Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.
Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.
Порядок укладення колективних договорів (угод) визначається Законом України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 р. та КЗпП.
Сторонами генеральної угоди виступають:
1) професійні спілки, що об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди;
2) власники чи уповноважені ними органи, що об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди, на чиїх підприємствах зайнято більшість найманих працівників держави.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо:
1) змін в організації виробництва і праці;
2) забезпечення продуктивної зайнятості;
3) нормування та оплати праці, встановлення форми, сис-теми, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);
4) встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
5) участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства (якщо це передбачена статутом);
6) режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку;
7) умов і охорони праці;
8) забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення та відпочинку працівників;
9) гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
10) умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Угода (генеральна, галузева, регіональна) підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 10 днів після завершення колективних переговорів.
Трудовий договір - ця угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, відповідно до якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник або фізична особа зобов'язаний виплачувати працівнику заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи (ст. 21 КЗпП України).
Сторонами трудового договору є найманий працівник з одного боку та роботодавець з іншого.
Працівник – це фізична особа, яка працює на підставі договору на підприємстві, установі або організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Роботодавець - власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Змістом трудового договору є умови, які визначають права і обов?язки його сторін. Виділяють основні умови до яких належать: місце роботи, зміст роботи, тривалість трудовох відносин, умови роботи і режим праці, оплату праці, час, з якого працівник має стати до роботи. Можуть бути також і додаткові умови – це забезпечення житлом, транспортом для підвезення на роботу та певними пільгами.
При працевлаштуванні працівник повинен подати заяву на їм?я роботодавця з проханням прийняти на роботу, а також:
1) трудову книжку, оформлену належним чином, а якщо особа поступає на роботу вперше, довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання;
2) паспорт;
3) військовий квиток (від звільнених в запас із Зброєних Сил).
Прийом на роботу без пред'явлення вказаних документів не допускається.
Для того, щоб пересвідчитися в тому, що працівник буде добросовісно виконувати доручену роботу можливе призначення для нього випробування. Строк випробування для робітників не може перевищувати 1 місяця, для інших кетегорій – три місяці, а в окремих випадках для службовців, за згодою профспілкового органу, - шість місяців (КЗпП У ст., ст.26, 27).
Про випробування і його строк зазначають у підписаному трудовому договорі чи наказі (розпорядженні) про прийом. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу для осіб, які не досягли 18-річного віку, випускникам ПТУ і ВУЗів, звільненим у запас з лав Збройних Сил, інвалідів, при переведенні працівника на роботу в іншу місцевість чи на інше підприємство. Протягом строку випробування роботодавець має право звільнити працівника. Коли ж строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що пройшов випробування і звільняти його, як такого, що не пройшов випробування, уже не можна.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі (КЗпПУ ст.24). В ряді випадків це робити обов?язково. Наприклад, при укладанні договору з неповнолітнім, при організованому наборі працівників, при укладанні договору, що передбачає умови підвищеного ризику для здоров?я працівника, коли працівник наполягає на письмовій формі укладення договору, у випадках укладення контракту.
Контракт — це особливий вид строкового трудового договору, що укладається в письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу або розпорядження про зарахування на роботу; інших документів, наприклад заяви, не потрібно.
Чим же відрізняється контракт від звичайного трудового договору?
Перше, це обов'язкова письмова форма. Трудовий договір може укладатися як в письмовій, так і в усній формі.
Друге, контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень.
Третє, контракт може бути тільки тимчасовим, тобто це строковий договір. Трудовий же договір укладається на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи.
Четверте, можливість передбачати в контракті додаткові (не передбачені чинним законодавством) обов'язки та права, як працівника, так і власника (уповноваженого органу).
Трудові правовідносини виникають одразу з прийняттям працівника на роботу
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу.
Змістом трудового договору є також його строк.
Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1.безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2.на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3.таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством.
