Розслідування розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем

Підставами початку кримінального провадження за фактами привласнення, розтрати або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем з урахуванням особливостей механізму вчинення названих злочинів (сфера фінансово-господарської діяльності) є встановлення достатніх ознак цих злочинів. Це можливо лише при проведенні документальних ревізій фінансово-господарської діяльності підприємства, організації чи установи. Такі ревізії можуть проводитись ревізійними органами підприємств, де вчинено порушення (внутрішня ревізія), відомчими ревізійними службами (відомча ревізія) або органами Державної контрольно-ревізійної служби України (позавідомча ревізія). У випадках звернень до правоохоронних органів власників чи керівників постраждалих підприємств вони можуть надати матеріали раніше проведених аудиторських перевірок, які в цьому випадку мають стати предметом ретельного вивчення з метою виявлення ознак привласнення, розтрати чи заволодіння майном.

Типовими підставами для початку кримінального провадження за ст. 191 КК України є встановлення за матеріалами документальної ревізії достовірного факту нестачі майна або його надлишків, що поєднується з ознаками підроблення документів, порушенням встановленого прядку перевезення матеріальних цінностей і документообігу, порушенням у здійсненні операцій з готівковими і безготівковими грошовими коштами тощо.

Головними завданнями слідчого після початку кримінального провадження є встановлення:

– переліку та місцезнаходження документів-джерел доказів, предметів-засобів злочину і забезпечення їх збереження;

– свідків злочинних дій;

– місцезнаходження грошей і матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом, і вжиття заходів щодо їх збереження.

Для вирішення цих завдань проводяться слідчі дії, оперативно-розшукові та інші заходи, послідовність яких залежить, у першу чергу, від слідчої ситуації, що склалась. Виділяють дві типові слідчі ситуації залежно від характеру і повноти первинних матеріалів про злочин, а також наявності у матеріально відповідальних або службових осіб інформації про виявлення їхньої злочинної діяльності та ймовірне відкриття кримінального провадження.

Ситуація 1. Кримінальне провадження починається за матеріалами документальної ревізії (перевірки), які відомі запідозреним особам. Така ситуація є найбільш розповсюдженою у практиці. Її особливістю є те, що у ній відсутній «фактор раптовості», оскільки матеріально відповідальні (службові) особи знають про встановлені обставини, вони ознайомлювались із актами ревізій, надавали пояснення тощо.

У вказаній слідчій ситуації проводяться такі дії: 1) допит особи, яка повідомила про злочин; 2) допит ревізорів чи інших осіб, котрі проводили перевірки, в ході яких виявлені порушення, що мають ознаки злочину; 3) допити матеріально відповідальних чи службових осіб, у діях яких виявлені правопорушення; 4) здійснення тимчасового доступу, огляду і вивчення документів, що мають значення для провадження; 5) допити інших відомих свідків; 6) призначення техніко-криміналістичних і почеркознавчих експертиз документів; 7) обрання запобіжного заходу і допит підозрюваного; 8) обшуки за місцем роботи і проживання підозрюваних; 9) накладення арешту на їхнє майно.

Ситуація 2. Кримінальне провадження починається на підставі матеріалів, про які запідозреним особам не відомо. Така ситуація має місце у випадках виявлення злочину та його документування в ході негласних слідчих (розшукової) дій, що проводяться органом досудового розслідування. Названа ситуація характеризується можливістю використання «фактору раптовості», що дозволяє зібрати на початковому етапі максимум доказової інформації. З іншого боку, для цієї ситуації характерна обмеженість даних про обставини злочину, що вимагає від слідчого особливо ретельного аналізу всієї наявної на момент відкриття провадження інформації та готовності діяти в умовах тактичного ризику.

У даній ситуації алгоритм дій виглядає таким чином: 1) затримання підозрюваних та їх допити; 2) обшуки за місцем їх роботи та проживання; 3) здійснення тимчасового доступу, огляду і вивчення необхідних документів; 4) призначення документальної ревізії; 5) накладення арешту на майно підозрюваних; 5) допити свідків; 6) призначення техніко-криміналістичних і почеркознавчих експертиз документів.

Суттєве значення на початковому етапі розслідування має виконання слідчим (слідчо-оперативною групою) певних дій підготовчого та організаційного характеру, до яких належать: а) ознайомлення з характером, структурою, особливостями діяльності підприємства, установи, організації, де вчинено злочин; б) вивчення документів, у тому числі: нормативно-правових актів, що регламентують відповідну діяльність, її документальне оформлення; документації підприємства, установи організації, де вчинено злочин; документації підприємств-контрагентів тощо; в) збір відомостей про осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; г) виявлення всіх підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов’язана із вчиненим злочином; д) організація проведення ревізій, інвентаризацій; е) підбір обізнаних осіб, допомога яких потрібна в ході розслідування; є) ініціювання оперативно-розшу­кових заходів з метою встановлення інших злочинних епізодів, співучасників, місцезнаходження майна, здобутого злочинним шляхом тощо; ж) організація роботи слідчої або слідчо-оперативної групи (за необхідності).

Планування розслідування цих злочинів від інших відрізняє наявність певних специфічних рис. Зокрема, для процесу розслідування привласнень, розтрат майна або заволодінь ним шляхом зловживання службовим становищем характерним є необхідність складання не тільки загального плану розслідування, але й планів проведення окремих тактичних операцій та окремих слідчих дій. При плануванні багатоепізодних проваджень план доцільно складати за епізодами. Також є потреба у складанні графічних зображень (схем), які відображають зв’язки між епізодами, об’єктами, де вчинено злочинні дії, співучасниками, а також дають уявлення про документообіг та рух грошей і матеріальних цінностей.