Арбітраж ad hoc — це порядок третейського розгляду спору, згідно з яким третейський суд формується незалежно від будь-якого постійного арбітражного органу, діє повністю самостійно, не пов'язаний у своїй діяльності з регламентом будь-якого постійно діючого арбітражного органу, якщо сторони або сам суд не приймуть рішення про інше. Сторони, які домовилися про те, що спори між ними будуть розглядатися арбітражем ad hoc, можуть визначати процедуру, відповідно до якої має розглядатися спір між ними. Вони також можуть домовитися про те, що спір буде розглянутий згідно з процедурою, передбаченою одним із регламентів, що рекомендуються для застосування арбітражами ad hoc, наприклад регламентом ЮНСІТРАЛ.
У цілому етапи і стадії розгляду міжнародних комерційних спорів арбітражем ad hoc співпадають з етапами розгляду спорів постійно діючими арбітражними органами. Проте існують суттєві відмінності.
Так, як і при передачі спору на вирішення постійно діючого арбітражного органу, сторони мають сплатити арбітражний збір, розмір якого визначають обрані сторонами арбітри. При визначенні розміру арбітражного збору арбітри, як правило, беруть за основу принцип обчислення арбітражного збору, який закріплено в регламенті певного постійно діючого арбітражного органу, наприклад, того постійно діючого арбітражного органу, який діє в країні, де буде розглядатися спір арбітражем ad hoc.
Визначивши розмір арбітражного збору, арбітри пропонують кожній стороні внести 50 відсотків від загальної суми арбітражного збору на рахунок, який буде відкрито на ім'я арбітражу ad hoc.
Розгляд справи по суті може відбуватися як на основі тільки письмових матеріалів, тобто без проведення усних слухань, так і з проведенням усних слухань. Усні слухання по справі, заслуховування свідків, експертів обов'язково проводяться в тому разі, якщо про це надійшло прохання хоча б однієї зі сторін. Якщо такого прохання немає, то третейський суд самостійно приймає рішення, чи проводити усні слухання, чи вирішувати спір тільки на підставі письмових документів, представлених сторонами.
Сторони вправі домовитися про місце проведення арбітражного розгляду і відповідно усних слухань. Якщо такої домовленості немає, то третейський суд сам визначає таке місце з урахуванням інтересів розгляду даного спору. Арбітражне рішення щодо спору повинно бути винесене в місці арбітражного розгляду. Сторони також вправі домовитися про мову, якою буде розглядатися спір, право, що застосовується, та ін.
Висновки З ТЕМИ
Отже, за критерієм характеру та спрямованості процесуальних дій, які виконують сторони, арбітри, компетентні органі, вся процедура розгляду спору міжнародними комерційними третейськими судами може бути умовно поділена на два основних етапи. Кожен із цих двох етапів може бути розподілений на стадії, які складаються з певних процесуальних дій, що на них ми зупинимося більш детально.
Змістом другого етапу є здійснення процесуальних дій, пов'язаних з розглядом спору по суті і винесенням у цьому спорі остаточного арбітражного рішення. Другий етап починається з передачі справи складу третейського суду і закінчується винесенням остаточного арбітражного рішення або винесенням постанови про припинення арбітражного розгляду.
На підставі з'ясованих нами ознак та вимог до форми, змісту і порядку підписання арбітражного рішення спробуймо дати визначення арбітражного рішення. Таким чином, арбітражне рішення — це остаточне, належним чином оформлене ставлення третейського суду до спору, який він розглядав на підставі арбітражної угоди, та до вимог, які були заявлені сторонами. В арбітражному рішенні третейські судді вирішують усі процесуальні та матеріальні питання, що виникли у зв'язку з розглянутим спором. Винесенням арбітражного рішення припиняється розгляд справи по суті і припиняються повноваження (мандат) третейського суду щодо розгляду цього спору.
Етапи таі стадії розгляду міжнародних комерційних спорів арбітражем ad hoc у цілому співпадають з етапами розгляду спорів постійно діючими арбітражними органами, проте існують і певні відмінності, зумовлені специфікою зазначеного арбітражу.
