Лекція 7. Технологія організації групової діяльності школярів

Сутність технології

7.2. Функції групової навчальної діяльності

7.3. Мета і зміст групової навчальної діяльності

7.4. Вимоги до особистості вчителя

Сутність технології

Значний внесок у розвиток теорії групової навчальної діяльності зробили фран­цузькі педагоги – К.Гарсіа, С.Френе, Р.Галь, Р.Кузіне, польські вчені – В.Окунь, Р.Петриківський, Ч.Куписєвич і багато вчених з інших країн. У 30 – 50-ті роки навчання у школах колишнього СРСР здійснювалося на основі класно-урочної системи навчання, яка пропонувала переважно фронтальну організацію занять. І тільки у 60-ті роки в радянській дидактиці з'явився інтерес до групової форми навчання у зв'язку з вивченням проблеми пізнавальної активності, самостійності учнів. У ці роки з'я­вилися праці Л.Аристової М.Данилова, Б.Єсипова, І.Чередова та інших. Аналізуючи організацію праці учнів на уроці, вчені дійшли висновку, що коефіцієнт роботи учнів на окремих уроках становить від 40 до 60%. Тому вчителі, намагаючись оволодіти новими педагогічними прийомами, знову звернулися до групової форми навчальної діяльності на уроці, а вчені почали розробляти рекомендації щодо впрова­дження у практику активних методів навчання.

У 70-ті роки важливий напрям досліджень загальних форм навчання був пов'язаний з навчально-пізнавальною діяль­ністю учнів в умовах колективної, групової, індивідуальної роботи в класі (А.Алексюк, Ю.Бабанський, І.Лернер, X.Лейметс та ін.).

Найбільший інтерес до групових форм навчальної діяльності спостерігається за останніх два десятиріччя. Значний внесок у розробку загальних принципів організації групової навчальної діяльності дали дослідження В.Дяченко, В.Котова, Г.Цукерман, О.Ярошенко.

Цілісну систему навчальної діяльності учнів на занятті ста­новлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність Вони пронизують увесь навчальний процес. З'ясуємо сутність і встановимо особливості групової навчальної діяльності шко­лярів на основі порівняння її з фронтальною та індивідуальною.

У фронтальному навчанні весь клас працює над одним навчальним завданням під безпосереднім керівництвом учителя. Під час діяльності вчитель організовує клас на роботу в єдиному темпі, прагне більш-менш рівномірно впли­вати на всіх учасників загальнокласної роботи.

Проте у фронтальній роботі надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх учнів. Складність виникає через те, що в сформованих лише на основі вікової ознаки шкільних класах існує істотна відмінність учнів за рівнем на­вчальних можливостей. Організовуючи фронтальну роботу, вчитель орієнтується, головним чином, на рівень середніх учнів. На нього розраховані темп роботи, обсяг та рівень складності навчального матеріалу. Учні з низьким рівнем на­вчальних можливостей за таких умов неспроможні сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити теми фронтальної роботи, то це негативно позначиться на сильних учнях. Розглядаючи фронтальну роботу, не можна не наголосити на її обмежених можливостях реалізації навчаль­ного спілкування школярів. Воно можливе лише з дозволу вчителя, за його ініціативою і незначною мірою.

В індивідуальній роботі кожен учень працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленості учнів. Індивіду­альній навчальній діяльності не властива безпосередня взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежені та нетривалі. В індивідуальній навчальній роботі діяльність слабких учнів приречена на невдачу, тому в них є прогалини у знаннях, недостатня сформованість умінь і нави­чок навчальної самостійної роботи, а звідси – мала ефективність поступального розвитку.