Поняття корпоративної культури
Корпоративна культура – це система матеріальних та духовних цінностей, що взаємодіють між собою, властивих даній компанії, які відображають її індивідуальність в соціальному та матеріальному середовищі.
Корпоративна культура – специфічна, характерна для даної організації система зв’язків, та стосунків, що здійснюються в рамках конкретної управлінської діяльності.
Корпоративна культура – це система принципів, звичаїв та цінностей, що дозволяє усім в компанії рухатись в одному напрямку.
Корпоративна культура (організаційна культура) – це набір найважливіших принципів організації, що виражаються в цінностях та цілях організації та надають людям орієнтири їхньої діяльності.
Термін «корпоративна культура» з’явився у 19 ст. він був сформульований німецьким фельдмаршалом Мольтке, і використовувався для характеристики стосунків в офіцерському середовищі. Дослідження в галузі культури організації мають доволі тривалу історію. Професор Корнельського університету (США) Харісон Трайс вважає першою спробою дослідження діяльності корпорації в культурному аспекті роботу групи американських вчених на чолі з Е.Мейо на початку 30-х років під час проведення відомого Хоуторнського експерименту в компанії Western Electric в Чикаго. Цей експеримент проводився в 4 етапи протягом п’яти років (1927-1932 рр.). Метою експерименту був вплив різних факторів на продуктивність праці. В результаті експерименту виникло питання про «приховані», психологічні та соціальні фактори, що впливають на ефективність діяльності.
Для підтвердження своєї гіпотези Е.Мейо та його колега У.Уорнер розробили програму дослідження, метою якого було вияснити ставлення людей до праці на підставі вивчення їх принципів, установок, цінностей, морального клімату в колективі тощо. Висновки дослідження про розвиток «відчуття причетності до компанії» на основі спільних групових цінностей стали своєрідним поштовхом для подальшого вивчення потреб та поведінки працівників з точки зору культури їх організації.
Особливості корпоративної культури часто визначаються сферою діяльності, наприклад, у фінансовій сфері вона є більш чіткою, строгою, поведінка працівників чітко розписана, стиль спілкування більш формальний. Корпоративна культура в торговій сфері часто дуже своєрідна, самобутня, як правило, вона менш формальна, допускає більше варіацій у поведінці, спілкуванні, демократична.
Одним з важливих моментів корпоративної культури є ставлення до “новеньких”, адаптація нових працівників до культури організації. Процес входу в корпоративну культуру часто складний та болючий, тому в деяких компаніях проводяться адаптаційні тренінги, спрямовані на освоєння нових працівників з новими нормами та формами роботи в організації.
При прийомі на роботу важливо не обмежуватись потрібною кваліфікацією та анкетними даними. Велику увагу приділяється також якостям, які є необхідними для інтеріоризації вимог організації, її корпоративної культури. Претенденту на вакантне місце розказують про особливості корпоративної культури для того, щоб людина сама прийняла рішення, чи погоджується вона прийняти стандарти поведінки та традиції організації чи ні.
Типи корпоративних культур
Американські дослідники Діл та Кеннеді (Deal T.E., Kennedy A.A., 1982) виділяють наступну класифікацію корпоративних культур:
1) рольова
2) силова
3) підприємницька
4) особистісна
Рольова (бюрократична) корпоративна культура. Характерна для великих компаній, що працюють на достатньо стабільному ринку і займають тверді позиції. Всі права і обов’язки працівників чітко визначені та розписані. Люди ніби гвинтики великого механізму. При підборі працівників враховується не стільки їх професійні здібності, скільки ймовірність того, наскільки добре вони підійдуть під конкретні посадові інструкції. Така структура гарантує поступовий кар’єрний ріст, проте реалізація амбіцій працівників буде неможливою, а прояв надмірної ініціативи буде неприйнятним.
В таких компаніях сильне керівництво, основне завдання якого – створювати та підтримувати правила. Чіткі та конкретні плани визначаються лідером організації. Будь-яке питання вимагає чіткої прописаної процедури виконання та контролю.
Основна проблема корпоративної культури такого типу – відсутність легкості, гнучкості, ініціативності та бажання ризикувати. Такі компанії ефективні в стабільній ринковій ситуації, проте їм важко пристосуватись і швидко реагувати на зміни навколишнього середовища.
Силова корпоративна культура. На чолі такої компанії стоїть сильний лідер, який визначає в компанії все – від дизайну меблів до напрямку розвитку. Найчастіше такий лідер поєднує в собі генерального директора і власника компанії. Щоб адаптуватись та вижити в такій компанії, необхідно визнавати безумовний авторитет першої особи і бути лояльним до компанії. Особиста відданість цінується вище за професіоналізм. Переваги такої компанії – сильна згуртованість та мобільність компанії, тобто здатності швидко пристосуватись до змін. Проте така мобільність компанії безпосередньо пов’язана з мобільністю самого керівника.
Проблеми в компанії виникають у зв’язку з відсутністю повноважень решти працівників. Часто спостерігається велика плинність кадрів серед менеджерів середньої ланки. Багато працівників можуть приймати участь в процесі формування рішення, проте приймає рішення лише одна людина.
Другою проблемою стає ліміт розвитку компанії. Не бажаючи довірити управління комусь іншому, компанія обмежує власний ріст або стає хаотичною.
Підприємницька (цільова) культура. Цільова культура формується в компаніях, чітко спрямованих на вирішення конкретних завдань. Вони пристосовані до роботи в умовах ринку, що розвивається. Структура таких організацій найчастіше досить розпливчаста. В таких компаніях цінується індивідуальна ініціатива і можливість творчості. Кожен відчуває себе експертом в своїй галузі. І щоб довести щось в такій компанії, треба навчитись розмовляти з керівництвом на мові користі. Щоб уникнути перетворення робочого колективу в „тусовку”, існує жорстка система звітності та контролю.
Особистісна культура. В природі зустрічається рідко. Особливість такої корпоративної культури полягає в тому, що весь колектив складається з людей високопрофесійних. Вони можуть працювати як без керівника, так і один без одного. Просто за певних причин їм на даний момент зручно працювати разом. Зустрічається як правило, в невеликих компаніях – аудиторських фірмах, адвокатських конторах, архітектурних бюро чи проектах – як співробітництво рівних партнерів, де присутність кожного створює щось нове та цінне. Така корпоративна культура розрахована на задоволення особистих інтересів та амбіцій. Але вона не може довго існувати, часто в ній виділяється лідер і вона переходить в силову.
