Лямблія(Lamblia intestinalis).

Лямблія – збудник лямбліозу. Зустрічається у всіх широтах Землі.

Існує у двох формах: трофозоїт (вегетативна форма) і циста.

Морфологічні особливості і життєвий цикл.

Трофозоїт має грушоподібну форму. Тіло розділене на ліву і праву частини, в яких попарно розміщені органоїди і ядра, присмоктувальні диски для фіксації до стінок кишки, 4 пари джгутиків. Живиться осмотично.

Циста – овальної форми, має щільну оболонку, яка часто відшарована від цитоплазми. Зріла циста має 4 ядра і край присмоктувального диска.

Паразитує тільки в людини.

Інвазійна форма – циста, потрапляє в організм через брудні руки, їжу і воду; механізм передачі – фекально-оральний. Через 30 хв. Після надходження в організм із цисти виходить 2 трофозоїти, що активно розмножуються шляхом поздовжнього поділу. Хвороба розвивається за умов проникнення в кишківник людини більш 100 цист.

Патогенна дія. Лямблії порушують процеси пристінкового травлення та всмоктування, особливо жирів та жиророзчинних вітамінів, сприяють запалення жовчного міхура і жовчних ходів, викликають токсикоз-алергічні процеси.

Діагностика визначається виявленням у фекаліях вегетативних форм і цист, в дуоденальному вмісту вегетативних форм.

 

Тип Апікомплексні. Клас Споровики (Sporozoea).

 

Токсоплазма (Toxoplasma gondii) – збудник токсоплазмозу. Поширено повсюдно.

Морфологічні особливості і життєвий цикл. В організмі людини інує у вигляді вегетативної форми (ендозоїт) півмісяцевої форми, один кінець загострений, другий заокруглений. На загостреному кінці знаходиться коноїд – утвір, за допомогою якого токсоплазма кріпиться до кліток-хазяїна. Токсоплазма проходить стадії: нестатевого розмноження, статевого розмноження і стадію спорогонії. В результаті у цитоплазмі клітини-хазяїна нагромаджується декілька сотен токсоплазм. Така сукупність токсоплазм під оболонкою називається псевдоцистою. З часом клітини руйнуються і токсоплазми проникають у нові клітини.

При хронічному токсоплазмозі утворюються справжні цисти, значно більших розмірів, із щільною оболонкою.

Проміжні хазяїни – ссавці, зокрема людина, птахи. Остаточний хазяїн – ссавці родини котячих.

Остаточним хазяїном є котячі, зокрема свійська кішка, яка заражається, поїдаючи гризунів, птахів з токсоплазмозом. В організмі кішки, зокрема, в епітелії тонкої кишки з одних ендозоїдів утворюються макрогамети, з інших – мікрогамети. Відбувається копуляція макро- і мікрогамет і утворюється зигота зі щільною оболонкою – ооциста. Кишка виділяє ооцисти з фекаліями назовні, які в грунті можуть зберігатися роками.

Людина заражається токсоплазмозом при потраплянні ооцист у рот із брудних рук, немитих овочів і фруктів, шерсті кішок, вживанні в їжу погано прожареного м’яса, і некип’яченого молока, трансплацентарно.

Паразити, які потрапили до травного каналу людини, проникають у стінки тонких кишок, потім лімфою заносяться у лімфатичні вузли, де розмножуються. А далі поширюються в головний мозок, печінку, селезінку, м’язи.

Патогенна дія. У дорослих токсоплазмоз проходить переважно безсимптомно. В окремих випадках спостерігається підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, висипка.

Проте небезпечним є зараження вагітних жінок, тому що токсоплазма уражує плід, викликаючи його загибель або вроджені вади розвитку.

 

Малярійний плазмодій.

Для людини патогенні чотири види малярійного плазмодія.

Plasmodium vivax – збудник триденної малярії

Plasmodium ovale – збудник малярії типу триденної

Plasmodium malariae – збудник чотириденної малярії

Plasmodium falciparum – збудник тропічної малярії.

 

Поширено у країнах Африки і Середнього Сходу, Південної Азії, Америці.

Морфологічні особливості і життєвий цикл. Остаточним хазяїном малярійного плазмодія є малярійні комарі роду Anopheles, проміжним – людина. при укусі із слини комара у кров людини потрапляють плазмодії, які перебувають на стадії спорозоїтів. Із током крові вони заносяться у печінку, проходить тканинна позаерітроцитарна стадія циклу розвитку. У клітинах печінки формуються тканинні шизонти, які збільшуються у розмірах і діляться шляхом шизогонії. Із кожного шизонта виникає від 1000 до 5000 тканинних мерозоїтів. Процес тканинного розвитку триває від 6 діб до кількох місяців. Позаерітроцитарний цикл відповідає основній частині інкубаційного періоду хвороби. Клітини печінки при цьому руйнуються і мерозоїти проникають у кров, зокрема в еритроцити, де відбувається еритроцитарна стадія.

На ерітроцитарній стадії розвитку паразит набуває форми кільця. В еритроциті він живиться гемоглобіном, росте, розмножується шляхом поділу, утворюючи від 12 – 20 ядер. Навколо ядер формуються мерозоїти. Після руйнування оболонки еритроцита мерозоїти і токсичні продукти обміну плазмодії потрапляють у кров’яне русло і поширюються. Цикл еритроцитарної шизогонії триває від 48 до 72 год. З цього моменту у людини проявляються приступи малярії. Із частини мерозоїтів утворюються гаметоцити. Гаметоцити проникають у шлунок комара при кусанні хворої хвороби, де перетворюються на зрілі гамети. Після злиття гамет утворюється рухлива зигота – оокінета. Вона проникає під епітелій шлунка, інтенсивно росте, перетворюється на ооцисту, зазнає множинного поділу з утворенням спорозоїтів до 10 тис. Зріла ооциста руйнується і спорозоїти поширюються по всьому організму комара. При кусанні здорової людини спорозоїти проникають її організм, де розмножуються безстатевим шляхом, а в організмі комара відбувається статевий процес, копуляція, спорогонія. Тому малярійний комар є основним хазяїном, а людина – проміжним.

Патогенна дія. Малярія – виснажлива хвороба. Симптомами цієї хвороби є приступи, озноб, жар, підвищення температури до 40⁰ С, анемія, функціональне порушення печінки, селезінки. Діагностують мікроскопічним дослідженням мазка крові, виявленням паразитів у товстої краплі крові.