Психологічні особливості допиту неповнолітніх

Підготовка і проведення допиту неповнолітніх багато в чому зумовлені віковими й індивідуальними особливостями допитуваної особи. Знання цих особливостей має важливе значення для правильного обрання прийомів установлення психологічного контакту, режиму проведення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його показань.

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Неповнолітні — це особи, які не досягли 18-літнього віку. У літературі з психології запропоновано шість вікових груп неповнолітніх: 1) дитячий вік (до 1 року); 2) раннє дитинство (від 1 до 3 років); 3) дошкільний вік (від З до 7 років); 4) молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років); 5) підлітковий вік (від 11 до 14-15 років); 6) старший шкільний вік (рання юність) (від 14 до 18 років).

Вікові особливості — це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку процесів, станів і властивостей, що виявляються у поведінці та вказують на загальну спрямованість розвитку особи. При розгляді психологічних особливостей неповнолітніх окремих вікових груп необхідно враховувати не лише хронологічний вік індивіда, а й властивості культури і товариства, до якого вони належать, соціально-економічний стан, стать, індивідуально-типологічні якості.

Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступати на допиті як свідок чи потерпілий, у кримінально-процесуальному законодавстві не визначений. У п. З ст. 69 КПК України лише вказано, що не можуть бути допитані як свідки особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них. Характерні для неповнолітніх особливості психіки не є психічними чи фізичними вадами, але вони, без сумніву, впливають на процес формування і давання показань. Практиці розслідування злочинів відомо чимало прикладів, коли діти віком 3-5 років повідомляли на допиті дані, які сприяли встановленню об'єктивної істини у справі. Водночас дітей рекомендується допитувати лише у разі крайньої потреби, позаяк допит може негативно вплинути на їх психіку.

Для дітей дошкільної вікової групи характерна кмітливість, їх сприйняттю притаманна деталізація.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

При відтворенні події, що спостерігалася, діти можуть давати свідчення про факти, які не помітили дорослі. У цьому віці діти не мають достатньої здатності до послідовного логічного мислення і можуть давати лише прості відповіді на зрозумілі їм запитання.

Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку характерними є наявність підвищеного навіювання і схильність до фантазування. Ці психологічні особливості необхідно враховувати у процесі допиту і при оцінці показань неповнолітнього.

Підлітковий вік — це перехідний етап від дитинства до дорослості. Принципово нова відмінна риса цього віку —«почуття дорослості». Підліткам притаманні імпульсивність, швидка зміна настрою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим.

Несприятливе найближче побутове оточення і відсутність достатнього життєвого досвіду спричиняють формування перекручених уявлень про такі моральні поняття, як дружба, товариськість, сміливість, скромність тощо. Часто підліток бере участь у вчиненні злочину через помилкову товариськість, боязнь зарекомендувати себе боягузом, не виявити рішучість, сміливість.

Неповнолітнім цього віку властивий негативізм, як заперечення чужих авторитетів (особливо у періоди вікових криз). Підліток може заперечувати авторитет батьків, педагогів, усіх, хто має «владу», ігнорувати вимоги, що ставляться до нього. Так, підліток Б. (14 років) привів у свою квартиру неповнолітнього В. (15 років), раніше йому незнайомого, який перебував на обліку в міліції за невідвідування школи і бродяжництво; він просився переночувати. Мати Б. вимагала, щоб син провів «гостя», не залишав його на ніч. Б. відкинув «претензії» матері у такий спосіб: «Це моя справа, у свою кімнату кого хочу, того і приводжу». На ранок, коли неповнолітній

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

В. залишив квартиру, Б. і його мати виявили зникнення золотих каблучок.

Старший шкільний вік (рання юність) — завершальний етап переходу до дорослості. Старші школярі характеризуються досить високим розвитком психічних процесів. Рання юність — це вік формування світогляду. У цей період визначаються життєві ідеали, робиться вибір професійної спрямованості. Це вік, коли неповнолітній намагається визначити зміст і мету життя. У період ранньої юності змінюється об'єкт поклоніння, який стає для неповнолітнього вищим авторитетом (референтом).

Психології неповнолітніх притаманне явище конформізму. Конформність — це піддатливість людини реальному чи уявному тиску групи. Яскравий прояв кон-формності неповнолітніх виявляється під час вчинення ними групових злочинів. Так, учні 8-го класу Б., П., Я. і учень ПТУ Р. побили учня 9-го класу М., заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Один із обвинувачених у справі Я. у показаннях так пояснював свою поведінку: «Р. мені сказав, що я повинен побити М., я відповів, що бити його не буду. Тоді Р. сказав, що поб'є його сам. Він підійшов до М. і почав завдавати йому ударів. Після того як Р. ударив М., Б. і П., які знаходились біля мене, а також і я підбігли до М. і почали його бити. Я не хотів бити М., як це вийшло, я не знаю...».

Через соціально-психологічні особливості неповнолітніх різних вікових груп їхня поведінка може набувати віктимного характеру, а самі неповнолітні можуть ставати жертвами злочинів. Підвищеною віктимністю доволі часто характеризуються неповнолітні з асоціальними настановами, які віддають перевагу безцільному витрачанню часу і нерідко провокують конфліктні відносини. Так, неповнолітні В. (16 років), П. (14 років), Ф. (10 років) з метою вживання вина і таблеток тазепаму прийшли на квартиру до В. Після спільного вживання спиртних

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

напоїв і таблеток Ф. почав конфліктувати з іншими неповнолітніми: непристойно висловлюватися на їх адресу, викривати їх у принизливих учинках, погрожувати знайомими йому друзями. Конфлікт закінчився заподіянням неповнолітньому Ф. побоїв і катувань. Зокрема, неповнолітній В., притягнутий у цій справі до кримінальної відповідальності, підключав до Ф. електричний струм через трансформатор, припікав йому обличчя, губи, волосся сигаретою, бив зав'язаним у вузол рушником, нагрітою праскою припікав гомілки ніг, розпеченою на вогні ампулою написав на обличчі нецензурну лайку.

Віктимогенні ситуації можуть створюватися і бути пов'язані з процесом самоствердження неповнолітніх. Прагнення дівчаток до престижу, що неправильно розуміється, потреба відстояти рівне положення з хлопчиками нерідко виявляється в демонстрації шкідливих звичок — дівчата палять, нецензурно висловлюються, розкуто поводяться. Така їхня поведінка може створювати враження сексуальної доступності й сприяти виникненню ситуацій сексуальних зазіхань. Так, неповнолітнім М. була зґвалтована неповнолітня Ш. Обвинувачений М. у своїх показаннях вчинений злочин пояснював у такий спосіб: «Про Ш. як про дівчину легкої поведінки мені розповідав С. Я вирішив з нею познайомитися. Коли я підійшов до III., вона курила, у розмові вживала нецензурні вирази, поводилася безсоромно. Після того як ми познайомилися, я запропонував їй пройтися зі мною на будівництво, вона погодилася. На території будівельного майданчика я запропонував ПІ. вступити зі мною у статевий зв'язок, однак вона почала просити, щоб я її не займав, тому що вона ще дівчинка. Я не повірив їй і змусив підкоритися своїм вимогам».

Ефективному використанню тактичних прийомів допиту, правильній оцінці отриманих показань сприяє знання слідчим закономірностей формування показань

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

неповнолітніх. Розуміння механізму формування показань визначає можливість виявлення й усунення в них перекручень.

Більш правильному і точному сприйняттю неповнолітніх сприяє розуміння ними змісту того, що відбувається. У деяких випадках неповнолітні сприймають дії злочинців, інші факти, справжнього значення яких вони можуть не розуміти. Так, Н., працюючи сторожем дитячого садка, завів у приміщення охоронюваного об'єкта неповнолітню В. (6 років), роздягнув і вчинив щодо неї розпусні дії. У подальшому на допиті неповнолітня В., відповідаючи на запитання слідчого, досить докладно, у доступних їй виразах і поняттях розповіла про всі дії, що були вчинені злочинцем.

Сприйняття дітей, зумовлене нестійкістю уваги, слабкістю логічного мислення, схильністю до фантазування, відрізняється від дорослих: 1) поверховістю; 2) фрагментарністю; 3) яскравим емоційним забарвленням.

Обсяг і характер сприйняття зовнішніх ознак людини залежать від віку особи, яка сприймає, і рівня її розвитку. Цікаві психологічні досліди, засновані на використанні малюнків із зображеннями людей і предметів, у яких брали участь діти трьох, п'яти і семи років, були проведені X. Т. Бедильбаєвою. Результати її дослідження свідчать про те, що неповнолітні цих вікових груп виявляли більше уваги й інтересу до малюнків із зображенням людей порівняно з зображенням предметів. При сприйнятті зображення людей вони неоднаково ставилися до різних особливостей зовнішнього вигляду людини. Так, діти всіх трьох вікових груп називали стать зображеної людини (100 % випадків), основний колір малюнка (74-90 %), одяг (59 % діти молодшого і 100 % середнього і старшого віку). Багато дітей зазначали вік зображеної людини і дію, що, на їхню думку, виконувала

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

намальована людина. Щодо інших особливостей зображень були зафіксовані великі вікові розбіжності. Зокрема, окремі частини тіла трилітки перелічували в 11 % випадків, а старші — у 80 %. Те саме можна сказати про міміку: вираз обличчя охарактеризували 5-6 % молодшої і середньої групи, 43 % — старшого віку.

Оцінці віку іншої людини підлітками було присвячене дослідження В. Н. Куніциної. Результати дослідження показують, що вік є значимим компонентом зовнішності і зазначається у 49 % описань семикласників і у 75 % — восьмикласників. Визначення віку, що надаються, часто відповідають часовим уявленням підлітка, відмінним від часового масштабу дорослих людей: вік «середній» — 24 роки, «похилий» вік — 38-40 років. При встановленні віку підлітки використовували занадто великі часові інтервали (іноді 10-15 років). Особи, яких випробовували, найкраще визначали вік своїх однолітків (41 % правильних відповідей) і дітей, молодших від себе (32 % правильних відповідей). Точність оцінки віку осіб зрілого і літнього віку була низькою (відповідно 13 % і 7 %). Більшість помилок було зроблено у тому разі, коли деякі ознаки зовнішності людини не відповідали її віку. Так, вік 36-літ-нього чоловіка, який мав велику лисину, усіма підлітками був значно завищений. Підвищена емоційно-динамічна виразність сприйманих осіб навпаки, сприяла активному заниженню їхнього справжнього віку.

Помилки сприйняття можуть бути пов'язані з впливом на організм неповнолітнього алкогольних напоїв, наркотичних та інших психоактивних речовин. Зокрема, при алкогольному сп'янінні погіршується здатність правильно оцінювати просторово-часові відношення, можливість адекватно сприймати події, що відбуваються, і їх послідовність, розуміти значення того, що відбувається.

Процес відтворення на допиті пов'язаний зі здатністю правильно висловлювати свої думки. Особливі труднощі

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

при цьому виникають у допитуваних, які належать до молодших вікових груп неповнолітніх. Намагаючись висловити власну думку і не знаходячи потрібного слова, неповнолітній може замінити його іншим, яке йому відоме.

Психічні стани, у яких перебуває допитуваний, сприяють обранню неповнолітнім відповідної позиції на допиті: відмови від показань, повідомлення неправдивих відомостей, зміни раніше даних показань. Так, у процесі розслідування групового зґвалтування неповнолітньої О. (13 років) потерпіла на допиті просила не карати злочинців і вказала, що на суді вона не буде давати показання про вчинені щодо неї дії неповнолітніми В., Г. і Н. Мотивами такої заяви, як згодом з'ясувалося, стали страх і почуття сорому.

Допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років провадиться у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідків у віці від 14 до 16 років не є обов'язковою. Це питання у кожному випадку вирішує слідчий на власний розсуд. У разі потреби при допиті неповнолітнього свідка можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники (ст. 168 КПК України). Згідно зі ст. 438 КПК України при допиті неповнолітнього обвинуваченого присутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопотанням захисника.

Завдання педагога полягає в тому, щоб допомогти слідчому визначити особливості особистості неповнолітнього, встановити з ним психологічний контакт, виробити тактику допиту, сформулювати запитання з урахуванням особливостей психіки неповнолітнього.

При підготовці до допиту неповнолітнього здійснюється вибір місця й обстановки допиту (вдома, у школі, в кабінеті слідчого), що має сприяти встановленню психологічного контакту й одержанню необхідної інформації.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

Доцільно заздалегідь підготувати запитання, які необхідно з'ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути простими, доступними для розуміння допитуваного. Виконання такого завдання забезпечується складанням плану допиту.

У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встановити з ним психологічний контакт. Для цього рекомендується провести бесіди на сторонні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми, книжки тощо), продемонструвати знання його потреб та інтересів. При допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого слідчий повинен триматись спокійно, доброзичливо, але й достатньо твердо. Така манера поведінки сприяє встановленню необхідного контакту з підлітком, налаштовує його на відверту бесіду.

Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивих показань. Слідчий не повинен використовувати постановку запитань, що мають елементи навіювання (навідні запитання). Дуже обережно слід застосовувати оголошення показань інших осіб. Постановка навідних запитань часто є причиною виникнення добросовісних помилок у показаннях. Неправдиві ж показання неповнолітнього можуть бути наслідком помилкового розуміння «геройства», «товариськості».

Специфічними тактичними прийомами при допитах неповнолітніх є: роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз'яснення сутності і значення пред'явлених і оголошених матеріалів; роз'яснення неправильно зайнятої позиції.

Психологія очної ставки

У кримінальному судочинстві очна ставка відома як ефективний спосіб перевірки і одержання нових доказів. У «Руській правді» (ХІ-ХП ст.) вже зафіксований правовий інститут «зведення», який є прообразом очної ставки.

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання. Очна ставка може бути проведена між двома допитаними раніше свідками, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Очна ставка може бути проведена також у суді.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, у яких виявлені істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним може бути дозволено ставити запитання один одному.

Відомо, що очна ставка проводиться для усунення істотних суперечностей у показаннях. Однак вивчення психологічних особливостей очної ставки показує, що вона дає змогу вирішити й інші завдання: переборювати добросовісні помилки допитуваного; перевіряти правдивість показань раніше допитаних осіб; з'ясовувати причини походження істотних суперечностей; перевіряти й оцінювати криміналістичні версії; викривати неправду в показаннях допитуваних (неправдиве алібі, обмова, самообмова й ін.); перевіряти зібрані раніше у справі докази; підсилювати позицію тих чи інших осіб, які дали правдиві показання.

У літературних джерелах розрізняють характеристики очної ставки: єдність предмета (особи допитуються з тих самих обставин); єдність об'єкта (очна ставка є процесом безперервного порівняння показань двох одночасно (поперемінно) допитуваних осіб); єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом слідчої дії); єдність місця (особи допитуються в одному місці); допитувані особи повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного; єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

Проведення очної ставки передбачає «ефект присутності», коли обвинуваченому необхідно давати показання у присутності іншої особи, яка знає дійсні обставини події, що відбулася. У психології це явище іменується як інгібіція соціальна — погіршення продуктивності виконання діяльності в присутності інших людей. У цьому разі людина орієнтується на поведінку іншої особи, якій відомі реальні обставини події. Злочинцю набагато легше давати неправдиві показання слідчому, який не був присутній при вчиненні злочину і не знає всіх його обставин, ніж у присутності особи, обізнаній (яка безпосередньо сприймала подію) про злочин.

Під час очної ставки відбувається спілкування між трьома особами: слідчим і двома раніше допитаними особами. Тому процес взаємного рефлексування відрізняється складністю. Допитувані впливають один на одного своїм авторитетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Передача інформації між індивідами, які спілкуються, може здійснюватися не лише вербальними засобами, а й конклюдентними діями, жестами, мімікою та ін. Вплив у процесі очної ставки може бути й негативним, коли авторитет недобросовісного учасника (який може мати злочинний характер) впливає на добросовісного. Зокрема, складні психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

При проведенні очної ставки регулятором процесу спілкування є слідчий, який повинен враховувати характер взаємин між допитуваними, їхні соціально-психологічні особливості (тип темпераменту, риси характеру, вольові якості й ін.), злочинний «досвід» тощо. У процесі очної ставки відбувається «психологічне» протиборство. Усунення істотних суперечностей передбачає зміну конфлікту стосунків. Повідомлення правдивої інформації є засобом психологічного впливу.

_______________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Існують психологічні рекомендації щодо проведення очної ставки, які стосуються черговості допиту тих чи інших осіб, формулювання запитань допитуваним. Тут необхідно враховувати можливість допитуваних осіб впливати один на одного (з урахуванням позитивних і негативних якостей, «слабких місць», підвищеної сугестивності, конформності, нестійкості психіки й ін.). Необхідно прогнозувати можливість зміни показань. Доцільно спочатку вислухати думку осіб із більш «слабкою» психікою або осіб, які дають правдиві показання.

Тактико-психологічні особливості очної ставки визначаються: розширеним складом її учасників, ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвищеним ступенем тактичного ризику. При проведенні очної ставки рекомендуються такі прийоми: супровід спілкування пред'явленням доказів, маскування цілей очної ставки, раптовість її проведення, приховання поінформованості слідчого про ті чи інші обставини. Як психологічний вплив пропонується проведення кількох очних ставок підряд із несумлінним учасником чи проведення очної ставки у поєднанні з допитом. Існують рекомендації щодо проведення очних ставок із наростаючою силою. Тут важливо визначити черговість очних ставок. З кожною очною ставкою з'ясовуються дедалі істотніші спірні обставини.