Порівняльний аналіз основних ознак і атрибутів техногенної цивілізації і традиційного суспільства

Закінчення табл. 1

Підсумуємо.

Традиційне суспільство – стабільне, жорстко структуроване соціальне утворення, у якому кожен індивідуум виконує соціальні функції і має психологічні характеристики, “запрограмовані” його приналежністю до певної корпорації, причому саме членство в корпорації, як правило, спадкоємне. Традиційне суспільство пристосоване до відносно вузького діапазону культурно-екологічного середовища і реагує на його зміни по типу “виклик – відповідь”.

Техногенна цивілізація – тип суспільства (соціуму), організація якого ґрунтується на формуванні спонтанних зв'язків між автономними особистостями, що мають право і можливість (звичайно, не абсолютну) здійснення вільного вибору своєї соціальної ролі. Життєздатність техногенної цивілізації визначається зростаючими потужністю і масштабами цілеспрямованої діяльності з перетворення природи у відповідність своїм інтересам і потребам. Ця діяльність реалізується як результат індивідуальної активності самостійних індивідуумів, що кооперують свої зусилля в загальних інтересах.

Розширення контролю над соціоприродним середовищем викликає до життя потребу в розробці все нових способів впливу на середовище.

Технологія – усвідомлені і систематизовані способи цілеспрямованої людської діяльності, що включають у себе:

а) сукупність знань про ефективні, раціональні, систематизовані способи досягнення поставлених цілей з перетворення природи і культури;

б) діяльність, у ході якої здійснюється реалізація цих знань для рішення конкретних завдань;

в) технологічні процеси – побудовані на раціональній основі способи і засоби перетворення речовин, енергії та інформації, методи організації і керування виробництвом.

Головною передумовою прогресу технології є розширення систематизованих об'єктивних знань про Природу, Суспільство і Людину, тобто, власне, наука. Таким чином, якщо пізнання в традиційному суспільстві було “уплетене” у тканину виробничого процесу, то в техногенній цивілізації спостерігається випереджальний розвиток науки і технології щодо суспільства й економіки. Наука, одночасно, – передумова, рушійна сила і результат генезису і розвитку техногенної цивілізації.

Не дивно, що донедавна ядром ідеології цього типу цивілізації були, безумовно, два постулати:

технологічний детермінізм – у рівнянні соціальної еволюції розвиток науки і технології є незалежними змінними, а розвиток суспільства й економіки – похідні від них;

технологічний імператив – усе, що не суперечить даним науки і можливо технічно, рано чи пізно буде реалізовано в практичній діяльності людства.