Протягом XX століття темпи БЕЗРОБІТТЯ істотно змінювались. У країнах Заходу безробіття досягло свого піку на початку 1930-х років, коли у Британії налічувалося близько 20 відсотків незайнятої робочої сили. Ідеї економіста Джона Мейнарда Кейнса відчутно вплинули на державну політику в Європі та Сполучених Штатах у повоєнний період. Кейнс вважав, що безробіття виникає через брак достатньої купівельної спроможності; держава може втрутитися, щоб підвищити рівень попиту в економіці, а це приведе до створення нових робочих місць. Люди повірили, що завдяки державному управлінню економічним життям високі темпи безробіття вже відійшли в минуле. Курс на повну зайнятість став частиною урядової політики практично усіх країн Заходу. До 1970-х років така політика видавалась успішною, а економічне зростання — більш-менш стабільним.
Проте за останні п'ятнадцять років рівні безробіття у багатьох країнах різко зросли, і від кейнсіанства як від засобу контролю за економічною діяльністю значною мірою відмовилися. Через чверть століття після другої світової війни темпи безробіття у Британії становили менше двох відсотків. На початку 1980-х років вони підвищились до 12 відсотків, а далі сповільнилися, зрісши знову наприкінці десятиліття. У 1995 році вони становили 11 відсотків.
Аналізуючи безробіття
Проте годі інтерпретувати офіційну статистику безробіття однозначно (див. мал. 12.2). Безробіття не так легко визначити. Боно означає "стан без роботи". Однак "робота" означає тут "оплачувану працю" і до того ж "працю за певною спеціальністю". Люди, зареєстровані за всіма правилами як безробітні, можуть залучатися до різноманітних форм продуктивної діяльності, скажімо, до фарбування будинків або догляду за садом. Багато хто працює неповний робочий день або на оплачуваній роботі лише час від часу; пенсіонери не вважаються безробітними.
На думку багатьох економістів, стандартний показник безробіття слід доповнити двома іншими показниками. "Зневірені працівники" — це ті, що хотіли б знайти роботу, проте зневірилися в такій можливості і, отже, припинили пошуки робочого місця. "Вимушено частково оплачувані працівники" — це люди, які не можуть знайти повнооплачуваної роботи, якби навіть і хотіли. Додання таких показників дає більш повну демографічну картину безробіття (див. мал. 12.3). 1993 року в країнах Європейського Союзу налічувалося 4 мільйони "зневірених працівників" та 15 мільйонів "вимушено частково оплачуваних" порівняно з 34 мільйонами офіційно безробітних (The Economist, 22 July 1995, p. 92). В Японії при врахуванні цих двох додаткових категорій сукупне число безробітних зростає більш ніж удвічі.
Офіційний поділ безробітних у Британії добре задокументовано. Безробіття серед жінок перевищує безробіття серед чоловіків, а для етнічних меншин цей показник вищий, ніж для корінних жителів.
Серед етнічних меншин, окрім того, вищі, ніж для решти населення, показники довгострокового безробіття. Нещодавнє зростання безробіття особливо відчутно позначилося на молодих людях, і знову-таки цей показник був вищий серед етнічних меншин корінного населення. Темпи безробіття для осіб віком від 16-ти до 19 років становлять близько 20 відсотків. Певною мірою цей показник штучно завищується, оскільки сюди включаються студенти, які працюють неповний робочий день на тимчасових посадах. Разом з тим значна частина молодих людей поповнила ряди довгострокових безробітних, особливо це стосується представників меншин. Більшу половину безробітних юнаків і дівчат становлять такі, що не працювали півроку й більше.
Перспектива безробіття може дуже хвилювати людей, які звикли до Гарантованої роботи. Ясно, що негайним наслідком цього є втрата доходу. Наслідки втрати роботи в різних країнах неоднакові через контрасти у рівнях допомоги з безробіття. Наприклад, у Британії безробітним надається довготривала соціальна допомога. Безробіття може спричиняти гострі фінансові труднощі, однак воно не впливає на доступ до сфери охорони здоров'я та інших соціальних пільг, оскільки вони Гарантуються державою. З іншого боку, у Сполучених Штатах, Іспанії та деяких інших західних країнах пільги безробітним надаються на коротший термін, тож економічні труднощі ці люди відчувають більше.
