Криміналістична характеристика заподіяння тілесних ушкоджень

Способи і знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень та характерні сліди. Основу способу заподіяння тілесних ушкоджень становить фізичне насильство, котре вчиняється шляхом заподіяння побоїв, катувань. Заподіяння тілесних ушкоджень здійснюється побутовими інструментами (кухонні ножі, сокири, молотки), а також підручними засобами (палиця, камінь та ін.). Можливе використання і вогнепальної зброї.

Способи заподіяння тілесних ушкоджень:

1. Заподіяння тілесних ушкоджень в результаті нанесення ударів (руками, ногами). Характерні сліди: забиті місця, синці, подряпини, ушкодження внутрішніх органів (легень, нирок, печінки) та ін.

2. Заподіяння тілесних ушкоджень тупими твердими предметами (палицею, пляшкою, цеглиною, металевим прутом та ін.). Характерні сліди: синці, подряпини, розриви шкіри та ін.

3. Заподіяння тілесних ушкоджень колюче-ріжучими предметами (ножем, шилом, голкою, склом). Характерні сліди: ушкодження шкіри, внутрішніх органів, порізи шкіри.

4. Заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою вогнепальної зброї (мисливська, спортивна зброя, обрізи, самопали). Характерні сліди: поверхневі вогнепальні поранення та ушкодження внутрішніх органів.

Більшість злочинів даного виду належить до числа «побутових», оскільки вчиняються, як правило, на підставі побутових конфліктів і особистих неприязних стосунків, а потерпілий і злочинець здебільшого виявляються сусідами, рідними, подружжям або особами досить добре знайомими. Ці злочини характеризуються:

− відсутністю попередньої підготовки;

− вчиненням їх за ситуативним мотивом;

− використанням як знарядь заподіяння тілесних ушкоджень раптово виявлених під рукою предметів (переважно предметів господарчо-побутового призначення або мисливської зброї);

− відсутністю дій з приховування злочину та його слідів.

Нерідко після вчинення злочину винні особи заявляють про явку з повинною.

Характеристика особи злочинця та потерпілого. Особа злочинця, котрий заподіяв тілесні ушкодження, порівняно часто характеризується такими негативними рисами, як егоїзм, жорстокість, агресивність, зневажливість до громадського обов’язку, чужих інтересів і почуттів, жадність, марнославство, побутова розбещеність. Деяким злочинцям властива велика сила волі, цинізм, інші характеризуються неврівноваженістю психіки, агресивністю, схильністю до зловживання спиртних напоїв. Бувають випадки заподіяння тілесних ушкоджень особами з високою підозрілістю та іншими психічними аномаліями.

Виходячи з наявності зв’язку між потерпілим і злочинцем вивчення особистості потерпілого є невід’ємною частиною діяльності слідчого. Вона включає в себе збирання даних, які характеризують особу, їх аналіз і фіксацію в процесуальних документах. У сукупності такі дані дозволяють визначити, індивідуальну віктимність потерпілого (потенціальну здатність, обумовлену біофізичними, психологічними та соціальними якостями, стати постраждалим від злочину у відповідній життєвій ситуації). Справа в тім, що значна кількість цих злочинів пов’язана з антисоціальним способом життя самих потерпілих. Розповсюджене заподіяння тілесних ушкоджень під час лайок, бійок, котрі виникають на підставі побутових конфліктів, пияцтва та хуліганства, в яких провокуючим фактором часто є поведінка потерпілих.

Місце, час і обстановка вчинення злочину. Місце вчинення тілесних ушкоджень характеризується наявністю зв’язків зі способом вчинення, особою злочинця, місцем його проживання. Аналіз справ про заподіяння тілесних ушкоджень показує, що найчастіше вони вчиняються у вечірній та нічний час. Місцем вчинення цього злочину може бути вулиця, громадський транспорт, клуб, дискотека, кафе, двір, квартира та ін. Але найчастіше ці злочини вчиняються за місцем проживання у вихідні та передвихідні дні в процесі або після вживання спиртних напоїв.