Школа постави (вправи для тулуба)

Вправи для тулуба зміцнюють мускулатуру й збільшують рухливість хребетного стовпа. Усі вправи, пов’язані з нахилом тулуба вперед, сприяють вирівнюванню шийного й попереко­вого вигинів. Натомість під час нахилу тулуба назад ці вигини збільшуються. Так, наприклад, нахилений уперед тулуб набу­ває округлої форми, поперековий і шийний вигини вирівнюють­ся, грудна кривизна трохи збільшується. Під час нахилу тулу­ба назад поперекова й шийна кривизна сильно збільшуються, грудна ж значно вирівнюється. Названі анатомічні особливості визначають більшу чи меншу доцільність тих або інших вправ у бічній площині. Бічні рухи хребетного стовпа в лицьовій або фронтальній площині не викликають особливих труднощів. По­вороти ж хребетного стовпа навколо вертикальної осі добре ло­калізуються фіксуванням таза.

Вправи для тулуба виконують у трьох площинах: бічній, ли­цьовій і горизонтальній.

До вправ у бічній площині належать вправи для м’язів спи­ни (нахили вперед із різних вихідних положень і з різноманітни­ми рухами рук, прогинання назад із різних вихідних положень і з різними рухами рук) і вправи для. Черевного преса (нахили назад, вправи в упорі лежачи та вправи з положення лежачи на спині).

Основне завдання вправ для тулуба в бічній площині — зміц­нення м’язів спини й черевного преса, збільшення рухливості хребта та вирівнювання поперекової кривизни.

Вправи в лицьовій площині, крім зміцнення м’язів черевно­го преса та спини, передбачають збільшення рухливості хребта в лицьовій площині (нахили в сторони, вправи в упорі, лежачи боком, випади в сторону).

Вправи в горизонтальній площині поєднують різні поворо­ти тулуба. Залежно від способу виконання руху, поворот тулуба може здійснюватися або в суглобах ніг, або в хребцях.

Щоб виділити поворот у хребті, таз треба залишати нерухо­мим. Для залучення в рух не тільки поперекових, але й розта­шованих вище хребців рекомендують, повертаючи тулуб, по­вертати й голову з одночасним рухом рук у ту ж сторону. Щоб збільшити амплітуду повороту, перед ним не треба робити гли­бокий вдих. Вправи на повороти тулуба зручно проводити й під час ходьби.

ШКОЛА ПЕРЕСУВАННЯ. ШКОЛА СТРИБКІВ

(вправи для ніг)

Вправи для ніг поєднують різноманітні кроки, ходьбу, біг і стрибки. До цієї групи варто віднести й такі вправи, за допо­могою яких можна ізольовано впливати на збільшення рухли­вості суглобів і зміцнення мускулатури ніг. Багато цих вправ використовують як вихідні положення під час виконання інших вправ. Деякі вправи для ніг, пов’язані зі зменшенням опори, на­лежать до групи вправ у рівновазі.

З-поміж вправ для ніг виділяють вправи на силу (присідан­ня, випади, стрибки на місці та в русі), вправи на розтягуван­ня (з опорою на ноги нахили до прямих ніг, вправи на випа­дах), вправи на розслаблення (махи ногами при фіксованому тулубі).

Для розвитку м’язової сили потрібна така робота м язів, яка інтенсивністю перевищує роботу м’язів під час звичайної діяль­ності людини.

Відомо, що навіть порівняно прості рухи здійснюються за участю багатьох м’язів, одні з яких скорочуються, а інші розтя­гуються або розслаблюються. Однак для більш ефективного роз­витку сили, гнучкості й уміння довільно розслаблювати м’язи застосовують спеціальні вправи, спрямовані на розвиток кожної із цих якостей окремо.

Тому вправи для окремих частин тіла, у свою чергу, поділя­ють за фізіологічною ознакою на такі групи:

• вправи силові й швидкісно-силові;

• вправи на розтягування;

• вправи на розслаблення.

ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДМЕТІВ У ЗАГАЛЬНОРОЗВИВАЮЧИХ ВПРАВАХ

Багато вправ проводяться з предметами. Дії з предметами дають можливість домогтися більшої виразності рухових уявлень, які ґрунтуються на різних відчуттях і сприйняттях. Всі вправи з предметами в тій чи іншій мірі вимагають роботи пальців рук – це активізує діяльність аналізаторних систем.
Ø Прапорці – дії з ними вимагають великої координації кистей, з ними зручно виконувати обертальні рухи, похитування, помахи. Фізичне навантаження прапорці збільшують незначно, тому їх застосовують переважно в молодшій і середній групах;

Ø Кубики допомагають розвивати просторову орієнтацію, кубики також мало впливають на напругу м’язів, тулуба, ніг;

Ø М’ячі гумові – вони сприяють розвитку координації, спритності, швидкості рухів, швидкості рухової реакції, окоміру, орієнтування в просторі, проте навантаження на м’язи плечового пояса і тулуба збільшується незначно. Вправи з набивними м’ячами більш корисні для розвитку сили м’язів, формування стопи.
Ø Гімнастичні палиці, жердина – збільшується м’язова напруга, відбувається більш точна фіксація різних положень рук, тулуба, голови і ніг;
Ø Обручі – вправи дають інтенсивне фізичне навантаження на всі великі групи м’язів, ці вправи розвивають узгодженість дій, координацію, а крім того, сюди можна включити найпростіші елементи художньої гімнастики;
Ø Скакалки, мотузки – вправи розвивають спритність, координацію, ритмічність рухів;
Ø Гімнастична лавка – в цих вправах значно зростає навантаження на певні групи м’язів, тому що тут з’являються незвичайні вихідні положення;
Ø Гімнастичні сходи створює можливість для збільшення навантаження на великі групи м’язів, постійно працюють кисті, при цьому добре формується постава

ВКАЗІВКА ДО ВИКОНАННЯ ЗАГАЛЬНОРОЗВИВАЮЧИХ ВПРАВ

- приймати різні вихідні положення – стоячи, сидячи, лежачи;

- використовувати предмети – обручі, палиці, скакалки, м’ячі

- намагатися виконувати вправи чітко, ритмічно, в заданому темпі

під музичний супровід, бубон;

- кількість повторів вправ – 8 – 10;

- тривалість комплексу загальнорозвиваючих вправ – 8 – 12 хв.

 

ЗРАЗОК ВПРАВ БЕЗ ПРЕДМЕТІВ

Вправи для рук і плечового пояса:

1. В.п. – стійка ноги нарізно, руки до плечей:

1 – 4 – колові оберти руками вперед;

5 – 8 – колові оберти руками назад.

2. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – руки в сторони;

2 – руки вгору;

3 – хлопок над головою;

4 – руки через сторони у вихідне положення.

3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – руки до плечей;

2 – руки вгору, піднятися на носочки;

3 – руки до плечей, опуститись;

4 – в.п.

4. В.п. – стійка ноги нарізно, ліву руку вгору, праву вниз:

1 – 2 – відведення рук назад;

3 – 4 – те саме змінивши положення рук.

5. В.п. – стійка ноги нарізно, руки вгору:

1 – 4 – колові рухи руками вперед;

5 – 8 – те саме назад.

6. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – руки вперед, сплеск попереду;

2 – руки назад, сплеск за спиною.

7. В.п. – стійка ноги нарізно, руки перед грудьми:

1 – 2 – відведення зігнутих рук назад;

3 – 4 – відведення прямих рук назад.

8. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – руки через сторони до плечей;

2 – В.п.

9. В.п. – стійка ноги нарізно, руки до плечей:

1 – піднятись на носки, руки вгору

2 – В.п.

10. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – руки в сторони (вдих);

2 – руки вперед (видих);

3 – руки вгору, подивитися на них (вдих);

4 – руки через сторони донизу (видих).

11. В.п. – стійка ноги нарізно, руки в «замок» перед грудьми:

1 – руки вперед (кисті повертати всередину);

2 – В.п.;

3 – руки вгору із зчепленими в замок пальцями (кисті повертати

всередину);

4 – В.п.

12. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – руки через сторони зігнути в ліктях, пальці зжати в кулак;

2 – В.п.;

3 – те що на 1;

4 – В.п.

13. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки до грудей, зігнувши в ліктях,

стиснувши пальці в кулак.

1 – розігнути вперед зігнуту в ліктях праву руку («бокс»);

2 – В.п.;

3 – розігнути вперед зігнуту в ліктях ліву руку;

4 – В.п.

14. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – ліву руку вгору, права внизу;

2 – праву руку вгору, ліва внизу.

15. В.п. – основна стійка:

1 – руки вперед;

2 – руки в сторони;

3 – руки вгору, сплеск у долоні над головою;

4 – руки через сторони у в.п.

16. В.п. – основна стійка, пальці зчеплені позаду за спиною:

1 – відвести руки назад і піднятися на носки;

2 – В.п.

17. В.п. – ноги нарізно, руки перед грудьми в «замок»:

1 – руки вперед, долонями вперед;

2 – В.п.;

3 – руки вгору, долонями вгору;

4 – В.п.

Вправи для тулуба

1. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – 2 – нахили тулуба вліво;

3 – 4 – нахили тулуба вправо.

2. В.п. – широка стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – нахил вперед прогнутися;

2 – В.п.;

3 – нахил назад;

4 – В.п.

3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – 4 – колові рухи тулубом вправо;

5 – 8 – колові рухи тулубом вліво.

4. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки на пояс:

1 – 2 – нахил тулуба вправо, ліву руку вгору;

3 – 4 нахил тулуба вліво, праву руку вгору.

5. В.п. – стійка ноги нарізно, руки в сторони:

1 – нахил до лівої ноги, праву руку вперед до торкання, ліву назад;

2 – В.п.

3 – теж саме до другої ноги;

4 – В.п.

6. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс;

1 – поворот тулуба вліво, руки в сторони;

2 – В.п.;

3 – поворот тулуба вправо, руки в сторони;

4 – В.п.

7. В.п. – широка стійка ноги нарізно:

1 – нахил до правої ноги;

2 – нахил до середини;

3 – нахил до лівої ноги;

4 – В.п.

8. В.п. – стійка ноги нарізно, руки перед грудьми, кисті в кулак:

1 – 2 – поворот тулуба вліво;

3 – 4 – поворот тулуба вправо.

9. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову:

1 – 4 – колові рухи тазом вліво;

5 – 8 – колові рухи тазом вправо.

10. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову:

1 – поворот тулуба вліво, руки в сторони;

2 – В.п.;

3 – поворот тулуба вправо, руки в сторони;

4 – В.п.

11. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – нахил тулуба вперед, прогнутися;

2 – нахил тулуба назад, прогнутися;

3 – нахил тулуба вліво;

4 – нахил тулуба вправо.

12. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – нахили вперед, торкнутися руками носка лівої ноги;

2 – В.п.;

3 – нахил вперед, торкнутися носка правої ноги;

4 – В.п.

13. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки донизу:

1 – торкнутися руками носочка;

2 – торкнутися руками п’ятки;

3 – торкнутися підлоги подальше;

4 – В.п.

14. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки донизу:

1 – 2 – нахил до лівої ноги, торкаючись правою рукою носочка,

ліву відвести назад;

3 – 4 – нахил до правої ноги, торкаючись лівою рукою носочка,

праву відвести назад.

15. В.п. – стійка ноги нарізно, руки вгору:

1 – нахил тулуба вперед, прогнутися;

2 – нахил тулуба назад, прогнутися;

3 – нахил тулуба вліво;

4 – нахил тулуба вправо.

16. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову в «замок»:

1 – поворот тулуба вліво;

2 – В.п.;

3 – поворот тулуба вправо;

4 – В.п.

17. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – нахил тулуба вправо;

2 – В.п.;

3 – нахил тулуба вліво;

4 – В. п.

18. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову:

1 – нахил уперед, руки в сторони;

2 – В.п.

19. В.п. – ноги нарізно, руки на поясі:

1 – 3 – права рука вбік, три пружні повороти тулуба праворуч;

4 – В.п.;

5 – 8 – те ж саме ліворуч.

20. В.п. – широка стійка, ноги нарізно, руки на поясі;

1 – 3 – нахили тулуба вперед, з торканням підлоги;

4 – В.п.

Вправи для ніг

1. В.п. – стійка ноги нарізно, руки в сторони

1 –змах лівою ногою вперед, сплеск долонями під нею;

2 – В.п.;

3 – змах правою ногою вперед, сплеск долонями під нею;

4 – В.п.

2. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – присід руки вперед;

2 – В.п.;

3 – присід руки вгору;

4 – В.п.

3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу;

1 – руки вперед;

2 – присід, руки вперед;

3 – встати;

4 - В.п.

4. В.п. – основна стійка;

1 – стрибком ноги нарізно, руки в сторони;

2 – В.п.

5. В.п. – основна стійка;

1 – стрибком ноги нарізно, сплеск над головою;

2 – стрибком у вихідне положення.

6. В.п. – основна стійка, руки на пояс:

1 – 4 – стрибки на лівій нозі;

5 – 8 – стрибки на правій нозі;

9 – 12 – стрибки на обох ногах.

7. В.п. – основна стійка;

1 – руки вперед;

2 – 3 – пружинні присіди;

4 – В.п.

8. В.п. – основна стійка:

1 – піднятися на носки, руки вгору прогнутися;

2 – упор зігнувшись стоячи;

3 – присід, руки вперед;

4 – В.п.

9. В.п. – основна стійка, ходьба на місці.

10. В.п. – основна стійка:

1 – упор присівши;

2 – упор лежачи;

3 – упор присівши;

4 – В.п.

 

11. В.п. – основна стійка, руки на пояс:

1 – випад правою вперед, руки в сторони, прогнутись;

2 – В п.;

3 – випад лівою вперед, руки в сторони, прогнутися;

4 – В.п.

12. В.п. – основна стійка, руки за голову:

1 – стрибок двома вперед;

2 – стрибок двома назад;

3 – стрибок двома вліво;

4 – стрибок двома вправо.

13. В.п. – основна стійка, біг на місці.

14. В.п. – основна стійка, ходьба на місці.

15. В.п. – стійка права перед лівою, руки на поясі:

1 – стрибком зміна положення ніг.

16. В.п. – основна стійка, руки на поясі:

1 – випад вперед правою, руки на праве коліно;

2 – В.п.;

3 – випад вперед лівою, руки на ліве коліно;

4 – В.п.

17. В.п. – широка стійка, руки в сторони.

1 – змах лівою ногою, дістатись правою рукою;

2 – В.п.;

3 – змах правою ногою, дістатись лівою рукою.

4 – В.п.

18. В.п. – основна стійка:

1 – руки вгору, прогнувшись назад, ліву ногу відвести на

носочок назад;

2 – В.п.;

3 – руки вгору, прогнувшись назад, праву ногу відвести на

носочку назад;

4 – В.п.

19. В.п. – широка стійка ноги нарізно, руки донизу:

1 – 3 – випад вправо, руки на праве коліно;

4 – В.п.;

5 – 7 – випад вліво, руки на ліве коліно;

8 – В.п.

20. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:

1 – присід руки вперед;

2 – В.п.;

21. В.п. – основна стійка:

1 – упор присівши;

2 – упор зігнувшись стоячи;

3 – упор присівши;

4 – В.п.

22. В.п. – випад лівою, руки на коліно.

1 – 3 – пружинисті випади;

4 – зміна положення ніг;

5 – 8 – те саме з правою ногою попереду.

23. В.п. – стійка ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях.

1 – торкнутись лівим коліном правого ліктя;

2 – В.п.;

3 – торкнутись правим коліном лівого ліктя;

4 – В.п.

24. В.п. – основна стійка:

1 – присідання на носках, руки вперед;

2 – В.п.;

3 – присідання на носках, руки в сторони;

4 – В.п.

25. В.п. основна стійка, руки на пояс:

1 – 3 – стрибки на обох ногах;

4 – стрибок – поворот на 180, (виконати по 2 – 4 повороти в

одну сторону, а потім в другу).

26. В.п. – ноги нарізно, руки на поясі:

1 – присісти на лівій, праву вбік на носок, руки вперед;

2 – В.п.;

3 – присісти на правій, ліву вбік на носок, руки вперед;

4 – В.п.

27. В.п. – основна стійка, руки на поясі:

1 – 2 – крок лівою ногою, змах правою ногою вперед, руки

вперед;

3 – 4 те ж саме з правої ноги.

ШКОЛА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ (імітаційні вправи)

Особливо цікаві вправи, що імітують рухи тварин, птахів. Кожна дитина індивідуально, по-своєму імітує рух будь-яких тварини або птиці.
1. Імітація ходьби велетня – спина пряма, руки на поясі, ходьба великими кроками (попереду нога зігнута в колінному суглобі, позаду нога – пряма).
2. Імітація ходьби гнома – спина пряма, ходьба частими дрібними кроками.
3. Імітація рухів птахів (півня, страуса, чаплі). При виконанні вправи стегно виноситься вперед ноги, (має бути високо підняте), спина пряма, плечі розгорнені, дивитися вперед-вгору.

4. Імітація рухів гусака. Виконувати вправу в присяді, руки на поясі, спина пряма, дивитися вперед-вгору.

5. Імітація руху польоту птахів. Учні виконують рухи руками вгору і вниз (помах крил птахів) в бігу.

6. Імітація руху черепахи. В присяді, руками позаду спертися об підлогу, пересуватися за допомогою рук і ніг.

7. Імітація рухів тварин (кішки, собаки і т.д.). Спираючись напівпрямі руки і ноги, високо підняти таз, опустивши голову.

8. Імітація стрибків зайця. Стрибки виконуються напівприсівши: ноги разом, руки на поясі, спина пряма, відштовхуватися двома ногами одночасно.
9. Імітація стрибків жаби. Стрибки – з повного присяду: ноги нарізно, спина пряма, відштовхування виконувати двома ногами одночасно, вистрибувати вгору з повного присяду.

10. Стрибки на одній нозі: почергово по два стрибки на кожній нозі певне число разів.

 

 

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ТА РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ 1 – 4 КЛАСІВ

Баранець

Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається «баранець». Решта – його «хвостики». Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть «баранець».

За сигналом «хвостики» починають бігти за «баранцем», а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього «баранець» то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.

«Хвостики» намагаються не «відриватися» від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто «відірвався» від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався «хвостиком». Потім він стає «баранцем».

2. Бездомний заєць

Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців – «заєць», другий – «вовк». «Заєць», який тікає від «вовка», ховається в середину пари. Той, до кого «заєць» став спиною, стає «безпритульним зайцем». Якщо «вовкові» вдається догнати «зайця», вони міняються ролями.

3. Бій півнів

На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом «півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.

Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.

Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.

Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.

Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.

 

4. Білки, жолуді, горіхи

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: «Білка», «Жолудь», «Горіх». Одного з дітей вибирають ведучим.

На виклик вчителя «Горіхи!», «Білки!», або «Жолуді!» діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

Бузьки

Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: «Бузьки полетіли!». Всі учасники гри бігають по майданчику, махають «крилами».

Учитель забирає одне «гніздо» і говорить: «Бузьки прилетіли!». Всі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять на одні нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі – вибуває з гри

6. Виклик номерів

Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують…). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.

7. Вище землі

Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.

За сигналом ведучий намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: «Я ведучий!»

Щоб не впіймав ведучий, можна стати «вище землі» (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти «вище землі» можна 5 секунд, потім знову треба перебігати.

Коли гравець стає «вище землі», ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: «Раз, два, три з цього місця зійди!», і гравець має перебігти з цього місця на інше.

8. Вітер і флюгер

Вчитель спершу з’ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру.

Вчитель – «вітер», учні – «флюгери». Коли вчитель говорить: «Вітер дме з півдня», «флюгери» повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: «Вітер дме зі сходу» – «флюгери» повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: «Буря», «флюгери» обертаються на місці, «штиль» – усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.

9. Влучи м’ячем

Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м’ячем у руках. Він підкидає м’яч угору і називає ім’я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім’я якого назвали, намагається спіймати м’яч. Як тільки учень спіймав або взяв м’яча, він голосно вигукує: «Стій!». Усі зупиняються, а ведучий кидає м’яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м’яча, бере його в руки і знову вигукує «Стій!» дітям, які в цей час тікають від нього.

Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.

10. Влучи у мішень

Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м’яч, всередині майданчика лежить великий м’яч.

Вчитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м’ячі у великий м’яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м’яч буде зрушено, гравці збирають свої м’ячі й стають на місця; гра продовжується.

Виграє команда, яка більше разів зрушить м’яч суперника.

Кицька

- Де ти, Кицько, ходила?

- У млині сиділа.

- Що там, Кицько, робила?

- Житечко молола.

- Що там, Кицько, заробила?

- Шапочку дукатів.

- Що ти, Кицько, купила?

- Бубликів багато.

- З ким бублики поїла?

- З гостями у свято – няв, няв.

Кицька входить весела у коло й відповідає на запитання, що їй дає гурт, Ілюструючи свої відповіді рухами та жестикуляцією.

Квочка

У цю народну гру діти завжди любили гратися на провесні, тільки-но квочку з курчатами випускають на двір. Забивають у землю кілочок, прив’язують до нього мотузок; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузки, рухається по колу під приспів:

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток, дрібних квіток,

Діти-квіти «Квок!».

Після цих слів всі учасники гри розбігаються хто куди, а квочка, квокаючи, ловить їх, та збирає до купи.

13. Хто швидше займе стільчик

Дітей ділять на 2 групи. Ті, що сидять на стільчиках у колі, тримають у правій руці хусточку або стрічку. За кожним стільчиком стоїть дитина з другої групи.

Музика А. Діти, які сидять на стільчиках, розмахують хусточками. Діти з другої групи ідуть високим кроком навколо своїх стільчиків.

Музика Б. Всі діти танцюють у колі. Із закінченням музики – швидко сідають н стільчик. Хто не встиг зайняти місце, стає за стільчиком. Гра починається з самого початку.

Льон

Всі стають в коло, а одна дитина з гурту стає в середині й показує, присідаючи, що треба робити (виконує різні рухи), як тільки хор проспіває до кінця пісеньку. Всі повинні робити те, що покаже той, хто ходить всередині.

Коли ж хтось не зробить, не зуміє чи не поспішить зробити – тому гуртом призначують якусь кару.

15. Дід

Учасники гри вибирають Діда, який іде до своєї хати, - чотирикутника. Діти стають півколом кроків за 10 від Діда. Гру починає Дід. Він виходить з своєї хати й поволі наближається до дітей, котрі стоять на одному місці, а ж поки Дід не проспіває своєї цілої пісні й не проробить всього до співу. Після слів «от такий плечистий, Тьху його к нечистій», спльовують і розбігаються хто куди. Дід намагається кого-небудь заморити (ударити), а потім тікає у свою хатку, де його бити вже не можна. Коли заморений Дідом не встигне віддати йому удар назад, то сам стає Дідом, а як заморений віддасть йому удар назад, гра починається знову з тим самим Дідом.

Іде, іде дід, дід, несе, несе міх, міх.

От такий дідище, от такий старище,

От такий ногатий, от такий рукатий,

От такий вусатий, такий бородатий,

От такий окатий, от такий плечистий.

Тьху його к нечистій!

16. Мишка та кіт

Діти стають у коло, побравшись за руки, і співають. Призначають двоє воріт для кота, якими він тільки і може вільно вбігти в коло, пробиратися через інші ворота йому забороняється. Для мишки всі ворота відкриті. Кіт намагається зловити Мишку, то вбігаючи в коло, то вибігаючи з нього. Після того, як Кіт зловить мишку, вибирають нового Кота й Мишку. Коли Кіт довго не може зловити Мишку, то й перед ним всюди відчиняються ворота, але тоді Кіт повинен бігати тільки тією дорогою, якою утікає од нього Мишка. Гра трохи ускладнюється, коли діти кружляють хороводом.

Ой до нори, до нори, та до золотої комори,

Моторненька мишка утіка,

А ледачий котик не спійма.

А ледача мишка не втече,

А моторний котик дожене.

Лис

Побравшись за руки, всі стають в коло, а один за вибором, стає в коло за Лиса, і йде всередину. Коло подається та вправо, то вліво з піснею:

«Ха-ха-ха, гі-гі-гі!

Зловись Лис у капкані,

Качки, кури, голуб’ята,

Злодій Лис в капкані!

Ой, ой! Вирвавсь – утікайте,

Тепер в нього страшна злість,

Кого зловить, того з’їсть.

Коли проспівають всю пісню, то хутчій розбігаються на всі боки, а Лис ловить, кого піймає, той стає Лисом і гра починається знову.

18. Кіт і миша

Учні беруться за руки і стають у коло. Двоє гравців залишаються всередині: дівчин­ка — «миша», хлопчик — «кіт». Усі діти підіймають з’єднані руки вгору, «миша» втікає від «кота» під руками гравців. Коли біжить «кіт», гравці опускають руки вниз і присі­дають, але ж піднімаються, пропускаючи «кота». «Мишу» затримувати не можна. Після того як «кіт» спіймає «мишу», обирають нових ведучих і гра продовжується.

Правила. Якщо «кіт» не зміг спіймати «мишу» за 20-30 сек., то їх замінюють інші гравці. «Кіт» не має права штовхати «мишу» чи хапати її, може лише легенько доторк­нутися до неї.

Варіант гри. Учні стають у коло відповідно до свого місця в строю. Ролі «Кота» і «Миші» виконують по черзі всі дівчатка та хлопчики, починаючи від направляючих і до останнього учня. Гра починається за сигналом учителя і продовжується без зупинки. Момент, коли «кіт» піймав «мишу», є сигналом для наступної пари. Перша в строю дів­чинка починає тікати, а перший у строю хлопчик, виконуючи роль кота, наздоганяє її. Діти, котрі грали перед цим, стають кожен у кінець свого строю. Гра закінчується, коли всі діти побувають у ролі кота чи миші.

Подоляночка

Учні беруться за руки і стають у коло. Обирають подоляночку. Гравці, співаючи, ідуть по колу, а подоляночка у середині кола робить все, про що йде мова у пісні:

Десь тут була подоляночка,

десь тут була молодесенька.

Тут вона стала,

до землі припала,

личка не вмивала,

бо води не мала.

Дівчата з другого кола продовжують:

Ой устань, устань, подоляночко,

умий личко, як ту скляночку,

та візьмися в боки,

Скачи свої скоки,

Біжи до Дунаю,

бери сестру скраю.

Подоляночка обирає когось із кола і стає на його місце.

20. Вовк і коза

Учні обирають «вовка» і «козу», решта — «пастухи». Узявшися за руки, «пас рухаються колом. «Вовк» має спіймати «козу», яка «пасеться» в «полі» (середині і Потрапити туди він може тільки крізь «ворота», що утворюють двоє гравців, які на; не заманюють вовка, підіймаючи руки. Та тільки-но він хоче вскочити у «ворота»; руки опускаються. Якщо «вовк» спіймає «козу», вона стає «вовком», «козою» —: із гравців, які пропустили «вовка», а «вовк» — пастухом. Умови гри та критерії визначення переможця можна змінювати.

21. Голуб

Учасники гри стають у коло, один «голуб» — посередині. Всі діти йдуть в один а «голуб» — у протилежний. Гравці співають, «голуб» імітує слова пісеньки:

Летів голуб попід хмари, шукати собі пари.

Ой голубе, голубоньку, візьми собі ластівоньку.

Ти, голубе, чого тужиш? Вибирай сам, кого любиш.

Ой голубе, голубоньку, візьми собі ластівоньку.

Летів голуб по вулиці, збираючи в дзьоб пшениці.

Що назбирав у дзьобик, — своє,

а ми собі обидва є.

За цими словами всі стають по двоє, голуб також намагається знайти собі пару. Той, хто залишився один, стає голубом, і гра продовжується.

Правила. При кожному повторенні гри учасники повинні підібрати собі іншу па і рухатись у колі у протилежному напрямку. Кількість гравців має бути непарною.

22. Невід

Розмічається майданчик для гри, розмірами приблизно як баскетбольний. Грав вільно пересуваються в межах майданчика. Двоє з них, за завданням учителя, беруться за руки і ловлять інших. Наздогнавши когось, вони повинні з’єднати руки так, ще впійманий потрапив у коло. Тепер вони троє ловлять усіх інших. Кожен спійманий стаєчастиною неводу. Гра продовжується до того часу, поки неводом не будуть упіймані усі «рибки», тобто всі інші гравці.

Правила. «Рибки» не мають права вибігати за межі майданчика, вириватися, добре вільно потрапляти у невід.

Варіант гри. Гравець, котрого спіймали, йде у відвідане місце. Як тільки спіймають: другого, спіймані утворюють нову пару ведучих і так само починають ловити.

23. Птахи

Обираються жеребкуванням або призначаються вчителем «господар» і «яструб». Решта учнів — «птахи». «Господар» потай від «яструба» називає кожного учасника гри: зозуля, ластівка, горобець, ворона, синиця, чайка, снігур тощо.

Прилітає «яструб». Між «господарем» і «яструбом» відбувається діалог:

- Ти за ким прилетів?

- За пташкою.

- За якою?

- За зозулею (горобцем, вороною і т.д.).

Названа пташка вибігає з гурту — «яструб» намагається спіймати її. Якщо ж «яструб» пташку, якої немає серед учасників гри, ведучий замінює його. Гра триває доти, яструб» не переловить усіх пташок. Спіймані пташки отримують додаткове завдання вчителя: наприклад стрибати через скакалку.

24. Гречка

Усі діти беруться за руки і підіймають ліву або праву ногу. На одній нозі починають и в один бік, приспівуючи:

Ой чук гречки, чорні овечки.

А я гречки намелю, гречаників напечу.

25. Дрібушечки

Гравці стають у коло й, побравшись за руки, ходять то в один, то в другий бік, співаючи:

Дрибу, дрибу, дрібушечки,

наїмося петрушечки.

Диб, диб до води,

наїлися лободи.

Дрибу, дрибу, дрібушечки,

погубили черевички.

Туди, сюди до води,

шу, шу, шу, шу он — туди!

У цей час у середині кола пара або дві пари дітей крутяться то вправо, то вліво, міцно тримаючись руками навхрест. Тіло вигинається назад, ступні ніг разом, ноги в колінах не зігнуті.

Пізніше у коло по черзі виходять інші пари. Можуть одночасно крутитися дві пари тоді одна пара тримається за руки навхрест зверху, а друга — знизу.

26. Сірий вовк

Обраний лічилкою «вовк» ховається, а діти, рвучи траву, примовляють.:

- Ірву, і рву горішечки,

не боюсь вовка анітрішечки.

Вовк за горою, а я за другою,

вовк у жупані, а я в сарафані.

Після цих слів «вовк» вибігає і ловить, а всі розбігаються. Кого вхопить — той стає «вовком», і гра продовжується.

27. До своїх прапорців

Учні групуються у кілька кіл, усередині кожного стає гравець з кольоровим прапорцем у піднятій руці. За першим сигналом керівника усі розбігаються по майданчику, крім гравців з прапорцями), за другим — зупиняються, присідають і закривають очі. Далі гравці з прапорцями переходять на інші місця. Відтак керівник наказує: «До своїх прапорців!» Кожна група повинна віднайти свій прапорець і утворити коло. Перемагає команда, котра виконає це завдання швидше. Після кожної спроби гравців з прапорцями змінюють.

Вудочка

Учасники гри стають у коло. Ведучий, стоячи в центрі, крутить мотузкою («вудоч­кою»), до якої прив’язана торбинка, набита піском, ганчір’ям, чи м’яч, щоб торбинка проходила під ногами гравців, які повинні в цей час підстрибувати. Всі уважно стежать, щоб торбинка, яка рухається над підлогою, не торкнулася ніг. Учасник, до ніг котрого торкнулася торбинка, виходить зі гри (отримує штрафне очко) або змінює ведучого. Перемагає той, хто уник торкання «вудочки». Під час гри сходити зі свого місця не до­зволяється.

29. Швидко по місцях

Гравці шикуються в одну шеренгу чи інший стрій, у залежності від підготовленості школярів. За командою вчителя «На прогулянку!» всі учні розбігаються по майданчику. За командою «Швидко по місцях!» усі повинні вишикуватись у вихідне положення. Хто з гравців швидше займає своє місце, той стає переможцем. Забороняється штовхатися. Після першої команди не можна залишатися на своєму місці.

Ворони

На майданчику креслять дві паралельні лінії на відстані 1м. Гравці діляться на дві команди і стають відповідно на обидві лінії, спинами один навпроти одного. Потім при­сідають, руки кладуть на коліна, і між командами починається така розмова:

— Вороно, вороно!

— Що?

— Де ти була?

— В Києві.

— Що ти там робила?

— Черевички шила.

— Якими нитками?

— Шовковими, кожен день по парі.

Сказавши це, гравці, задкуючи, підходять один до одного і намагаються спинами виштовхнути суперника за лінію. Перемагає команда, яка виштовхне більше гравців.

31. У річку гоп

Дві шеренги стають одна проти одної на відстані 3-4 метрів. Ведучий дає команду:

— У річку, гоп! — всі стрибають уперед.

— На берег, гоп! — всі стрибають назад.

Часто ведучий повторює однакову команду кілька разів. У кожному випадку всі повин­ні стояти на місці. Хто стрибнув, той вибуває зі гри (отримує штрафне очко). Гра продо­вжується доти, поки з шеренги не вийде останній гравець.

Варіант гри. Команді, гравець якої помилився, нараховується штрафне очко. Виграє команда, яка на кінець гри має менше штрафних очок.

32. Захисник фортеці

Малюють коло діаметром 5-10 м, в центрі його креслять менше коло, в яке ставлять три зв’язані гімнастичні палиці чи кладуть м’яч, кеглю, рюкзак, будь-який інший пред­мет. Вибираються 1-3 захисники фортеці, інші гравці стають за колом, їм учитель дає волейбольний м’яч. Завдання: поцілити м’ячем у предмет, що знаходиться у центрі кола. Захисники повинні цьому перешкодити, відбиваючи м’яч руками та ногами, закриваючи мішень. Якщо нападаючим вдається збити «фортецю», захисники програють і на їх міс­це призначаються нові. Гра продовжується.

Переможцями вважаються захисники, котрі найдовше захищали фортецю.

Правила. Відбиваючи м’яч, захисник не має права заходити в менше коло. Збити «фортецю» можна тільки з-за лінії великого кола. Нападаючий не має права кидати м’яч кілька разів підряд.

33. Лисиця і заєць

Учні стають у різних кінцях майданчика попарно, лицем один до одного, узявшись за руки. Обирають одного «зайцем», іншого — «лисицею». «Лисиця» доганяє зайця, а «заєць», втікаючи поміж парами, ховається в «нору»: стає усередину будь-якої пари, спиною до одного з гравців. Той стає «зайцем», втікає й так само ховається через кілька секунд до іншої нори. Тим часом «лисиця» намагається його спіймати.

Правила. Спійманий стає «лисицею», а «лисиця» — «зайцем». Якщо «лисиця» не змогла спіймати «зайця» приблизно за хвилину, її змінюють. «Зайці» повинні якомога частіше ховатись, і кожного разу в іншу «нору», щоб усі гравці побували в ролі зайця чи лисиці.

34. Два мало – третій непотрібний

Усі гравці, крім двох ведучих, розраховуються по два і стають попарно один за од­ним по колу обличчям до центру. Пари розташовуються на відстані 102 кроків одна від одної. Ведучі бігають поза колом: один утікає, а другий наздоганяє. Рятуючись, перший повинен стати попереду будь-якої пари і сказати: «Третій зайвий». Останній з цієї пари вибігає зі свого місця і починає доганяти другого, ведучого, котрий цього разу повинен утікати. Виграє той, кого не поквачить «третій зайвий».

Правила. Бігати через коло не можна. Якщо ведучий поквачив того, хто втікає, всі міняються ролями. Гравець, що втікає, не має права пробігати більше одного кола.

35. Гонка м’ячів

Гравці стають у широке коло і розраховуються на «перший-другий». Перші номери одна команда, другі — інша. Два направляючі гравці — капітани. В них у руках м’яч. За сигналом учителя капітани передають м’ячі по колу в протилежні сторони гравця своєї команди. Перемагає команда, котра швидше поверне м’яч капітану.

Варіант гри. М’ячі на початку гри знаходяться в учасників, які стоять навпроти і передаються в одному напрямку. Перемагає команда, м’яч якої наздожене м’яч суперників.

36. Гра у квадраті

Креслять квадрат зі сторонами від 6-10 м. Усередині квадрата позначають коло; 1,5-2 м. Гравців поділяють на 4 команди, які розташовуються на 4-х сторонах квадрат Один із гравців кожної команди з м’ячем у руках стоїть у колі навпроти шеренги своїх гравців.

За умовним сигналом учителя, гравці, які стоять у середині кола, кидають м’яч і черзі гравцям своєї команди, починаючи з лівого флангу, а діставши його, знову кидають другому, третьому, — аж до останнього. Останній гравець із шеренги, діставши м’яч біжить з ним у коло, а той, що стояв у колі, стає справа у своїй шерензі. Решта гравців пересувається на одне місце вліво і т.д., поки той, хто стояв першим у колі, не прибіжить знову в коло.

Виграє команда, гравці якої швидше за інших побували в колі.

37. Займи стілець

Колом стоять стільці, за колом — гравці. Стільців на один менше, ніж гравців. Під музику гравці починають рухатися за годинниковою стрілкою навколо стільців, коли музика припиняється, потрібно швидко зайняти вільний стілець. Гравець, який залишився без стільця, вибуває. Виграє гравець, який залишиться останнім сидіти на стільці.

38. Рибалки і рибки

Діти діляться на дві однакові команди, які стоять у шеренгах одна перед од­ною. Одна команда – «рибалки», стоїть позаду іншої команди – «рибок». «Рибалки» тримають у руках довгу мотузку. За сигналом учителя «рибалки», не відриваючи рук від мотузки, намагаються стулитися у кільце, захопивши якомога більше гравців другої команди – «рибок».

39. День і ніч

Гравці двох команд стоять посередині майданчика шеренгами, спиною один до одного на відстані 1,5 — 2 м. Одна команда — «день», інша — «ніч». Учитель несподівано говорить «день» (або «ніч»). Гравці названої команди намагаються втекти за межі майданчика, а гравці другої команди намагаються наздогнати їх. Спіймані виходять із гри, решта гравців займають свої місця. Гра триває далі, команди тікають і наздоганяють не по черзі, а несподівано, після слів учителя.

40. Вовк у канаві

Посередині майданчика проводяться дві паралельні лінії на відстані 50 — 70 см одна від одної — це «канава». У «канаві» сховався «вовк». Решта гравців — «кози», вони знаходяться на одному із боків майданчика. За сигналом учителя «кози» перебігають на інший бік майданчика, перестрибуючи через «канаву», а «вовк», не вибігаючи із «канави», їх намагається зловити. «Вовків» може бути декілька. Вони міняються через 2 — 3 перебіжки.

41. Порожнє місце

Усі гравці стають у коло. Ведучий іде за лінією кола і торкається до одного із гравців. Після цього ведучий оббігає коло з якого-небудь боку. Гравець, до якого доторкнулися, біжить у протилежний бік. Кожний з них повинен якнайшвидше повернутися на місце, яке звільнилося.

Той, хто прибіжить першим, стає у коло, а хто спізнився, стає ведучим та продовжує гру.

42. Третій зайвий

Учні стають у коло по двоє один за одним, обличчям до центра. Поза колом — двоє ведучих. Один з них.— ло­вець — намагається спіймати (доторкнутись до гравця, що тікає). Якщо тікаючий став попереду якої-небудь пари, то той гравець, що стоїть третім, стає тікаючим і мусить ря­туватись від ловця. Спіймавши тікаючого, ловець сам стає тікаючим, аспійманий – ловцем.

Вказівка до гри. Вчительмає стежити, щоб тікаючі не перебігали більше половини кола й швидше ставали по­переду гравців.

43. Мишоловка

Дітей поділяють на дві групи. Одна група, взявшись за руки, утворює коло («мишоловка»). Друга група знахо­диться поза колом («миші»). Діти, що утворюють мишо­ловку, ходять по колу і промовляють:

Як ці миші надоїли,

Розвелось багато їх,

Все погризли, все поїли,

Як би виловити їх!

Бережіться, мишенята,

Доберемось ми до вас!

Далі діти зупиняються, піднімають вгору зчіплені руки.

Мишоловку ми поставим,

Переловимо всіх враз!

Миші починають вбігати в «мишоловку» і вибігати з неї.

За сигналом керівника діти, які стоять у колі, опуска­ють руки й присідають. Миші, що опинились у середині кола, вважаються спійманими і стають поруч з тими, хто зображує мишоловку.

Гра закінчується, коли спіймано всіх мишей.

44. Відгадай по голосу

Діти, взявшись за руки, утворюють коло. В центрі кола стоїть ведучий із заплющеними очима. Діти йдуть по колу в право і співають:

Дружно діти: раз, два, три!

Разом вліво поверни.

(повертаються і йдуть у протилежний бік)

А як скажем: «Скок, скок, скок»,—

Відгадай, чий голосок.

Слова «скок, скок, скок» промовляє тільки один з гравців, заздалегідь призначений учителем. Коли діти промовляють усі слова, ведучий розплющує очі й намагається відгадати, хто вимовив слова «скок, скок, скок». Якщо він відгадав, то цей гравець змінює ведучого, і гра повторюється знову.

45. Кіт і мишка

Діти, взявшись за руки, утворюють загальне коло. Один з гравців зображає «кота», другий – «мишку. Мишка тікає від кота, кіт її наздоганяє. Діти, що стоять у колі, вільно пропускають мишку під руками і намагаються перешкодити котові ввійти в коло. Якщо кіт спіймав мишку або не може довго її наздогнати, то призначають іншу пару.

Вказівка до гри. Щоб кіт швидше впіймав мишку, в колі роблять кілька воріт, крізь які він може вільно вбігати в коло і вибігати з нього.

46. У ведмедя у бору

Гравці вільно розташовуються на одному боці майданчика, на протилежному боці — «узлісся лісу», де знаходиться «ведмедячий барліг». За сигналом учителя діти підходять до «узлісся» і примовляють:

У ведмедя у бору

Гриби-ягоди беру,

А ведмідь не спить,

На мене гарчить.

Після останнього слова «ведмідь» із гарчанням вискакує з «барлогу» і намагається зловити кого-небудь із гравців. Спійманого гравця відводять до «барлоги».

47. Гуси – лебеді

На одній стороні майданчика – «дім гусей», на другій – «вовче лігво». Один з гравців «вовк», решта – «гуси». Учитель стоїть між «лігвом» і «домом», збоку. Після слів учителя: «Гуси – лебеді, в поле», - діти вибігають на майданчик. Учитель каже:

«Гуси – лебеді, додому, сірий вовк під горою!».

Діти хором запитують:

«Що він там робить?».

Учитель відповідає:

«Гусей скубе».

– «Яких?» - знову запитують діти.

– «Сірих, білих, волохатих, тікайте до хати!».

Гуси тікають до свого дому. Вовк вибігає із свого лігва, ловить гусей, після чого гра починається знову.

Вказівки до гри. Спіймані гуси пропускають одну чергу виходу гусей в поле. Коли спіймано 4 – 5 гусей призначають нового вовка.

48. У дітей порядок строгий

Гравці шикуються у шеренгу (колону). За сигналом учителя вони розходяться по залу й примовляють (наспівують):

У дітей порядок строгий,

Знають всі свої місця.

Гей, співайте веселіше:

Тра-та-та, тра-та-та!

Учитель подає сигнал, і діти повинні вишикуватися у шеренгу (колону) у вказаному місці. Місце шикування під час гри кожного разу змінюється.

49. Горобці й ворона

На підлозі креслиться коло. У центрі кола знаходиться «ворона», за лінією кола – «горобці». Вони застрибують (на двох або на одній нозі) у коло, стрибають у ньому й вистрибують із нього. «Ворона» повинна спіймати «горобця», поки той знаходиться у колі. Спійманий починає водити.

Сильний кидок

Гравці діляться на дві команди, з м’ячами в руках шикуються одна проти одної за лініями, проведеними на відстані 18 м одна від одної. В центрі площадки кладуть баскетбольний м’яч. За сигналом гравці влучають в баскетбольний м’яч, гравці прагнуть пересунути його в сторону суперника (2м від лінії кидка).

Виграє команда, яка першою виконає завдання.

51. Від щита в поле

Гравці метають тенісний м’яч в баскетбольний щит або вертикальну стіну на дальність відскоку. Розмітка робиться через кожний метр, починаючи від 5м до 15м - для дівчат і до 20м для хлопців. Кожен гравець команди виконує по 3 кидки поспіль.

Виграє команда, яка в сумі виконала кидків на найбільшу довжину.

52. Влуч в ціль

Місце для гри окреслюють середніми і лицьовими лініями. На середній лінії вряд ставлять 10 кеглів (5 червоного кольору і 5 білого). Гравців ділять на 2 команди. Кожна з команд розташовується за лицьовими лініями на відстані 6 – 10м від кеглів.

Усі гравці одержують по малому м’ячу. За сигналом вчителя збивають кеглі.

Варіанти гри:

· одна команда збиває червоні кеглі, інша – білі;

· за одну хвилину скільки зіб’є одна команда.

53. Мисливці та качки

З двох боків за визначеними лініями розміщені «мисливці» з м’ячами. Всередині – «качки».

За сигналом учителя «мисливці» намагаються влучити м’ячем в «качок» вивченим способом кидка з – за голови. Вибита «качка» виходить з гри. Потім команди міняються ролями.

Варіанти гри:

· у гру грають певний час;

· гра продовжується доти, поки у грі залишаються «качки».

54. Хлібчик

Спереду стає хтось один, а за ним – усі парами. Попередній каже:

- Печу, печу хлібчик!

- А випечеш? – озивається остання пара.

- Випечу!

- А втечеш?

- Побачу.

І відразу ж біжить, а задня пара його ловить. Хто спіймає, з тим стане у парі попереду. А хто залишиться без пари, «пектиме хлібчик».

55. Горіхи (українська народна гра)

Коли «вовк» усіх переловить і в нього назбирається чимало речей, діти починають вимінювати їх.

Один хлопчик, який вважає себе «вовком», ховається, а решта дітей десь поблизу рвуть траву і примовляють:

Вирву, вирву горішечка,

Не боюсь вовка нітрішечки.

Вовк за горою, я — за другою.

Вовк в жупані, я ж — у кафтані!

Заборонений рух

Гравці стають у коло на відстані витягнутих у боки рук. Учитель також стає з ними в коло і пропонує вико­нувати за ним усі рухи, за винятком «забороненого», який він сам установив. Наприклад, не можна виконувати рух «руки на поясі». Вчитель виконує різні рухи, а всі ді­ти повторюють їх. Раптом він виконує «заборонений» рух. Хто з учасників-гравців помилиться, той робить крок уперед або штра­фується. Гра триває.

Вказівки до гри. Гравці повинні повторювати всі вправи, крім «заборо­неного» руху. Штраф може бути таким: пострибати на обох ногах як «зай­чик»; відгадати загадку…

57. Запорожець на Січі

На майданчику позначають «Січ» (прямокутник 9-6 м). Посередині пересувається «запорожець», який на­магається спіймати когось із «куренів» (тих, хто перебі­гає з одного табору в інший). Спіймані стають «запоро­жцями» і допомагають у ловах або виходять з гри.

Для «запорожця» використовують шапку, шаровари.

Квач

Гравці розміщуються на майданчику (в залі). Один з них ведучий— «квач». За сигналом «квач» намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець зупиняється і голосно каже: «Я квач» і теж намагається до­торкнутися до когось із гравців. У цій грі перемагає той, хто жодного разу не був «квачем». Розпочати гру «квачем» може вчитель.

59. Клас, струнко!

Гравці стоять в одній шерензі. Учитель подає стройові (органі­зуючі) команди. Учні повинні виконувати команди вчителя тоді, ко­ли вчитель скаже слово «клас». Якщо вчитель не сказав цього слова, учні команди не виконують. Учень, який припустився помилки, ви­конує один крок уперед і продовжує гру.

Перемагають гравці, які були найуважнішими і залишились на своїх міс­цях.

60. Космонавти

На майданчику креслять 10 кіл або розставляють обручі — «ракетодро­ми». На кожному «ракетодромі» перебуває по 3 «ракети», у яких у космос летять по 1 «космонавту» (у класі 30 учнів — «космонав­тів»).

Усі гравці стають у коло, узявшись за руки. За сиг­налом усі рухаються по колу, кажучи:

Нас чекають швидкі ракети

Для прогулянок на планети.

На будь-яку ми полетимо!

Але в грі один секрет:

Хто спізнився —

Той без місця залишився!

61. Ми весела дітвора

Учні шикуються в коло, тримаючись за руки. Один учень стає всередині кола — «ловець». Учні хо­дять по колу і промовляють:

Ми весела дітвора,

Любим бігати й гуляти,

Ану, спробуй нас догнати.

Раз, два, три — лови!

На слово «Лови!» учні розбігаються по майданчику (залу), а «ловець» ловить їх. Якщо буде зловлено двох-трьох учнів (за умовою), гра закінчуєть­ся. На слова вчителя «Усі в коло!» учні шикуються в коло і гра триває з ін­тим «ловцем».

Вказівки до гри. Зловленим вважають того, до кого доторкнувся рукою «ловець». Якщо майданчик великий, на протилежних його боках слід накре­слити по одній лінії. «Ловець» стає посередині. Діти шикуються в шеренгу в одному боці майданчика. Після слів «Лови!» учні перебі­гають на протилежний бік майданчика до другої лінії, а «ловець» їх ловить. Учитель регулює фізичне навантаження.

62. М’яч середньому

Учні шикуються у 2-3 кола з однаковою кількістю учас­ників гри. У центр кожного кола з великим м’ячем у руках стає капітан. За командою вчителя «Раз, два, три — почали!» він по черзі кидає м’яч кожному гравцеві і ловить від нього. Спійма­вши м’яч від останнього гравця, капітан піднімає його обома руками. Перемагає команда, яка раніше закінчила передачу і ловлення м’яча по колу.

Варіанти гри:

а) капітан може робити передачу ногою, а середній гравець –

рукою;

б) середній гравець накидає м’яч (волейбол) хлопчикам на голову, вони виконують передачу головою, дівчатка — руками;

в) усі гравці виконують передачу м’яча ногою.

63. Наступ

Учнів об’єднують у 2 команди і шикують за лініями з про­тилежних боків майданчика обличчям один до одного (на відс­тані 30 м). За сигналом учителя гравці однієї команди беруться за руки і йдуть уперед рівною шеренгою. Це команда нападни­ків. Коли до гравців протилежної команди залишається 2-3 кроки, подають сигнал. Нападники роз’єднують руки, повертаються ст. ом і біжать за свою лінію. Гравці протилежної команди намагаються злови ти або доторкнутись до них.

64. Переправа через річку

Для гри потрібно мати чотири дошки (завдав 2-3 м, завтовшки 10-30 мм). Креслять лінії старту фінішу. Кожна команда має два «пороми» для переправи через річку (річка завширшки від лінії старту до фінішу). За командою вчителя кожна команда розміщується на своєму «поромі» і переставляє (пересуває уперед) свій «пором». Усі учасники перестрибують або переходять на другий свій паром і пересувають перший паром уперед. Гра закінчується, коли команда переправилась на другий берег через річку.

Потяг

У грі беруть участь дві команди (два «поїзди»: «Львів — «Одеса — Київ»). Дві команди вишиковують у колону одному за загальною стартовою лінією.

За командою вчителя розпочинають гру перші учасники «тепловози». Вони біжать до високої стійки (станції; стійка заввишки 1,5 м, виготовлена з дерева або пластмаси), оббігають її і повертаються назад у своє «депо». «Чіпляють» перший «вагон» (одного учасника) і біжать разом, оббігають стійку, повертаються назад і чіпляють другий «вагон» і т. д. Переможе та команда («поїзд»), яка швидше закінчить гру-естафету, при цьому не «загубивши вагони».

Варіанти гри: можна чіпляти по два вагони одночасно (по два учасники).

 

66. Горобці-стрибунці

Накреслити на майданчику коло діаметра 6-8 м. Діти, крім ведучого, зображають «горобців» і розмішуються за ко­лом. Ведучий — «великий птах» — стає у центрі кола.

За командою вчителя: «Гру почали!» «горобці» стриба­ють на одній нозі в коло та вистрибують з нього. «Великий птах», бігаючи в колі, не дає «горобцям» збирати «зерна» і «дзьобає» їх (торкається рукою учнів, дітей, які перебувають у колі). «Горобець», якого дзьобнув «великий птах», виходить із гри. «Горобці» намагаються якнайбільше побути в колі, ухиляючись від «великого птаха».

Найбільш спритними вважають тих, до кого ведучий жодного разу не торкнувся рукою.

Вказівки до гри. Ведучий може торкатися «горобців» тільки в межах кола. Ведучого змінюють кожні 1-1,5хв, призначаючи на цю роль найспритніших.

Варіанти гри:

а) тримають зігнуту ногу рукою;

б) гру грають парами (тримаються за руки).

67. Світлофор

Учні шикуються в колону по одному і повільно біжать навколо майданчика. Якщо вчитель показує жовтий світлофор (жовтий кружечок) — учні переходять на хо­дьбу. Якщо зелений — учні продовжують біг, якщо чер­воний— учні зупиняються. Зупинитись потрібно так, щоб не штовхнути товариша попереду («не зробити аварії»). Хто під час гри неуважний, той стає замикаючим.

Слухай сигнал

Учні шикуються в колону по одному і ходять по залу (майданчику). Вчитель раптово подає сигнал (свисток), за яким діти повинні негайно зупинитись. Якщо він подав сигнал двічі – діти продовжують іти вперед, якщо тричі, – починають бігти в колоні по одному і т. д. Той, хто помиляється, стає в кінці колони.

Снайпери

Гравців об’єднують у 2-3 команди. Вони розмішуються за лінією. На відстані 9-12 м від лінії паралельно їй кладуть на бік гімнастичну лаву.

За прикриттям проти кожної команди сідає один із гра­вців, тримаючи в руці фанерну дощечку — мішень. За сигна­лом учителя всі одночасно піднімають дощечки над краєм прикриття і тримають їх нерухомо до 5 с. Гравці кожної команди по черзі кидають у мішені маленькі саморобні або тенісні м’ячі. За сигналом учителя мішень піднімають або ховають.

Перемагає та команда, яка матиме найбільше влучень

Совонька

У куточку майданчика (залу) креслять коло - «гніздо сови». «Совонька», яку призначає вчитель, стає в «гніздо». Решта учнів — «метелики», «жучки». На слова вчителя «День починається, усі прокидаються!» «метелики» і «жучки» починають літати по майданчику (бігають, присідають, наче збирають сік з квітів…). На слова вчителя «Ніч наступає, усе засинає!» «метелики» і «жучки» завмирають у будь-якій позі.

«Совонька» тихо вилітає на полювання, повільно розмахує «крилами» (руками) і збирає «метеликів» і «жучків», які поворухнулися (відводить їх у своє «гніздо»). «Совонька» ловить доти, поки вчитель не скаже: «День почи­нається, усі прокидаються!», і гра триває.

71. Зустрічна естафета

Об’єднати учнів у дві команди. Гравці кожної з них, роз­рахувавшись на переший-другий, у свою чергу, об’єднуються у дві частини. Перші номери кожної команди шикуються в колони на одному боці майданчика за позначеною лінією. На відстані 15-20 м від неї креслять другу лінію, за якою стають другі номери, проти колони своїх партнерів.

За сигналом (голосом або свистком) гравці, які стоять першими в колоні №1, біжать до другої половини своєї ко­манди, передають колоні №2 естафетну палицю і стають у кінець її. Другі номери, діставши палицю, біжать до перших номерів, передають їм естафетну палицю і т. д.

Виграє команда, яка раніше виконала завдання, тобто перші номери команди стають на місця других номерів, і на­впаки. Кожний гравець, який несе предмет, має перетнути лі­нію перед тим, як віддати його.