Прийнято виокремлювати зазначені нижче види ефективності.

1. Залежно від отриманого результату (наслідку):

– економічну, яка в загальному вигляді характеризує співвідношення між отриманими результатами та ресурсами, що були витрачені для їх досягнення;

– соціальну ефективність, яка додатково враховує соціальні наслідки (збереження та створення нових робочих місць, покращання соціально-психологічного клімату в колективі або умов праці тощо).

2. Залежно від місця одержання ефекту:

– народногосподарську (суспільну);

– локальну (комерційну) ефективність, яка може бути, у свою чергу, оцінена на рівні окремого підприємства, його структурного підрозділу, окремого бізнес-процесу, операції тощо.

3. Залежно від методу розрахунку:

– абсолютну ефективність, яка характеризує загальну або питому ефективність діяльності підприємства чи іншого об'єкта оцінки за певний проміжок часу;

– порівняльну ефективність, яка відображає наслідки порівняння альтернативних варіантів та вибору найкращого з них.

4. Залежно від підходу до оцінки:

– часткову (окрему);

– чинникову (обумовлену впливом окремого чинника);

– повну (інтегральну) ефективність.

5. Залежно від об'єкта оцінки:

– ефективність виробництва;

– ефективність використання трудових (праці), матеріальних та фінансових ресурсів;

– ефективність системи управління підприємством або організації певного управлінського процесу тощо.

6. Залежно від ступеня збільшення ефекту:

– первинна (початковий одноразовий ефект, який одержано внаслідок реалізації певної сукупності заходів технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних тощо);

– мультиплікаційна є наслідком багаторазового та багатоспрямованого використання цих заходів (інновацій) не лише на даному підприємстві, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Вона проявляє себе в таких специфічних формах:

- дифузійний ефект, який отримується завдяки максимальному поширенню в інші сфери та галузі діяльності;

- резонансний ефект, який виникає завдяки активізації та стимулюванню розвитку інших позитивних явищ та тенденцій як у даному суб'єкті господарювання, так і на інших підприємствах (у сферах діяльності);

- ефект «стартового вибуху», який є проявом своєрідної ланцюгової реакції, початку лавиноподібного збільшення ефекту під впливом первинного імпульсу (первинної ефективності);

- ефект супровідних можливостей, який виявляється у вигляді різних проміжних та побічних позитивних результатів (ефектів);

- ефект акселерації, який характеризує прискорення темпів поширення якогось позитивного результату;

– синергетична ефективність характеризує комбінований вплив усіх заходів (інновацій) на фінансово-господарський стан суб'єкта господарювання, при якому він перевищує арифметичну суму ефектів, отриманих від кожного окремого заходу.

Стосовно антикризового управління немає сенсу намагатися сконструювати систему показників ефективності саме управлінської діяльності, виділити із загального ефекту ту частину, яка досягнута завдяки функціонуванню власне системи антикризового управління. Більш слушним ефектом (результату, наслідків) антикризового впливу є розгляд результативних показників діяльності керованої системи в цілому, тобто показників, досягнутих підприємством за період впровадження антикризового управління.

Оцінка ефективності антикризового управління проводиться за такою системою критеріїв:

– досягнута зміна найважливіших показників господарсько-фінансової діяльності та фінансового стану підприємства за період антикризового управління (порівняно з початком реалізації антикризових процедур);

– швидкість отримання позитивних змін за одиницю часу, тобто приріст узагальню вальних показників господарювання, отриманий за один часовий інтервал (тиждень, місяць, квартал);

– економічність отримання позитивного ефекту, виміром оцінки якої є співвідношення між досягнутим приростом результатів господарсько-фінансової діяльності та обсягом витрат, пов'язаних з досягненням цього ефекту (сукупна оцінка витрат на проведення суто антикризового управління та вартості додатково залучених ресурсів);

– достатність змін для відновлення параметрів життєздатності підприємства, яка оцінюється шляхом порівняння фактично досягнутих показників з еталонними (цільовими) значеннями, при яких забезпечується життєздатний стан підприємства.

Визначені критерії можуть стати підґрунтям побудови системи локальних та загальних показників ефективності антикризового управління, за допомогою яких можуть оцінюватися альтернативні антикризові пропозиції та формуватися висновок стосовно ефективності системи антикризового управління підприємством в цілому.

Ефективність антикризового управління обумовлюється сумісним впливом таких найважливіших факторів:

1. Професіоналізм суб'єкта антикризового управління та якість його фахової підготовки;

2. Особисті якості суб'єкта антикризового управління, його здатність бути лідером та забезпечити об'єднання усіх творчих конструктивних сил;

3. Психологія суб'єкта антикризового управління, його здатність до проведення управління в екстремальних ситуаціях;

4. Формування антикризової команди, здатної професійно, адекватно та творчо виконувати поставлені перед ними завдання;

5. Підтримка суб'єкта антикризового управління трудовим колективом та власниками підприємства, забезпечення корпоративності, тобто інтеграції усіх ділових, соціально- психологічних та організаційних відносин, внутрішній патріотизм та ентузіазм;

6. Методологія розроблення ризикованих управлінських рішень;

7. Обґрунтованість та науковість прийомів прогностично-аналітичних досліджень, що відбуваються на усіх етапах його здійснення;

8. Якість розробленої антикризової програми та адекватність існуючим умовам та обмеженням антикризових заходів;

9. Належна оперативність та гнучкість антикризового управління насамперед у період реалізації антикризових заходів;

10. Наявність спеціального програмного забезпечення для проведення діагностичних та прогностичних процедур та досліджень.