Другий етап — реалізація соціально-реабілітаційної програми. При цьому передбачається: створення сприятливого соціально-педагогічного середовища; перебудова особистішої системи індивіда; нейтралізація негативних факторів середовища; гармонізація процесів розвитку вихованця з врахуванням його інтересів; зняття суперечностей між конфронтуючими мотиваційними тенденціями створення активної установки на пси-холого-педагогічну корекційпу роботу.
Загальну систему соціальної реабілітації дітей і підлітків можна представити у такому вигляді і за такою ідеєю — "від девіантної поведінки через соціальну реабілітацію до соціальної адаптації особистості".
/ етап "Діагностичний" - від 4 до 10 тижнів
2 етап "Реабілітаційний" - 9-10 місяців, через 6 місяців перевірка досягнутих результатів, внесення коректив.
3 етап "Узагальнюючий" - через 1 рік від початку роботи здійснити аналіз застосованої схеми, методів і механізмів соціально педагогічної виливу.
Проектуючи і реалізуючи програму соціальної реабілітації, соціальний педагог повинен заздалегідь виявити підґрунтя результативності діяльності, мобілізувати досягнення науки і досвіду на інтенсивній (максимально науковій) основі, приділяти увагу прогнозуванню і проектуванню ефективності діяльності, використовувати найновіші інформаційні технології.
Така багатогранна діяльність, безперечно, потребує спеціальних педагогічних технологій соціальної реабілітації, які є своєрідним комплексом, що включає:
— уявлення про заплановані результати;
— засоби діагностики стану вихованця;
— пакет методів педагогічного виливу;
— критерії відбору оптимальних методик соціального виховання для конкретних умов.
Це дозволяє моделювати особистісио-орієптовані соціально-педагогічні технології реабілітації дітей і підлітків, схильними до девіантної поведінки. Використання цих технологій залежить від характеру девіаптного індивідума (сюди входять особливості психіки, на яку впливають і задатки, і новоутворення у нових умовах). Визначення індивідуальності кожного вихованця, його самобутності і самоціпності, врахування суб'єктивного досвіду індивіда знаходяться в центрі особистісно-орієнтова-иих технологій соціальної реабілітації.
224 Соціальна робота
Такий підхід дозволяє підводити індивіда з дезадаитивпою поведінкою до спроможності власної самооцінки, самовиховання, самоствердження. У цій ситуації досить ефективним є використання різних методик і тестів, щоб допомогти підліткам і молоді усвідомити своє "Я" (вправи на спілкування, ігри-жарти, проблемні ситуації, включення в реальну діяльність тощо).
Особливим успіхом у підопічних користуються ситуації, які водночас дозволять спеціалістам здійснювати корекцію поведінки учасників тієї чи іншої змодельовапої ситуації (наприклад, ситуації типу "Вибери дерево", "Намалюй у кольорах день", "Зроби свято другу" та інше). Таким чином, перебудова життєвого досвіду індивіда досягається через осмислення вчинку, перевчання у діях, реконструкцію поведінки, регламентацію поведінки, шляхом переключення па позитивні установки, позитивні емоції.
Здійснення такої роботи можна розглядати як профілактичну, спрямовану на раннє виявлення труднощів у вихованні дітей і підлітків.
У діагностичній роботі з дітьми та молоддю, схильними до девіаитної поведінки, можна використовувати исиходіагностичиі та психокорекційні методики:
1. Визначення типу темпераменту (Айзепк — підлітковий варіант).
2. Визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності (Тей-лор, Спілбер).
3. Діагностика соціально-психологічної адаптації (Роджерс К. І Рай-моид Р.).
4: Особистісиий оиитувальник Кеттела.
5. Вивчення особистості біографічним методом (за Гриценком Н.).
6. Експрес — діагностика (Юсуиов І., Верияєва Т.).
7. Опитувальиик Рассела.
8. Визначення спрямованості особистості (анкета Басса Б.).
З метою орієнтації фахівців соціально-иедагогічної сфери при виборі оптимальних методів і методик соціальної реабілітації дітей, підлітків і молоді пропонується таблиця, у якій представлені форми прояву девіаи-тності.
Таблиця 1 ■
| Соціально значущі форми поведінки | Прояв девіантності | ||
| 1 група | 2 група | 3 група | |
| і | |||
| Ставлення до до -рослого з повагою | Прояв грубощів | Прояв грубощів при зауваженні | Злегка зривається на незадоволення |
Теоретичні основи соціальної роботи 225
Продовження таблиці
| Уміння володіти собою | Різко проявляє нестриманість | Прояв нестриманості | Запальність |
| Прагнення до краси і затишку | Байдужість до того, що оточує | Байдужість до того, що оточує | Байдужість до того, що оточує |
| Акуратність (чистоплотність) | Неохайність, замацьорений | Неохайність, байдужість до зовнішнього вигляду | Байдужість до свого зовнішнього вигляду, неохайність |
| Наявність хобі | Відсутність інтересів до будь-чого | Відсутність інтересів, соціальна апатія | Відсутність інтересів, соціальна апатія |
| Протистояння шкідливим звичкам (куріння, наркоманія, алкоголь та ін.) | Вдихання парів бензину, клею, регулярне куріння, вживання алкоголю | Вживання алкоголю, куріння, токсикоманія | Вживання алкоголю, куріння |
| Психосексуальна культура | Заняття ананізмом Використання нецензурних слів | Використання нецензурних слів | Вживання нецензурних слів |
| Неповага оточення, ровесників | Неповага оточення, зверхність над ровесниками | Неповага ровесників | Прояв неповаги, недовіри |
| Вихованість(хоро ші манери, ввічливість) | Грубощі, хамство, для досягнення мети використовує ввічливість | Грубощі | Прояв грубощів |
| Життєрадісність (почуття гумору) | У нормі | Замкнутість | У нормі |
| Обов'язковість (дисциплінованість) | Грубе порушення дисципліни | Свідоме порушення дисципліни | Підсвідоме порушення дисципліни |
| Незалежність (здатність діяти самостійно) | Надмірна самостійність | У нормі | Прояв слабості волі, підпорядкованість сильнішому |
| Освіченість (широта знань, рівень загальної культури) | Низька загальна культура | Низька загальна культура | Низька загальна культура |
226 Соціальна робота
Продовження таблиці
| В ідповід альність (почуття обов'язку, уміння тримати слово) | Безвідповідальність, невміння тримати слово | Безвідповідальність | Невміння тримати слово, безвідповідальність |
| Міцність волі (уміння домагатися свого, не відступати перед труднощами) | Паніка перед труднощами | Паніка перед труднощами | Відсутність волі, паніка перед труднощами. |
| Чесність (правдивість, щирість) | Брехливість, нещирість | Брехливість | Використання щирості для отримання вигоди |
| Чуйність (турботливість) | Бездушність | Байдужість | У нормі |
| Законослухні-ність | Участь у кримінальних групах, розбої, грабежі | Крадійство | У нормі |
Аналіз результатів практичного досвіду різних реабілітаційних центрів і окремих фахівців дозволяє стверджувати, що у соціально-реабілітацій-пий роботі з дітьми, підлітками і молодими людьми першої групи девіан-тності ключове значення має опору на такі якості їх особистості, як енергетичність, впертість у досягненні мети, прагнення до лідерства.
Для контингенту другої групи особливого значення набуває зміна обстановки і стереотипних форм реагування на неї. Довір'я у відносинах, включення в організаційно-суспільну роботу, обігруванпя успіхів — це ті напрями реабілітаційної роботи, які доцільно використовувати саме з цією групою.
Для третьої групи дітей і молоді з девіантною поведінкою важливими є ритм і напруга серйозних справ, які їм доручаються, залучення їх до різних видів діяльності. Саме за цих умов у них є змога проявити себе, посісти адекватне місце в колективі. Тому слід активно сприяти пробудження в них інтересу до життя, позитивних переживань, виявлення життєвих перспектив.
Соціально-реабілітаційна робота з індивідами, схильними до дезадан-тивпої поведінки, має спрямовуватись, перш за все, на усунення психо-травмуючих комплексів, вироблення адекватних форм поведінки, подо-
Теоретичні основи соціальної роботи 227
лання труднощів у спілкуванні. У цих процесах посіли своє виправдане місце і бесіди, інтеракційно-комунікативні, імітаційно-ігрові, невербальні методи з елементами музикотерапії, хореографії, пантоміміки, групової поведіикової психокорекції, навіювання, стимулювання та ін. При цьому одні можуть "діяти" ефективно самостійно, деякі- лише у взаємозв'язку з іншими методами соціальної реабілітації, оскільки в основному все залежить від індивідуальних особливостей підопічних і від наявності професіоналізму фахівців.
Література
1. Пивоварова Г.Н. Влияпие личностньїх особеиностей детей и под-ростков // Медицинские проблеми формирования личности. — М.,1997. - С.ЗЗ- 47.
2. Шацкий С.Т. Избран. педагогические сочинения: В 2-х т. — М.: Педагогика, 1980.
3. Макареико А.С. Методика організації виховного процесу // Вибр. Пед. тв.: У 7-ми т.- Т.5.- К.: Рад. школа. — С. 9-96.
4. Сухомлииський В.О. Вправляння- один із методів виховання свідомої дисципліни // Вибр. твори: В 5-ти т.- Т.5.- С. 16-28.
5. Ренкер М. Основи реабилитации // Научньш обзор. — 1980. — № 3. - С.4-6.
6. Социальная профилактика отклоняющегося іюведения несофер-іиеннолетних как комплекс охранно-защитньїх мер. — М.: Социальпо^ здоровье России, 1993.
7. Пепьков Е.М. Социальньїе норми- регулятори поведения личности. - М.: Наука, 1982.
8. Арзуманян С. Д. Микросреда и отклонепия социального поведения детей и иодростков.- Ереван: Луйс, 1989.
Питання для самоперевірки
1. Визначити зміст понять "девіація", "девіантна поведінка".
2. Охарактеризувати форми прояву особистістю девіантної поведінки.
3. Визначити суть соціальної реабілітації.
4. Окреслити етапи соціально-реабілітаційної роботи і визначити їх зміст.
5. Розкрити зміст організаційного аспекту соціальної реабілітації
підлітків і молоді, схильними до девіантної поведінки.
228 Соціальна робота
2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі
Сьогоденний стан суспільної моралі як один із чинників поведінки людини характеризується тим, що в роки прояву явищ в економіці, поглиблення розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачено важелі формування світогляду молодого покоління.
Споконвічні заповіді "не вбий", "не вкради", "полюби ближнього" тощо недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і молоді, чому незавжди сприяє і сім'я, державні та громадські інститути суспільства, простежується масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Сьогодні засоби масової інформації, особливо телепередачі, надмірно насичені матеріалами, що демонструють насильство, протиправні вчинки, які залишаються не покараними адекватно мірі скоєних злочинів, часто безкарними узагалі. Усе це створює у значної частини молодих людей уявлення про вседозволеність у їхніх вчинках і про фантастичні можли-востіті швидкого збагачення, навіть кримінальним способом.
Формування такого "криміпалізованого" менталітету — не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає, і сьогодні молоді люди уже становлять більше половини усіх засуджених в країні за рік — 58% (див. табл. 1).
Таблиця 1. Питома вага молоді у складі засуджених в Україні в 1995—2002 рр., % (за даними Держкомстату України)
| Вікова група | Роки | ||
| Усього засуджено, у тому числі у віці: | |||
| 14-17 років | 7,8 | 8,7 | 10,4 |
| 18-24 роки | 25,1 | 27,8 | 29,7 |
| 25-29 років | 8,2 | 18,5 | 17,9 |
| 14-29 років разом | 41,1 | 55,0 | 58,0 |
