Перші елементи української державності

Погіршення становища в Росії в результаті бездіяльності Тимчасового уряду, відступ російської армії під ударами австро-угорців призвели до намагання Тимчасового уряду врегулювати напружене становище, що виникло між Україною і Росією після проголошення І Універсалу. Наприкінці червня 1917 р. в Київ приїжджають три російські міністри: О.Керенський, М.Терещенко та І.Церетелі. Дводенні переговори вилились в 2 різні документи: “Про національно – політичне становище України” (документ Тимчасового уряду) і ІІ Універсал (документ Центральної Ради). Обидва документи планувалося оголосити одночасно, після затвердження першого на засіданні Тимчасового уряду. Обговорення українського питання на засіданні Тимчасового уряду призвело до урядової кризи (2 липня), що, правда, назрівала з інших причин. Проте документ було прийнято, і наступного дня на адресу Центральної Ради приходить телеграма, після чого Центральна Рада 3 (16) липня 1917 р. проголошує ІІ УНІВЕРСАЛ. У цьому документі вказувалося, що поповнена представниками національних меншин, які проживають в українських землях, Центральна Рада перетвориться на єдиний найвищий орган революційної демократії України. Центральна Рада виділить зі свого складу відповідальний перед нею орган – Генеральний секретаріат, який після затвердження Тимчасовим урядом стане носієм найвищої крайової влади цього уряду в Україні. Центральна Рада брала зобов’зання зміцнювати новий лад і офіційно виступала “проти замірів самовільного здіснення автономії України до Всеросійських Установчих Зборів”. Мінус цього документа у відсутності чітко окресленої території, на яку поширюється влада Центральної Ради.

Російська липнева політична криза на Україні була істотно меншою, хоч і призвела до падіння впливу меншовиків і росту впливу більшовиків серед робітничого класу. Це засвідчив і І Всеукраїнський робітничий з’їзд, скликаний Центральною Радою в Києві 11–14 липня 1917 р. На ньому делегати представляли не більше 40 тис. промислових робітників, що не йшло ні в яке порівняння з багатомільйонним Донбасом.

В цей час Центральна Рада нараховувала 822 члени, в ідеологічному відношенні Центральна Рада мала виразно ліву орієнтацію (соціал – демократичну).

У середині липня В.Винниченко, Г.Барановський і М.Рафес від’їжджають до Петрограду, щоб узгодити повноваження Генерального секретаріату як крайового органу влади. Тимчасовий уряд видає інструкцію, в якій визначаються лише 5 губерній із 9-ти (Київська, Волинська, Подільська, Полтавська і частково Чернігівська), на які поширюється влада Генерального секретаріату, і оголошує Генеральний секретаріат своїм органом влади, а не органом влади Центральної Ради.

Дуже швидко стало зрозуміло, що Центральній Раді бракує керівництва, яке б розуміло завдання державного будівництва. Центральна Рада відмовилася від організації постійної армії та адміністративного апарату, не займалась питаннями збереження правопорядку, забезпечення міст продуктами та організацією роботи залізниць. Центральна Рада також не змогла ефективно розв’язати гостре питання перерозподілу земель. У результаті між соціал–демократами і соціал-революціонерами розгорілися ідейні конфлікти, які ще посилювалися особистим протистоянням двох лідерів – В.Винниченка і С.Петлюри. Не менш шкідливою виявилася ідейна обмеженість Центральної Ради, яка відмовилася від 40-тисячного корпусу царського генерала Скоропадського, і молодість та політична недосвідченість українських політиків (середній вік – 20 - 30 років), які революційну риторику і полум’яний виступ вважали важливішим за конкретні соціально–економічні рішення. Становище погіршилося у липні, коли в Галичині розвалилася російська армія, затопивши Україну мільйонами озброєних радикалізованих і розгнузданих солдат.

Загальнонаціональна криза в Росії призводить до заколоту Корнілова, який вдається придушити і визначальну роль в цьому відіграють більшовики. Після цього більшовики, авторитет яких значно збільшився, беруть курс на підготовку збройного повстання.

З 8 по 15 вересня 1917 р. у Києві проходить з’їзд народів Росії. Делегати у своїх промовах виступають за федеративну Росію. З’їзд приймає резолюцію: скликання Всеросійський Установчих зборів не повинно перешкоджати скликанню національних установчих зборів. Це призводить до чергового конфлікту між Центральною Радою і Тимчасовим урядом. Тимчасовий уряд видає наказ київському прокуророві розпочати проти Центральної Ради слідство. Але в Петрограді в результаті збройного перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. до влади приходить більшовики. У Києві утворюється тривладдя: Центральна Рада, більшовики і прибічники Тимчасового уряду, що гуртуються навколо штабу Київського військового округу (штаб КВО). Більшовики і Центральна Рада діяли проти прибічників Тимчасового уряду узгоджено. 27 жовтня більшовики почали проти штабу КВО збройне повстання, яке на 31 жовтня перемогло.

Проголошення УНР

Після перемоги повстання у Києві утворюється двовладдя: Центральна Рада і більшовики. Більшовики вирішили скористатися із своєї популярності і захопити владу. Визнаючи начебто Центральну Раду найвищою владою на Україні, більшовики мали на увазі не Українську Центральну Раду, а свою “кишенькову” установу під такою ж назвою. Центральна Рада добре розуміла більшовицьку небезпеку для України і, намагаючись перешкодити анархії та розгортанню громадянської війни, вирішила не очікувати Українських установчих зборів і пізно ввечері 6 (20) ЛИСТОПАДА 1917 р. з ініціативи Грушевського зібрала Малу Раду і прийняла ІІІ УНІВЕРСАЛ, за яким Україна ставала Українською Народною Республікою (УНР), яка включала до свого складу 9 українських губерній.

Цей документ накреслював широку програму дій: скасування поміщицького землеволодіння; ліквідація приватної власності на землю; обмеження кількості землі в одних руках; перехід поміщицької землі до безземельних селян; 8-годинний робочий день; встановлення державного контролю над виробництвом; надання національним меншинам “національно-персональної автономії”; забезпечення українському народові демократичних прав і свобод; скасування смертної кари, амністію політв’язням; скликання 9 січня 1918 р. Українських Установчих зборів. На жаль Універсал мав суттєву суперечність – широко окресливши Україну як незалежну державу, він все ж залишив федеративний зв’язок із Росією, що як держава вже не існувала. Передача ж поміщицької землі бідним селянам відкладалася до скликання установчих зборів, що відвернуло від Центральної Ради сільську бідноту. Також земельною політикою Центральної Ради були незадоволені поміщики, які, за ІІІ Універсалом, втрачали землю, і заможні селяни, оскільки розміри їх земельних наділів обмежувалися.