План
1. Поняття кримінального процесу.
2. Історичні форми кримінального процесу.
3. Завдання кримінального процесу.
4. Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та оперативно-розшуковою діяльністю.
5. Теоретичне та практичне значення стадій кримінального процесу.
Мета заняття: закріпити теоретичні знання щодо поняття та завдань кримінального процесу; сформувати у студентів чітке розуміння значення кримінального процесу у правовій системі держави.
Методичні рекомендації: При підготовці до занять з цієї теми необхідно опрацювати главу 1 КПК України, а також рекомендовану літературу, нормативні акти, конспект лекції. В процесі підготовки слід звернути увагу на такі теоретичні положення як поняття кримінального процесу, значеннях, в яких вживаються дані терміни; співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та оперативно-розшуковою діяльністю; система (стадії) кримінального процесу; процесуальні гарантії та їх структура.
Стадії кримінального процесу характеризувати за їх завданнями, суб’єктами, змістом, строками, підсумковими рішеннями.
При підготовці до третього питання з’ясувати, які процесуальні гарантії забезпечують вирішення завдання кримінального судочинства зі швидкого й повного розкриття злочину та встановлення об’єктивної істини у справі, а які – спрямовані на забезпечення прав і свобод осіб, які залучаються до кримінального процесу. Враховувати, що ці дві групи процесуальних гарантій створюють єдину систему.
По п’ятому питанню орієнтуватись, яке основне значення має поділ кримінально-процесуальної діяльності на відповідні стадії для кримінального провадження та забезпечення прав і свобод громадян.
Питання для самоконтролю:
1. У чому полягає суть кримінального провадження?
2. Які історичні форми (моделі) мав кримінальний процес?
3. Які завдання кримінального провадження України?
4. В чому полягає суть і яке поняття правосуддя?
5. В якому співвідношенні знаходяться поняття „правосуддя", "кримінальне провадження" і "судочинство щодо кримінальних правопорушень"?
6. Який механізм кримінально-процесуального регулювання? Назвіть його елементи.
7. Яка система кримінального провадження?
8. Які є види кримінальних проваджень?
9. Що слід розуміти під стадією кримінального провадження?
10.Які є стадії у кримінальному провадженні України?
11.Що таке кримінальні процесуальні відносини, які є їх види та в чому полягає їх особливість?
12. Що собою становлять кримінальні процесуальні гарантії?
13.Які обов’язки державних органів є кримінально-процесуальною гарантією?
14.Які кримінальні процесуальні гарантії особи закріплені в Конституції України?
15. Що слід розуміти під кримінальною процесуальною функцією?
16. Які функції властиві кримінальному провадженню?
17. Що слід розуміти під кримінально-процесуальною формою?
18. Які ознаки має процесуальна форма?
19.Що слід розуміти під «належною правовою процедурою»?
III. Завдання для самостійної індивідуальної роботи:
1. Вирішити:
а) задачі:
1. Начальник поліції викликав експерта-криміналіста і попросив доповісти про перебіг доручених йому експертиз у кримінальному провадженні. Він звернув його увагу на необхідність прискорити дослідження, оскільки всі посадові особи, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, виконують завдання забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Оцінити дії керівника поліції. Чи є експерт-криміналіст суб’єктом виконання завдань, про які вів мову начальник поліції?
2. Прокурор, ознайомившись з матеріалами досудового розслідування, взявши до уваги очевидність вчиненого злочину, дав вказівку слідчому закінчити досудове слідство протягом 2 тижнів з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Слідчий оскаржив вказівку вищестоящому прокуророві, зазначивши, що відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України він має право провадити досудове слідство у продовж двох місяців.
Оцініть ситуацію з точки зору завдання забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
3. У залі судового засідання було розпочато розгляд кримінального провадження по обвинуваченню Остапчука, Мітіна і Назарука за ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство) і ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження), так як вони грубо порушували громадський порядок і завдали потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Захисник Остапчука (адвокат юридичної консультації), виходячи з того, що тілесне ушкодження міг спричинити лише один з обвинувачених, усю захисну промову присвятив обґрунтуванню вини Мітіна.
За результатами судового розгляду кримінального провадження Остапчук і Мітін були визнані винними у вчиненні злочину, а Назарук – виправданий. Потерпілий звернувся в юридичну консультацію, де адвокат за його дорученням склав апеляційну скаргу на вирок суду, в якій обґрунтовував, що вина обвинуваченого Назарука доказана наявними матеріалами в кримінальному провадженні.
Оцініть дії адвокатів з точки зору сутності кримінально-процесуальних функцій.
4. До чергової частини органу внутрішніх справ звернувся Сомов із заявою про вчинений щодо нього злочин. Прийнявши заяву, черговий ОВС пояснив Сомову, що дії по перевірці та вирішенню його заяви будуть виконуватися лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки саме тоді виникають кримінально-процесуальні правовідносини, що надають співробітникам міліції відповідні повноваження.
Чи є правильним пояснення чергового ОВС?Коли виникають та припиняються кримінально-процесуальні правовідносини?
5. Під час провадження досудового слідства по підозрі Федоренка у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України (зґвалтування неповнолітньої), виникла необхідність провести освідування підозрюваного відповідно до вимог ст. 241 КПК України. Оскільки слідчий мав намір самостійно провести освідування підозрюваного, він запросив понятого й оглянув підозрюваного Федоренка. Про результати проведеного освідування слідчий склав акт, який підписав підозрюваний Федоренко й сам слідчий.
Ознайомившись з положеннями ст. 241 КПК України, з’ясуйте, чи не були допущені слідчим порушення кримінально-процесуальної форми. Якщо так, то які саме?
6. Слідчий викликав як свідка Федорова і під час допиту поставив йому ряд питань, що стосуються змісту листів, отриманих ним від підозрюваного. Федоров на ці питання відповідати відмовився, посилаючись на вимоги Конституції України щодо гарантій таємниці спілкування.
Чи є правильними дії Федорова? Які гарантії прав особи в кримінальному процесі встановлені Конституцією України?
7. Комендант гуртожитку у зв’язку з чисельними порушеннями порядку у вечірні години провів з участю прибиральниці та технічного працівника огляд приміщень гуртожитку. За відсутності мешканців гуртожитку вони оглянули їхні кімнати та склали відповідний акт, в якому вказали, що під час перевірки у тумбі Зотова було знайдено 7 пляшок горілки та газовий пістолет, а у шафі Власова – близько 2 кілограм головок маку. Акт підписали прибиральниця, технічний працівник і комендант гуртожитку.
Чи законні дії коменданта гуртожитку? Назвіть гарантії недоторканності житла особи.
8. Вікторов був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) до обмеження волі строком на два роки. Він визнав себе винним у тому, що керуючи автомобілем, здійснив наїзд на пішохода, завдавши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Проте в апеляційній скарзі на вирок суду Вікторов написав, що під час судочинства не були забезпечені гарантії його права на захист, а саме: суд не забезпечив участь в судовому засіданні як захисника адвоката, котрий був запрошений Вікторовим, а призначив іншого. Крім того, під час досудового розслідування Вікторова не допустили до участі в проведенні автотехнічної експертизи, не надали можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
Чи обґрунтована скарга Вікторова? У чому суть кримінально-процесуальних гарантій?
9. Під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню Франсуа Грюффон (француз) у вчиненні шахрайства суддя з’ясував, що обвинуваченому, котрий не володіє мовою судочинства, всупереч вимогам ст. 29 КПК України, на досудовому слідстві не було надано можливість скористатися послугами перекладача.
Про які процесуальні гарантії йдеться в цьому випадку та чи були вони порушені?
10. Гопко був підохрюваний і засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) до трьох років позбавлення волі за те, що, керуючи автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода, який від отриманих ушкоджень помер. За скаргою прокурора вирок був скасований внаслідок м'якості покарання. При повторному розгляді кримінального провадження в суді за клопотанням захисника були допитані як свідки медичні працівники, котрі оперували потерпілого. Вони повідомили, що по-страждалий перед операцією сказав їм, що в тому, що сталося він винний сам, а не водій автомобіля. У суді це підтвердилося й іншими доказами. Суд виправдав Волкова.
Оцінити дії органів досудового розслідування, суду при первинному та повторному розгляді кримінального провадження з точки зору завдань кримінального процесу.
11. Під час підготовчого провадження розгляду справи по обвинуваченню Франсуа Олланда (француз) у вчиненні шахрайства суддя з'ясував, що підохрюваному, котрий не володіє мовою судочинства, всупереч вимогам ч. З ст. 29 КПК України, на досудовому слідстві не були вручені копії відповідних документів в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.
Про які процесуальні гарантії йдеться в цьому випадку та чи були вони порушені?
Яке рішення повинен прийняти суддя?
б) тести:
1. Як співвідносяться поняття «кримінальний процес» та «кримінальне судочинство»?
а) ці поняття рівнозначні;
б) поняття «кримінальний процес» ширше за змістом;
в) поняття «кримінальне судочинство» ширше за змістом.
2. Як співвідносяться поняття «кримінальний процес» та «правосуддя»?
а) ці поняття рівнозначні;
б) поняття «кримінальний процес» ширше за змістом;
в) поняття «правосуддя» ширше за змістом.
3. Кримінальний процес — це?
а) одна з форм досудового розслідування;
б) діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
в) протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
4. До якої історичної форми належить кримінальний процес в Україні?
а) інквізиційної;
б) змагальної;
в) змішаної.
5. Які з приведених нижче положень згідно ст.2 КПК України становлять завдання кримінального провадження (кримінального судочинства):
а) виявлення правопорушень;
б) швидке, повне і неупереджене розслідування і судовий розгляд кримінальних правопорушень;
в) викриття винних у вчиненні злочинів;
г) правильне застосування закону (як матеріального, так і процесуального), з метою, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і жодний невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу;
д) виконання вироку і виправлення та перевиховання засуджених;
е) сприяння зміцненню законності і правопорядку;
ж) сприяння відверненню і викоріненню кримінальних правопорушень;
з)охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;
і) виховання громадян в дусі неухильного дотримання Конституції України, її законів та правил соціального співжиття;
й) захист майнових та пов'язаних з майновими прав і інтересів потерпілих від злочинів.
к) застосування до кожного учасника кримінального провадження правової процедури;
л) захист особи, суспільстівва та держави від кримінальних прваопорушень.
6. Указати у нижчезазначеному переліку стадії кримінального процесу:
а) проведення перевірки повідомлень про кримінальне правопорушення;
б) внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
в) початок досудового провадження;
г) досудове розслідування;
д) підготовче судове правоадження;
е) проведення дізнання;
є) судове слідство;
ж) судовий розгляд справи;
з) судові дебати;
і) ухвалення судового рішення;
й) виконання судових рішень;
к) апеляційне провадження;
л) провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру;
м) касаційне провадження;
н) провадження за нововиявленими обставинами;
о) провадження щодо неповнолітніх;
п) провадження у Верховному Суді України.
7. Обрати із перерахованих нижче положень ті з них, які є кримінально-процесуальними процесуальними функціями:
а) виявлення кримінальних правопорушень;
б) обвинувачення;
в) захист обвинуваченого;
г) досудове розслідування кримінального провадження;
д) віддання до суду обвинуваченого;
е) розгляд і вирішення справи про кримінальне правопорушення судом;
ж) підтримання цивільного позову;
з) захист від цивільного позову;
і) захист порушених кримінальним правопорушенням майнових та особистих немайнових прав та інтересів потерпілих осіб;
й) попередження кримінальних правопорушень і виховання громадян в дусі поваги до закону і правил соціального співжиття.
8. Який з наведених етапів кримінально-процесуальної діяльності не є стадією кримінального процесу?
а) попередній розгляд справи суддею;
б) винесення та проголошення вироку;
в) виконання вироку, постанови чи ухвали суду.
9. Яка з стадій кримінального процесу відбувається в будь-якому випадку виникнення кримінально-процесуальних правовідносин?
а) досудове розслідування;
б) судовий розгляд у суді першої інстанції;
в) апеляційне провадження.
10. Для якої історичної форми кримінального процесу визнання обвинуваченим своєї вини має вирішальне значення?
а) інквізиційної;
б) змагальної;
в) змішаної.
11. Що є специфічним для кожної зі стадій кримінального процесу?
а) правова основа;
б) коло суб'єктів;
в) принципи побудови та провадження судочинства.
12. Яка з перерахованих стадій належить до виняткових?
а) касаційне провадження;
б) провадження за нововвиявленими обставинами;
в) апеляційне провадження.
13. Чи може один суб'єкт виконувати одночасно дві та більшу кількість процесуальних функцій?
а) так, може;
б) ні, не може;
в) такими можливостями наділений лише суд.
14. Чим відрізняється наука кримінального процесу від інших правових наук?
а) предметом;
б) методами;
в) значенням.
2. Скласти схему системи стадій кримінального процесу України за такою формою: назва стадії, безпосередні завдання, суб’єкти провадження, які діють в даній стадії, особливості провадження в стадії, підсумкові рішення.
3. Проаналізувати та проілюструвати взаємозв’язок кримінального процесу із запропонованими галузями права й суміжними науками: конституційне право, кримінальне право, законодавство про оперативно-розшукову діяльність, криміналістика.
4. Скласти таблицю стадій кримінального провадження за таким зразком:
| № п/п | Найменування стадії | Безпосереднє завдання | Коло основних суб’єктів, які відповідають за їх вирішення | Основні методи і способи їх вирішення | Початковий і заключний моменти та підсумкове процесуальне рішення |
| 1. | 2. | 3. | 4. | 5. | 6. |
5. Виписати основні ознаки кожної з історичних форм кримінального процесу за такою схемою:
| Історична форма кримінального процесу | Період і територія поширення | Характеристика сутності процесу | Основні учасники проваджен-ня | Особливості процесу доказування | Роль і повноваження суду |
| Обвинувальний | процес | |||||
| Змагальний процес | |||||
| Розшуковий (інквізиційний, слідчий) процес | |||||
| Змішаний процес |
6. Написати реферат, доповідь на тему:
1. Історичні типи (форми) кримінального судочинства.
2. Кримінальний процес як юридична наука.
3. Історія становлення та розвитку вітчизняного кримінального процесу.
4. Кримінально-процесуальне право в системі інших галузей права України.
5. Моральні засади українського кримінального судочинства.
6. Кримінально-процесуальні відносини: поняття, елементи, особливості.
7. Сучасні напрями удосконалення кримінально-процесуальної форми в Україні.
8. Кримінально-процесуальні гарантії прав особи, закріплені в Конституції України.
Рекомендовані нормативні акти та література:
1.Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р.; зі змін. і доповн. — К.: Атіка, 2012. — 68 с.
2. Коментар до Конституції України. — К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. — 376 с.
3.Конституція України: наук. - практ. коментар / В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін.; Нац. Акад. прав, наук України. - 2-ге вид., -X.: Право, 2011. – 1128 с. - [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://library.nulau.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI_2012/Konst_Ukr_2011.pdf
4.Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).
5.Кримінальний процесуальний кодекс України // Закон і Бізнес. - 2012. - № 22 (1061). - 26 травня.
6.Кримінальний процесуальний кодекс України // [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon2. rada. gov. ua/law s/how /4651-17.
7.Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, В. Т Нора, М. С. Шумила. - К.: Юстініан, 2012. - 1124 с.
8.Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Э. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін..; за заг. ред.. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 768 с.
9.Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 2 / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошовий, Ю. М. Дьомін та ін..; за заг. ред.. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 664 с.
10. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типові бланки та зразки процесуальних документів:науково-практимчний посібник /[авт. Кол.: Андрєєв Р. Г., Блажівський Є. М., Гошовський С. І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.
11. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / Рожнова В. В., Савицький Д. О., Конюшенко Я. Ю. та ін. – К.: НАВСУ, 2012. – 280 с.
12. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) / Хабло О. Ю., Степанов О. С., Климчук М. П. та ін. – К.: НАВСУ, 2012. – 200 с.
13. Кримінальний процес: [підруч.] / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін..; за ред.. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
14. Молдаван А. В. Кримінальний процесс України: [навчальний посібник] / А. В. Молдаван, С. М. Мельник. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 368 с.
15. Рибалка О. В. Кримінальний процес: [навч.-метод. посіб.] / О. В. Рибалка. – Одеса: Фенікс, 2013. – 146 с.
16. Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підручник / Л. М. Лобойко. – К.: Істина, 2014. – 432 с.
17. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 лип. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 41—42, № 43, № 44—45. — Ст. 529.
18. Про прокуратуру: Закон України від 5 лист. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.
19. Про адвокатуру: Закон України від 19 груд. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.
20. Про міліцію: Закон України від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
21. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.
22. Загальна декларація прав людини: прийнята та проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 груд. 1948 р. // Офіційний вісник України. — 2008. — № 93. — Ст. 3103.
23. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 270.
24. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини [Електронний ресурс]: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 груд. 1966 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043
25. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: постан. Пленуму Верховного Суду України від 01 лист. 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К.: ПАЛИВОДА А. В., 2010. — С. 163—168.
26. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів -[Електронний ресурс]: постан. Пленуму Верховного Суду України від 12 квіт. 1996 р. № 4;зі змінами, внесеними постан. Пленуму Верховного Суду України від 03 груд. 1997 р. № 12. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-96
27. Адаховський Д. Поняття, сутність і види кримінально-процесуальних функцій / Д. Адаховський // Право України. — 2010. — № 6. — С. 220—225.
28. Андрусяк В. Мета та завдання досудового слідства / В. Андрусяк // Вісник прокуратури. — 2010. — № 1. — С. 77—80.
29. Аленін Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі / Ю. Аленін // Право України. — 2003. — № 4. — С. 30—32.
30. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения / Божьев В. П. — М.: Юрид. лит., 1975. — 176 с.
31. Гевко В. Кримінально-процесуальна форма: структура та елементи / В. Гевко // Право України. — 2002. — № 6. — С. 138—139.
32. Гевко В. Удосконалення процесуальної форми як основа реформування кримінального судочинства України / В. Гевко // Право України. — 2010. — № 2. — С. 150—157.
33. Горбачов О. Завдання кримінального судочинства: витоки, зміст, реалізація / О. Горбачов, В. Кривобок // Право України. — 1999. — № 8. — С. 34—37.
34. Грошевий Ю. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності / Ю. Грошевий, Е. Дідоренко, Б. Розовський // Право України. — 2003. — № 1. — С. 73—78.
35. Карабут Л. Форма і формалізм у кримінально-процесуальній діяльності / Л. Карабут // Вісник прокуратури. — 2011. — № 10. — С. 69—76.
36. Карпачова Н.І. Омбудсман України та Європейський суд на захисті прав і свобод людини Вісник Верховного Суду України – 2011 — №7 – С.15-19
37. Ковлер А. І. Виконання постанов Європейського суду: субсидіарність і або «суверенна воля» / А. І. Ковлер // Вісник Верховного Суду України – 2011 — №7 – С.22 – 24.
38. Коста Жан- Поль. Роль органіів державної влади, особливо суддів, та майбутнє захисту прав людини в Європі / Ж.-П. Коста // Вісник Верховного Суду України – 2011 — №7 – С.11 - 14.
39. Кучинська О. П. Системність принципів кримінального провадження як визначальний фактор їх ефективного регуляторного впливу на кримінально-процесуальні відносини / О. П. Кучинська // Адвокат. — 2012. — № 1. — С. 7—11.
40. Леоненко М. І. Особливості стадійної побудови кримінального провадження за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / М. І. Д\Леоненко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадського. Серия «Юридические науки». Том 26 (65). - 2013.- № 1. - С. 238-242 або [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://sn-jurid.crimea.edu/arhiv/2013/26_1law/035leon.pdf
41. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу: [навч. посіб.] / Лобойко Л. М. К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 176 с.
42. Лоскутов Т. О. Предмет і метод правового регулювання у кримінальному процесі // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2011. — № 4. — С. 492 - 498.
43. Маляренко В. Т. Про завдання кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2000. — № 6. — С. 38—48.
44. Никоненко М. Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій / М. Я. Никоненко // Науковий вісник НАВСУ. — К., 2001. — Вип. 1. — С. 59—69.
45. Онопенко В. В. Механізм захисту прав людини в Україні потребує істотного вдосконалення / В. В. Онопенко // Вісник Верховного Суду України – 2011 — №7 – С.4 – 7.
46. Орлов М. Відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди як завдання і функція кримінального процесу / М. Орлов // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 6. — С. 133—136.
47. Павлишин А. Вплив процесуальної форми на встановлення істини у кримінальних справах / А. Павлишин // Вісник прокуратури. — 2011. — № 4. — С. 75—82.
48. Пилипенко Д. Функція обвинувачення як основний напрям процесуальної діяльності слідчого / Д. Пилипенко // Вісник прокуратури. — 2010. — № 10. — С. 69—76.
49. Письменний Е. О. Кримінальне матеріальне та процесуальне право: стержневі аспекти взаємовідносин / Письменний Є. О. // Вісник Запорізького юридичного ін.-ту Дніпропетровського державного ун-ту внутріш. справ. – 2010. - № 2. – С. 135 – 144.
50. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система / Погорецький М. А. — Х.: Арсіс, 2002. — 160 с.
51. Погорецький М. Поняття, зміст та структура кримінального процесу: проблеми теорії та практики / М. Погорецький // Право України. – 2013. - № 11. – С. 42 – 54.
52. Попелюшко В. О. Функція захисту в кримінальному процесі у пореформений період та упродовж десятиріччя незалежності України (1960-2001 р.р.) / В. О. Попелюшко // Адвокат. — 2008. — № 7. — С. 13—20. 9
53. Предмесніков О. Г. Обвинувальна функція у кримінальному процесі / О. Г. Предмесніков // Право і суспільство. — 2009. — № 4. — С. 115—118.
54. Рожнова В. В. Про передумови визначення завдань кримінального судочинства / В. В. Рожнова // Правова система в умовах розвитку сучасної державно-правової діяльності. — К., 2011. — С. 34—36.
55. Рожнова В.В. Кримінально-процесуальна форма та її значення / В. В. Рожнова // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі. — К., 2011. — С. 81—83.
56. Савченко В. А. Охорона прав і свобод громадян як одне із основних завдань кримінального судочинства України та ФРН (порівняльно-правове дослідження) / В. А. Савченко // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — Запоріжжя, 2007. — № 1 (39). — С. 224—231.
57. Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. — СПб., 2000. — 224 с.
58. Трофименко В. Співвідношення понять «кримінальне провадження», «кримінальне судочинство», «процедура» та «стадія критмінального процесу» в юридичній доктрині та за КПК України / В. Трофименко // Право України. – 2013 - № 11. – С. 71 – 78.
59. Чепурний О. Кримінально-процесуальні функції: проблеми визначення та законодавчого врегулювання / О. Чепурний // Право України – 2002 — № 8. – С. 80 – 82.
60. Фомин С. Б. Дифференциация процессуальной формы как одно из средств ускорения уголовного судопроизводства // Проблеми законності / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. — X., 1999. - Вип. 37. - С. 206-211.
61. Шило О. До питання щодо диференціації кримінально-процесуальної форми // Право України. — 2010.-№ 9.-С. 180-186.
62. Шпак В. Значение процессуальной формы уголовного производства и её дифференциация / В. Шпак // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. — Львів, 2004. — С. 429—433.
63. Шульга А. Моральність кримінально-процесуальних відносин / А. Шульга, Е. Коваленко // Вісник Акад. управління МВС. — К., 2010. — № 3. — С. 171—176.
64. Юдківська Г. Ю. Еволюція ролі Європейського суду – на шляху до процесуалізації фундаментальних прав / Г. Ю. Юдківська // Вісник Верховного Суду України – 2011 — №7 – С.19 – 22.
65. Якимович Ю. К. Дифференциация уголовного процесса / Якимович Ю. К., Ленский А. В., Трубников Т. В. — Томск: Том. ун-т, 2001. — 300 с.
66. Яковинець А. І. Сутність процесуальної форми кримінального процесу // Право і безпека. — 2011. - № 4. - С. 139-142.
67. Яновська О. Г. Окремі питання типологізації українського кримінального судочинства // Часопис Київського університету права. — 2010. — № 4. — С. 292 - 295.
