Марґарет Доналдсон поставила під сумнів думку Піаже, нібито діти глибоко егоцентричні у стосунку до дорослих (Donaldson, 1979). Вона вважає, що ті завдання, які Піаже ставив перед дітьми, були сформульовані в термінах, зрозумілих тільки дорослим і недоступних розумінню дітей. Егоцентризм так само притаманний у деяких ситуаціях поведінці дорослих. Щоб довести правомірність своєї точки зору, вона цитує уривок із автобіографії британського поета Лорі Лі, де він розповідає про свій перший день у школі'малим хлопчиком.
"Я просидів свій перший день у класі, проколюючи дірки в папері, потім повернувся додому в препоганому настрої.
— Що з тобою, любий? Тобі не сподобалося в школі?
— Вони не дали мені подарунка.
— Подарунка? Якого подарунка?
— Вони пообіцяли, що дадуть мені подарунок.
— Не може бути! Тобі, певне, вчулося,
— Як-то вчулося? Вони сказали: "Ти Лорі Лі, чи не так? Поки що сідай он там". Я сів і чекав цілий день, але так і не дочекався. Я більш туди не піду". (Lee, 1965, p. 50.)
Нам, дорослим, може здатися, що дитина просто неправильно зрозуміла учителя. Проте, якщо подивитися на це глибше, вказує Доналдсон, то саме дорослий не зміг зрозуміти дитину, не врахувавши, що фраза "Поки що сідай он там" у англійській мові двозначна ("You sit there for the present" можна зрозуміти і як "Поки що сідай он там", і як "Сідай отам і чекай подарунка"; тут двозначність спричинена омонімічністю слова present — "нинішній момент" і "подарунок". — Прим, перекл.). Тобто дорослий, а не дитина, винний у егоцентризмі.
Піаже також багато критикували за методи, які він поклав у основу своїх досліджень. Як можна узагальнювати результати, здобуті на підставі спостережень за невеличким гуртком дітей, які всі живуть у одному місті? Проте ідеї Піаже в основному витримали випробування на адекватність у світлі величезної кількості добутого згодом дослідницького матеріалу, пошуки якого вони стимулювали. Виділені ним етапи розвитку дитини, мабуть, менш чітко означені, аніж він про те заявляв, але багато з його ідей сьогодні є загальноприйнятими.
Зв'язки між теоріями
Існують чималі розбіжності між поглядами Фройда, Міда та Піаже; проте видається можливим намалювати загальну картину розвитку дитини на основі висновків, зроблених усіма трьома.
Усі троє авторів визнають, що в перші місяці свого життя дитина не може чітко розуміти природу предметів та людей зі свого оточення, не може вона й збагнути і свою власну ідентичність. Протягом перших двох чи приблизно двох років свого життя, перш ніж дитина більш-менш опанує мову, процес її пізнання відбувається переважно несвідомо, бо вона ще не усвідомлює свого "я". Фройд, мабуть, мав рацію, твердячи, що способи долання переживань, які дитина розвиває в собі протягом цього раннього періоду (зокрема у своїх стосунках із матір'ю та батьком), відіграють важливу роль у подальшому розвитку особистості.
Вельми ймовірно також, що діти навчаються самоусвідомлювати себе через процес набуття вміння проводити різницю між "я" і "мене", відкритий Мідом. Проте діти, які навчилися усвідомлювати своє "я", й далі перебувають у полоні егоцентричних моделей мислення, як указує Піаже. Розвиток самостійності дитини, певно, пов'язаний з більшими емоційними труднощами, аніж передбачали Мід або Піаже, і саме тут особливо релевантними видаються ідеї Фройда. Уміння дати раду раннім переживанням може вирішальним чином вплинути на подальшу спроможність дитини успішно пройти через етапи коґнітивного розвитку, виділені Піаже.
Досі, особливо тоді, коли обговорювали погляди Фройда та Міда, ми зосереджували головну увагу на віці немовляти та ранньому дитинстві, і то недарма, бо ж перші роки життя мають надзвичайне значення. Але що можна сказати про подальші етапи життєвого шляху? Життя кожної людини проходить через кілька таких етапів — від дитинства, юності, раннього зрілого віку до середнього віку та старості. На відміну від перших підрозділів цього розділу, ми розглянемо їх не так із погляду окремого індивіда, як: огляду соціальної організації етапів цього розвитку. Бо нам треба буде зрозуміти індивідуальний розвиток у ширшому соціальному контексті.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ
