Шляхи, етапи, технологія її створення

 

Самовдосконалення педагога не обмежується перейняттям кращого досвіду інших і впровадженням його в практику своєї діяльності, а передбачає, перш за все, прояв творчості педагога, в якій актуалізується й реалізується його творчий потенціал. Власна творчість педагога з одного боку стимулює його до самовдосконалення, сприяє визначенню його пріоритетних завдань і напрямків, а з іншого – забезпечує втілення його результатів у практику повсякденної діяльності педагога.

Неперервний творчий пошук – ось що вирізняє справжнього учителя, який постійно працює над собою, шліфує свою професійну майстерність, шукає нові ефективні прийоми роботи з дітьми. Його уроки завжди багаті цікавими думками, незвичною будовою, оригінальними завданнями, найновішими знахідками науки і техніки, культури і мистецтва. Що допомагає вчителю створювати такі уроки? Звідки учитель черпає натхнення і матеріал до них? – З власної творчої лабораторії, яка, за образним висловом Ю.Л.Львової[18], хоча й “не схожа на потаємну кімнату зі зведеною стелею середньовічного алхіміка чи доктора Фацета, та все ж у ній є своєрідна “пекельна кухня”, де палає вогонь,.. де б’ється яскрава думка, де народжується радість відкриття”. Саме тут “народжується” урок.

Творча лабораторія вчителя являє собою сукупність різноманітних матеріалів, які добирає учитель в процесі неперервної самоосвіти, методичної роботи, творчого конструювання уроків та використовує у власній творчій професійній діяльності.

Творча лабораторія педагога містить “цілі архіви нотаток *, записів із самоосвіти, конспекти наукових праць, прослуханих лекцій, доповідей, відвіданих уроків своїх колег, бібліографічна картотека, в якій не лише записи назв цікавих праць, а й анотації на них”, педагогічні щоденники різних років та ін. Незмінним атрибутом творчої лабораторії вчителя є книга – невичерпне джерело людської думки, скарбниця мудрості – незамінний помічник педагога в усіх його починаннях. Власна бібліотека містить художню, методичну, наукову та ін. літературу, періодику і збирається протягом усього життя. Особливе місце в ній відводиться шкільним підручникам, навчально-методичним посібникам, навчальним програмам, що задають головні орієнтири в підготовці до уроку. Зроблені учителем вирізки з газет, журналів, виписки із книг, зібрані ксерокси доповнюють його власну бібліотеку та використовуються як цінні джерела інформації при підготовці педагога до різних форм навчально-виховної взаємодії з учнями.

Важко уявити собі творчу лабораторію учителя без ретельно зібраної наочності, що включає різноманітні малюнки, фото, портрети, таблиці та ін., якими збагатить педагог свій усний виступ на уроці. Розроблений дидактичний матеріал (завдання, вправи та ін.) також є невід’ємною складовою лабораторії учителя. Диференційовані завдання для учнів збираються у різні конверти, розкладаються в окремі папки, класифікуються за темами, фіксуються в каталожних картках. Такі завдання готуються не один рік і потребують систе-матичної роботи по добору дидактичного матеріалу до усіх навчальних тем, з усіх навчальних курсів, до кожного уроку. Часто поповнюється творча лабора-торія учителя новими оригінальними розробками уроків (власних і колег), цікавими сценаріями свят, олімпіад, конкурсів, вікторин, шкільних вечорів, факультативних занять, різноманітних заходів як з дітьми, так і з їхніми батьками. Нерідко найбільшим скарбом лабораторії учителя стають оригінальні роботи учнів, їхні найкращі твори, незвичні знахідки та вдалі проекти.

Якою б багатою не була творча лабораторія учителя і де б вона не знаходилась (чи-то вдома, чи-то у власному кабінеті, чи-то навіть просто в окремому куточку кімнати) вона передбачає певну організованість робочого місця педагога, де б він міг сісти, зосередитись, осмислити свої професійні завдання, продумати вирішення окремих педагогічних проблем, підготуватися до уроку, чи ж просто хвилинку перепочити від усіх турбот і вражень дня. Прибраний робочий стіл, нерідко розміщені під склом розклад уроків, необхідні графіки, різні пам’ятки, улюблені афоризми сприяють створенню творчої робочої атмосфери в лабораторії учителя. Канцелярське приладдя: ручки, олівці, фарби, клей, папір та безліч інших необхідних дрібниць також завжди мають бути під рукою. Сучасним елементом творчої лабораторії педагога, що значно полегшує й оптимізує роботу вчителя, стає комп’ютер.

“Цілком зрозуміло, що якогось стандарту щодо змісту, обсягу лабораторії вчителя бути не може. Її своєрідність обумовлюється педагогічним почерком кожного вчителя, його досвідом, особистісними якостями” – наголошує Ю.Л.Львова. Творча лабораторія виникає не за один день, а є відображенням комплексної роботи педагога над собою, його активної участі у діяльності методичних об’єднань та інших форм колективної творчості учителів. В створенні та збагаченні творчої лабораторії вчителя можна виділити два основні аспекти, два шляхи її виникнення: тактичний і стратегічний. Тактичний передбачає поповнення творчої лабораторії в ході підготовки до уроків, позаурочних заходів, батьківських зборів, написання статтей та ін. Стратегічний – є відображенням (результатом) постійної цілісної роботи педагога над собою з самоосвіти, з удосконалення своєї особистості та професійної діяльності, підвищення ефективності педагогічного процесу.

Систематична оцінка результатів власної роботи педагога є невід’ємним компонентом як тактичного, так і стратегічного шляхів створення творчої лабораторії учителя. Здійснюючи постійну самооцінку й аналіз досягнутого, учитель дивиться: що могло бути краще, шукає причини виниклих проблем та нові шляхи їхнього вирішення, будує для себе найближчу перспективу власного професійного розвитку. Неперервна самоосвіта вчителя, творче конструювання уроків і позаурочних заходів, постійний аналіз власних розробок, досягнень і невдач, безперервний пошук і використання старих і нових джерел інформації живлять творчу активність педагога, сприяють створенню й поповненню його творчої лабораторії.

Загалом, створення творчої лабораторії учителя передбачає

- побудову індивідуальної системи неперервної роботи з самовдосконалення (особливо з самоосвіти) на основі вивчення власних професійно значущих рис та якостей, можливостей та недоліків, а також наявних ускладнень і протиріч здійснюваної педагогічної діяльності;

- розробку індивідуальної системи забезпечення технології навчально-виховного процесу: накопчення дидактичного матеріалу, конструювання оптимальних варіантів уроків та ін.;

- активну участь у роботі методичних об’єднань, в різних формах колективної творчої діяльності учителів, а також написання методичних розробок, ведення наукового дослідження.

Т е х н о л о г і я с т в о р е н н я т в о р ч о ї л а б о р а т о р і ї вчителя охоплює такі етапи:

1. Накопичення матеріалу:

- створення власної бібліотеки;

- добір, опрацювання і оформлення дидактичного матеріалу;

- опрацювання літератури;

- конструювання оптимальних варіантів уроків.

2. Обробка матеріалу і його систематизація:

- збирання в папки та класифікування їх за темами;

- створення картотек, каталогів;

- диференціація завдань для учнів і їх дооформлення в конвертах, каталожних ящиках, на картках.

3. Систематична оцінка результатів роботи і її системний аналіз:

- Що могло бути виконано краще?

- Чи забезпечує даний матеріал розвиток творчого потенціалу учнів?..

Усі накопичені “скарби” творчої лабораторії учителя “приводяться в рух, комбінуються, варіюються, асоціюються, поєднуються в праці учителя, в його роздумах, пошуках, беруть участь у підготовці до уроку”, надихають на творчу працю й подальше професійне зростання.

У цілому, творча лабораторія як сукупність різноманітних матеріалів, які учитель добирає, створює і використовує в процесі власного професійного самовдосконалення й творчої самореалізації, є результатом неперервного творчого пошуку та узагальнення власного професійного досвіду педагога.

 

Рекомендована література

Основна

1. Байкова Л.А. Гребенкина Л.К. Педагогическое мастерство и педагогические технологии: Уч. пос. – М., 2000. – 256 с.

2. Баженова Л. Професійне самовдосконалення педагога // Психолог. – 2002 – №16 (квітень) – С.13-15.

3. Битянова Н.В. Психология личностного роста. – Л., 1995. – 64 с.

4. Введение в педагогическую деятельность: Уч. пос. / Под ред. А.С.Роботова, Т.В.Леонтьева, И.Г.Шапошникова и др. – М.: Академия, 2000. – С. 163-193.

5. Гаджиева Н.М., Никитина Н.Н., Кислинская Н.В. Основы самосовершенствования: Тренинг самопознавания. – Екатеринбург: Деловая книга, 1998. – 144 с.

6. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя: Уч. пос. – М.: Просвещение, 1989. – 189 с.

7. Калошин В.Ф. Не маніпулювати, а самовдосконалюватись. Як реалізувати свій педагогічний потенціал // Педагогіка толерантності. – 1999. - №3-4. – С. 129-133.

8. Калошин В.Ф. Самоактуалізація викладача // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – №1. – С.7-9.

9. Корепанова Н.В., Хакимзянова И.М., Щербакова О.И. Профессионально-личностное становление и развитие педагога // Педагогика. – 2003. – №3. – С. 66-71.

10. Лебедев О. Самообразование молодого учителя //Народное образование. – 1988. – №8. – С. 84-89.

11. Лобейко Ю.А. Дидактические основы творческого развития и саморазвития педагога. – М.: АПК и ПРО Минобразования РФ, 1999. – 147с.

12. Лосєва Н.М. Самовдосконалення викладача: Навч.-метод. посібник – 2.- вид., перероб. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – 300с.

13. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. – М.: Просвешение, 1992. – 224с.

14. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование. – К., 1994. – 51с.

15. Мижериков В.А., Ермоленко М.Н. Введение в педагогическую профессию: Уч.пос. – М.: Пед. общество России, 2002. – С. 174-201.

16. Митина Л.М. Психология профессионально развития учителя. – М.: Флинта, 1998. – 200 с.

17. Наумченко И.Л. Самообразование будущего учителя. – Саранск, 1974.–261с.

18. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. – М.: Сфера, 1999. – С. 176-197.

19. Панасенко Е. Самовдосконалення вчителя як засіб формування педагогічного ідеалу (За матеріалами педагогічної журналістики другої половини ХІХ – початку ХХ ст.) // Радянська школа. – 1998. – №6. – С.73-76.

20. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – С. 44-47, 329-343.

21. Педагогічна творчість і майстерність: Хрестоматія / Укл. Н.В.Гузій. – К.: ІЗМН, 2000. – С. 7-13, 15-17, 25-26, 54-61, 114-115.

22. Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / За ред. Л.Я.Момот. – К.: Радянська школа, 1990. – 141 с.

23. Психология и педагогика: Уч. пос. / Под ред. К.А.Абульхановой и др. – М.: Совершенство, 1998. –С. 231-250.

24. Самоактуализация преподавателя // Практическая психология для преподавателей. – М., 1997. – С. 87-93.

25. Скульський Р.П. Підготовка майбутніх учителів до педагогічної творчості. – К., Вища школа, 1992. – С. 52-57.

Додаткова

1. Базілевська Л. Саморозвиток особистиості як творчість у контексті педагогічної діяльності // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. Вип.7. – Дрогобич, 2001. – С. 55-64.

2. Буряк В. Умови та засоби самоосвіти студентів //Вища школа. – 2002. – № 6. – С. 18-29.

3. Вакуленко, В.М. Самоосвіта і підвищення кваліфікації як фактор професійного успіху вчителя // Соціалізація особистості. – К.: Логос, 2002. – Т.16: Педагогічні науки. – С. 105-118.

4. Вачков И. Уровни профессионального самосознания учителя //Школьный психолог. – 2000. – №5. – С. 12-13.

5. Гергуль С. Проблема самоосвіти вчителя в історії педагогічної думки // Рідна школа. – 2003. – №7. – С. 56-58.

6. Дзюба Т. Самоменеджмент: уміння вчителя керувати часом // Шлях освіти. – 2003. – №2. – С.33-37.

7. Карпенчук С.Г.Самовиховання особистості. – К., 1998. – 216 с.

8. Кривонос І.Ф. Передовий педагогічний досвід – у школу. – К.: Знання, 1982. – 48 с.

9. Левитан К., Мнацаканян Л. Самовоспитание учителя //Народное образование. – 1986. – № 12. – С. 82-84.

10. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях //Вопросы психологии. – 1997. – №4. – С. 28–38.

11. Орлов Ю.М. Самопознание и самовоспитание характера: Беседы психолога со старшеклассниками: Кн. для учащихся. – М., 1987. – 224с.

12. Петрасинський. Пізнання себе і самого себе – самопізнання // Шкільний світ. – №17(49), вересень, 1999. – С.9-10.

13. Рогов Е.И. Личность учителя: теория и практика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – С.18-183.

14. Романовский А.Г., Пономарев А.С., Михайличенко В.Е. Саморазвитие личности и механизмы ее самоактуализации. – Х.: НТУ ХПИ, 2002. – 75с.

15. Рувинский Л.И. Психологические основы самовоспитания. – 26с.

16. Сидоренко Т. Самовиховання як компонент педагогічної культури майбутнього вчителя //Рідна школа. – 2000. – № 9. – С. 38-40.

17. Скаткин М.Н. Об изучении, обобщении и использовании передового опыта //Народное образование. – 1981. – №9. – С. 103-111.

18. Скнарь В.К. Пути совершенствования форм и методов самообразования учителей. – К.: Знание, 1982. – 48 с.

19. Смужаниця В.І. Самоосвіта вчителя //Радянська школа. – 1976. – №5. – С.85-89.

20. Степанова Т.И. Профессиональное развитие и саморазвитие учителя физики. – М.: Прометей, 2001. – 206 с.

21. Трофимова Н.М., Еремина Е.И. Самообразование и творческое развитие личности будущего специалиста //Педагогика. – 2003. – №2. – С. 42-48.

22. Цукерман Г.А., Мастеров Б.Н. Психология саморазвития. – М.: Интерпракс, 1995. – 288 с.

23. Швидкий А. Від адаптивного виховання до саморозвитку і самовизначення // Директор школи. – 2001. – № 19 (163). – С.1, 11-12.