| Типи цивілізації | |
| Традиційне суспільство | Техногенна цивілізація |
| Динаміка соціальних перетворень | |
| Повільний темп соціального розвитку (сторіччя і тисячоріччя) | Украй швидкий темп соціоекономічногого і соціополітичного розвитку (десятиріччя) |
| Сприйняття часу | |
| Циклічне (“немає нічого нового під Сонцем, що було, те і буде”) | Осьове (стріла часу, від минулого до майбутнього) |
| Сприйнятливість до чужорідних впливів | |
| Закрите суспільство | Відкрите суспільство |
| Цінності і пріоритети | |
| Сталість, стійкість, безпека | Новизна, поліпшення якості життя, соціальний і науково-технологічний прогрес |
| Психологія | |
| Соціальний статус і психологічні характеристики індивідуума визначаються його приналежністю до певної соціальної спільноти, корпорації; щастя – гармонія відносин індивідуума і суспільства | Автономна, здатна до саморозвитку на основі вільного вибору особистості; щастя – воля |
Закінчення табл. 1
| Відносини індивідуума і суспільства | |
| Домінування колективістських інтересів над індивідуальними; благо суспільства – вище за все | Пріоритет індивідуальних інтересів над суспільними, суспільне благо досягається на основі діяльності самостійних його членів |
| ПРИРОДА І ДЖЕРЕЛА ВЛАДИ | |
| Влада має трансцендентальне, божественне походження і є успадкованою від предків ознакою[1]. Влада розуміється, насамперед, як здатність контролювати поведінку суб'єктів (інших людей) | Влада визначається системою комунікативних зв'язків між людьми, володіння владою є результатом соціального контракту, джерело влади -знання. Влада розуміється, насамперед, як здатність контролювати властивості та вплив об'єктів (явищ і процесів) |
| Політична організація | |
| Тяжіння до авторитарної ієрархічної схеми організації суспільства | Тяжіння до демократичної схеми організації суспільства |
| Соціальна структура | |
| Суспільство – єдиний організм, де кожен його член виконує соціальну роль, успадковану від предків | Суспільство – самоорганізована система, що формується на основі спонтанних зв'язків між його членами. Кожен індивідуум може грати різні соціальні ролі в залежності від часу і обставин |
| Економіка і політика | |
| Господарський механізм побудований по типу простого відтворення. Влада не асоціюється безпосередньо з нагромадженням капіталу | Господарський механізм заснований на розширеному відтворенні. Влада і капітал асоційовані один з одним |
Підсумуємо.
Традиційне суспільство – стабільне, жорстко структуроване соціальне утворення, у якому кожен індивідуум виконує соціальні функції і має психологічні характеристики, “запрограмовані” його приналежністю до певної корпорації, причому саме членство в корпорації, як правило, спадкоємне. Традиційне суспільство пристосоване до відносно вузького діапазону культурно-екологічного середовища і реагує на його зміни по типу “виклик – відповідь”.
Техногенна цивілізація – тип суспільства (соціуму), організація якого ґрунтується на формуванні спонтанних зв'язків між автономними особистостями, що мають право і можливість (звичайно, не абсолютну) здійснення вільного вибору своєї соціальної ролі. Життєздатність техногенної цивілізації визначається зростаючими потужністю і масштабами цілеспрямованої діяльності з перетворення природи у відповідність своїм інтересам і потребам. Ця діяльність реалізується як результат індивідуальної активності самостійних індивідуумів, що кооперують свої зусилля в загальних інтересах.
Розширення контролю над соціоприродним середовищем викликає до життя потребу в розробці все нових способів впливу на середовище.
Технологія – усвідомлені і систематизовані способи цілеспрямованої людської діяльності, що включають у себе:
а) сукупність знань про ефективні, раціональні, систематизовані способи досягнення поставлених цілей з перетворення природи і культури;
б) діяльність, у ході якої здійснюється реалізація цих знань для рішення конкретних завдань;
в) технологічні процеси – побудовані на раціональній основі способи і засоби перетворення речовин, енергії та інформації, методи організації і керування виробництвом.
Головною передумовою прогресу технології є розширення систематизованих об'єктивних знань про Природу, Суспільство і Людину, тобто, власне, наука. Таким чином, якщо пізнання в традиційному суспільстві було “уплетене” у тканину виробничого процесу, то в техногенній цивілізації спостерігається випереджальний розвиток науки і технології щодо суспільства й економіки. Наука, одночасно, – передумова, рушійна сила і результат генезису і розвитку техногенної цивілізації.
Не дивно, що донедавна ядром ідеології цього типу цивілізації були, безумовно, два постулати:
технологічний детермінізм – у рівнянні соціальної еволюції розвиток науки і технології є незалежними змінними, а розвиток суспільства й економіки – похідні від них;
технологічний імператив – усе, що не суперечить даним науки і можливо технічно, рано чи пізно буде реалізовано в практичній діяльності людства.
