Психологічні основи виявлення. Розшукові версії

Запорукою успіху обшуку є ретельна підготовка до його проведення, що охоплює два періоди — інформаційний і інтелектуальний. Перший передбачає збирання інфор­мації про обшукуваного, причому інформації найширшо-го плану; другий — висування версій, які містять у своїй основі рефлексивне управління.

Збирання інформації, у свою чергу, охоплює: 1) ін­формацію щодо приміщення, його розташування, особ­ливостей, підступів, входу, виходу, а також вбрання, як­що завданням обшуку є обшук приміщення; 2) інфор­мацію про особу, яка підлягає обшуку, що дозволяє слідчому одержати уявлення про особу стосовно оцінок її професійних і інтелектуальних рис, які можуть бути ви­користані нею для приховування шуканих об'єктів.

Нерідко у практиці розслідування не приділяють зна­чення збиранню інформації про приміщення, вважаючи, що таке ознайомлення може відбутися безпосередньо на місці під час обшуку. Слід застерегти від недооцінки от­римання такої інформації. Збирання інформації про при­міщення — одна з важливих умов успішної організації обшуку, оскільки дає можливість одержати різноманітні відомості. Ці відомості не лише виконують функцію май­бутньої орієнтації на місці проведення обшуку, а й ство­рюють необхідні передумови для висування розшукових версій. Крім того, попереднє отримання інформації про приміщення сприяє економії часу і сил слідчого, забезпе­чує певною мірою його готовність до обшуку, скорочує час, необхідний для орієнтації на місці.

Способами отримання інформації про місце майбут­нього обшуку можуть бути власні дії слідчого з одержан­ня планів приміщень з бюро технічної інвентаризації або житлово-експлуатаційних служб, а також збирання не­обхідної інформації шляхом доручень оперативно-роз-шуковим органам, що містять конкретні завдання щодо

відомостей, які цікавлять слідчого. Вивчення планів приміщення, а також матеріалів, отриманих від опера-тивно-розшукових органів, є тим першим етапом, що дає слідчому змогу приступити до розробки моделі майбут­нього обшуку. Таке вивчення формує уявлення слідчого не лише про загальну картину місця обшуку, а й про можливий напрямок пошуків, їхню послідовність, яку він обирає як найбільш доцільну у даних умовах. Опера-тивно-розшукові органи можуть зібрати фотознімки приміщення (його зовнішнього і внутрішнього вигляду), дані про придбання меблів, їх заміну або ремонт. Ці самі дані можуть містити відомості про ремонт приміщення, його перебудову чи зміну планування.

Наведені дані, зрозуміло, не можуть замінити особис­того враження, яке отримує слідчий після прибуття на місце обшуку, однак вони багато в чому полегшують про­ведення цієї слідчої дії.

Підготовчі дії, пов'язані з майбутнім обшуком, по­ширюються і на збирання даних про особу. Орієнтація в обстановці майбутнього обшуку немислима без одержан­ня даних про особу, яка приховала певні об'єкти. За­гальнолюдські уявлення й узагальнення досвіду слідчої практики свідчать про існування залежності між профе­сійними, етичними, інтелектуальними характеристика­ми особи (людини) і обранням місця приховування того чи іншого об'єкта. Тому їх вивчення, зрозуміло, в обме­жених межах, зумовлених інтересами відшукання при­хованого, має велике значення для успішного проведен­ня обшуку¹.

З'ясування даних про особу з огляду характерис­тики, які важливі для обшуку, полягає у збиранні інфор-

¹ Такі залежності досліджувалися Ф. В. Глазиріним з огляду спів­відношення характеристик особи й обрання місць і способів при­ховування слідів і знарядь злочину.

L.

18*4-460

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

мації про характер злочину, об'єкт посягання, а також щодо таких даних: а) професії особи, б) її звичок і нахи­лів, в) захоплень, г) кола друзів і родичів, ґ) антипатій і симпатій, д) можливостей приховування у службовому й іншому приміщеннях. Певна частина цих відомостей може бути отримана слідчим особисто, інша ж частина — шляхом доручень оперативно-розшуковим працівникам. Отримана інформація повинна бути проаналізована і критично оцінена щодо її можливого використання.

У деяких випадках виявляється нігілістичне став­лення слідчих до підготовки обшуку, що пояснюється не­стачею часу, а найчастіше — впевненістю слідчого у сво­єму професійному досвіді, інтуїції, швидкому вирішенні розумових завдань, пов'язаних із відшуканням прихова­ного на місці. Тим часом узагальнення слідчої практики свідчить про вкрай низьку результативність проведення обшуків. Порівняно із іншими слідчими діями проведен­ня обшуків дає найбільш низькі показники щодо отри­мання доказової інформації.

Якщо розглядати проведення обшуку стосовно його психологічної сутності, можна дійти висновку про існу­вання певної тріади, де всі складові елементи є взаємоза­лежними. Так, першим із них є збирання інформації про об'єкт, що обшукується, яке створює основу для рефлек­сивного мислення; другим — рефлексивне управління, що передбачає оцінку зібраної інформації й обрання можливих місць приховування шуканого; третім — вису­вання розшукових версій як результат рефлексивного управління, що дає змогу висловити обґрунтоване припу­щення.

Особливий інтерес становить аналіз другого елемента тріади, що визначається як рефлексивне управління. На­самперед важливо зазначити, що цей елемент відріз­няється від інших переважно розумовою характеристи­кою і відбувається за схемою імітації розумового процесу

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

обшукуваного, який ґрунтується на отриманій інформації про його особистісні показники. У досліджуваному сенсі рефлексивне управління має подвійний характер; воно мо­же бути опосередкованим і безпосереднім. Уведення такої термінології пояснюється чинниками опосередкованого і безпосереднього контактів слідчого з обшукуваним.

Опосередковане рефлексивне управління має місце до обшуку і полягає в обранні того чи іншого напряму проведення обшуку у зв'язку з визначенням певного ком­плексу можливих місць приховування шуканого. Слід­чий у цей період візуально не знає місця майбутнього обшуку і залежно від слідчої ситуації й особи обшукува­ного може не знати про його безпосередні прояви. Саме через це рефлексивне управління слідчого у даний період опосередковане неповною інформацією і відсутністю осо­бистих контактів з обшукуваним (з приводу дій, пов'яза­них із проведенням обшуку). Цим пояснюється і певна невизначеність рефлексії.

Однак навіть неповна інформація про об'єкт майбут­нього обшуку й особу обшукуваного дає слідчому змогу вирішувати розумові завдання, що мають характер «кре­ативного поля» (за словами Н. Д. Гранат), тобто завдання творчого характеру. Підставою для таких завдань є про­блемність ситуації, що створюється майбутнім обшуком (відсутність точного знання про конкретний предмет об­шуку, недостатня поінформованість слідчого про особу обшукуваного, невизначені уявлення про пошук можли­вих місць приховування). Не завжди таке творче завда­ння може бути вирішене в розглянутому періоді рефлек­сивного управління, але навіть та обставина, що здійсню­ється пошук рішення, забезпечує певною мірою успіх проведення обшуку, робить його більш економним в ор­ганізаційному аспекті.

Під час проведення обшуку можливий й інший ва­ріант рефлексивного управління, який позначається як

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ______________________

безпосереднє рефлексивне управління. У процесі обшуку рефлексивне управління набуває іншого змісту, що до­повнюється, з одного боку, наявною обстановкою і мож­ливістю негайно перевірити версії, що виникають, а з іншого — поведінкою обшукуваного і сукупністю реакцій його і оточення на дії слідчого. В обстановці обшуку ре­флексивне управління змінює свій часовий режим, оскільки здійснюється надзвичайно швидко, часом навіть стрімко. Крім того, змінюється і сам характер управлін­ня — воно певною мірою стає однобічним. Обшукуваний зробив все, щоб сховати те, що шукають. Слідчий, імітую­чи його мислення і діяльність, прагне вирішити завдання пошуку. Обшукуваний свою функцію управління, яка по­лягає у протидії слідчому, не може більше розгорнути, він не може змінити місце розташування прихованого. Отже, виконання ним функції управління відбувається лише за лінією відволікаючих маневрів або поведінки, що маскує ставлення до пошукових дій. У цьому значенні функція рефлексивного управління з боку обшукуваного набуває пасивного характеру і, власне, позбавлена гнучкості, оскільки вже не може змінитися.

Рефлексивне мислення підготовляє розробку розшу-кової версії. Якщо рефлексивне мислення за своєю сутністю означає пошук шляхів вирішення завдання з виявлення місця приховування об'єкта, то розшукова версія має більш високий результат, який узагальнює ро­зумову діяльність слідчого щодо виявлення шуканого і виражає сформульоване припущення про місце його при­ховування.

Розшукова версія у цьому аспекті має конкретний і лаконічний характер. її конкретність залежить головним чином від обсягу знань слідчого про приховуваний об'єкт (пістолет, ніж, діаманти, наркотики, закривавлений одяг, частини трупа тощо). Чим точніше визначений предмет пошуку, тим лаконічнішою і конкретнішою буде

_______________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

розшукова версія. Визначеність розшукуваного об'єкта багато в чому зумовлює і характер рефлексивного мислен­ня, позбавляючи слідчого непотрібних, зайвих припу­щень, які заважають цілеспрямованій роботі розуму. То­му однією з важливих, із практичного боку, рекомендацій є отримання найбільш вичерпної інформації про характер та індивідуальні якості розшукуваного об'єкта. Отриман­ня таких даних багато в чому полегшить розумову діяль­ність слідчого, пов'язану з побудовою розшукових версій, і тим самим сприятиме успішному проведенню обшуку.

Розшукова версія, перевірка якої починається під час проведення обшуку (і яка може бути побудована при обшу­ку), дуже динамічна. Вона визначена наявними у розпоря­дженні слідчого даними й інформацією, яку він отримує під час обшуку, і тому може істотно змінюватися. Спросту­вання версії внаслідок невиявлення шуканого не повинно бентежити слідчого, психологічно він має бути готов до цього результату і продовжувати обшук, висуваючи нові розшукові версії. Саме в цей момент і при негативному ре­зультаті пошуку слідчому рекомендується спостерігати за реакцією обшукуваного. Радість, задоволення, подих по­легшення, скептичні усмішки й інші прояви обшукуваних свідчать про те, що предмет пошуку знаходиться на місці його проведення, але ретельно замаскований, і тому слід­чий повинен активізувати свої зусилля.

Велике значення при проведенні обшуку має спосте­режливість слідчого, її вибірковість. Спостережливість передбачає широку фіксацію в мисленні всіх обставин і обстановки проведення обшуку. Слідчий, прибуваючи до місця обшуку, активно сприймає його обстановку — роз­ташування квартири, її убрання, число входів, виходів, час проведення ремонту, стан стін, підлог, рівень застав-лення меблями та ін. Ця спостережливість не має пасив­ного характеру, тобто звичайного безцільного сприйнят­тя й запам'ятовування обстановки. Спостережливість у