI-XVIII ст.), Коли з різних причин, добровільно або примусово частина українського населення час від часу переселялася на землі Російської імперії. -

Так, несприятливий Зборівський договір "1649 р., невдала для Козаков битва під Берестечком теж спонукали частину українського козацтва переїхати на територію Московського дер-дарі ^ тва / У часи козацтва в Україні почалася еміграція

То політичних мотивів. Першою найбільшою політичною

Еміграцією з України була так звана мазепинська еміграція, викликана поразкою шведів під Полтавою.

Після Полтавської битви посилилася насильницька еміграція населення зі Східної України в північні райони / і міста Росії з метою будівництва господарських, військово-

^ 231

Стратегічних об'єктів, розширення Санкт-Петербурга. Велика кількість українських Козаков і селян використовували на важких роботах в інших районах Російської імперії, у війнах Росії з іншими державами. Таким чином, Україна була постачальником дешевої робочої сили в різні регіони Російської імперії. г ~ '^ До першої половини XIX ст. переселення з України здійснювалося переважно в причорноморські і приазовські степи, на північний Кавказ, Поволжя, Урал, в Центральночорноземний район. З другої половини XIX ст. напрямки міграцій з України перемістилися в Сибір, Казахстан, Киргизію, на Далекий Схід - у зв'язку з освоєнням нових земель. Активізація еміграції з України в той час була обумовлена ​​скасуванням кріпосного права (1861 р.), що стало причиною погіршення економічного і соціального становища селянства, періодичних голодних років на українській землі.

Ще більше активізувалася еміграція з України після столипінської земельної реформи, коли відбулося значне майнове розшарування селянства.

В результаті цього велика кількість незаможних селян Київ-Київщини, Полтавщини, Чернігівщини та інших земель Східної України були змушені відправлятися на сезонні заробітки на великі цукрові плантації Лісостепової зони, в зернові райони українського степу, де сільськогосподарське виробництво грунтувалося на капіталістичних засадах, а решта - в східні райони Російської імперії.

Quot;? Інтенсивність еміграційних потоків з України на початку XX ст. Підтверджується такими даними: якщо в 1894 - 1903 рр.. Переселялося в середньому по 42 тис. чол. На рік, то в 1906-1910 рр.. - 202 тис. чол. Більше всього емігрантів на той час було з Лівобережної України (Київщини, Полтавщини, Чернігівщини), значно менше - з Поділля, Волині, південних губерній України. '"Важкі економічні умови (безземелля, непосильні податки, соціальний і національний гніт) на початку XX ст. зумовили еміграцію селян із західного регіону України - Галичини, Буковини, Закарпаття - у США, Канаду, Бразилію, Аргентину. До Першої світової війни із цього регіону виїхало близько 800 тис. чол. Паралельно відбувався зворотний процес: західноукраїнські землі інтенсивно заселяли поляки. Так, їх чисельність в Галичині за перше десятиріччя XX ст. зросла на 19,4%, а чисельність українців-лише на 8,9%. Еміграція селян із Галичини та Доуг земель західного регіону України була національним лихом, про що з болем писали І. Франко, В. Стефа-ник та ін

- • - "^ Еміграція населення західного регіону, як і всієї України, наприкінці XIX-на початку XX ст. Була обумовлена ​​головним чином економічними причинами. В XX ст. Після жовтневого перевороту (1917 р.) з встановленням радянської влади в Україні відбувалися вимушені політичні еміграції. Так, цілий ряд політичних і військових діячів, частина інтелігенції, яка виявилася на стороні УНР, були змушені покинути Україну. Під час колективізації на селі в примусовому порядку під виглядом «куркулів» у східні райони колишнього Союзу були виселені заможні селяни, а також великий загін української інтелігенції. У 30-40-ті роки з України було виселено окремі національні меншини, зокрема, німці, поляки, татари. Під час Другої світової війни і після її закінчення з захід-

вих регіонів України було депортовано у східні райони колишнього Союзу понад 1 млн чол. ^ • ^ У війну і відразу ж після її закінчення велика частина на-

Селища, насамперед із західних областей України, виїхала з політичних мотивів в країни Західної Європи, Канаду, США, Австралію. Це були в основному бійці ОУН-УПА, члени їх сімей. Після війни з України на свої споконвічні землі переселилась значна частина поляків, німців і чехів.