Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій 2 страница

¹ Такий поділ вперше був запропонований Г. Гроссом (Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система крими­налистики / Пер. с 4-го нем. изд. — СПб., 1908. — С. 171).

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

від одного. Крім того, встановлення «шляхів переміщення злочинця» є результатом огляду місця події, що передбачає використання відповідних тактичних прийомів.

Розробка тактики огляду місця події пов'язана з по­будовою систем тактичних прийомів (тактичних комбі­націй) щодо відповідних ситуацій. Місце події і його ма­теріальна обстановка є відображенням наслідків певної події, зовнішньою формою змісту події. На місці події мо­жуть бути наявні і неповні відображення.

Таким чином, залежно від характеру відображення на місці вчинення злочину можуть бути виділені ситуа­ції, що потребують відповідної інтерпретації. Пропонує­мо стислу характеристику кожної з них:

1) подія злочину має справжнє відображення. У цьому разі у слідчого відсутні будь-які сумніви щодо характеру події, яка відбулася, і осіб, які брали у ній участь. Має місце достатній обсяг інформації, що дає змогу робити висновок про дійсність події;

2) подія злочину має неповне відображення. Завдання слідчого полягає у відновленні цілісної картини події, що відбулася. Неповнота відображення може мати різний ступінь. Виникнення неповного відображення пов'язане з такими двома основними моментами: а) у процесі вчи­нення злочину подія злочину цілком не відобразилася на місці події; б) після вчинення злочину відбулися зміни об'єктів огляду — слідів і речових доказів;

3) подія злочину не має явного відображення. Така си­туація може виникнути, якщо: а) знищені дані на місці події. Водночас знищення інформації на місці події (слідів та інших речових доказів) передбачає наявність іншої інформації — слідів їхнього знищення; б) подія в цьому місці не відбувалася;

4) подія злочину має неправдиве відображення. Ситу­ація неправдивого відображення передбачає відображен­ня не події злочину, а іншої події. Такі відображення

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

бувають при різних інсценуваннях. У даному разі необ­хідно звертати увагу на негативні обставини.

Кожній із названих ситуацій огляду місця події відпо­відає оптимальна система тактичних прийомів. Відповідно можуть бути виділені такі системи тактичних прийомів ог­ляду місця події: 1) система тактичних прийомів при справжньому відображенні події злочину (зіставлення пер­винних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину; аналіз окремих слідів на місці події; моде­лювання події, що відбулася); 2) система тактичних прийо­мів при неповному відображенні події злочину (аналіз ок­ремих слідів (предметів), їхніх ознак, розташування; вико­ристання уявної реконструкції окремих елементів події; моделювання з метою відтворення події, що відбулася; зіставлення модельованої події і реальної картини місця події); 3) система тактичних прийомів за відсутності явно­го відображення події злочину (зіставлення первинних да­них з інформацією місця події; залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; аналіз ознак знищення слідів; аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з установленими фактами); 4) система тактичних прийомів при неправдивому відображенні події злочину (зіставлення інформації місця події з традиційним, природним пе­ребігом події; зіставлення інформації місця події з типови­ми аналогами; зіставлення слідів (предметів) з довідкови­ми даними; зіставлення слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою; зіставлення даних місця події з до­казами, точно встановленими у справі).

Такі системи мають найбільш раціональний і ефек­тивний комплекс прийомів і повинні забезпечувати вста­новлення «максимальної кількості інформації» на місці події. Однак тактичні прийоми, що входять до систем, мають доволі загальний характер. їхня подальша дифе­ренціація зумовлена видом злочину і його індивідуаль­ними особливостями.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

Так, неправдиве відображення події злочину може бути встановлене шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним ходом події. Традицій­ність, природність ходу події визначається уявленнями слідчого про її механізм та закономірний розвиток і хід. Наприклад, у разі виявлення трупа, який висить у за­шморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявляє картину того, що трапилося: щоб покінчити життя само­губством у подібних умовах, потерпілому треба було прив'язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию... Отже, він повинен був скористатися підставкою достат­ньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття по­терпілого, а на підлозі — сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов'язкових у разі самогубства, су­перечить висунутій версії, є щодо неї негативною обста­виною.

Тактичний прийом, що полягає у зіставленні інфор­мації місця події з природним перебігом події, дає змогу виявити негативні обставини, що суперечать йому. Роз­глянутий прийом відомий у криміналістиці як «уявне порівняння існуючого з належним».

Важливе значення має тактичний прийом, який по­лягає у зіставленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесен­ня знань щодо одних фактів на інші. Як типові аналоги можуть бути запропоновані: 1) типові ознаки певного ви­ду злочину; 2) типові способи вчинення та приховування злочинів. У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами можуть бути виявлені й такі фак­тичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов'язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами неправдивого відображення події злочину. Так, до пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий пожеж-

 

_______________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

ної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибув слід­чий прокуратури і судово-медичний експерт. Труп знахо­дився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу була вияв­лена праска, увімкнута в електромережу. Картина події свідчила про те, що смерть потерпілої настала від по­лум'я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї були виявлені два відбитки підковоподібної конфігу­рації, їх зіставлення з типовими аналогами (типовими оз­наками у разі смерті від дії високої температури) дало змогу віднести такі сліди до негативних обставин. Ме­ханізм утворення цих слідів суперечив послідовності дій, які характеризували дану подію. Судово-медичний екс­перт у висновку вказав, що смерть настала внаслідок ура­ження електричним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електромітками. Як підозрюваний був допита­ний чоловік загиблої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п'ятої години ранку він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав ^ТРУП у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електроме­режу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку¹.

У криміналістичній літературі запропоновані пере­ліки типових ознак, що характеризують ті чи інші спосо­би злочинів. Так, щодо розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками чи за­шморгом, отруєння та ін. Зокрема, типовими ознаками удавлення руками є: 1) екхімози² виявлені дуже слабо; 2) на шкірі на ділянці шиї виникають характерні напівмі-сячні чи іншої форми синці (сліди пальців і нігтів); 3) ча-

¹ За матеріалами прокуратури Харківської області за 1986 р.

² Екхімози (від лат. eccheuma — розлив, потік) — вид крововили­вів у формі дрібних цяток.

12 4-460

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

сто є садна і синці на ділянці підборіддя, верхньої губи і крил носа; 4) іноді є переломи ребер і ушкодження в об­ласті грудей і живота (якщо злочинець ставав колінами на ці частини тіла потерпілого)¹. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.

Як тактичний прийом у розглянутій системі ефектив­ним є зіставлення слідів (предметів), виявлених у процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізації. До довідкових даних можуть належати й типові сліди, які свідчать про інсценування злочину, зокрема: 1) наяв­ність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям до­лу); 2) дві (чи більше) странгуляційні борозни за наяв­ності одинарної петлі; 3) наявність замкненої странгу­ляційної борозни і слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщюються нетипово щодо пози тру­па; 4) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні попасти на неї при пострілі у голову з пістолета з близь­кої відстані при самогубстві, й ін.

Неправдиве відображення події може бути встанов­лене шляхом зіставлення слідів (предметів), які вияв­лені на місці події, між собою. Таке зіставлення дає змо­гу виявити відсутність причинних зв'язків між окреми­ми слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє вияв­ленню й таких слідів, що знаходяться у суперечності з іншими.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно вста­новлені у справі. У процесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що

¹ Селиванов Н. А., Теребилов В. И. Первоначальные следственные действия: Краткий справочник следователя. — М.: Госюриздат, 1956. —С. 65.

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інфор­мації місця події з доказами, які точно встановлені у справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і під­тверджує штучний характер тих чи інших слідів.

Взаємозв'язок особи злочинця і відображень місця злочину. У процесі огляду місця події можна одержати інформацію про особу злочинця. Перебування злочинця на місці події передбачає його вплив на навколишнє сере­довище і залишення відображень (слідів злочину в широ­кому розумінні). Вчинення злочину пов'язане з мате­ріальними змінами первинної обстановки. Такі зміни передбачають порушення первинного положення, місце­знаходження, стану різних об'єктів, що утворюють речо­ве середовище, в якому вчинено злочин. Відображення, або сліди в широкому розумінні, охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі та ін.); зміну обстанов­ки (поява чи зникнення предметів, зміна їхнього місця розташування); зміну виду або стану предмета.

Зміни, що виникають у ході вчинення злочину, міс­тять певні відомості про особу злочинця (відносно безпе­речні або такі, що мають імовірний характер). Під час ог­ляду можна передбачити стать злочинця. У цьому аспекті важливе значення має оцінка виду злочину. Існу­ють специфічно чоловічі (наприклад, хуліганство, роз­бій, зґвалтування, вбивство, поєднане із зґвалтуванням, та ін.) і специфічно жіночі (наприклад, убивство матір'ю новонародженої дитини тощо). Вивчення способу злочи­ну (підготування, вчинення, приховування) також може вказувати на стать злочинця. З певним ступенем імовір­ності про стать злочинця можуть свідчити і матеріально-фіксовані та інші сліди (наприклад, сліди губної помади на посуді чи недокурках). Водночас потрібно пам'ятати і про контркриміналістику (злочинці можуть створювати

12*4-460

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

фальшиві сліди з метою заплутати слідство, направити його на помилковий шлях).

У ході огляду місця події може бути отримана інфор­мація про вік злочинця (неповнолітній, дорослий чи по­хилого віку). Про вік злочинця свідчить вид, характер і механізм злочину, предмет посягання, знаряддя злочи­ну, особливості слідів тощо). Так, про вчинення злочинів неповнолітніми може свідчити предмет посягання. Зок­рема, при вчиненні крадіжок з магазинів неповнолітні можуть вилучити ящик з цукерками чи шоколадом і не торкнутися більш коштовних речей, що становитимуть для них труднощі в збуті.

Місце події містить інформацію про анатомічні озна­ки злочинця: зріст (за слідами рук чи ніг), статура (за способом проникнення в приміщення) тощо. Крім цього, місце події дає інформацію про кількість злочинців (гру­повий злочин чи злочин вчинено організованою злочин­ною групою), наявність злочинного досвіду (злочинний почерк), особливості звичок, нахили, аномалії психіки тощо.

З метою діагностики особи злочинця можливе запро­шення спеціалістів у галузі психології для участі в огляді місця події, а також інших спеціалістів (наприклад, пси­хіатрів) для складання психологічного портрета (чи пси­хологічного профілю). Портрет (профіль) розшукуваного злочинця є системою відомостей про психологічні та інші ознаки даної особи, важливі для його виявлення й іден­тифікації. Ця система охоплює не лише психологічні, а й правові, соціально-демографічні, криміналістичні озна­ки. Головне в психологічному портреті те, що він відобра­жає внутрішні, психологічні, а також поведінкові ознаки людини. Це один із різновидів розумових моделей. Його основна функція — бути засобом розшуку, виявлення злочинця, особа якого не встановлена., ь.„

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Психологія допиту

Роль психології в діагностиці особи допитуваного. Допит — процесуальна дія, що є регламентованим кри­мінально-процесуальними нормами інформаційно-пси­хологічним процесом спілкування осіб, які беруть у ньо­му участь, та спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Допит — це процес пере­дачі слідчому допитуваним інформації про розслідувану подію чи пов'язані з нею обставини і особи.

Мета допиту полягає в отриманні інформації, що сприяє встановленню істини у справі. Тут функції психо­логії пов'язані з трьома процесами, що зумовлюють зре­штою обсяг і рівень пізнання при допиті. До них нале­жать: а) діагностика особи допитуваного; б) система пси­хологічних прийомів, що сприяють отриманню інфор­мації; в) оцінка інформації, що отримана під час допиту, з позицій її вірогідності та доказового значення.

Важливість діагностики психологічного статусу до­питуваного визначається тим, що отримання й оцінка інформації багато в чому залежать від знання психічних особливостей допитуваного, які сприяють встановленню з ним психологічного контакту і визначенню системи прийомів, що може бути найбільш ефективною для отри­мання показань.

Психологічні прийоми, які сприяють діагностиці психічного статусу людини, запозичені юридичною пси­хологією з загальної психології і трансформовані в ній відповідно до цілей і завдань слідчих дій, що проводять­ся. Зокрема, при проведенні допиту, щоб діагностувати психічний статус допитуваного, можна використовувати певну кількість методів, обрання яких диктується ціля­ми і часовим режимом проведення цієї дії. Основними методами, що сприяють психологічній діагностиці особи

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧ ОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

під час допиту, є методи спостереження, бесіди, незалеж­них характеристик. Вони застосовуються не в повному обсязі, а відповідно до тієї схеми, що є для слідчого най­більш прийнятною в даній ситуації. Наприклад, спосте­реження, що використовується для діагностики психо­логічного статусу особистості (типу темпераменту — ре­акції на подразник, рис характеру індивіда), охоплює ли­ше такі показники, що визначають поведінку особи на початку допиту. Оскільки матеріал для спостереження, що виражається в зовнішніх проявах особи, надзвичайно обмежений, то і результати його завжди мають поперед­ній, орієнтовний характер. У подальшому в процесі до­питу вони можуть доповнюватися і коректуватися. За­лежно від ступеня прояву якостей особистості метод спо­стереження може мати вагомі результати.

Метод спостереження спрямований на виявлення певних рис характеру й ознак темпераменту, що свідчать про психологічні особливості допитуваного. У сферу спо­стереження входять: манери допитуваного, його кому­нікабельність (на початку допиту), реакція на подразник (поставлені запитання), психічний стан, викликаний про­цесуальним становищем і необхідністю спілкування. При оцінці результатів спостереження не слід забувати, що особа, за якою спостерігають, перебуває у незвичній об­становці і мікросередовищі, в яких вона зазвичай пово­диться вільно та невимушено. У новій обстановці, де до­питуваний не завжди знає свою роль і майбутнє процесу­альне становище (свідок, підозрюваний, обвинувачений), він стримує свої прояви, нерідко надає своїй поведінці за­здалегідь обрану ним форму. Ця обставина багато в чому спотворює враження слідчого, істинне враження можна одержати від допитуваного в процесі спостереження, і це потрібно враховувати у процесі допиту.

Для діагностики особи допитуваного може викори­стовуватися і метод бесіди, трансформований для цієї

мети. Відомо, що допит і бесіда розрізняються за своєю процесуальною сутністю і завданнями. Крім того, бесіда не передбачає регламентованого процесуального режи­му. Однак у процесі допиту, предмет якого чітко обмеже­ний, може мати місце і бесіда, що переслідує мету абст­рактного вільного обміну інформацією для встановлення психологічного контакту з допитуваним.

Бесіда передбачає взаємну передачу інформації, що не стосується предмета допиту, а спрямована лише на вста­новлення психологічного контакту, визначення типу тем­пераменту і рис характеру допитуваного. Метод бесіди мо­же поєднуватися з власне допитом, оскільки в процесі останнього можливі відхилення від предмета, зумовлені обранням тактичних прийомів, з'ясуванням ряду обста­вин, що мають допоміжне значення для проведення допи­ту. Метод бесіди зазвичай найбільш активно використову­ється на початку допиту, коли з'ясовуються демографічні дані про особу й обставини, які передують, власне, допиту по суті. У процесі бесіди встановлюються й інші дані про особу, наприклад, стан органів чуття, психічний стан під час спостереження чи здійснення події (залежно від того, яку процесуальну роль відіграє допитуваний), тип пам'я­ті і вид відтворення, тобто дані, що істотно впливають на оцінку показань і обрання тактичних прийомів допиту. Залежно від категорії допитуваного (неповнолітній, по­терпілий, обвинувачений) характер з'ясування наведених питань і його спрямованість будуть різні. Так, діагности­ка особи неповнолітнього передбачає встановлення його темпераменту, здатності до конкретного сприйняття, на­явності елементів фантазування та їхньої ролі у форму­ванні показань.

Метод незалежних характеристик, трансформова­ний для завдань, поставлених перед допитуваним, має на меті збирання відомостей про нього серед осіб, які кон­тактували з ним і мали різні зв'язки (родич, друг, това-

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

риш по службі, сусід тощо). Зазначимо, що збирання відомостей про особу допитуваного, здійснюване відпо­відно до рекомендацій криміналістики, передбачає з'ясу­вання комплексу даних, що широко використовуються і для встановлення психологічного контакту, і для обран­ня тактичних прийомів допиту, і для оцінки інформації, що буде отримана від цієї особи.

Метод незалежних характеристик може виявлятися в трьох формах, ефективність яких визначається кон­кретною ситуацією: а) отримання відомостей про особу шляхом відповідних запитів щодо її характеристики; б) отримання відомостей про особу з матеріалів справи (показань інших осіб); в) отримання відомостей про особу шляхом доручення оперативно-розшуковим органам зібрати такі відомості таємним шляхом. Вибір слідчим тієї чи іншої форми залежить від складності майбутнього допиту, важливості інформації, яка може бути отримана в процесі його проведення.

Застосування зазначених методів ізольовано чи у взаємозв'язку дає змогу діагностувати психологічні ха­рактеристики особи і використовувати їх у різних на­прямах організації допиту: 1) встановлення психологіч­ного контакту; 2) визначення системи тактичних при­йомів допиту; 3) визначення характеру і виду можливого і найбільш ефективного психологічного впливу; 4) оцін­ка отриманої інформації.

Психологічна діагностика особи не лише передбачає цілеспрямоване дослідження компонентів її характерис­тики за допомогою таких методів, а й включає оцінку ди­наміки психологічних процесів, які виявляються при здійсненні самого допиту на всіх його етапах. При допиті залежно від його психічної напруженості (актуалізація забутого, виявлення неправдивих показань, викриття у вчиненні злочину) характер психічних проявів особи мо­же бути різним. Тому, оцінюючи психологічну діагности-

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих.

цій

ку, надзвичайно важливо встановлювати, які з подраз­ників найбільш ефективні, стимулюють особу до давання показань, а які навпаки, діють негативно або байдужі з погляду отримання інформації у справі.

Інформаційна сутність допиту. Допит — це процес спілкування, в якому слідчий повинен зберігати ініціативу в регулюванні процесу обміну інформацією. Отримання інформації під час допиту має свої особли­вості, зумовлені процесуальним становищем допитувано­го, його позицією, зацікавленістю в результатах справи, індивідуальними особливостями особи та деякими інши­ми обставинами.

Допит може бути розглянутий як інформаційний процес, що має властиву йому структуру. Характеризую­чи інформаційну структуру допиту, необхідно відзначи­ти її багатоелементність і складність. Інформація у про­цесі допиту може бути класифікована за видами. Так, за суб'єктом допиту її можна поділити на такі види: 1) ін­формація, що виходить від слідчого; 2) інформація, що виходить від допитуваного; 3) інформація, що виходить від інших осіб, які беруть участь у допиті. Ці види інфор­мації взаємопов'язані та взаємозалежні. Однак кожний із зазначених видів інформації має відносну самостій­ність та відповідну структуру (рис. 10).

Інформація, що виходить від слідчого, може бути класифікована за різними підставами. Важливе зна­чення має класифікація цього виду інформації за її функ­ціональним призначенням. Поділ інформації за цією підставою дає змогу виокремити такі її види: 1) комуні­кабельно-забезпечувальна (використовують для забезпе­чення успішного проведення допиту та встановлення психологічного контакту з допитуваним); 2) субстанціо­нальна (спрямована на з'ясування основних відомостей у справі, що відображається у постановці запитань, які визначаються предметом допиту); 3) спонукальна (вико-

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

інФОРМАЦія|

за суб'єктом

інформація, що виходить від слідчого

інформація, що виходить від інших осіб

інформація, що виходить від допитуваного

функціональним призначенням

за

характером виявлення

за характером

відображення

дійсності

за формою вираження

І усна

 

ж		Й s
'3		І ї
я
нформ		< резул І 1ЮМИ.
		к 2
оа		я п
ади		аці:ові
раї		is.
с		й ю
		■О" О

Рис. 10. Класифікація інформації в процесі допиту.

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

ристовується у разі, якщо допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився від їх викладу); 4) викривальна (покликана виявити та викрити неправ­диві дані в показаннях допитуваного); 5) коригувальна (дає змогу уточнити показання або виявити й усунути ви­кривлення, які є наслідком добросовісної помилки свідка або обвинуваченого).

Інформація, що виходить від допитуваного, може бу­ти класифікована за такими критеріями: 1) за характером вираження: змістовна (відомості, які повідомляються до­питуваним у процесі допиту), паралінгвістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мо­ву людини), мімічна (мімічні прояви, безпосередньо не пов'язані з мовою допитуваного), конклюдентна (рухи, жести, вказування на що-небудь, з яких можна зробити висновок про наміри особи або її ставлення до чого-не­будь), така, що відображає психофізіологічні реакції (по­червоніння або збліднення шкіри обличчя, тремтіння рук, виступання поту та ін.); 2) за характером виявлення (така, що вільно викладена та викладена із спонуканням); 3) за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, й така, що не відповідає їй).

У літературі з психології містяться цікаві рекомен­дації, що стосуються використання паралінгвізмів у про­цесі розслідування злочинів, зокрема при допиті. Йдеть­ся про жести, міміку, рухи тіла, звукові явища, які су­проводжують мову людини і є певною мірою відображен­ням її емоційного стану (Н. І. Смирнова). Такі дані, без­умовно, мають значення для обрання тактичних при­йомів допиту, визначення його ефективності, хоча за своїм значенням не мають доказової цінності, виконуючи функцію орієнтації слідчого в тій чи іншій ситуації.

У процесі спілкування необхідно спостерігати за не-вербальними засобами комунікації і правильно розпізна­вати їхнє значення. Так, жести можуть бути засобом пе-

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

редачі інформації. У природних умовах спілкування во­ни виникають ніби самі собою, виходячи зі змісту діяль­ності, її емоційного напруження. Ритмічно узгоджені з інтонацією, наголосами і паузами, жести допомагають зосередити увагу слухів на тих чи інших «ударних» час­тинах висловлювання, виразити емоційне ставлення то­го, хто говорить, до висловлюваних думок).

Таблиця 3. Класифікація жестів (за І. М. Юсуповим)¹

Види	Найменування і значення	Опис
Комунікативні	Привернення уваги Підзивання Вітання і прощання '"': г Подяка іПохвала Схвалення, згода' Несхвалення,,,,,■ презирство	Піднята вгору рука з відкритою долонею Рухи вказівного пальця, кисті або передпліччя у напрямку до тіла Потиск рук, помахуваня піднятою вгору рукою, поклін, кивок головою, взяття в обійми Притиснута до грудей долоня, рукостискання, підняті руки зі зчепленими «замком» кистями Піднятий вгору великий палець руки при стиснутому кулаці Кивки головою, оплески Похитування головою з боку вбік, відвернення обличчя, повернення до партнера спиною

¹ Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. — Казань: Татар­ское кн. изд-во, 1991. — С. 39.

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Продовження табл.

Комунікативні	Застереження Заборона Погроза Перемога Примирення, визнання себе переможеним Дружність Каяття Указівка Подив	Притиснутий до губ палець руки Підняті схрещені руки в передпліччях, похитування рукою або вказівним пальцем з боку в бік Стиснутий кулак, рухи вказівним і: пальцем ■ Піднята рука зі стиснутим кулаком або рука з розведеними вказівним і середнім пальцями Підняті руки вгору з відкритими долонями, зверненими до партнера Поплескування по плечу; Удари рукою себе в груди Витягнута в потрібному напрямку рука або палець, повернення голови з кивком убік Розведені в сторони руки, потиск плечима
Описово-образотворчі	Лінійний розмір Площа, обсяг Форма Властивості матеріалу	Розведення і зведення рук з розкритими долонями; рука, піднята від підлоги чи столу; показування кінчика мізинця; зрушування великого і вказівного, пальців Об'ємні рухи обома руками, що описують замкнуту траєкторію Рухи руками і пальцями, що повторюють контур об'єкта Пружні рухи руками чи кистю (пружність); плавні, такі, що розтягують, рухи руками (пластичність, текучість); дотик і різкий рух назад долонею (висока температура предмета або його колючість) тощо