В.О. Сухомлинський
Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості.
В.О. Сухомлинський
ВСТУП
Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 р. № 462 затверджено Державний стандарт початкової загальної освіти.
Відповідно до нього розроблено навчальні програми для 1-4 класів, у тому числі з фізичної культури.
На відмінність від попередніх, у цій програмі навчальний матеріал розподілений не за видами спорту, а за «школами», до яких увійшли вправи, об’єднані за способами рухової діяльності.
До школи культури рухів увійшли вправи основної гімнастики, стройові вправи і команди, елементи акробатики, вправи корегувальної спрямованості та ті, що пов’язані із незвичним положенням тіла у просторі.
До школи пересувань увійшли життєзабезпечуючі способи пересувань: ходьба, біг, танцювальні кроки, лазіння та перелазіння, пересування на лижах та ковзанах, плавання. У разі відсутності умов для проведення лижної, ковзанярської підготовки або плавання, навчальні години використовуються для вивчення інших складових програми.
Школа м’яча включає вправи з малим і великим м’ячем. Пропоновані вправи дозволять школярам в подальшому оволодіти навичками метань та основами спортивних ігор: волейболу, гандболу, баскетболу, футболу тощо.
Школа стрибків об’єднує види стрибків: зі скакалкою, стрибки у глибину, висоту, довжину, опорні стрибки.
До школи активного відпочинку (рекреації) увійшли рухливі й народні ігри, які систематизовані за відповідними «школами». Водночас, враховуючи різнобічну спрямованість ігрового матеріалу й комплексний підхід у розвитку фізичних здібностей, його можна вводити в уроки, на яких формуються навички з різних «шкіл». Крім того, ця «школа» містить основи туризму. Всі компоненти цього розділу спрямовані на формування в учнів умінь і навичок, які вони можуть використовувати під час активного відпочинку.
У школі розвитку фізичних здібностей запропоновано вправи, що систематизовані за ознаками функціональної дії для розвитку певних фізичних здібностей. Це дозволить вчителю підбирати необхідні вправи, розробляти на їхній основі різноманітні комплекси, використання яких дозволить планувати навантаження і забезпечувати наступність у розвитку основних фізичних якостей.
Школа постави спрямована на формування стереотипу правильної постави. Виховання відчуття правильної постави досягається за умови багаторазового повторення правильного положення тіла з різних вихідних положеннях та під час пересування.
Порушення постави визначається візуально: під час зовнішнього огляду перевіряють висоту розміщення плечових ліній, нижніх кутів лопаток. Асиметрію лопаток визначають і за допомогою вимірів сантиметровою стрічкою методом «трикутник»: дитина перебуває у своїй звичайній позі, а вимірюють сантиметровою стрічкою такі показники: від VII шийного хребця (який найбільше виступає) до нижнього кута лівої та правої лопатки. Якщо постава фізіологічно нормальна, то ці відстані рівні.
До школи постави увійшли вправи, що сприяють вихованню координації рухів, суглобно-м’язового відчуття, вміння управляти своїм тілом, вправи на рівновагу та балансування, на розвиток рухливості суглобів.
Враховуючи психологічні особливості молодших школярів, програма дозволяє планувати комплексні уроки, які дають можливість включати в урок різнопланові фізичні вправи, що підвищать зацікавленість та емоційний стан учнів.
Навчати молодших школярів руховим діям доцільно, застосовуючи переважно ігровий метод. Це сприятиме створенню позитивного емоційного клімату і формуванню стійкого інтересу до занять фізичною культурою.
Підібрані загальнорозвиваючі вправи та рухливі народні ігри допоможуть педагогам організовувати уроки фізичної культури, ранкову гімнастику, проведення фізкультхвилинок, перерв з учнями, починаючи з першого дня приходу дітей до школи.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНОРОЗВИВАЮЧИХ ВПРАВ
Кожен комплекс загальнорозвиваючих вправ потребує спеціального вивчення і засвоюється на належному рівні після декількох повторень.
Зміст цих комплексів повинен бути різноманітним і цікавим для учнів. Тому вчителю необхідно використовувати різні способи їх виконання, форми шикування, учнів, прийоми впливу на їх емоційний стан за допомогою змін темпу і ритму роботи.
У початкових класах рекомендуються такі способи проведення загальнорозвиваючих вправ:
1. Роздільне виконання вправ у розімкнутому строю на місці.
2. Виконання вправ у русі.
3. Ігровий.
4. Комплексний.
5. Виконання вправ потоком.
Спосіб роздільного виконання загальнорозвиваючих вправ застосовується в усіх класах і характеризується тим, що кожна вправа розподіляється на елементи (вихідне положення, початок і кінцеве положення). Цей спосіб передбачає включення в комплекс вправ з предметами і без них, в парах і на приладах різних типів.
Під час проведення загальнорозвиваючих вправ роздільним способом доцільно використовувати такі варіанти шикування класу:
а) у колону по три – п’ять чоловік, у шахматному порядку або уступами;
б) у дві – чотири шеренги;
в) в один або два кола, стоячи обличчям (спиною) до центру;
г) квадратом, прямокутником або буквою «П».
Більш складним для учнів початкових класів є спосіб виконання загальнорозвиваючих вправ у русі. Учителю необхідно включити в комплекс нескладні, відомі учням вправи, які виконуються у надзвичайних, пов’язаних а рухом, умовах. Під час руху дітей в колоні учитель спочатку показує вправу, а потім подає команду «Вправу – починай!». Закінчення виконання вправ відбувається після команди «Звичайним кроком – руш!».
Ігровий спосіб проведення загальнорозвиваючих вправ має два напрямки:
1) виконання окремих вправ на «швидкість»; виконання окремих вправ на «якість»; виконання вправ пов’язаних з визначенням переможця;
2) використання рухливих ігор.
Комплексний спосіб проведення загальнорозвиваючих вправ передбачає використання певних комплексів фізичних вправ у визначній послідовності і кількості разів виконання.
Поточний спосіб виконання загальнорозвиваючих вправ передбачає виконання рухів дітьми за вчителем без попереднього словесного пояснення правил виконання і практичного показу.
Під час проведення усіх загальнорозвиваючих вправ необхідно дотримуватися певних правил. Показ може бути «дзеркальним», коли вчитель стоїть обличчям до дітей або навпаки – учитель показує вправи декілька разів, стоячи спиною до дітей, а потім повертається до них обличчям для спостереження за учнями і виправлення помилок. Іноді, коли учні розташовані у колі, учитель знаходиться також в колі, а не в його центрі.
Кожна вправа супроводжується підрахунком з першої вправи і до останньої. Якщо використовується музичний супровід, то підрахунок використовується тільки на початку певної вправи.
Підрахунок передбачає зміну інтонації, тембру і ритму в залежності від характеру вправ, які виконуються. Учителю необхідно вивчати з учнями такі комплекси загальнорозвиваючих вправ, які діти у подальшому могли використовувати як комплекси ранкової гімнастики.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І РУХИ РУК, ТУЛУБА, ГОЛОВИ
Основна стійка – відповідає стройовій стійці (тулуб прямий, плечі розвернуті, руки опущені, напівзігнуті пальці торкаються стегон, ноги прямі, п’ятки разом, носки нарізно розведені на ширину ступні). Основну стійку учні приймають за командою «Струнко!» І після кожної попередньої частини будь-якої команди, якщо до цього була подана команда «Вільно!». Основна стійка під час виконання загальнорозвиваючих вправ відрізняється від стройової тим, що положення рук може бути різним: руки на пояс, руки до плечей, руки за голову, руки вперед та ін.
Стійка ноги нарізно – ноги на ширині плечей, вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги, (а)
Вузька стійка ноги нарізно (ноги на ширині ступні), (в)
Широка стійка ноги нарізно (ноги ширше плечей), (б)
При цих стійках положення рук може бути різним.
А. 
ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ РУК
Руки вперед – руки підняти на висоту і ширину плечей, долонями всередину.
Руки вгору – руки підняти вгору паралельно одна другій і відвести їх назад до відказу, долоні всередину, голову підняти так, щоб можна було бачити кисті рук.
Руки в сторони – руки підняти в сторони на висоту плечей, долонями донизу.
Руки за голову – руки зігнути в ліктях і підняти в сторони, долоні повернути вперед, пальці торкаються потилиці, голова прямо, лікті відведені в сторони.
Руки на голову – руки зігнути в ліктях і підняти в сторони, долоні на голові.
Руки на пояс – руки зігнути в ліктях і поставити на пояс (великий палець повернути назад, інші чотири – вперед), плечі розведені, лікті трохи відведені назад.
Руки за спину – руки, зігнуті в ліктях, торкаються передпліччям спини, кисті тримають перед передпліччя якомога ближче до ліктів.
Руки до плечей – руки зігнути в ліктях і напівзігнутими пальцями торкатися плечей, плечі розвести, лікті притиснуті до боків.
Руки перед грудьми – руки зігнути в ліктях і підняти передпліччя та кисті до рівня плечей, кисті долонями вниз, пальці разом.
Колові рухи обома руками – виконуються у лицьовій і боковій площинах. Коли учні виконують колові рухи обома руками в лицьовій площині, їм слід підказувати положення рук «Права перед лівою» або «Ліва перед правою» та колові рухи можна виконувати всією рукою, передпліччям та кистями рук.
Асиметричні рухи – спочатку виконують однією рукою, а потім обома руками одночасно. Наприклад, права рука за голову, ліва в сторону.
Махи ногою вперед, назад і в сторони. Учні виконують, відтягуючи носок, не згинаючи ногу і не нахиляючи тулуб. Вправу виконують спочатку в повільному темпі, а потім у швидкому. Навчання доцільно проводити в такій послідовності: сидячи або лежачи на гімнастичній лаві (на підлозі), стоячи з опорою обома або однією рукою. У положенні стоячи спочатку вивчається відведення ноги в трьох напрямах на всю ступню, потім на носок, а після мах ногою.
Опускання на одне коліно – можна виконати кроком назад або вперед. Наприклад, виставляючи праву (ліву) ногу на великий крок назад. Опуститися на праве (ліве) коліно або зробити крок правою (лівою) ногою вперед і опуститися на ліве (праве) коліно. Положення буде правильним, якщо гомілка однієї ноги і стегно другої будуть розташовані перпендикулярно до підлоги. Доцільно, щоб на початку навчання учні тримали руки в сторони для забезпечення рівноваги.
Піднімання та опускання випростаних ніг у положенні сидячи – виконується спочатку на підлозі в упорі сидячи, а потім на гімнастичній лаві сидячи поздовжньо, тримаючись руками за передній край лави. Вчитель має стежити, щоб учні не згинали ніг і відхиляли назад тулуб.
Згинання і розгинання ніг в положенні сидячи – виконується так: не відриваючи від підлоги п’ятки зігнути ногу в колоні, підтягнути її до грудей так, щоб ступня була на рівні коліна другої ноги, а потім ковзаючи п’яткою по підлозі випростати ногу у вихідне положення. Руки під час виконання вправи можуть бути в будь-якому положенні, спину тримати прямо. Після виконання вправи почергово кожною ногою можна переходити до виконання її одночасно обома ногами.
Упор присівши – виконується з основної стійки, присідають на носках, тримаючи коліна разом і спираючись руками на підлогу.
Упор зігнувшись стоячи – нахилитись, торкатися руками підлоги, ноги прямі.
Присідання – виконується з основної стійки з різним положенням рук (вперед, в сторони, вгору, на пояс і т.д.) на носках, коліна розведені, тулуб тримати рівно.
Перехід з упору присівши в упор присівши на одній нозі або упор лежачи – виконується відведенням ноги в бік або назад.
Переступання ногою вперед і назад через зчеплені пальці рук – виконують, сильно згинаючи ногу і нахиляючи тулуб спочатку вперед, а потім у зворотному напрямку.
Нахили тулуба – вперед, назад, направо, наліво. Починають вивчати з положення стійки ноги нарізно. Нахиляючись ніг не згинати. Нахили направо виконувати в боковій площині.
Повороти тулуба – направо, наліво також починають вивчати зі стійки ноги нарізно.
ШКОЛА КУЛЬТУРИ РУХІВ
(вправи для рук і плечового пояса)
Вправи для рук і плечового пояса зміцнюють м’язи плечового пояса та рук, розвивають необхідну рухливість плечового та грудинно – ключичного суглобів, формують правильну поставу. Перешкодою для виконання рухів руками з повною амплітудою зазвичай є вкорочені грудні м’язи. Тому основну увагу у вправах для рук і плечового пояса треба приділяти вправам, що зміцнюють м’язи, які відтягують лопатки до хребетного стовпа й розтягують грудні м’язи. Цьому сприяють також усі основні вихідні положення рук, прийняті в гімнастиці.
Для виховання культури тіла й правильної постави заняття підготовчо-тренувального розділу в курсі фізичної культури починаються з вивчення основних вихідних положень рук.
Основними вихідними положеннями рук є положення зігнутих рук (руки на пояс, руки до плечей, руки за голову, руки перед грудьми), положення витягнутих рук (руки в сторони, руки вперед, руки вгору) і положення рук із зчепленими пальцями над головою й позаду за спиною.
Руки на пояс: руки спираються на гребені клубової кістки
чотирма пальцями, повернутими вперед, і великими пальцями,
повернутими назад. Лікті відведені назад настільки, щоб лопатки зберігали своє нормальне положення.
Помилки: прогинається поперек, лікті занадто відведені
назад.;
Руки до плечей: руки згинаються в ліктях, пальці торкаються плечей. Плечі відводять якомога далі назад, але так, щоб лікті не виходили з однієї площини з тулубом.
Помилки: передпліччя виводять із площини тулуба, лопатки не зближені.
Руки за голову: руки згинають так, щоб кисті й передпліччя утворювали одну лінію. Кисті торкаються потилиці (але не шиї). Лікті відведені назад, долоні обернені вперед.
Помилки: голова нахилена вперед, лікті виведено вперед, пальці торкаються шиї.
Руки перед грудьми: руки, зігнуті в ліктьових суглобах, піднімають до рівня плечей, передпліччя й кисті на одному рівні з плечима, лікті відведені якомога далі назад. Вивчаючи це положення, рекомендуємо підняти руки в сторони долонями вниз, а потім зігнути їх у ліктьових суглобах.
Помилки: кисті зігнуті або торкаються одна одної, лікті недостатньо відведені назад і опущені, плечі підняті.
Руки вперед: руки піднімають уперед долонями всередину на висоту та ширину плечей.
Помилки: кругла спина, прогин у попереку, плечовий пояс піднято вгору.
Руки в сторони: руки піднімають у сторони на висоту плечей, не виходячи вперед або назад із лицьової площини.
Руки вгору: руки піднімають угору та якомога далі назад, на ширину плечей, долоні повернуто всередину. Тулуб і руки становлять при цьому одну пряму лінію. Голову піднято настільки, щоб можна було бачити кисті рук.
Помилки: кисті, пальці, лікті зігнуті, голову нахилено вперед, поперек прогнутий.
ШКОЛА ПОСТАВИ (вправи для шиї)
Вправи для шиї збільшують рухливість суглобів шийних хребців, зменшують шийну кривизну й зміцнюють м’язи шиї. У цілому все це сприяє правильному положенню й вільному рухові голови, гарній поставі.
Рухи головою виконують у всіх основних площинах. Крім того, можливі й комбіновані рухи. Під час рухів у передньо – задньому напрямку для зменшення шийної кривизни підборіддя, як правило, має бути підібраним. Темп беруть порівняно повільний, особливо під час поворотів голови.
ШКОЛА ПОСТАВИ (вправи для тулуба)
Вправи для тулуба зміцнюють мускулатуру й збільшують рухливість хребетного стовпа. Усі вправи, пов’язані з нахилом тулуба вперед, сприяють вирівнюванню шийного й поперекового вигинів. Натомість під час нахилу тулуба назад ці вигини збільшуються. Так, наприклад, нахилений уперед тулуб набуває округлої форми, поперековий і шийний вигини вирівнюються, грудна кривизна трохи збільшується. Під час нахилу тулуба назад поперекова й шийна кривизна сильно збільшуються, грудна ж значно вирівнюється. Названі анатомічні особливості визначають більшу чи меншу доцільність тих або інших вправ у бічній площині. Бічні рухи хребетного стовпа в лицьовій або фронтальній площині не викликають особливих труднощів. Повороти ж хребетного стовпа навколо вертикальної осі добре локалізуються фіксуванням таза.
Вправи для тулуба виконують у трьох площинах: бічній, лицьовій і горизонтальній.
До вправ у бічній площині належать вправи для м’язів спини (нахили вперед із різних вихідних положень і з різноманітними рухами рук, прогинання назад із різних вихідних положень і з різними рухами рук) і вправи для. Черевного преса (нахили назад, вправи в упорі лежачи та вправи з положення лежачи на спині).
Основне завдання вправ для тулуба в бічній площині — зміцнення м’язів спини й черевного преса, збільшення рухливості хребта та вирівнювання поперекової кривизни.
Вправи в лицьовій площині, крім зміцнення м’язів черевного преса та спини, передбачають збільшення рухливості хребта в лицьовій площині (нахили в сторони, вправи в упорі, лежачи боком, випади в сторону).
Вправи в горизонтальній площині поєднують різні повороти тулуба. Залежно від способу виконання руху, поворот тулуба може здійснюватися або в суглобах ніг, або в хребцях.
Щоб виділити поворот у хребті, таз треба залишати нерухомим. Для залучення в рух не тільки поперекових, але й розташованих вище хребців рекомендують, повертаючи тулуб, повертати й голову з одночасним рухом рук у ту ж сторону. Щоб збільшити амплітуду повороту, перед ним не треба робити глибокий вдих. Вправи на повороти тулуба зручно проводити й під час ходьби.
ШКОЛА ПЕРЕСУВАННЯ. ШКОЛА СТРИБКІВ
(вправи для ніг)
Вправи для ніг поєднують різноманітні кроки, ходьбу, біг і стрибки. До цієї групи варто віднести й такі вправи, за допомогою яких можна ізольовано впливати на збільшення рухливості суглобів і зміцнення мускулатури ніг. Багато цих вправ використовують як вихідні положення під час виконання інших вправ. Деякі вправи для ніг, пов’язані зі зменшенням опори, належать до групи вправ у рівновазі.
З-поміж вправ для ніг виділяють вправи на силу (присідання, випади, стрибки на місці та в русі), вправи на розтягування (з опорою на ноги нахили до прямих ніг, вправи на випадах), вправи на розслаблення (махи ногами при фіксованому тулубі).
Для розвитку м’язової сили потрібна така робота м язів, яка інтенсивністю перевищує роботу м’язів під час звичайної діяльності людини.
Відомо, що навіть порівняно прості рухи здійснюються за участю багатьох м’язів, одні з яких скорочуються, а інші розтягуються або розслаблюються. Однак для більш ефективного розвитку сили, гнучкості й уміння довільно розслаблювати м’язи застосовують спеціальні вправи, спрямовані на розвиток кожної із цих якостей окремо.
Тому вправи для окремих частин тіла, у свою чергу, поділяють за фізіологічною ознакою на такі групи:
• вправи силові й швидкісно-силові;
• вправи на розтягування;
• вправи на розслаблення.
ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДМЕТІВ У ЗАГАЛЬНОРОЗВИВАЮЧИХ ВПРАВАХ
Багато вправ проводяться з предметами. Дії з предметами дають можливість домогтися більшої виразності рухових уявлень, які ґрунтуються на різних відчуттях і сприйняттях. Всі вправи з предметами в тій чи іншій мірі вимагають роботи пальців рук – це активізує діяльність аналізаторних систем.
Ø Прапорці – дії з ними вимагають великої координації кистей, з ними зручно виконувати обертальні рухи, похитування, помахи. Фізичне навантаження прапорці збільшують незначно, тому їх застосовують переважно в молодшій і середній групах;
Ø Кубики допомагають розвивати просторову орієнтацію, кубики також мало впливають на напругу м’язів, тулуба, ніг;
Ø М’ячі гумові – вони сприяють розвитку координації, спритності, швидкості рухів, швидкості рухової реакції, окоміру, орієнтування в просторі, проте навантаження на м’язи плечового пояса і тулуба збільшується незначно. Вправи з набивними м’ячами більш корисні для розвитку сили м’язів, формування стопи.
Ø Гімнастичні палиці, жердина – збільшується м’язова напруга, відбувається більш точна фіксація різних положень рук, тулуба, голови і ніг;
Ø Обручі – вправи дають інтенсивне фізичне навантаження на всі великі групи м’язів, ці вправи розвивають узгодженість дій, координацію, а крім того, сюди можна включити найпростіші елементи художньої гімнастики;
Ø Скакалки, мотузки – вправи розвивають спритність, координацію, ритмічність рухів;
Ø Гімнастична лавка – в цих вправах значно зростає навантаження на певні групи м’язів, тому що тут з’являються незвичайні вихідні положення;
Ø Гімнастичні сходи створює можливість для збільшення навантаження на великі групи м’язів, постійно працюють кисті, при цьому добре формується постава
ВКАЗІВКА ДО ВИКОНАННЯ ЗАГАЛЬНОРОЗВИВАЮЧИХ ВПРАВ
- приймати різні вихідні положення – стоячи, сидячи, лежачи;
- використовувати предмети – обручі, палиці, скакалки, м’ячі
тощо;
- намагатися виконувати вправи чітко, ритмічно, в заданому темпі
під музичний супровід, бубон;
- кількість повторів вправ – 8 – 10;
- тривалість комплексу загальнорозвиваючих вправ – 8 – 12 хв.
ЗРАЗОК ВПРАВ БЕЗ ПРЕДМЕТІВ
Вправи для рук і плечового пояса:
1. В.п. – стійка ноги нарізно, руки до плечей:
1 – 4 – колові оберти руками вперед;
5 – 8 – колові оберти руками назад.
2. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – руки в сторони;
2 – руки вгору;
3 – хлопок над головою;
4 – руки через сторони у вихідне положення.
3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – руки до плечей;
2 – руки вгору, піднятися на носочки;
3 – руки до плечей, опуститись;
4 – в.п.
4. В.п. – стійка ноги нарізно, ліву руку вгору, праву вниз:
1 – 2 – відведення рук назад;
3 – 4 – те саме змінивши положення рук.
5. В.п. – стійка ноги нарізно, руки вгору:
1 – 4 – колові рухи руками вперед;
5 – 8 – те саме назад.
6. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – руки вперед, сплеск попереду;
2 – руки назад, сплеск за спиною.
7. В.п. – стійка ноги нарізно, руки перед грудьми:
1 – 2 – відведення зігнутих рук назад;
3 – 4 – відведення прямих рук назад.
8. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – руки через сторони до плечей;
2 – В.п.
9. В.п. – стійка ноги нарізно, руки до плечей:
1 – піднятись на носки, руки вгору
2 – В.п.
10. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – руки в сторони (вдих);
2 – руки вперед (видих);
3 – руки вгору, подивитися на них (вдих);
4 – руки через сторони донизу (видих).
11. В.п. – стійка ноги нарізно, руки в «замок» перед грудьми:
1 – руки вперед (кисті повертати всередину);
2 – В.п.;
3 – руки вгору із зчепленими в замок пальцями (кисті повертати
всередину);
4 – В.п.
12. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – руки через сторони зігнути в ліктях, пальці зжати в кулак;
2 – В.п.;
3 – те що на 1;
4 – В.п.
13. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки до грудей, зігнувши в ліктях,
стиснувши пальці в кулак.
1 – розігнути вперед зігнуту в ліктях праву руку («бокс»);
2 – В.п.;
3 – розігнути вперед зігнуту в ліктях ліву руку;
4 – В.п.
14. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – ліву руку вгору, права внизу;
2 – праву руку вгору, ліва внизу.
15. В.п. – основна стійка:
1 – руки вперед;
2 – руки в сторони;
3 – руки вгору, сплеск у долоні над головою;
4 – руки через сторони у в.п.
16. В.п. – основна стійка, пальці зчеплені позаду за спиною:
1 – відвести руки назад і піднятися на носки;
2 – В.п.
17. В.п. – ноги нарізно, руки перед грудьми в «замок»:
1 – руки вперед, долонями вперед;
2 – В.п.;
3 – руки вгору, долонями вгору;
4 – В.п.
Вправи для тулуба
1. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – 2 – нахили тулуба вліво;
3 – 4 – нахили тулуба вправо.
2. В.п. – широка стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – нахил вперед прогнутися;
2 – В.п.;
3 – нахил назад;
4 – В.п.
3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – 4 – колові рухи тулубом вправо;
5 – 8 – колові рухи тулубом вліво.
4. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки на пояс:
1 – 2 – нахил тулуба вправо, ліву руку вгору;
3 – 4 нахил тулуба вліво, праву руку вгору.
5. В.п. – стійка ноги нарізно, руки в сторони:
1 – нахил до лівої ноги, праву руку вперед до торкання, ліву назад;
2 – В.п.
3 – теж саме до другої ноги;
4 – В.п.
6. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс;
1 – поворот тулуба вліво, руки в сторони;
2 – В.п.;
3 – поворот тулуба вправо, руки в сторони;
4 – В.п.
7. В.п. – широка стійка ноги нарізно:
1 – нахил до правої ноги;
2 – нахил до середини;
3 – нахил до лівої ноги;
4 – В.п.
8. В.п. – стійка ноги нарізно, руки перед грудьми, кисті в кулак:
1 – 2 – поворот тулуба вліво;
3 – 4 – поворот тулуба вправо.
9. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову:
1 – 4 – колові рухи тазом вліво;
5 – 8 – колові рухи тазом вправо.
10. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову:
1 – поворот тулуба вліво, руки в сторони;
2 – В.п.;
3 – поворот тулуба вправо, руки в сторони;
4 – В.п.
11. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – нахил тулуба вперед, прогнутися;
2 – нахил тулуба назад, прогнутися;
3 – нахил тулуба вліво;
4 – нахил тулуба вправо.
12. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – нахили вперед, торкнутися руками носка лівої ноги;
2 – В.п.;
3 – нахил вперед, торкнутися носка правої ноги;
4 – В.п.
13. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки донизу:
1 – торкнутися руками носочка;
2 – торкнутися руками п’ятки;
3 – торкнутися підлоги подальше;
4 – В.п.
14. В.п. – стійка ноги на ширині плеч, руки донизу:
1 – 2 – нахил до лівої ноги, торкаючись правою рукою носочка,
ліву відвести назад;
3 – 4 – нахил до правої ноги, торкаючись лівою рукою носочка,
праву відвести назад.
15. В.п. – стійка ноги нарізно, руки вгору:
1 – нахил тулуба вперед, прогнутися;
2 – нахил тулуба назад, прогнутися;
3 – нахил тулуба вліво;
4 – нахил тулуба вправо.
16. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову в «замок»:
1 – поворот тулуба вліво;
2 – В.п.;
3 – поворот тулуба вправо;
4 – В.п.
17. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – нахил тулуба вправо;
2 – В.п.;
3 – нахил тулуба вліво;
4 – В. п.
18. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову:
1 – нахил уперед, руки в сторони;
2 – В.п.
19. В.п. – ноги нарізно, руки на поясі:
1 – 3 – права рука вбік, три пружні повороти тулуба праворуч;
4 – В.п.;
5 – 8 – те ж саме ліворуч.
20. В.п. – широка стійка, ноги нарізно, руки на поясі;
1 – 3 – нахили тулуба вперед, з торканням підлоги;
4 – В.п.
Вправи для ніг
1. В.п. – стійка ноги нарізно, руки в сторони
1 –змах лівою ногою вперед, сплеск долонями під нею;
2 – В.п.;
3 – змах правою ногою вперед, сплеск долонями під нею;
4 – В.п.
2. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – присід руки вперед;
2 – В.п.;
3 – присід руки вгору;
4 – В.п.
3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки донизу;
1 – руки вперед;
2 – присід, руки вперед;
3 – встати;
4 - В.п.
4. В.п. – основна стійка;
1 – стрибком ноги нарізно, руки в сторони;
2 – В.п.
5. В.п. – основна стійка;
1 – стрибком ноги нарізно, сплеск над головою;
2 – стрибком у вихідне положення.
6. В.п. – основна стійка, руки на пояс:
1 – 4 – стрибки на лівій нозі;
5 – 8 – стрибки на правій нозі;
9 – 12 – стрибки на обох ногах.
7. В.п. – основна стійка;
1 – руки вперед;
2 – 3 – пружинні присіди;
4 – В.п.
8. В.п. – основна стійка:
1 – піднятися на носки, руки вгору прогнутися;
2 – упор зігнувшись стоячи;
3 – присід, руки вперед;
4 – В.п.
9. В.п. – основна стійка, ходьба на місці.
10. В.п. – основна стійка:
1 – упор присівши;
2 – упор лежачи;
3 – упор присівши;
4 – В.п.
11. В.п. – основна стійка, руки на пояс:
1 – випад правою вперед, руки в сторони, прогнутись;
2 – В п.;
3 – випад лівою вперед, руки в сторони, прогнутися;
4 – В.п.
12. В.п. – основна стійка, руки за голову:
1 – стрибок двома вперед;
2 – стрибок двома назад;
3 – стрибок двома вліво;
4 – стрибок двома вправо.
13. В.п. – основна стійка, біг на місці.
14. В.п. – основна стійка, ходьба на місці.
15. В.п. – стійка права перед лівою, руки на поясі:
1 – стрибком зміна положення ніг.
16. В.п. – основна стійка, руки на поясі:
1 – випад вперед правою, руки на праве коліно;
2 – В.п.;
3 – випад вперед лівою, руки на ліве коліно;
4 – В.п.
17. В.п. – широка стійка, руки в сторони.
1 – змах лівою ногою, дістатись правою рукою;
2 – В.п.;
3 – змах правою ногою, дістатись лівою рукою.
4 – В.п.
18. В.п. – основна стійка:
1 – руки вгору, прогнувшись назад, ліву ногу відвести на
носочок назад;
2 – В.п.;
3 – руки вгору, прогнувшись назад, праву ногу відвести на
носочку назад;
4 – В.п.
19. В.п. – широка стійка ноги нарізно, руки донизу:
1 – 3 – випад вправо, руки на праве коліно;
4 – В.п.;
5 – 7 – випад вліво, руки на ліве коліно;
8 – В.п.
20. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс:
1 – присід руки вперед;
2 – В.п.;
21. В.п. – основна стійка:
1 – упор присівши;
2 – упор зігнувшись стоячи;
3 – упор присівши;
4 – В.п.
22. В.п. – випад лівою, руки на коліно.
1 – 3 – пружинисті випади;
4 – зміна положення ніг;
5 – 8 – те саме з правою ногою попереду.
23. В.п. – стійка ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях.
1 – торкнутись лівим коліном правого ліктя;
2 – В.п.;
3 – торкнутись правим коліном лівого ліктя;
4 – В.п.
24. В.п. – основна стійка:
1 – присідання на носках, руки вперед;
2 – В.п.;
3 – присідання на носках, руки в сторони;
4 – В.п.
25. В.п. основна стійка, руки на пояс:
1 – 3 – стрибки на обох ногах;
4 – стрибок – поворот на 180, (виконати по 2 – 4 повороти в
одну сторону, а потім в другу).
26. В.п. – ноги нарізно, руки на поясі:
1 – присісти на лівій, праву вбік на носок, руки вперед;
2 – В.п.;
3 – присісти на правій, ліву вбік на носок, руки вперед;
4 – В.п.
27. В.п. – основна стійка, руки на поясі:
1 – 2 – крок лівою ногою, змах правою ногою вперед, руки
вперед;
3 – 4 те ж саме з правої ноги.
ШКОЛА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ (імітаційні вправи)
Особливо цікаві вправи, що імітують рухи тварин, птахів. Кожна дитина індивідуально, по-своєму імітує рух будь-яких тварини або птиці.
1. Імітація ходьби велетня – спина пряма, руки на поясі, ходьба великими кроками (попереду нога зігнута в колінному суглобі, позаду нога – пряма).
2. Імітація ходьби гнома – спина пряма, ходьба частими дрібними кроками.
3. Імітація рухів птахів (півня, страуса, чаплі). При виконанні вправи стегно виноситься вперед ноги, (має бути високо підняте), спина пряма, плечі розгорнені, дивитися вперед-вгору.
4. Імітація рухів гусака. Виконувати вправу в присяді, руки на поясі, спина пряма, дивитися вперед-вгору.
5. Імітація руху польоту птахів. Учні виконують рухи руками вгору і вниз (помах крил птахів) в бігу.
6. Імітація руху черепахи. В присяді, руками позаду спертися об підлогу, пересуватися за допомогою рук і ніг.
7. Імітація рухів тварин (кішки, собаки і т.д.). Спираючись напівпрямі руки і ноги, високо підняти таз, опустивши голову.
8. Імітація стрибків зайця. Стрибки виконуються напівприсівши: ноги разом, руки на поясі, спина пряма, відштовхуватися двома ногами одночасно.
9. Імітація стрибків жаби. Стрибки – з повного присяду: ноги нарізно, спина пряма, відштовхування виконувати двома ногами одночасно, вистрибувати вгору з повного присяду.
10. Стрибки на одній нозі: почергово по два стрибки на кожній нозі певне число разів.
ШКОЛА АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ
Підготовка до гри
Вибір гри. Успіх ігрової діяльності, а також позитивний фізіологічний і емоційний вплив на гравців залежить насамперед від правильного вибору гри. Вибираючи гру, потрібно враховувати форму проведення занять: урок фізичної культури, основ здоров’я, фізкультурно-оздоровчий захід у режимі навчального дня (перерва, спортивна година у групі продовженого дня), позакласний захід, у сім’ї.
Вибір гри залежить і від місця проведення. На свіжому повітрі можна проводити майже всі народні та рухливі ігри з великою інтенсивністю та обсягом; у невеликому, вузькому залі можна проводити ігри з шикуванням команд у шеренги і колони, а також ігри, у яких гравці беруть участь по черзі. Потрібно пам’ятати, що ігри, естафети слід проводити у чистому, провітреному спортзалі або пристосованому приміщенні. Вибір гри залежить від наявності у школі інвентарю та обладнання, а також від поставлених оздоровчих, освітніх і виховних завдань.
Підготовка місця для гри. Для проведення ігор, естафет на свіжому повітрі необхідно підготувати майданчик з рівною поверхнею. Велике значення мають зелені насадження, які захищають його від вітру й куряви, освіжають повітря, дають тінь.
Якщо гру проводять у залі, необхідно його провітрити, помити підлогу, спортивні прилади розмістити так, щоб під час гри вони не заважали. Для відпочинку гравців, що виходять з гри, потрібно поставити кілька гімнастичних лав.
Підготовка інвентарю та обладнання. Для проведення ігор, естафет використовують такий інвентар та обладнання: м’ячі малі, великі, набивні; естафетні палички, кубики, обручі, скакалки, стійки (заввишки 1,5 м), кеглі (пластмасові пляшки із саморобними малими м’ячами на закрутках), різнокольорові прапорці, лави, палиці, мішечки з піском. Для вчителя: свисток, секундомір, крейда, магнітофон та інше обладнання. Бажано, щоб інвентар був яскравим, кольоровим, добре помітним у грі, відповідав за масою та розмірами віку гравців. Інвентар можна виготовляти на уроках трудового навчання.
Учитель завжди повинен пам’ятати про правила техніки безпеки учнів під час проведення ігор та естафет. Досвід свідчить, що для проведення естафет не можна використовувати малі прапорці на тоненькій палиці (прапорцем можна влучити в око, на нього під час бігу можна впасти). Слід використовувати такий інвентар, який при падіннях дітей, необережній передачі не зашкодить їхньому здоров’ю.
У сюжетних іграх використовують маски, костюми героїв (Вовка, Зайчика, Рибака, Козака).
Оголошення назви гри; розміщення гравців, команд; вибір ведучих. Учитель спочатку оголошує назву гри чи естафети. Потім ділить учнів на команди різними способами:
• на розсуд учителя;
• шляхом розрахунку;
• фігурного марширування;
• за призначенням капітанів команд.
Вибирати команди, ведучих можна за допомогою лічилок.
Потім вчитель шикує, переводить команди на місце проведення гри, естафети. Важливе значення мають назви команд. Наводжу приклади назв: «Сонечко» і «Місяць», «Ромашки» і «Тюльпани», «Вовки» і «Тигри», «Збірна Львова» і «Збірна Києва», «Збірна України» і «Збірна Польщі», «Динамо»
Київ і «Карпати» Львів тощо. Назви команд під час естафет повинні відповідати тим останнім спортивним подіям, які відбуваються в країні, світі.
Коли учнів у класі багато, учитель може поділити їх на чотири команди. Команди, які програли, змагаються за 3-4 місця, а які виграли, — за 1-2.
Пояснення гри
Успішне проведення гри залежить від педагогічного таланту, артистичст. майстерності, організаторських здібностей учителя, його вміння доступно, коротко, цікаво пояснити гру, вміло керувати процесом, бути об’єктивним та уважним в оцінці ігрових дій учнів.
Пояснюючи правила гри, вчитель повідомляє ще раз її назву, розповідає про роль кожного гравця, мету і хід гри, завдання ведучих і гравців, ознайомлює з правилами проведення.
Коли вчитель проводить гру з шикуванням учнів у коло, то сам стоїть у колі. Якщо гравці об’єднані у дві команди, розміщені одна проти одної, то вчитель стоїть між ними.
Для кращого засвоєння гри учнями рекомендовано супроводжувати пояснення гри показом окремих рухів гравців. Правила гри пояснюють докладно лише у випадку, коли гру проводять уперше.
Перед поясненням гри, наприклад, «Вудочка», учитель проводить вступну бесіду:
• яких ви знаєте рибок;
• чи любите ви ловити рибу;
• як варять юшку в туристському поході, тобто вчитель реалізує між-предметні зв ‘язки.
Для гри вчитель використовує великий солом’яний бриль, «вудочку» — скакалку або мотузку, на кінці якої прив’язаний мішечок з піском.
Після пояснення гри вчитель перевіряє, чи всі гравці розуміють її правила.
Проведення гри
Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил, гра починається за умовним сигналом учителя (свисток, сплеск у долоні).
Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка», «ст. оми»), де немає змагального моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри можна розпочинати за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз, два, три—гру почали!» Під час ст. вчитель уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.
Завдання вчителя:
• керувати грою;
• подавати команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали;
• робити вказівки по ходу;
• брати участь у грі, виконувати головну або другорядну роль;
• спостерігати за загальним станом і самопочуттям кожного учня.
Вказівки слід робити у позитивній формі, підтримуючи радісний настрій дітей. Учитель може робити підказки про доцільність виконання того чи іншого руху. У грі, естафетах учням дозволяється голосно кричати, стрибати, радіти. Фізичне навантаження у грі рекомендуємо регулювати такими прийомами: зменшенням або збільшенням часу, відведеного на гру, кількістю повторень гри, розмірами майданчика і довжиною дистанції, яку пробігають гравці, масою предметів, які використовують учні, уведенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку.
Отже, дозування фізичного навантаження у грі визначається методикою проведення її, місцем та умовами, у яких перебувають гравці. Навантаження визначають за зовнішніми ознаками гравців та пульсом.
Підсумки гри
Гру потрібно закінчити своєчасно, коли гравці отримали достатнє емоційне і фізичне навантаження. Закінчують гру за сигналом учителя організост.: зупиняють гравців, підраховують результати, оголошують переможців.
Пам’ятаючи про педагогічне значення гри, учитель відзначає тих, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, рішучість, кмітливість, дотримувався правил, виручав товаришів по команді, проявляв ініціативу, а також називає тих, хто порушував правила і заважав проводити гру. Вчитель називає переможця або переможців, команду-переможця.
Підбивати підсумки гри, естафети слід у цікавій формі, щоб викликати в учнів бажання наступного разу досягти ще кращих результатів. Учитель нагороджує команди вимпелами, медалями, які учні можуть виготовити на уроках трудового навчання та образотворчого мистецтва. Нагороди можуть бути перехідними, тобто «чинними» до наступного уроку або змагань.
Учитель проводить аналіз гри, естафети, звертає увагу на розвиток фізичних якостей учнів, наголошує, які фізичні вправи виконувати вдома, щоб покращити свої результати. Підкреслює, що всі відомі спортсмени світу (футболісти, легкоатлети, волейболісти) люблять грати в різноманітні ігри та естафети. Вчитель оголошує і пояснює групові та індивідуальні домашні завдання учням, звертає увагу на те, що на уроці будуть проводитись «Олімпійські ігри» з перевірки даних їм завдань.
Отже, підсумки гри, естафети — один з важливих елементів методики їх проведення.
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ТА РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ 1 – 4 КЛАСІВ
Баранець
Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається «баранець». Решта – його «хвостики». Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть «баранець».
За сигналом «хвостики» починають бігти за «баранцем», а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього «баранець» то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.
«Хвостики» намагаються не «відриватися» від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто «відірвався» від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався «хвостиком». Потім він стає «баранцем».
2. Бездомний заєць
Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців – «заєць», другий – «вовк». «Заєць», який тікає від «вовка», ховається в середину пари. Той, до кого «заєць» став спиною, стає «безпритульним зайцем». Якщо «вовкові» вдається догнати «зайця», вони міняються ролями.
3. Бій півнів
На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом «півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.
Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.
Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.
Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.
Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.
4. Білки, жолуді, горіхи
Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: «Білка», «Жолудь», «Горіх». Одного з дітей вибирають ведучим.
На виклик вчителя «Горіхи!», «Білки!», або «Жолуді!» діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.
Бузьки
Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: «Бузьки полетіли!». Всі учасники гри бігають по майданчику, махають «крилами».
Учитель забирає одне «гніздо» і говорить: «Бузьки прилетіли!». Всі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять на одні нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі – вибуває з гри
6. Виклик номерів
Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують…). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.
7. Вище землі
Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.
За сигналом ведучий намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: «Я ведучий!»
Щоб не впіймав ведучий, можна стати «вище землі» (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти «вище землі» можна 5 секунд, потім знову треба перебігати.
Коли гравець стає «вище землі», ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: «Раз, два, три з цього місця зійди!», і гравець має перебігти з цього місця на інше.
8. Вітер і флюгер
Вчитель спершу з’ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру.
Вчитель – «вітер», учні – «флюгери». Коли вчитель говорить: «Вітер дме з півдня», «флюгери» повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: «Вітер дме зі сходу» – «флюгери» повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: «Буря», «флюгери» обертаються на місці, «штиль» – усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.
9. Влучи м’ячем
Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м’ячем у руках. Він підкидає м’яч угору і називає ім’я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім’я якого назвали, намагається спіймати м’яч. Як тільки учень спіймав або взяв м’яча, він голосно вигукує: «Стій!». Усі зупиняються, а ведучий кидає м’яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м’яча, бере його в руки і знову вигукує «Стій!» дітям, які в цей час тікають від нього.
Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.
10. Влучи у мішень
Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м’яч, всередині майданчика лежить великий м’яч.
Вчитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м’ячі у великий м’яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м’яч буде зрушено, гравці збирають свої м’ячі й стають на місця; гра продовжується.
Виграє команда, яка більше разів зрушить м’яч суперника.
Кицька
- Де ти, Кицько, ходила?
- У млині сиділа.
- Що там, Кицько, робила?
- Житечко молола.
- Що там, Кицько, заробила?
- Шапочку дукатів.
- Що ти, Кицько, купила?
- Бубликів багато.
- З ким бублики поїла?
- З гостями у свято – няв, няв.
Кицька входить весела у коло й відповідає на запитання, що їй дає гурт, Ілюструючи свої відповіді рухами та жестикуляцією.
Квочка
У цю народну гру діти завжди любили гратися на провесні, тільки-но квочку з курчатами випускають на двір. Забивають у землю кілочок, прив’язують до нього мотузок; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузки, рухається по колу під приспів:
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток, дрібних квіток,
Діти-квіти «Квок!».
Після цих слів всі учасники гри розбігаються хто куди, а квочка, квокаючи, ловить їх, та збирає до купи.
13. Хто швидше займе стільчик
Дітей ділять на 2 групи. Ті, що сидять на стільчиках у колі, тримають у правій руці хусточку або стрічку. За кожним стільчиком стоїть дитина з другої групи.
Музика А. Діти, які сидять на стільчиках, розмахують хусточками. Діти з другої групи ідуть високим кроком навколо своїх стільчиків.
Музика Б. Всі діти танцюють у колі. Із закінченням музики – швидко сідають н стільчик. Хто не встиг зайняти місце, стає за стільчиком. Гра починається з самого початку.
Льон
Всі стають в коло, а одна дитина з гурту стає в середині й показує, присідаючи, що треба робити (виконує різні рухи), як тільки хор проспіває до кінця пісеньку. Всі повинні робити те, що покаже той, хто ходить всередині.
Коли ж хтось не зробить, не зуміє чи не поспішить зробити – тому гуртом призначують якусь кару.
15. Дід
Учасники гри вибирають Діда, який іде до своєї хати, - чотирикутника. Діти стають півколом кроків за 10 від Діда. Гру починає Дід. Він виходить з своєї хати й поволі наближається до дітей, котрі стоять на одному місці, а ж поки Дід не проспіває своєї цілої пісні й не проробить всього до співу. Після слів «от такий плечистий, Тьху його к нечистій», спльовують і розбігаються хто куди. Дід намагається кого-небудь заморити (ударити), а потім тікає у свою хатку, де його бити вже не можна. Коли заморений Дідом не встигне віддати йому удар назад, то сам стає Дідом, а як заморений віддасть йому удар назад, гра починається знову з тим самим Дідом.
Іде, іде дід, дід, несе, несе міх, міх.
От такий дідище, от такий старище,
От такий ногатий, от такий рукатий,
От такий вусатий, такий бородатий,
От такий окатий, от такий плечистий.
Тьху його к нечистій!
16. Мишка та кіт
Діти стають у коло, побравшись за руки, і співають. Призначають двоє воріт для кота, якими він тільки і може вільно вбігти в коло, пробиратися через інші ворота йому забороняється. Для мишки всі ворота відкриті. Кіт намагається зловити Мишку, то вбігаючи в коло, то вибігаючи з нього. Після того, як Кіт зловить мишку, вибирають нового Кота й Мишку. Коли Кіт довго не може зловити Мишку, то й перед ним всюди відчиняються ворота, але тоді Кіт повинен бігати тільки тією дорогою, якою утікає од нього Мишка. Гра трохи ускладнюється, коли діти кружляють хороводом.
Ой до нори, до нори, та до золотої комори,
Моторненька мишка утіка,
А ледачий котик не спійма.
А ледача мишка не втече,
А моторний котик дожене.
Лис
Побравшись за руки, всі стають в коло, а один за вибором, стає в коло за Лиса, і йде всередину. Коло подається та вправо, то вліво з піснею:
«Ха-ха-ха, гі-гі-гі!
Зловись Лис у капкані,
Качки, кури, голуб’ята,
Злодій Лис в капкані!
Ой, ой! Вирвавсь – утікайте,
Тепер в нього страшна злість,
Кого зловить, того з’їсть.
Коли проспівають всю пісню, то хутчій розбігаються на всі боки, а Лис ловить, кого піймає, той стає Лисом і гра починається знову.
18. Кіт і миша
Учні беруться за руки і стають у коло. Двоє гравців залишаються всередині: дівчинка — «миша», хлопчик — «кіт». Усі діти підіймають з’єднані руки вгору, «миша» втікає від «кота» під руками гравців. Коли біжить «кіт», гравці опускають руки вниз і присідають, але ж піднімаються, пропускаючи «кота». «Мишу» затримувати не можна. Після того як «кіт» спіймає «мишу», обирають нових ведучих і гра продовжується.
Правила. Якщо «кіт» не зміг спіймати «мишу» за 20-30 сек., то їх замінюють інші гравці. «Кіт» не має права штовхати «мишу» чи хапати її, може лише легенько доторкнутися до неї.
Варіант гри. Учні стають у коло відповідно до свого місця в строю. Ролі «Кота» і «Миші» виконують по черзі всі дівчатка та хлопчики, починаючи від направляючих і до останнього учня. Гра починається за сигналом учителя і продовжується без зупинки. Момент, коли «кіт» піймав «мишу», є сигналом для наступної пари. Перша в строю дівчинка починає тікати, а перший у строю хлопчик, виконуючи роль кота, наздоганяє її. Діти, котрі грали перед цим, стають кожен у кінець свого строю. Гра закінчується, коли всі діти побувають у ролі кота чи миші.
Подоляночка
Учні беруться за руки і стають у коло. Обирають подоляночку. Гравці, співаючи, ідуть по колу, а подоляночка у середині кола робить все, про що йде мова у пісні:
Десь тут була подоляночка,
десь тут була молодесенька.
Тут вона стала,
до землі припала,
личка не вмивала,
бо води не мала.
Дівчата з другого кола продовжують:
Ой устань, устань, подоляночко,
умий личко, як ту скляночку,
та візьмися в боки,
Скачи свої скоки,
Біжи до Дунаю,
бери сестру скраю.
Подоляночка обирає когось із кола і стає на його місце.
20. Вовк і коза
Учні обирають «вовка» і «козу», решта — «пастухи». Узявшися за руки, «пас рухаються колом. «Вовк» має спіймати «козу», яка «пасеться» в «полі» (середині і Потрапити туди він може тільки крізь «ворота», що утворюють двоє гравців, які на; не заманюють вовка, підіймаючи руки. Та тільки-но він хоче вскочити у «ворота»; руки опускаються. Якщо «вовк» спіймає «козу», вона стає «вовком», «козою» —: із гравців, які пропустили «вовка», а «вовк» — пастухом. Умови гри та критерії визначення переможця можна змінювати.
21. Голуб
Учасники гри стають у коло, один «голуб» — посередині. Всі діти йдуть в один а «голуб» — у протилежний. Гравці співають, «голуб» імітує слова пісеньки:
Летів голуб попід хмари, шукати собі пари.
Ой голубе, голубоньку, візьми собі ластівоньку.
Ти, голубе, чого тужиш? Вибирай сам, кого любиш.
Ой голубе, голубоньку, візьми собі ластівоньку.
Летів голуб по вулиці, збираючи в дзьоб пшениці.
Що назбирав у дзьобик, — своє,
а ми собі обидва є.
За цими словами всі стають по двоє, голуб також намагається знайти собі пару. Той, хто залишився один, стає голубом, і гра продовжується.
Правила. При кожному повторенні гри учасники повинні підібрати собі іншу па і рухатись у колі у протилежному напрямку. Кількість гравців має бути непарною.
22. Невід
Розмічається майданчик для гри, розмірами приблизно як баскетбольний. Грав вільно пересуваються в межах майданчика. Двоє з них, за завданням учителя, беруться за руки і ловлять інших. Наздогнавши когось, вони повинні з’єднати руки так, ще впійманий потрапив у коло. Тепер вони троє ловлять усіх інших. Кожен спійманий стаєчастиною неводу. Гра продовжується до того часу, поки неводом не будуть упіймані усі «рибки», тобто всі інші гравці.
Правила. «Рибки» не мають права вибігати за межі майданчика, вириватися, добре вільно потрапляти у невід.
Варіант гри. Гравець, котрого спіймали, йде у відвідане місце. Як тільки спіймають: другого, спіймані утворюють нову пару ведучих і так само починають ловити.
23. Птахи
Обираються жеребкуванням або призначаються вчителем «господар» і «яструб». Решта учнів — «птахи». «Господар» потай від «яструба» називає кожного учасника гри: зозуля, ластівка, горобець, ворона, синиця, чайка, снігур тощо.
Прилітає «яструб». Між «господарем» і «яструбом» відбувається діалог:
- Ти за ким прилетів?
- За пташкою.
- За якою?
- За зозулею (горобцем, вороною і т.д.).
Названа пташка вибігає з гурту — «яструб» намагається спіймати її. Якщо ж «яструб» пташку, якої немає серед учасників гри, ведучий замінює його. Гра триває доти, яструб» не переловить усіх пташок. Спіймані пташки отримують додаткове завдання вчителя: наприклад стрибати через скакалку.
24. Гречка
Усі діти беруться за руки і підіймають ліву або праву ногу. На одній нозі починають и в один бік, приспівуючи:
Ой чук гречки, чорні овечки.
А я гречки намелю, гречаників напечу.
25. Дрібушечки
Гравці стають у коло й, побравшись за руки, ходять то в один, то в другий бік, співаючи:
Дрибу, дрибу, дрібушечки,
наїмося петрушечки.
Диб, диб до води,
наїлися лободи.
Дрибу, дрибу, дрібушечки,
погубили черевички.
Туди, сюди до води,
шу, шу, шу, шу он — туди!
У цей час у середині кола пара або дві пари дітей крутяться то вправо, то вліво, міцно тримаючись руками навхрест. Тіло вигинається назад, ступні ніг разом, ноги в колінах не зігнуті.
Пізніше у коло по черзі виходять інші пари. Можуть одночасно крутитися дві пари тоді одна пара тримається за руки навхрест зверху, а друга — знизу.
26. Сірий вовк
Обраний лічилкою «вовк» ховається, а діти, рвучи траву, примовляють.:
- Ірву, і рву горішечки,
не боюсь вовка анітрішечки.
Вовк за горою, а я за другою,
вовк у жупані, а я в сарафані.
Після цих слів «вовк» вибігає і ловить, а всі розбігаються. Кого вхопить — той стає «вовком», і гра продовжується.
27. До своїх прапорців
Учні групуються у кілька кіл, усередині кожного стає гравець з кольоровим прапорцем у піднятій руці. За першим сигналом керівника усі розбігаються по майданчику, крім гравців з прапорцями), за другим — зупиняються, присідають і закривають очі. Далі гравці з прапорцями переходять на інші місця. Відтак керівник наказує: «До своїх прапорців!» Кожна група повинна віднайти свій прапорець і утворити коло. Перемагає команда, котра виконає це завдання швидше. Після кожної спроби гравців з прапорцями змінюють.
Вудочка
Учасники гри стають у коло. Ведучий, стоячи в центрі, крутить мотузкою («вудочкою»), до якої прив’язана торбинка, набита піском, ганчір’ям, чи м’яч, щоб торбинка проходила під ногами гравців, які повинні в цей час підстрибувати. Всі уважно стежать, щоб торбинка, яка рухається над підлогою, не торкнулася ніг. Учасник, до ніг котрого торкнулася торбинка, виходить зі гри (отримує штрафне очко) або змінює ведучого. Перемагає той, хто уник торкання «вудочки». Під час гри сходити зі свого місця не дозволяється.
29. Швидко по місцях
Гравці шикуються в одну шеренгу чи інший стрій, у залежності від підготовленості школярів. За командою вчителя «На прогулянку!» всі учні розбігаються по майданчику. За командою «Швидко по місцях!» усі повинні вишикуватись у вихідне положення. Хто з гравців швидше займає своє місце, той стає переможцем. Забороняється штовхатися. Після першої команди не можна залишатися на своєму місці.
Ворони
На майданчику креслять дві паралельні лінії на відстані 1м. Гравці діляться на дві команди і стають відповідно на обидві лінії, спинами один навпроти одного. Потім присідають, руки кладуть на коліна, і між командами починається така розмова:
— Вороно, вороно!
— Що?
— Де ти була?
— В Києві.
— Що ти там робила?
— Черевички шила.
— Якими нитками?
— Шовковими, кожен день по парі.
Сказавши це, гравці, задкуючи, підходять один до одного і намагаються спинами виштовхнути суперника за лінію. Перемагає команда, яка виштовхне більше гравців.
31. У річку гоп
Дві шеренги стають одна проти одної на відстані 3-4 метрів. Ведучий дає команду:
— У річку, гоп! — всі стрибають уперед.
— На берег, гоп! — всі стрибають назад.
Часто ведучий повторює однакову команду кілька разів. У кожному випадку всі повинні стояти на місці. Хто стрибнув, той вибуває зі гри (отримує штрафне очко). Гра продовжується доти, поки з шеренги не вийде останній гравець.
Варіант гри. Команді, гравець якої помилився, нараховується штрафне очко. Виграє команда, яка на кінець гри має менше штрафних очок.
32. Захисник фортеці
Малюють коло діаметром 5-10 м, в центрі його креслять менше коло, в яке ставлять три зв’язані гімнастичні палиці чи кладуть м’яч, кеглю, рюкзак, будь-який інший предмет. Вибираються 1-3 захисники фортеці, інші гравці стають за колом, їм учитель дає волейбольний м’яч. Завдання: поцілити м’ячем у предмет, що знаходиться у центрі кола. Захисники повинні цьому перешкодити, відбиваючи м’яч руками та ногами, закриваючи мішень. Якщо нападаючим вдається збити «фортецю», захисники програють і на їх місце призначаються нові. Гра продовжується.
Переможцями вважаються захисники, котрі найдовше захищали фортецю.
Правила. Відбиваючи м’яч, захисник не має права заходити в менше коло. Збити «фортецю» можна тільки з-за лінії великого кола. Нападаючий не має права кидати м’яч кілька разів підряд.
33. Лисиця і заєць
Учні стають у різних кінцях майданчика попарно, лицем один до одного, узявшись за руки. Обирають одного «зайцем», іншого — «лисицею». «Лисиця» доганяє зайця, а «заєць», втікаючи поміж парами, ховається в «нору»: стає усередину будь-якої пари, спиною до одного з гравців. Той стає «зайцем», втікає й так само ховається через кілька секунд до іншої нори. Тим часом «лисиця» намагається його спіймати.
Правила. Спійманий стає «лисицею», а «лисиця» — «зайцем». Якщо «лисиця» не змогла спіймати «зайця» приблизно за хвилину, її змінюють. «Зайці» повинні якомога частіше ховатись, і кожного разу в іншу «нору», щоб усі гравці побували в ролі зайця чи лисиці.
34. Два мало – третій непотрібний
Усі гравці, крім двох ведучих, розраховуються по два і стають попарно один за одним по колу обличч
