Як і слід було чекати, середня заробітна плата працюючої жінки значно менша від заробітку чоловіків, хоча за останні двадцять років ця різниця дещо зменшилася. Дуже багато жінок зайняті у низькооплачуваних секторах економіки, однак, навіть маючи однакові з чоловіками професійні категорії, жінки загалом одержують меншу заробітну плату. Наприклад, жінки-службовці Британії одержують 60 відсотків того, що заробляють їхні колеґи-чоловіки; жінки-продавці мають платню у розмірі 57 відсотків суми розміру зарплати чоловіків на такій же посаді.
Значна частина жінок Сполученого Королівства живе в бідності. Це особливо стосується жінок, які є єдиними годувальницями в сім'ї. Відсоток жінок серед бідних за останні два десятиліття неухильно зростав, при тому, що частка людей, що жили бідно у 1960-і роки, зменшилась, у 1970-і роки залишалася стабільною (1980-і — на початку 1990-х років зросла знову). Проблема бідності особливо загострилася для жінок з малими дітьми, які потребують постійного догляду. При цьому виникає блудне коло: жінка, яка може одержати добре оплачувану роботу, витрачає багато грошей на оплату послуг по догляду за дитиною; коли ж вона працює неповний робочий день, її доходи зменшуються і можливості просування по службі зникають. Окрім того, вона втрачає економічні пільги, якими користуються повнооплачувані працівники, наприклад, право на пенсію тощо.
А як стоять справи в інших країнах? Для порівняння візьмімо хоча б Швецію, котра, порівняно з Сполученим Королівством, запровадила більший перелік заходів, спрямованих на поліпшення економічного становища жінок.
Приклад Швеції
СОЦІОЛОГІЯ / СОЦІОЛОГІЯ - ГІДЕНС ЕНТОНІ
Швеція веде перед серед країн Заходу за критерієм законодавства, покликаного Гарантувати рівність осіб різної статі (Scriven, 1984). Велика частка шведських жінок працює на оплачуваних посадах — 1986 року 80 відсотків жінок віком від 16-ти до 64 років виконували різні види оплачуваної роботи (Allman/manad Statistik, 1987). Державну допомогу в розмірі 90 відсотків середнього нормального для країни заробітку, починаючи з останнього місяця перед народженням дитини і до шести місяців після народження, може одержати кожна молода матір. Ці шість місяців можуть бути розподіленими між батьками відповідно до того, хто з них тимчасово залишатиме роботу для догляду за дитиною. Крім того, існує ще й 180-денна подальша допомога, якою згодом можуть скористатися батько чи мати. Також діє багато центрів догляду за дітьми, що забезпечують організацію дозвілля для дітей віком до 12 років після уроків в школі та на час канікул.
Такі заходи дають певний виграш у тому розумінні, що створюють для жінок змогу домогтися престижних посад. Наприклад, чверть усіх місць у парламенті Швеції посідають жінки, що є одним з найвищих показників у світі. І все-таки у вищому керівництві комерційних фірм ще мало жінок, і на більшості посад працює їх ненабагато більше, ніж в інших західних країнах. 1985 року 45 відсотків жінок у Швеції працювали неповний робочий день, отже, мали обмежені можливості для росту кар'єри і, відповідно, одержання соціальних пільг та прав на пенсію, ніж повнооплачувані працівники (у Швеції тільки 5 відсотків чоловіків віком від 16-ти до 64 років працюють неповний робочий день). Багато жінок не хочуть залишати дітей у денних центрах дозвілля на тривалий час, якого вони так потребують за умов зайняття повноопла-чуваної посади. До того ж, жінки, як і раніше, відчувають первинну від-повідальність за дім та піклування про дітей. Хоч як це парадоксально, але через існування денних центрів дозвілля чоловіки іноді вважають, що їм не так уже й необхідно брати участь у догляді за дітьми.
Домашня праця
Домашня робота в її сучасному вигляді з'явилася з розмежування оселі та робочого місця (Oakley, 1974). Оселя перетворилася з місця виробництва товарів на місце їх споживання. Домашня праця стала "невидимою", оскільки "реальною працею" дедалі частіше вважалася та, за яку безпосередньо одержують платню. Період еволюції відокремленого "дому" також пройшов через ряд інших змін. До того, як винаходи й зручності, породжені індустріалізацією, вплинули на домашню сферу, робота в домогосподарстві була важкою і виснажливою. Наприклад, щотижневе прання було важким та відповідальним обов'язком. Компанія "The Maytag Washing Machine" провела дослідження, як виглядало прання у XIX столітті, і зробила висновок: "У минулому день прання виснажував, як довге плавання. П'ять миль енергійних рухів, змахів рук та неймовірної вологості, і кожен з цих чинників діяв одночасно" (Hardyment, 1987, p. 6).
Постачання осель гарячою та холодною водою усунуло багато часомістких операцій. Раніше воду треба було спочатку принести додому і нагрівати її при кожній потребі. З появою електропостачання та газопроводу відпала потреба в печах, які розпалювали вугіллям і дровами. Тепер не треба раз у раз колоти дрова, завозити вугілля і прочищати печі. Таке обладнання, як пилососи та пральні машини, полегшило працю людини і зменшило обсяг важкої праці, а скорочення величини родини означало поменшання клопотів по догляду за дітьми. І все-таки, як не дивно, середня тривалість часу, що її жінки витрачають на домашню працю, скоротилася не дуже відчутно. Обсяг часу, який британські жінки, непрацюючі поза домом, віддають виконанню домашніх обов'язків, за минулі півстоліття залишився фактично незмінним. Побутові прилади позбавили людину деяких найважчих робіт, проте замість них виникли нові клопоти. Більше часу стало витрачатися на догляд за дітьми, придбання необхідного та приготування їжі.
Тенденція до зростання числа працюючих жінок помітно вплинула на домашні обов'язки. Заміжні жінки, що ходять на роботу, виконують менше хатніх обов'язків, хоча майже завжди несуть головну відповідальність за ведення домашнього господарства (див. таблицю 12.1). Зразки організації домашньої роботи у таких жінок дуже різняться. Вони більше, ніж домогосподарки, пораються вечорами та у вихідні.
Неоплачувана домашня праця має величезне значення для економіки країни. За оцінками, на неї припадає від 25 до 40 відсотків багатства, створеного в індустріалізованих країнах. Робота в домашньому господарстві підтримує всю економіку наданням безкоштовних послуг, від яких залежать багато людей, зайнятих на оплачуваній роботі.
Домогосподарки (тепер часом і домогосподарі) не мають оплачуваної роботи. Однак вони не входять до статистики безробітних. Що ж насправді означає "безробіття"? Це одне з питань, які ми розглянемо в наступному підрозділі.
Таблиця 12.1. Поділ домашніх обов'язків між подружжями. Велика Британія, 1994 (%).
| Завжди виконує жінка | Переважно виконує жінка | Ділять порівну або виконують разом | Переважно чоловік | Завжди чоловік | Всі подружжя | |
| Прання та прасування | 47 | 32 | 18 | 1 | 1 | 100 |
| Вибір страв, які готуються на обід, вечерю | 27 | 32 | 35 | 3 | 1 | 100 |
| Догляд за хворими членами родини | 22 | 26 | 45 | _ | 100 | |
| Купівля харчових продуктів | 20 | 21 | 52 | 4 | 1 | 100 |
| Дрібний ремонт в оселі | 2 | 3 | 18 | 49 | 25 | 100 |
До загальної кількості входять подружжя, що не дали відповіді, а також ті, в яких домашні обов'язки виконуються третьою особою.
Джерело: British Social Attitudes Survey, Social & Community Planning Research. Prom Social Trends, 1996, p. 216.
БЕЗРОБІТТЯ
