Передового педагогічного досвіду

Як шлях до професійної творчості і майстерності

Учителя-вихователя

 

Набутий учителем-вихователем у процесі практичної навчально-виховної роботи педагогічний досвід, що являє собою систему педагогічних знань, умінь і навичок, способів здійснення творчої педагогічної діяльності та емоційно-ціннісних ставлень до неї, нерідко вирізняється оригінальністю й високою ефективністю, а тому класифікується як передовий (порівняно до масового) та є ознакою досягнутої високої педагогічної майстерності і творчості учителя-вихователя внаслідок його неперервного особистісно-професійного самовдосконалення. Разом з тим вивчення передового педагогічного досвіду і впровадження його в практику діяльності окремих вчителів є одним з провідних напрямків їхнього професійного самовдосконалення, який базується на поєднанні усіх його провідних форм (самоосвіти, самовиховання й само-актуалізації) та забезпечує значне підвищення професіоналізму і якості творчої самореалізації кожного педагога.

Передовий педагогічний досвід є вищою формою вияву постійно відтворюваної частини практики в галузі педагогічної діяльності, яка акумулюється в ефективному використанні форм, методів, засобів навчання й виховання та забезпечує високий результат при раціональних витратах часу і зусиль (І.Ф.Кривонос). Це зразок педагогічної діяльності, що відповідає сучасним запитам, відкриває можливості постійного вдосконалення, нерідко оригінальний за змістом, логікою побудови, методами та прийомами (або хоча б за одним із вказаних елементів), і приносить кращі результати порівняно до масової практики. Це діяльність педагога, яка забезпечує стійку ефективність навчально-виховного процесу шляхом використання оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання і виховання або вже відомих форм, методів, прийомів, засобів роботи на основі їх удосконалення.

Передовий педагогічний досвід вирізняється з-поміж масового рядом к р и т е р і їв – ознак, наявність яких дає змогу визначити певний досвід як передовий і рекомендувати його для впровадження – на основі яких проводиться первинне ознайомлення, аналіз (в т.ч. самоаналіз) та узагальнення педагогічного досвіду. Головними серед них є

- новизна (спрямованість досвіду на оновлення навчально-виховного процесу);

- висока результативність і ефективність (яка фіксується, в першу чергу, за успішністю та ставленням учнів до навчання);

- оптимальність у досягненні високих результатів освіти (передбачає використання засобів, прийомів, що полегшують, а не обтяжують навчальний процес);

- можливість творчого використання досвіду іншими (відсутність бар’єрів для запозичення досвіду);

- практична значущість і реальна перспективність (забезпечує вирішення актуальних проблем, відповідає сучасним тенденціям, збагачує систему освіти новими педагогічними ідеями та знахідками) та ін.

Зафіксований передовий педагогічний досвід не є однотипним, а розрізняється за обсягом, рівнем новизни та творчої самостійності автора. Так, залежно від обсягу передовий педагогічний досвід може бути представлений як система роботи установи (школи, відділу народної освіти, методичного кабінету та ін.) чи окремого працівника (учителя, директора, інспектора-методиста), проект вирішення важливої педагогічної проблеми у закладі освіти (моральне виховання учнів) чи в діяльності окремого педагога (індивідуалізація навчання у процесі викладання математики), сукупність певних форм, методів і прийомів, які застосовуються в цілому навчальному закладі чи використовуються в роботі окремих педагогів.

Залежно від рівня творчої самостійності і новизни передовий педагогічний досвід поділяється на раціоналізаторський і новаторський. Раціоналізаторський досвід виникає у межах відомих форм, методів і прийомів педагогічної діяльності та вирізняється новим оригінальним підходом до їх використання, що спричиняє підвищення якості навчання, виховання та управління.Він містить не принципово нові відкриття чи винаходи, а лише педагогічні удосконалення, та базується на високій педагогічній майстерності учителя, який вміло використовує існуючі методичні і загальнопедагогічні рекомендації, проявляючи педагогічну гнучкість, проникливість, уміння застосовувати загальні правила в конкретних ситуаціях, знаходити нестандартні рішення в постійно змінних умовах.

Н о в а т о р с ь к и й п е д а г о г і ч н и й д о с в і д містить оригінальні педагогічні ідеї, що виходять за межі існуючих нормативів, сприяють створенню нових педагогічних систем і технологій та складають основу педагогічних відкриттів і винаходів. Він має найбільшу педагогічну цінність, оскільки запроваджує і реалізує прогресивні науково-методичні підходи, визначає нові шляхи вирішення вузько специфічних та загальних педагогічних завдань, використовує нові форми, методи, прийоми, системи діяльності, донині не відомі педагогічній науці та шкільній практиці, істотно модифікує відомі форми, методи і прийоми діяльності, переорієнтовуючи їх на вирішення сучасних завдань. Народження новаторського досвіду є результатом постійної педагогічної творчості та наполегливого пошуку учителем шляхів вирішення актуальних педагогічних проблем.

О с в о є н н я п е р е д о в о г о д о с в і д у – це комплекс дій учителя, спрямованих на всебічне вивчення змісту досвіду, з’ясування його сутності й вироблення практичних умінь використання нового на рівні творчої трансформації передових ідей в особистий досвід учителя (О.Г.Ярошенко), що забезпечує значне підвищення ефективності педагогічної діяльності багатьох учителів та є важливим напрямком їх професійно-педагогічного самовдосконалення.

Основними етапами освоєння передового педагогічного досвіду є

1. Описання педагогічних явищ.

2. Класифікація та тлумачення педагогічних явищ.

3. Аналіз умов, причин високих результатів, виявлення найбільш цінних елементів.

4. Корекція, подолання недоліків, слабких місць.

5. Розробка рекомендацій про умови, способи, прийоми впровадження.

6. Впровадження досвіду в практитку педагогічної діяльності.

Як видно, освоєння передового педагогічного досвіду передбачає як його активне вивчення, так і впровадження в практику діяльності окремих учителів та цілих педагогічних колективів.

Зокрема, система в и в ч е н н я передового педагогічного досвіду передбачає дослідження змісту, методики, умов, процесу, якості і результатів роботи певного учителя. Вона базується на використанні методів тривалого і планомірного (а не епізодичне) спостереження за роботою вчителя, самоспостереження, експерименту, аналізу особливостей, детермінант і результатів педагогічної діяльності, бібліографічного методу (аналізу подій, фактів, хронології життєвого шляху), методів психолого-педагогічної діагностики (бесіди, інтерв’ю, тестування, опитування, соціометрії, експертних оцінок), вивчення продуктів діяльності: шкільної документації, творчої лабораторії педагога (його планів роботи, журналів, методичних розробок, планів-конспектів уроків і позакласних заходів, добірки контрольних і самостійних робіт, роздаткового матеріалу), робіт учнів та ін. Так, спостереження за системою уроків, форм і методів виховної роботи педагога, стилем його спілкування з учнями, характером його управлінських рішень, за активністю учнів на уроці й якістю засвоєння навчального матеріалу та ін. дає змогу об’єктивно оцінити ефективність вирішення даним педагогом освітньо-виховних задач. Бесіди з самим учителем, з його колегами, учнями, їх батьками дозволяє з’ясувати: яким чином педагог удосконалював свою практику, чим мотивує використання певного метода та ін. і цим сприяє виявленню провідної ідеї його досвіду.

Вивчення передового досвіду має здійснюватись із дотриманням принципів цілеспрямованості, що потребує чіткого усвідомлення мети спостереження і цілісного аналізу зібраних фактів, поглибленого аналізу, тобто встановлення взаємозв’язку між діями учня, вчителя і досягнутими результатами, та типовості, що передбачає визначення в педагогічному процесі саме тих умов, які можливі для впровадження цього досвіду і не заважатимуть при перенесенні його у нові обставини.

Вивчення передового педагогічного досвіду охоплює таку послідовність дій педагога-дослідника:

- визначення мети і завдань (для чого вивчається досвід?);

- окреслення тематики (що спостерігати й аналізувати?);

- виявлення об’єктів вивчення (де спостерігати і аналізувати?);

- збір фактичного матеріалу (факти, що характеризують об’єкт);

- проведення аналізу й узагальнення отриманих висновків щодо типовості рис вивченого досвіду, його педагогічної сутності й значення, характеристики й обґрунтування системи роботи передового вчителя або школи);

- порівняння виявленого позитивного досвіду із уже відомим у педагогіці та методиці;

- перевірка на практиці правильності висновків, ефективності прийомів, методів.

Завершальним етапом вивчення передового педагогічного досвіду є його узагальнення, що передбачає виділення загальної ідеї, яка може бути використана іншими і впроваджена в практику навчально-виховного процесу, та описання, що потребує заповнення картки обліку педагогічного досвіду. В ній, зазвичай, зазначається: хто вніс пропозицію (ідею); хто її розробив; суть пропозиції; хто її реалізує; результати впровадження в практику; відгуки учителів, що перевіряли ефективність досвіду; висновок компетентних осіб, а також органу, що має право рекомендувати досвід до творчого використання чи масового впровадження.

В п р о в а д ж е н н я п е р е д о в о г о п е д а г о г і ч - н о г о д о с в і д у може бути як індивідуальним, здійснюваним окремим учителем, так і масовим, тобто організованим на рівні школи, району, міста, країни нововведенням в практику роботи групи учителів чи цілої установи.

Впровадження передового досвіду на індивідуальному рівні передбачає такі дії учителя: учитель порівнюючи побачене (прочитане) із реалізованим ним самим, конструює новий або коригує вже апробований шлях вирішення педагогічного завдання, використовуючи нові методичні знахідки, рекомендації, виявлені у передового педагогічного досвіду.

Впровадження передового педагогічного досвіду на масовому рівні вважається ефективним, якщо цей досвід спрямовується на вирішення актуальних педагогічних проблем; осмислюється в контексті сучасних наукових концепцій; поширюється у вигляді провідної ідеї, в той час як методи і прийоми використовуються педагогами творчо, варіативно (з урахуванням накопиченого досвіду, можливостей, умов, стилю роботи та ін.); входить в існуючу систему роботи школи, посилюючи і вдосконалюючи її, а не розхитуючи; стимулює педагогічну творчість (в т.ч. колективну).

У цілому, освоєння передового педагогічного досвіду як комплекс дій учителя, спрямований на всебічне вивчення й творче використання нових педагогічних ідей та технологій, є одним з головних напрямків професійно-педагогічного самовдосконалення. Його ефективність залежить від усвідомлення педагогом провідних ознак передового педагогічного досвіду та дотримання ряду принципів і етапів його вивчення та впровадження.

3. Творча лабораторія вчителя: