Основні етапи розвитку історії психології

Етап	Предмет психології	Визначення
Донауковий 7-6 ст. до н.е.	Душа	Двійник тіла, що живе власним життям та покидає тіло під час сну, смерті, непритомності
Філософський6-5 ст. до н.е. – 18 ст. – початок 19 ст. н.е.	Антична епоха 6-5 ст. до н.е. – 5 ст. н.е.	Душа	Джерело активності тіла, володіє функціями пізнання та регуляції поведінки. Ототожнюється з вогнем, повітрям, атомом
	Епоха Середньовіччя 5 ст. - 14 ст.	Душа, взаємозв’язок тіла та душі, воля, особистість	Душа - предмет вивчення богословства. Регулятивна функція, вольова поведінка, логічне мислення - прояви божественної душі
Арабський період 8-12 ст.	Душа, розум, афекти	З’являються психофізіологічні дослідження
Епоха Відродження 14 ст. – 16 ст.	Свідомість, здібності	Свідомість – сукупність мотиваційних, пізнавальних та емоційних властивостей індивіда. Здібності – прояви титанічних сил людини
Новий час 16 ст. – 17 ст.	Свідомість, її зміст та функції	Розвиток раціоналістичного та енсуалістичного підходів до психіки, поява перших теорій емоцій та теорії рефлексу, формулювання поняття несвідоме
Науковий кінець 19 ст.	Асоціативна психологія кінець 18 ст. – сер. ХІХ ст.	Свідомість, пізнавальні процеси	Свідомість складається із відчуттів, уявлень, почуттів
	Експериментальна психологія кінець 19 ст. – початок 20 ст.	Елементи свідомості, їх зв’язок та зміст
	Методологічна криза, поява наукових шкіл 10-30-ті роки 20 ст.	Елементи, функції та структура психіки, несвідоме, поведінка, вищі психічні функції, діяльність	Структуралізм, функціоналізм, глибинна психологія, біхевіоризм, гештальтпсихологія, радянська психологія
	Подальший розвиток наукових шкіл 40-60-ті роки 20 ст.	Особистість, пізнавальні процеси, інтелект, етапи переробки інформації	Екзистенційна, гуманістична, когнітивна психологія
	Сучасна психологія 60-ті роки 20 ст.	Розвиток предмету психології в рамках окремих наукових психологічних шкіл	Об’єднання, синтез найбільших досягнень окремих психологічних шкіл

Методи історії психології

Методи, які використовуються в історико-психологічних дослідження відрізняються від методів загальної психології (спостереження, тестування, експеримент). Дослідники історії психології розробляють власні методи, або запозичають з інших суміжних дисциплін (історії, соціології).

Виділяють наступні методи історії психології:

1). Історико-генетичний або теоретичної реконструкції - вивчення та описання ідей минулого, без яких неможливо врахування загальної логіки розвитку в певний історичний період. Результатом дослідження з використанням методу теоретичної реконструкції є ретроспективне відтворення наукових концепцій, проблем, методів в їх історичній послідовності у відповідності з логікою предмету.

2). Історико-функційний - аналізується наступний розвиток наукових ідей про психіку.

3). Біографічний та автобіографічний методи - дозволяють виявити можливі причини та умови формування наукових поглядів вченого, етапи наукової праці. У зарубіжній науці найбільш цікава із робіт такого роду є серія „Історія психології в автобіографіях” під ред. К. Мерчісона (1930-1967 рр., Т. 1-4) і Е. Борінга (1967-1974 рр., Т. 5- 6). У вітчизняній психології книга А.Р. Лурії „Етапи пройденого шляху. Наукова автобіографія” (1982 р.).

4). Систематизація психологічних висловлювань.

5). Метод інтерв’ю за допомогою якого вивчаються творчі механізми процесу зародження наукового знання, генезис наукових інтересів і т.д. Прикладом використання цього методу в історії психології є бесіди американського психолога Р. Івенса з К. Юнгом, Е. Фроммом.

Із вітчизняних дослідників цим методом користувалися В. Умріхін, М.О. Данілічева. До 100-річчя О.М. Леонтьєва (1903-2003 рр.) був зібраний матеріал 40 інтерв’ю з відомими психологами, учнями О.М. Леонтьєва, в яких відтворюється історія створеної ним школи.

6). Методи категоріального аналізу – врахування соціально-історичних умов, що вплинули на появу та розвиток певної наукової школи, також вивчення ідеогенезису, когнітивного стилю, соціальної перцепції та інших детермінант, що обумовили появу значимих для психології ідей. Методи категоріального аналізу запропоновані істориком науки М. Блоком.

7). Вивчення наукових шкіл – дослідження внутрішніх аспектів та особливостей певної школи, розроблених нею способів продукування наукових знань, характеру наукового спілкування між представниками школи, схожість та відмінність їх думок, оцінок, критики.

8). Вивчення архівних матеріалів – пошук наукових праць та їх коментування, забезпечення їх зносками та примітками.

9). Аналіз наукових посилань – встановлення частоти цитування наукових праць з метою отримання відомостей про зв’язок між науковими напрямами, про актуальний стан науки та про тенденції її розвитку.