N – номер потенціалу іонізації, K – номер потенціалу збудження

19.5 Зміст звіту

Звіт має містити: мету роботи, результати роботи, а саме:

1. Діаграми розподілу електронної густини для Ψ-функцій: (пункт 1), функцій (пункт 2).При цьому слід зарисовувати тільки рівні, які відповідають ; .

2. Схему енергетичних рівнів, причому вісь енергій Е спрямувати вниз.

3. Обчислені величини сталої Ридберга, потенціалів іонізації та збудження.

4. Обчислення на основі теорії Бора трьох перших радіусів електронних орбіт і їх порівняння з отриманими в роботі.

5. Висновки за пунктами 6...8 інструкції 19.4.

 

19.6 Контрольні запитання і завдання

 

1. Яка будова атома водню, воднеподібного атома?

2. Чому дорівнює потенціальна енергія електрона в полі ядра водне­подібного атома? Як називається це поле?

3. Запишіть рівняння Шредінгера для електрона у воднеподібному атомі. В якій системі координат доцільно розв’язувати задачу?

4. В чому метод розділу змінних?

5. Запишіть власні значення енергії Е електрона у воднеподібному атомі. Проаналізуйте формулу для Е:

– що означає знак (+);

– що означає знак (–);

– який спектр відповідає позитивним, негативним значенням енергії?

6. Чому відповідає суцільна, пунктирна лінія на рис.19.2?

7. Як називаються числа, якими характеризується стан електрона в атомі?

8. Які значення квантових чисел n, l, m задовольняють розв’язок?

9. Що таке радіус Бора?

10. Які значення енергії визначаються формулою (19.5)?

 

20 Вивчення нормальних коливань

кристАлічної решітки

 

20.1 Мета роботи

 

Дослідити спектр нормальних коливань кристалічної решітки на прикладі коливань одновимірного ланцюжка N частинок, пов’язаних між собою пружними зв’язками, встановити дисперсійну залежність частоти коливань від хвильового числа.

 

20.2 Методичні вказівки з організації самостійної роботи

 

Атоми твердих тіл здійснюють теплові коливання навколо положення рівноваги. Характер цих коливань дуже складний, а тому для їх описання звертаються до наближених методів і різноманітних спрощень в розв’язанні цієї задачі.

Замість того, щоб описувати індивідуальні коливання частинок, розгляд­дають їх колективний рух у кристалі. Таке спрощення базується на тому, що внаслідок значних сил зв’язку, коливання, що виникло в одній частинки, відразу передається сусіднім частинкам, і в кристалі виникає колективний рух у вигляді пружної хвилі. Такий колективний рух має назву нормального коливання решітки. Кількість нормальних коливань, як може виникнути в решітці, дорівнює кількості ступенів свободи частинок кристала, тобто 3 N, де
N – кількість частинок, що утворюють кристал.

На рис.20.1, показана одновимірна модель твердого тіла – лінійний ланцюжок частинок (атомів), які знаходяться на однаковій відстані „ а ” одна від одної. Частинки зв’язані пружинками нульової маси з коефіцієнтом жорсткості , за винятком двох крайніх пружинок, для яких коефіцієнт жорсткості дорівнює k. Позна­чимо , , … – зміщення з рівноважного положення вздовж осі системи. Кінці лівої та правої пружинки вважаємо нерухомими.

Якщо кінці ланцюжка нерухомі, то основне коливання, яке відповідає найнижчій частоті , відповідає виникненню стоячої хвилі з вузлами на кінцях (рис.20.2, крива1). Наступному коливанню відпові­дає стояча хвиля з вузлами на кінцях і всередині ланцюжка (крива 2). Наступному коли­ванню відповідає стояча хвиля з вузлами на кінцях та двома вузлами всередині ланцюжка (крива 3) і т.д. Найкоротша довжина хвилі, яка може утворюватися в такому ланцюжку, дорівнює

 

. (20.1)

 

Їй відповідає максимальна частота

 

, (20.2)

 

де V – швидкість розповсюдження хвиль (звуку) в ланцюжку.

В фізиці кристалів (наприклад, під час визначення теплоємності) важливо знати характер залежності частоти від хвильового числа . Така залеж­ність має назву дисперсійної залежності. Для звукових (акустичних) хвиль ця залежність має вигляд, наведений на рис.20.3. Позитивні значення k відпові­дають пружній хвилі, яка розповсюд­жується в додатному, від’ємні – хвилі, що розповсюджується у від’ємному напрямку.

Оскільки сила, яка діє на кожну окрему частинку, визначається тільки стискуванням та розтягуванням з’єднаних з нею пружинок, рівняння руху другої частинки має такий вигляд:

 

, (20.3)

 

 

Рівняння для частинок та N, які знаходяться біля стінок мають такий вигляд:

, (20.4)

 

.

 

Відмітимо, що коли , наведена система рівнянь для розпадається на незалежні рівняння і рух кожної точкової маси не залежить від сусідів.

Для моделювання динамічної поведінки N -поєднаних мас скористаємось алгоритмом Ейлера (додаток Б). Програма рисує зміщення як функцію часу для чотирьох частинок.

 

20.3 Опис комп’ютерної програми

Інтерфейс програми зображено на рис. 20.4. Програма моделює повздовжній коливальний рух поєднаних осциляторів, який описується рівняннями (20.3) та (20.4); максимальна кількість частинок – . Для моделювання динамічної поведінки N -частинок однакової маси m, які поєднані між собою пружними зв’язками, використовується алгоритм Ейлера (додаток Б). Програма рисує зміщення як функцію часу для чотирьох частинок (номер частинки, з якої починається огляд, задається у віконці зліва, біля верхнього графіка). Відстань між частинками можна змінювати у вікні над рисунком.

 

 

Рисунок 20.4

 

Справа виведені вікна, в яких можна задавати кількість частинок, коефіцієнт жорсткості внутрішніх і зовнішніх пружинок, початкові значення зміщення трьох перших частинок. Швидкість, з якою рухаються частинки та рисуються графіки, можна регулювати за допомогою вікна “затримка часу”. У вікні «t» можна прочитати тривалість процесу від початкового моменту до точки, в яку підводиться курсор. В системі частинок можна збуджувати як вільні незгасаючі коливання, так і вимушені коливання: перші – шляхом завдання початкового зміщення від положення рівноваги, другі – шляхом вмикання гармонічної сили (натиснувши кнопку “сила”).

20.4 Інструкція користувачу

 

1. Вибрати значення k, m, a, N згідно з табл. 20.1 (). Визначити всі нормальні коливання, прикладаючи зовнішню силу до першої частинки. Частота нормального коливання визначається за зростанням амплітуди коливання. Вибрати при цьому зручний інтервал часу дії сили. Змінювати значення в діапазоні від до . Якщо ви вважаєте, що знаходитесь поблизу резонансу, для отримання точнішого значення використовуйте ще кілька значень . Скільки всього нормальних коливань? Визначіть їх згідно з таблицею для двох значень N.

 

Таблиця 20.1 – Вихідні дані

 

Номер вар.	k	M	a
	0,8	0,8
		0,5
	0,5
	0,8
		0,8
	1,5	2,5
		1,5
		1,5

 

2. Підрахувати всі можливі значення довжини хвилі для ланцюжка з та частинок. Занести в таблицю значення та відповідні значення .

3. Побудувати дисперсійну залежність для двох випадків , .

4. Порівняти результати, отримані в пункті 1, з аналітичними

де .

5. Порівняти хід залежності з залежністю, наведеною на рис.20.3.

20.5 Зміст звіту

Звіт має містити: мету роботи, результати виконання роботи, а саме:

1. Зведені в таблицю значення частот нормальних коливань та відповідних для двох значень λ і k значень , з висновком: як залежить кількість коливань від кількості частинок в ланцюжку;

2. Обчислені та занесені в таблицю значення за аналітичною наближеною формулою (пункт 4 інструкції 20.4);

3. Побудовані графіки залежності для двох значень N на основі отриманих в роботі значень і k та обчислених за наближеною теоретичною формулою.

4. Порівняння “експериментальних” результатів з результатами за наближеною формулою.

20.6 Контрольні запитання і завдання

 

1. В стані якого руху перебувають атоми твердого тіла? Що таке нормальне коливання решітки?

2. Яка кількість нормальних коливань виникає в кристалі з N -атомів?

3. Що являє собою одновимірна модель твердого тіла?

4. Запишіть мінімальну і максимальну довжини хвиль, макси­мальну і мінімальну частоти нормальних коливань, які виникають в одновимірному ланцюжку з N -атомів.

5. Що таке дисперсійна залежність? Який вигляд вона має для акустичних хвиль?

6. Запишіть рівняннями, що описує рух атомів в одновимірному ланцюжку.