Теоретичні основи соціальної роботи 223

Такий підхід дозволяє підводити індивіда з дезадаитивпою поведін­кою до спроможності власної самооцінки, самовиховання, самостверд­ження. У цій ситуації досить ефективним є використання різних методик і тестів, щоб допомогти підліткам і молоді усвідомити своє "Я" (вправи на спілкування, ігри-жарти, проблемні ситуації, включення в реальну діяльність тощо).

Особливим успіхом у підопічних користуються ситуації, які водно­час дозволять спеціалістам здійснювати корекцію поведінки учасників тієї чи іншої змодельовапої ситуації (наприклад, ситуації типу "Вибери дерево", "Намалюй у кольорах день", "Зроби свято другу" та інше). Таким чином, перебудова життєвого досвіду індивіда досягається через осмислення вчинку, перевчання у діях, реконструкцію поведінки, регла­ментацію поведінки, шляхом переключення па позитивні установки, по­зитивні емоції.

Здійснення такої роботи можна розглядати як профілактичну, спря­мовану на раннє виявлення труднощів у вихованні дітей і підлітків.

У діагностичній роботі з дітьми та молоддю, схильними до девіаитної поведінки, можна використовувати исиходіагностичиі та психокорекційні методики:

1. Визначення типу темпераменту (Айзепк — підлітковий варіант).

2. Визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності (Тей-лор, Спілбер).

3. Діагностика соціально-психологічної адаптації (Роджерс К. І Рай-моид Р.).

4: Особистісиий оиитувальник Кеттела.

5. Вивчення особистості біографічним методом (за Гриценком Н.).

6. Експрес — діагностика (Юсуиов І., Верияєва Т.).

7. Опитувальиик Рассела.

8. Визначення спрямованості особистості (анкета Басса Б.).

З метою орієнтації фахівців соціально-иедагогічної сфери при виборі оптимальних методів і методик соціальної реабілітації дітей, підлітків і молоді пропонується таблиця, у якій представлені форми прояву девіаи-тності.

Таблиця 1 ■

Теоретичні основи соціальної роботи 225

Продовження таблиці

226 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 227

лання труднощів у спілкуванні. У цих процесах посіли своє виправдане місце і бесіди, інтеракційно-комунікативні, імітаційно-ігрові, невербальні методи з елементами музикотерапії, хореографії, пантоміміки, групової поведіикової психокорекції, навіювання, стимулювання та ін. При цьому одні можуть "діяти" ефективно самостійно, деякі- лише у взаємозв'язку з іншими методами соціальної реабілітації, оскільки в основному все залежить від індивідуальних особливостей підопічних і від наявності професіоналізму фахівців.

Література

1. Пивоварова Г.Н. Влияпие личностньїх особеиностей детей и под-ростков // Медицинские проблеми формирования личности. — М.,1997. - С.ЗЗ- 47.

2. Шацкий С.Т. Избран. педагогические сочинения: В 2-х т. — М.: Педагогика, 1980.

3. Макареико А.С. Методика організації виховного процесу // Вибр. Пед. тв.: У 7-ми т.- Т.5.- К.: Рад. школа. — С. 9-96.

4. Сухомлииський В.О. Вправляння- один із методів виховання свідо­мої дисципліни // Вибр. твори: В 5-ти т.- Т.5.- С. 16-28.

5. Ренкер М. Основи реабилитации // Научньш обзор. — 1980. — № 3. - С.4-6.

6. Социальная профилактика отклоняющегося іюведения несофер-іиеннолетних как комплекс охранно-защитньїх мер. — М.: Социальпо^ здоровье России, 1993.

7. Пепьков Е.М. Социальньїе норми- регулятори поведения личнос­ти. - М.: Наука, 1982.

8. Арзуманян С. Д. Микросреда и отклонепия социального поведения детей и иодростков.- Ереван: Луйс, 1989.

2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі

Сьогоденний стан суспільної моралі як один із чинників поведінки людини характеризується тим, що в роки прояву явищ в економіці, по­глиблення розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачено важелі формування світогляду молодого покоління.

Споконвічні заповіді "не вбий", "не вкради", "полюби ближнього" тощо недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і молоді, чому незавжди сприяє і сім'я, державні та громадські інститути суспіль­ства, простежується масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Сьо­годні засоби масової інформації, особливо телепередачі, надмірно наси­чені матеріалами, що демонструють насильство, протиправні вчинки, які залишаються не покараними адекватно мірі скоєних злочинів, часто без­карними узагалі. Усе це створює у значної частини молодих людей уяв­лення про вседозволеність у їхніх вчинках і про фантастичні можли-востіті швидкого збагачення, навіть кримінальним способом.

Формування такого "криміпалізованого" менталітету — не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає, і сьогодні молоді люди уже становлять більше половини усіх засуджених в країні за рік — 58% (див. табл. 1).

Таблиця 1. Питома вага молоді у складі засуджених в Україні в 1995—2002 рр., % (за даними Держкомстату України)