Не створювати ніякого змагання на швидкість виконан­ня завдань, а сприяти якості.

Функція вчителя у груповій навчальній діяльності – допомогти учням відчути позицію справжнього суб’єкта навчання, сприяти підтриманню ініціативи з боку малоактивних учнів.

Ігрові прийоми організації діяльності учнів на уроці. Сучасна педагогіка прагне перебудуватися з дидактичної, спрямованої на передачу суми знань, апелюючої до пам’яті, на педагогіку динамічну, розвивальну, яка спрямовує навчання на розвиток самостійного і творчого мислення, тренування підви­щеної чутливості, розвиток індивідуальності. Шукаючи способи вивільнення учнів, виявлення індивідуального творчого потен­ціалу, вчені й учителі-практики переконалися в ефективності за­стосування ігрових прийомів на окремих станах уроків. Пошуком таких прийомів І обґрунтуванням їх доцільності займається, зок­рема, соціоігрова педагогіка. Її фундатори – театральні педагоги та психологи А.Єршова та В.Букатов. У основі навчального процесу за цією технологією організація групової роботи на уро­ці (соціо) + гра. Кредо цих ентузіастів, які проводять спеціальні семінари з упровадження своїх ідей Pocii, в Україні, – “Ми не вчимо, а налагоджуємо ситуацію, коли їx учасникам хочеться довіряти один одному i своєму власному досвіду, в результаті чого реалізується ефект добровільного навчання, учіння, тренування”.

Прагнучи влити “живе тепло сонним або замученим учням”, допомогти дітям жити на уроках повним i насиченим життям, соціоігрова педагогіка привносить у шкільний клас вправи, взяті з театральної та народної педагогіки, які допомагають створити ат­мосферу розкутості, творчості, емоційного піднесення й одночасно вводять вчителя у секрети побудови ділових взаємин з класом i учнів один з одним. Для прихильників соціоігрової педагогіки важливою є добровільність дій дітей, використання таких прийомів, які допомагають збудити інтерес учнів, зробити ініціаторами організації життєдіяльності на уроці.

Основні принципи соціоігрової педагогіки:

Заняття педагога оцінюючого cyддi, рекомендація йому поступитися своїм суддівством i дати можливість обраним учням або всім перевіряти виконання завдання. Наприклад, коли учні включені до естафети, (написання слів iз орфограмами, розв'язання прикладів), їхню роботу оцінюють обрані судді, котрі визначають найшвидшу та найякіснішу роботу.

Принцип iгpовoї розваги (грають i учень, i вчитель). Учитель, включаючись до гри, повинен поділяти з класом ycnixи i невдачі, розуміння й нерозуміння, тобто бути органічно включеним до процесу взаємодії. Вчитель продемонструє рівноправ'я в тому, що він підкориться правилам, як і самі учасники гри, відкрито демонструє свою зацікавленість грою. Якщо діти грають, а вчитель сидить i робить зауваження та розпорядження, запал гри зникає. Щоб iгpoвi вправи, прийоми виконували учні з iнтересом, вчитель мусить бути захоплений сам: зібраний, підтягнутий, готовий разом з yciмa сміятися, сумувати, хвилюватися, помилятися i виправляти по ходу помилки. Саме тоді в гpi виникає рівноправ'я та співробітництво. Щоб цей принцип реалізувався, треба користуватися правилами: тримати надзавдання (в ім'я чого ця гра); не прагнути «розжовувати», давати місце для домислювання, не глушити активність, навіть якщо завдання виконується неточно; не боятися шуму, якщо він - свідчення азарту дітей у грі.

Принцип поліфонії – активне використання життєвого досвіду учнів, який допомагає природно здійснювати міжпредметні зв’язки, що вселяє в учнів віру в себе (багато знаю, маю певний досвід).

Включення iгpoвих прийомів передбачає активізацію не лише розумової, але й фізичної активності. Звідси один з важливих принципів соціоігрової педагогіки – зняти з дітей забо­рони на рухову активність. Не слід боятися витрачати час уроку на pyxовi вправи, засвоєння програми від цього в цілому виграє, виграє розвиток учнів.

Керівна роль учителя у навчальному процесі ніяким чином не зменшується. Він опосередковано керує роботою групи і спрямовує її у правильне русло. Тому розумна вимогливість учителя повинна поєднува­тися з гуманністю – не пропустити ту мить, коли дітям особ­ливо потрібні допомога та порада. Отже, вчитель має мож­ливість більше уваги приділяти конкретній групі: послухати, як проходить опитування, з’ясувати, як консультант керує ви­конанням групового завдання, допомогти в разі потреби. За­вдяки цьому, якщо якась із груп відчуває певні труднощі під час виконання спільного завдання, вона може розраховувати на консультацію вчителя. Він ретельно вивчає записи в облікових картках консультантів, робить відповідні висновки. У груповій навчальній діяльності вчитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, виправити, підтримати кожного учня, організувати співпрацю дітей.