Тема № 4. Проблема пізнання в філософії.

Література:

Філософія:Навч. посіб.- /Л.В. Губерський, І.Ф.Надольний, В.П. Андрущен ко таінш .; За ред.. І.Ф.Надольного.- К.: Вікар, 2001.- с 174-187.

Петрушенко В.Л. Філософія:курс лекцій. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів освіти 3-4 рівнів акредитації.- Львів.: 2004.- с. 368-388.

Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з Філософії.- Навчальний посібник.- К.:- 2006.- с. 355-387.

П очинаючи вивчати тему необхідно з’ясувати сутність та структуру пізнавального процесу. Перш за все слід уяснити суть пізнання та гносеології, їх взаємозв’язок, чітко знати предмет гносеології.

 

Гносеологія ­ – це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, умови та за­кономірність пізнавальної закономірності людини, відношення знання до реальності, умови достовірності та критерії істинності знання, тобто процес пізнання е предметом дослідження гносеології.

 

Особливу увагу слід звернути на те, чому пізнання світу було актуальним і в часи Античності і в наші часи

Пізнання світу визнають не тільки матеріалісти, але і більшість ідеалістів. Проте існує вчення, що заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності. Саме це вчення дістало назву агностицизму. В ході вивчення матеріалу знайдіть представників цього напрямку, з’ясуйте причини виникнення та різновиди агностицизму.

 

В процесі пізнання світу людина взаємодіє з явищами дійсності. У гносеології це осмислюється з допомогою категорій „суб’єкт” та „об’єкт” Вивчіть визначення суб’єкту та об’єкту пізнання з точки зору сучасної філософії, та їх взаємозв’язки.

 

Важливу увагу приділіть вивченню пізнання світу різними філософсь­кими напрямками, розкрийте сутність чуттєвого та раціонального пізнан­ня (їх специфіку), їх форми, з’ясуйте єдність чуттєвого та раціонального пізнання, сенсуалізму і раціоналізму.

 

Вивчаючи цю тему, необхідно використати одержані ра­ніше знання про практичну діяльність людей в процесі пізнання світу. Уважно прочитайте цікавий матеріал, який викладений у навчальному посібнику Філософія” за редакцією І.Ф.Надольного, „Практика як специфічно людський спосіб осво­єння світу „. К. Вікар, 2001, с. 187-199.

Зверніть увагу на походження поняття „практика” і його зміст, уясніть визначення практики. Оскільки людина на відміну від тварини істота свідома і не тільки пристосовується до навколишнього середовища але й змінює його, то діяльність її універса­льна. У цьому плані під практикою треба розуміти сукупну (матеріальну, чуттево-предметну, цілеспрямовану) діяльність людини, весь її досвід у процесі історичного розвитку, як основу різноманітних форм життєдіяль­ності людини.

 

Розкриваючи роль практики в пізнанні світу важливим е знання фун­кцій практики, її форм: виробничої, суспільно-історичної, наукового експерименту, рівнів практичної діяльності. Зверніть увагу на філософське розуміння практики, яке виявляє та розкриває специфічний спосіб відношення людини до світу та буття у цьому світі. Виділіть основні моменти гуманістичного змісту структури практики, особливо, значення та роль у пізнанні світу наукового експерименту.

 

Уяснення потребує питання істини, яка виступає серцевиною теорії пізнання. Тут слід звернути увагу на те, як ця проблема вирішувалась в часи Античності (Аристотель), Середньовіччя, Нового часу, епохи Просвітництва, німецької класичної філософії, марксизму і сучасної гносеології. З’ясуйте для себе сутність концепцій конвенціоналізму, прагматизму, діалектичного матеріалізму, релятивізму, догматизму. Завершуючи вивчення теми слід зрозуміти, що практика є одночасно і абсолютним і відносним критерієм істини, а значення її в пізнанні в тім, що це основний і всезагальний критерій істини.

 

Рекомендуємо прочитати монографію Е. Чудинова „Природа научной истины”.- М.,1987. Значення має вияснення, чому пізнання – це відображення та творчі­сть. Зверніть увагуна те, що тривалий час матеріалістична філософія процес пізнання розглядала Ізольовано від суспільно-політичної практи­ки, тобто як пасивній, споглядальний процес, в якому об’єкт І суб’єкт незмінні. З’ясуйте основоположення, на яких ґрунтується сучасна наукова гносеологія. За підсумками вивчення теми студенти повинні знати зміст категорій: пізнання, гносеологія, теорія пізнання, наукове пізнання, логічне пізнання та його форми, сенсуалізм, раціоналізм, об’єкт, суб’єкт, чуттєве пізнання та його форми.

 

 

План семінарського заняття:

 

1. Проблема пізнання світу та її вирішення різними філософськими напрямками.

2. Агностицизм, причини виникнення та його різновиди. Суб'єкт і об'єкт пізнання.

3. Чуттєве та раціональне пізнання, їх специфіка та основні форми. Діалектика чуттєвого та раціонального пізнання. Сенсуалізм і раціоналізм.

4. Пізнання як відображення та як творчість і його значення для науки та практики.

 

В ході підготовки до семінарського заняття рекомендуються теми виступів, повідомлень, рефератів:

 

 

1. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.(2, с370-386);

2. Види пізнання. (2, с. 370-375);

3. Рівні та форми пізнання. (2, с. 375-380);

4. Проблема істини в пізнанні. (2, с. 380-383);

5. Людина і пізнання. (2, с. 383-388);

6. Істина і правда. (2, с.383-388);.

7. Поняття практики у філософії (3, с.187-189);.

8. Форми і рівні практичної діяльності.(3, с.189-191);

9. Гуманістичний зміст практики. (3, с.191-195);

10. Функції практики. (3, с.195-199).