Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні вбивств та тілесних ушкоджень, які спричинили смерть

 

Огляд місця події. Огляд місця події є невідкладною слідчою дією, особливості якої у справах про вбивства визначаються специфічністю центрального об’єкта огляду, яким виступає труп людини і відповідні сліди (рани, кров, мікрочастинки тканин та внутрішніх органів тощо). Це впливає як на послідовність дій слідчого і спеціалістів, так і на зміст цих дій. Потрібно звернути увагу на те, що при огляді трупа обов’язковою є участь судово-медич­ного експерта. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується лікар.

При огляді місця події у справах про вбивства з’ясовуються наступні питання:

1) чи мало місце вбивство, самогубство або нещасний випадок;

2) час вчинення вбивства, а також проміжок часу, протягом якого злочинець знаходився на місці події;

3) місце вчинення злочину (чи відбулося вбивство там, де було виявлено труп потерпілого);

4) хто є потерпілий, які дані характеризують його особу;

5) хто вчинив вбивство (одна людина або декілька), які дані характеризують особу злочинця;

6) спосіб вбивства, які знаряддя використані злочинцями;

7) мотиви і мета злочину;

8) шляхи приходу і відходу злочинців з місця події;

9) шляхи приходу потерпілого до місця події;

10) які сліди залишилися на місці події (у тому числі предмети або їх частини, залишені злочинцем);

11) предмети, забрані злочинцями з місця події;

12) сліди, які імовірно могли залишитися на злочинцях (кров, частинки ґрунту тощо).

При огляді трупа на місці події повинні бути виявлені і зафіксовані такі факти:

– місце виявлення трупа і розташування його стосовно оточуючих предметів;

– розташування трупа відносно об’єктів і слідів, позв’язаних з ним (знаряддя злочину, сліди крові);

– поза трупа, положення кінцівок, наявність різних слідів і предметів на трупі і під ним;

– стан одягу на трупі, наявність слідів на одязі, особливі прикмети;

– наявність і характер тілесних ушкоджень;

– наявність трупних явищ.

Труп повинен бути сфотографований так, щоб зазначена інформація знайшла відображення на фотознімках.

Огляд місця події у справах про неочевидні вбивства достатньо складний, особливо в тих випадках, коли необхідно оглянути велику територію або існує небезпека зникнення слідів під впливом погодних умов, або є два і більш трупів. Тому доцільно залучати до проведення цієї слідчої дії працівників підрозділу карного розшуку. Спільна робота при огляді місця події повинна розподілятися відповідно до конкретних завдань огляду, що стоять перед слідчим і органом дізнання. Слідчий повністю відповідає за хід, результативність і якість роботи. У завдання слідчого входить виявлення, сприйняття, вивчення і фіксація стану, властивостей і ознак матеріальних об’єктів, що знаходяться на місці події, з метою з’ясування характеру події, особи злочинця, мотивів злочину та інших обставин, що підлягають встановленню.

Призначення судово-медичної експертизи. У справах про вбивства судово-медична експертизаможе бути призначена стосовно: 1) трупа або його частин; 2) речових доказів; 3) живих осіб.

Судово-медична експертиза трупа призначається для вирішення наступних основних питань:

1) які тілесні ушкодження є на трупі, їх кількість, характер і локалізація;

2) яке з тілесних ушкоджень стало безпосередньою причиною смерті;

3) час настання смерті;

4) послідовність заподіяння тілесних ушкоджень;

5) які з тілесних ушкоджень є прижиттєвими, а які – посмерт­ними;

6) які особливості має знаряддя, яким були заподіяні тілесні ушкодження;

7) у якому положенні був потерпілий під час заподіяння тілесних ушкоджень і, зокрема, смертельного;

8) чи є в ранах мікрочастинки сторонніх речовин;

9) чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

При судово-медичному дослідженні розчленованого трупа додатково ставляться запитання, обумовлені фактом розчленування і необхідністю встановлення особи потерпілого:

− виявлені частини є частинами одного трупа чи різних;

− стать, вік, зріст потерпілого;

− чи є особливі прикмети (шрами, татуювання, наслідки перенесених травм чи захворювань), які могли бути використаними для ідентифікації особи;

− які особливості знаряддя, яким було здійснено розчленування трупа (чи не залишились на кістках і тканинах трупа сліди, за якими можна ідентифікувати знаряддя);

− чи має спосіб розчленування трупа особливості, які вказують на фахові навички злочинця.

Судово-медична експертиза речових доказів призначається стосовно предметів і документів зі слідами біологічного походження. Зокрема, об’єктами дослідження можуть виступати:

1) одяг і взуття підозрюваного і потерпілого;

2) предмети, які могли бути знаряддям вбивства;

3) документи зі слідами крові, слини, сперми тощо;

4) зразки речовин, вилучених з місця події (тампони зі зразками попередньо висушеної рідкої крові, здряпані зразки висохлої крові);

5) волосся, нігті, мікрочастинки тканин тіла.

На вирішення експерта ставляться запитання:

− чи є на даному об’єкті сліди біологічного походження (крові, слини, сперми тощо);

− чи є дана речовина слідами крові (сперми) людини або тварини;

− дані волокна є волоссям людини чи шерстю тварини;

− чи є дані частинки частинками тіла людини або її внутрішніх органів;

− чи є їх видільником конкретна особа (для вирішення цього завдання може бути використана методика дослідження ДНК);

− яким міг бути механізм утворення слідів крові (бризки фонтануючої крові, від удару, під час руху тощо).

За слідами крові, зокрема, можуть бути встановлені механізм дій вбивці і поведінка потерпілого під час вчинення злочину. Для цього, окрім об’єктів дослідження, експерту потрібно надати й окремі матеріали кримінального провадження (протокол огляду місця події з фототаблицею, протоколи допитів тощо).

Судово-медична експертиза живих осіб призначається у кримінальних провадженнях про вбивство стосовно потерпілих, які залишилися живими, для вирішення наступних питань:

− які тілесні ушкодження є у даної особи, їх кількість, характер і локалізація;

− яка давність заподіяння тілесних ушкоджень;

− який ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Судово-медична експертиза може бути призначена і стосовно підозрюваного у вчиненні вбивства, зокрема для виявлення на його тілі тілесних ушкоджень, які могли утворитися в результаті боротьби з потерпілим. У цьому випадку експерту також ставляться запитання щодо кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, давності та механізму їх утворення.

Обшук. Обшук може бути проведений як за місцем проживання підозрюваного, так і за місцем роботи. Його метою є виявлення слідів-доказів причетності певної особи до злочину, а саме:

1) прихованого трупа або його частин (при обшуку приватної ділянки місцевості);

2) знаряддя вбивства (зброя і боєприпаси, побутові предмети);

3) одягу і взуття злочинця, що були на ньому під час вчинення вбивства;

4) предметів і документів, якими особа заволоділа в результаті вчинення вбивства;

5) документів, які можуть пояснити характер стосунків підозрюваного і потерпілого;

6) слідів крові, мікрочастинок тканин тіла (коли приміщення є місцем вбивства або розчленування трупа);

7) вільних зразків почерку особи для призначення почеркознавчої експертизи.

Метою проведення обшуку може бути виявлення підозрюваного, який переховується у певному місці (у родичів чи знайомих), з наступним його затриманням.

Особливістю обшуку у провадженнях про вбивство є те, що обстеженню підлягають приміщення, які могли бути місцем вбивства, переховування або розчленування трупа. При цьому потрібно враховувати, що після вчинення злочину ці приміщення могли піддаватися прибиранню (ремонту) з метою знищення слідів вбивства. Тому пошук відповідних слідів (мікрочастинок) ведеться з урахуванням цієї обставини. Зокрема обстеженню підлягають щілини підлоги, випуски і сифони рукомийників і ванн тощо. Для цього потрібно застосовувати спеціальні хімічні речовини і технічні засоби, залучати відповідних спеціалістів.

Допит підозрюваного.

Сприяти допиту підозрюваного може використання фактору раптовості, але, як правило, слідчий має можливість оперувати обмеженими доказами причетності особи до вбивства. Допит підозрюваного може проводитися: 1) у безконфліктній ситуації; 2) у конфліктній ситуації.

Допит у безконфліктній ситуації має місце при розслідуванні вбивств, вчинених в умовах очевидності, коли особа з самого початку визнає свою вину і виявляє каяття. Основним тактичним завданням у цій ситуації є збереження атмосфери безконфліктності і встановлення всіх обставин злочину з максимальною деталізацією показань стосовно обставин, які може знати тільки злочинець (скільки ударів, в яке місце, під яким кутом, положення потерпілого, що робив потерпілий, куди упав тощо). Доцільним є в такій ситуації використання звуко- або відеозапису, оскільки технічні засоби дозволяють наочно зафіксувати умови та атмосферу проведення допиту і виключити в майбутньому намагання звинуватити слідчого в застосуванні незаконних прийомів ведення допиту (фізичного насильства, погроз, обману тощо).

Тактичний прийом максимальної деталізації показань спрямований на створення сприятливих умов для майбутньої перевірки одержаних показань шляхом проведення інших дій. Якщо найдрібніші факти, повідомлені підозрюваним на допиті, знаходять підтвердження показаннями інших осіб, результатами огляду, висновками експертиз, то цим самим забезпечується достовірність його показань в цілому.

Допит у конфліктній ситуації найчастіше має місце при розслідуванні вбивств, вчинених в умовах неочевидності, коли злочинець попередньо продумав свою лінію поведінки на випадок затримання і на допиті дає неправдиві показання. Неправдивість показань проявляється у їх суперечності вже зібраним доказам, які були підставами для затримання або повідомлення про підозру. У цій ситуації перед слідчим стоять два взаємопов’язані тактичні завдання: 1) викрити неправдивість показань; 2) переконати допитувану особу дати правдиві показання.

Зразу ж після проведення першого допиту слідчий повинен направити зусилля на збирання доказів (допити нових свідків, пред’явлення особи для впізнання), які можна буде використати на другому допиті і спростовувати його позицію, показати її очевидну необґрунтованість.

Слідчий експеримент. Ця слідча дія найчастіше проводиться у ситуації, коли підозрюваний визнав свою вину і дав показання про обставини вчинення вбивства. При цьому слідчий може ставити перед собою дві взаємопов’язані мети: 1) перевірити, чи не бере підозрюваний на себе вину у вчиненні вбивства, якого він не вчиняв (рано чи пізно він відмовиться від цього); 2) встановити деталі механізму вчинення вбивства, наявність яких потім можна підтвердити проведенням інших слідчих дій.

Загалом ця слідча дія спрямована на виявлення у підозрюваної особи злочинної обізнаності, тобто встановлення таких деталей вбивства, які може знати тільки той, хто його вчинив.

Слідчий експеримент є ефективним засобом перевірки показань і отримання нових доказів, завдяки тому що ця слідча дія має комплексний характер. Вона фактично включає в себе фрагменти таких дій, як огляд, допит, пред’явлення для пізнання, експеримент.