Індивідуальність учителя та педагогічні технології

Вальдорфська педагогіка вкрай важливим вважає те, якою людиною є педагог. Ще Р.Штайнер любив повторювати: “Суть виховання полягає у вихованні самого вихователя”. При відвідуванні вальдорфських дитячих садків і шкіл упадає в око їхня разюча відмінність від традиційних, робота педа­гога в них – не служба, не засіб заробити гроші, а спосіб життя. Педагог прагне зрозуміти кожну дитину, розібратися в її темпераменті, можливостях. Необхідно щодня звертатися до основ педагогіки, психології, і це, природно, впливає на власний особистісно-професійний розвиток педагога. Він по­винен володіти високою психологічною грамотністю і куль­турою, розвиненою емпатією і толерантністю. Вихователь по­винен дуже любити свою роботу і дітей, тому що вони добре відчувають це. Ця умова є необхідною і головною.

Багато чого педагогу потрібно вміти робити власними ру­ками – шити ляльки, бути ляльководом у ляльковому театрі, грати на музичних інструментах, малювати, ритмічно рухатись.

У кожній дитині необхідно роздивитися її майбутнє. Для цього потрібна не тільки і не стільки освіта, скільки висока культура, широкий кругозір, людська мудрість.

Вальдорфський педагог повинен бути справжнім екологом, адже кожна дитина – це цілий космос, у якому існують діти землі. Педагог повинен допомогти дитині перетворити любов до життя в інтерес до всього світу. Це людина якнай­ширше освічена, яка має різнобічні інтереси (і головне – інтерес до довкілля) і несе в собі бачення загальної картини світобудови.

Метод Монтессорі теж потребував нового вчителя: пер­ший крок, який повинен зробити монтессорівський вчи­тель, – це підготувати себе. У нього повинна бути розвине­на уява. Він повинен вірити, що дитина відкриє себе в роботі Він повинен позбутися упередженості щодо “рівнів” і “типів”, за якими прийнято розподіляти дітей. У своїй уяві вчитель бачить звичайну дитину, що живе в духовному світі. Вчитель повинен вірити, що дитина виявить свою справжню сутність коли знайде роботу, яка її зацікавить.

Монтессорівський вчитель нічого не робить за дитину, а допомагає досягти всього самостійно. Так дитина вчиться незалежності й уміння відповідати за свої дії. Метод Монтессорі потребує постійного граничного напру­ження сил кожного педагога, розуміння ним психології дити­ни, вміння знайти індивідуальний підхід. Вчитель багато спостерігає; він поводиться як дослідник. Якщо учень висловив бажання почати нову програму, вчитель пропонує йому відповідний навчальний матеріал.

Монтессорівський вчитель серйозно ставиться до свого зовнішнього вигляду. Він повинен бути гарним, мати приємний голос, дбати про свою зовнішність, як це роблять драматичні актори перед виходом на сцену. Любов, повага, бадьорість, втіха, що виходять із самої гли­бини душі вчителя, дають змогу розвиватися дитині, яка пере­буває поряд з ним. Активність учителя повинна бути спрямо­вана не на дитину, а на абсолютну повагу до явищ її життя і душі. Монтессорі порівнювала роботу педагога з напруженою ро­ботою астронома, який нерухомо сидить біля телескопа.

Функція вчителя в груповій навчальній діяльності – забез­печувати учням позицію справжнього суб’єкта навчання. Керівна роль вчителя у навчальному процесі ніяким чином не принижується. Він опосередковано керує і спрямовує ро­боту груп. Тому розумна вимогливість вчителя повинна поєднуватися з гуманністю – вміння не пропустити ту мить, коли дітям особливо потрібні допомога та увага. Отже, вчи­тель має можливість більше уваги приділяти конкретній групі: послухати, як проходить опитування, з’ясувати, як кон­сультант керує виконанням групового завдання, допомогти в разі потреби. Завдяки цьому, якщо якась із груп відчуває певні труднощі під час виконання спільного завдання, вона може розраховувати на консультацію вчителя. Вчитель ретельно вивчає записи в облікових картках консультантів, робить відповідні висновки.

У груповій навчальній діяльності вчитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, поправити, підтримати кожного учня, організувати співпрацю дітей. Образна, емоційна мова вчителя допоможе сформувати в учнів уміння запитувати і відповідати, поступово підготувати учнів до навчального діалогу.

Для ефективного використання дослідницької технології вчителю слід познайомитися з дослідницькою практикою у відповідній науковій галузі, виявити комплекс дослідницьких методів, прийомів і методик, доступних для використання в навчально-дослідницькій діяльності школярів. Йому варто розробити для школярів систему завдань, що потребують за­стосування досліджень для вирішення відповідних проблем. Велике значення має розробка системи питань і алгоритмів, що стимулюють учнів до участі в навчальних дослідженнях. Необхідно розробити і положення про інструментарій для досліджень з конкретного навчального предмета, підібрати відповідну бібліотеку. Особливої уваги педагога потребує формування дослідницьких умінь і навичок учнів відповідно до особливостей навчального предмета.

Педагог повинен керуватися оптимістичною концепцією: кожен учень має певний дослідницький потенціал, навчально-дослідницька робота допоможе йому наблизитися до розуміння наукової картини світу, стати талановитою твор­чою особистістю.

Вміння користуватися проектною технологією є показни­ком насамперед високої кваліфікації педагога, його інно­ваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання.

Під час організації навчального проектування вчитель ви­конує такі функції:

· допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у ро­боті над проектом;

· сам є джерелом інформації;

· координує весь процес роботи над проектом;

· підтримує й заохочує учнів;

· підтримує безперервний рух учнів у роботі над проектом.

Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.

Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, ба­чити точки їх зіткнення. Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів. Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним. толерантним. Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності.

Аби використовувати комп'ютерні технології навчанні І власній практиці, педагог повинен мати уявлення про можливості комп'ютера як засобу навчання, знати основні до навчальних програм (дидактичні, психолого-ергономічні, технічні), вміти використовувати комп’ютер у повсякденній діяльності.

У цьому випадку вчитель повинен мати професійно-особистісні якості, необхідні для реалізації принципів педагогіки співпраці. До їхнього числа належать: демократичність, відкритість, альтернативність, діалогічність (полілогічність як форма демократичності), рефлексивність (усвідомлення мети, змісту, способів діяльності і характеру взаємодії).

Результати реалізації цієї моделі по­лягають у тому, що в учнів з’являється стійкий інтерес до навчання і пізнавальні мотиви, формуються потреби в само­навчанні, саморозвитку, вміння самовизначатися в навчальній діяльності з усвідомленням особистої відповідальності в ній, потреби в колективній роботі, спрямованої на одержання спільного результату тощо; у педагога змінюється позиція — він стає носієм нового педагогічного мислення і принципів педагогіки співпраці, професіоналом, що рефлексує, здатним до проектування та перепроектування (залежно від потреби навчального процесу і кожного окремого учня) своєї діяль­ності відповідно до зазначених принципів педагогіки співпраці.

Педагог, працюючи з дітьми за технологією колектив­ного творчого виховання, повинен мати високий рівень роз­витку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі пізнання з психології дитини, розвинені рефлексію та емпатію, володіти достатніми вміннями у сфері організа­торської та комунікативної діяльності. Своє спілкування з вихованцями вчитель повинен будувати на основі дружньої прихильності та захопленості спільною творчою діяльністю, бути прикладом дітям у дотриманні законів — заповідей колективу, серйозно ставитися до обрядів і символів, до самої форми життєдіяльності колективу. Учні повинні відчути, побачити спорідненість діяльності вихователів і учнів, зрозуміти, що для педагогів колективна організація творчої діяльності є не тільки технологією виховання, а й особистою життєвою позицією.

При проведенні колективного цілепокладання дорослі не диктують, не нав'язують своїх думок, а міркують разом з дітьми, роз'яснюють щось не до кінця зрозуміле, відповідають за всі запитання. Тон розмови повинен бути доброзичливим, зацікавленим, товариським.

На етапі колективного планування успіх багато в чому залежить від особистості ведучого. Педагог зіставляє вис; варіанти, ставить навідні, уточнювальні запитання. Пропонує обґрунтувати висунуті ідеї або їхню критику, ставить додаткові “завдання для міркування”. Визначальну роль на ці етапі відіграє взаємне переконання і дорослого, і самих; у необхідності запропонованої справи. У цей період діти вчаться творчого пошуку найкращого варіанта розв’язування завдання, а педагоги привчають кожного до такого підходу, використовуючи різні прийоми.

Не менш важлива роль педагога і на етапі колективної підготовки справи, характер його впливу на виховані взаємодія з ним. Не можна застосовувати тиску на дітей, це не викличе ентузіазму у підлітка, скоріше навпаки: він перестане вважати нинішнє діло своїм, втратить до нього інтерес. Педагог повинен уміти користуватися засобами, які спонукають вихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі в здійсненні загальної справи: захоплення хорошим сюрпризом (виконання мікроколективом частини загальної справи секрету від інших), допомога дружньою порадою (пропозиція декількох варіантів виконання на вибір), захоплення “секретним договором”, довіра, відповідальне доручення, звернення до вихованців по допомогу, прохання навчити, товариська вимога від колективу, товариське заохочення всіма формами схвалення, а також похвалою і винагородою морального характеру.

Під час цієї роботи педагоги дають приклад бадьорого настрою, мажорного тону, доброго жарту, захопиш радісною перспективою близького успіху, перемоги у подоланні власних слабкостей, а в разі потреби — висувають рішучу вимогу колективу.

Якомога більше педагогічного такту до особи учня педагог повинен виявити на етапі колективного підведення підсумків. Він мусить бути чуйним, дипломатичним у разі програшу, зуміти об’єктивно оцінити ситуацію, логічно вибудувати низку помилок і дати адекватну оцінку роботи – основне завдання керівника.

Кожний педагог повинен турбуватися про те, щоб навчально-виховний процес, який він організує, містив у собі ситуацію успіху для учня. І це повинно стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової.. Щоб сприяти успіху дитини в діяльності, потрібні цілком певні психолого-педагогічні впливи. Педагог повинен володіти силою навіювання за допомогою елементів педагогічної техніки. Не вдасться створити ситуації успіху, якщо ставитися до дитини як до особистості, яка на даному етапі перебуває у стадії формування. Дітей як таких немає, є люди, які відрізня­ються масштабом понять, досвідом, захопленнями тощо.

Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, по­важати її переживання. Впливаючи на вихованця, вчитель може говорити дитині правду, хай і гірку. Проте як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження пе­дагога, довірить йому свою долю.

Вчителю слід звернути увагу на емоційну культуру, пси­хологічну компетентність. Без цього не можна створити си­туації успіху як дітям, так і самому вчителю. Емоційна куль­тура має такі ознаки: культура сприйняття, культура слова та емоційних станів, емоційне сприйняття світоглядних та мо­ральних ідей, принципів, істин.

Чим тонше відчуття і сприйняття, тим більше бачить і чує педагог, тим глибше виражається особиста емоційна оцінка фактів, тим ширше емоційний діапазон, який характеризує духовну культуру людини.

У педагогічній технології “створення ситуації успіху” особливе значення приділено вербальному інструментуванню у супроводі з порадою, як ліпше виконати запропоноване для виконання.

Не менше значення для реалізації описаної технології має “педагогічна доброта”, яку не слід плутати з поняттям “доброта педагога”. Особистісно орієнтований підхід і педа­гогічна доброта неподільні між собою. Але особистісний підхід – це напрямок, а педагогічна доброта – його втілення, його матеріалізована сутність. Особистісно орієнтований підхід може здійснювати хто завгодно, а педагогічна доброта реалізується професіонально, підпорядковуючись пев­ним закономірностям, правилам, спеціальними прийомами, Педагогічна доброта – це здатність учителя усвідомлено вибудовувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їх розвитку, на їх найкращі якості, маючи на увазі благодійну мету і досягаючи її тільки благодійними засобами.

Приступаючи до роботи за педагогічною технологією “створення ситуації успіху”, вчителю потрібно головне — ство­рити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її “недоліки”, побачити тільки перспективні лінії її розвитку.

Авторитет, на думку Г.Лозанова, є основним фактором у сугестивній технології. Якщо сугестолог чи вчитель внутрішньо не готовий до проведення навіювання, то сугес­тивні маніпуляції, які він проводить, і висловлені формули навіювання втрачають свою ефективність аж до повної бло­кади сугестивних реалізацій. Внутрішня непідготовленість позбавляє сугестолога значної частини навіювального комп­лексу, який складається з вербальної, чи усвідомленої частини і невербальної, частково усвідомленої і неусвідомленої части­ни. Звертається увага на інтонацію, жести, міміку, ходу, ма­неру розмовляти. Все в цілому може активізувати інтуїтивне відчуття недовіри, збудити контрсугестивність. Тому вчитель чи сугестолог повинен модифікувати всі найкращі позитивні якості: манеру триматися, авторитетну поведінку, жест, міміку, повинен достатньою мірою передати вербальну частину навіювання, не хвилюватися.

Від педагога очікують не тільки досконалого володінні предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності.

Узагальнюючи сказане вище, можна визначити загальні особливості професійної діяльності й особистості вчителя необхідні для реалізації особистісно орієнтованих технологій. Загальні вимоги до діяльності педагога, який здійснює підготовку майбутнього вчителя в режимі професійного розвитку і саморозвитку це: наявність цілісного гуманістичного світогляду; гуманістичних знань про природу людини, про глибинну екологію особистості; психологічна грамотність і культура; здатність і потреба педагога в рефлексії власних якостей вчинків особистості та навчально-пізнавальної діяльності учнів (у тому числі на основі морального підходу); потреба і здатність педагога в особистісно-професійому саморозвитку; високий творчий потенціал; уміння розв’язувати життєві та професійні протиріччя гуманістичним шляхом, не порушуючи індивідуальної логіки дій і в цілому учня; здатність складати і здійснювати індивідуальні особистісно-професійні програми.

Наведемо окремі висловлювання про вчителя і значимість педагогічної діяльності.

 

Педагог без любові до дитини – це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору

В.Сухомлинський

Усяким людям всякі дари:

Одному ясний, сильний ум,

Що не знаходить в світі пари;

Другому рій крилатих дум,

Що, мов орли, летять за хмари.

Для інших руки золоті:

Що очі бачуть, руки вдіють.

Який же дар дістали ті,

Що так дітей учити вміють?

Мені здається, в скарбі тім

Любові найбільш дісталось їм.

І.Франко

Від правильного виховання дітей залежить благоустрій усього народу.

Джон Локк

...Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров'я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни.

К Ушинський

Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Лише особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, лише характером можна створити характер.

К. Ушинський

...Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителеві треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань, людської мудрості.

В.Сухомлинський

Що таке учитель-неук, пасивний керівник інших, як не тінь без тіла, хмара без дощу, джерело без води, лампа без світла, отже, пусте місце... Ти удаєш із себе вчителя - так учи або скинь із себе цю машкару.

Я.А. Коменський

Справжній учитель не енциклопедичний словник, а Сократ.

П.П. Блонський

Я кажу вам: без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.

А. Дістервег

...Якщо ви хочете бути улюбленим вчителем, дбайте про те, щоб вихованцеві було що в вас відкривати. Якщо ж ви кілька років однаковий, якщо минулий день нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати обридлим і навіть ненависним... Серця й уми юнацтва можна завоювати в наші дні тим сплавом моральної краси та інтелектуального багатства, який відкриває перед юнацтвом все нові і нові якості людини.

В. Сухомлинський

...Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її; і учні полюблять тебе, а ти виховаєш їх; але якщо ти сам не любиш її, то скільки б ти не змушував учити, наука не здійснить виховного впливу.

Л.Толстой

Учитель... може виховувати і навчати доти, допоки сам працює над своїм вихованням і освітою.

К. Ушинський

 

Запитання та завдання

1. Продовжіть речення: “Сучасний педагог, крім високих моральних та методичних якостей, повинен володіти…”.

2. Розташуйте за зростанням важливості, на Вашу думку, формування педагогічних функцій сучасного педагога.

3. Напишіть портрет педагога-новатора, з роботою якого Ви знайомі.

4. У якому навчальному закладі Ви проходили педагогічну практику? Що позитивного в організації роботи даної школи Ви можете відзначити?

Література

 

1. Вища освіта України: Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання колегії Міністерства освіти і науки. – К., 2003. – 211 с.

2. Дяденко Г. Знання про суспільство – невід’ємна складова самореалізації особистості / Г.Дяденко // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С.61 – 62.

3. Закон України “Про вищу освіту” // Законодавство України про освіту: зб. законів. –К.: Парламентське в-во, 2002. – С. 112 – 155.

4. Лосєва Н. Розвиток ідеї самореалізації особистості /Н.Лосєва // Рідна школа. – 2004. – № 5. – С. 71 – 75.

5. Максимова Н., Порох Л. Розвиток творчої особистості школяра як психолого-педагогічна проблема сучасності //Н.Максимова, Л.Порох // Рідна школа. – 2002.– № 11. – С.42 – 44.

6. Мельник Ю., Поліщук О., Шепотько В. Організація індивідуального навчання в сільській школі /Ю.Мельник, О.Поліщук, В.Шепотько // Рідна школа. – 2000. – № 12. – С. 5 – 9.

7. Погоріла І. Культуротворчі аспекти розвитку школи нового типу /І.Погоріла // Рідна школа. – 2001. – № 10. – С. 17 – 19.

8. Страшко О. Школа розвитку і самовдосконалення /О. Страшко // Директор школи. – 2004. – № 2 – 3. – С. 167 – 172.

9. Шевченко В. Саморозвиток як чинник становлення творчої особистості /В. Шевченко // Рідна школа. – 2004. – № 2 – 3. – С. 142 – 155.

10. Чепіль М. Удосконалення педагогічної освіти на Україні в контексті процесу Болонського /М.Чепіль // Edukacja wobec wyzwań i zadań wspólczesności i przyslości: Teoria i praktyka pedagogiczna. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2006. – S. 207 – 215.

11. Чепіль М. Вища педагогічна освіта України: європейський вибір /М.Чепіль //Вісник соціально–гуманітарного факультету: Збірник наук.-метод.статей. – Дрогобич: Ред.-вид. відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2007. – Вип.1. – С. 17 – 24.

12. Чепіль М. Інноваційні процеси у вищій освіті: пошуки і перспективи /М.Чепіль // Освітянські обрії: реалії та перспективи: Зб. наук.праць. – К.:ІПТО, 2007. – № 1. – С. 248 – 252.

13. Чепіль М. Модернізація освіти на зламі століть /М.Чепіль // Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи: Матеріали ІІ Міжнарод. наук.-практ. конф. 28 – 31 травня 2007 р. – К.: ІППО, 2007. – С. 79 – 81.

14. Чепіль М. Теоретичні засади підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи з учнями /М.Чепіль // Людинознавчі студії: Серія: Педагогіка. – Дрогобич: Вимір, 2008. – Випуск 17. – С. 4 – 14.

 

ДОДАТКИ

Додаток А

Практичні рекомендації до планування навчальної діяльності

1.Виберіть точну мету на кожне окреме заняття.

2.Визначте зміст навчання.

3.Встановіть частку самостійної роботи учнів.

4.Визначте частку своєї участі в реалізації мети.

Стратегія підготовки уроку з 20 кроків:

Крок 1. Створіть загальне уявлення про заняття у зв'язку з наміченими завданнями і наявними можливостями.

Крок 2. Переконайтесь, що вам зрозумілі основні поняття, що будуть запропоновані для засвоєння учням.

Крок 3. Підберіть приклади, що допоможуть вам швидко досяг­ти намічених цілей.

Крок 4. Підберіть необхідну кількість вправ і задач.

Крок 5. Розподіліть час.

Крок б. Закладіть в одиницю часу набагато меншу кількість ма­теріалу і дій, ніж вам хотілося б.

Крок 7. Передбачте багаторазове (до 5-6 разів) повторення ма­теріалу в усе більш стиснутому вигляді.

Крок 8. Налаштуйтесь на те, щоб проробляти тільки той ма­теріал, з яким учні не зможуть справитися самі.

Крок 9. Матеріал, який учні можуть засвоїти самі, дається їм для самостійної роботи з підручником.

Крок 10. Не намагайтеся спланувати заняття з точністю до хви­лини, але час контролюйте постійно.

Крок 11. Виділіть обов'язковий матеріал.

Крок 12. При великих обсягах матеріалу поділіть його на части­ни, заплануйте між початковим і завершальним етапами уроку фази, що будуть повторюватися в кожній частині:

• Виклад невеликої порції інформації,

• Обробка інформації учнями,

• Закріплення.

Крок 13. Передбачте чергування видів роботи.

Крок 14. Підготуйте наочність і дидактичні матеріали.

Крок 15. Підготуйте тести.

Крок 16. Передбачте організацію: фронтальна робота, індивіду­альна робота, робота в малих групах чи у парах.

Крок 17. Передбачте форму навантаження:

• зміну видів діяльності, як, наприклад, обговорення, пись­мові роботи, виступи,

• постановку завдань, як, наприклад, сприйняття нової інфор­мації, аналіз тексту, коротке конспектування, оцінка висловлен­ня, вирішення проблеми, розробка нових ідей, практика з посту­повим ускладненням.

Крок 18. Передбачте, що урок може піти не за планом. Подумай­те, як будете переборювати бар'єри «відчуження» і «мовчання».

Крок 19. Продумайте способи мотивації і стимулювання.

Крок 20. Шукайте можливість розвантажити себе.

 

Додаток Б