Поняття та завдання трасології. Класифікація слідів у трасології

Трасологія – це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально фіксовані сліди, закономірності їх утворення та розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження.

Трасологія використовується для вирішення таких груп завдань:

1) ідентифікація осіб і предметів за залишеними ними слідами;

2) встановлення групової належності об’єктів, у т.ч. типу інструмента, виду і марки автомобіля тощо;

3) встановлення деяких анатомо-фізіологічних особливостей, притаманних особі, яка залишила сліди (визначення статі, віку, росту, особливостей ходи, професійних навиків і т.д.);

4) виявлення механізму слідоутворення і пов’язаних з ним обставин події, що розслідується.

Об’єктом дослідження в трасології є тільки ті матеріальні сліди, які відображають ознаки зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта, тобто сліди-відображення. Окрім цього трасологія вивчає механізм утворення слідів.

Слід у трасології – це матеріальний об’єкт, який відображає зовнішню будову об’єкта, внаслідок його взаємодії з навколишнім середовищем.

З процесом відображення (утворенням сліду) пов’язано існування трьох об`єктів: 1) слідоутворюючий (той, що утворює сліди), 2) слідосприймаючий (той, на якому відображаються сліди), 3) відображення (власне слід, який виникає в результаті взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів).

Слідоутворюючий об`єкт – як правило, є джерелом руху, об’єкт, до якого прикладена сила і який є причиною впливу і слідоутворення на об’єкті слідосприймаючому.

Слідосприймаючий об`єкт – це будь-яке матеріальне тіло живої і неживої природи, який під час взаємодії змінює свої зовнішні ознаки і внутрішні властивості, відтворює (копіює) властивості слідоутворюючого об`єкта.

Відображення – це зміни слідосприймаючого (відображаючого) об`єкта. Відображення є результатом процесу відбиття, слідами в широкому розумінні.

Розглянемо класифікацію слідів за наступними критеріями:

1) за родом слідоутворюючих об’єктів виділяють сліди людини (рук, ніг, зубів тощо), сліди транспортних засобів та сліди знарядь зламу та інструментів;

2) за механізмом утворення виділяють такі сліди:

- поверхневі та об’ємні

- нашарування та відшарування

- статичні та динамічні (за особливостями взаємодії)

- локальні й периферичні (особливості їх місцезнаходження)

- видимі та невидимі (за ступенем сприйняття)

Статичними називають сліди, які утворюються у стані відносного спокою (у статиці), коли рухаючися до цього об’єкт зупиняється. При цьому кожна точка слідоутворюючого об’єкта залишає своє адекватне відображення на слідосприймаючому об’єкті (відбиток пальця руки, відбиток підошви взуття).

Динамічні сліди виникають при зміщенні точок слідоутворюючої поверхні по поверхні слідосприймаючій. При цьому кожна точка слідоутворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). Виступаючі частини рельєфу відображаються у вигляді заглиблень (бороздок), а увігнуті – у вигляді виступів (валиків). Як приклад, це сліди розпилу, розрубу, свердління, сліди гальмування транспортних засобів тощо.

Поверхневі сліди це сліди, які утворюються під час контакту об’єктів однакової твердості або коли слідоутворюючих об’єкт більш м’який, ніж слідосприймаючий (слід пальця руки на склі, слід колеса автомобіля на асфальті).

Об’ємні сліди це сліди, які виникають при вдавлюванні більш твердої слідоутворюючої поверхні у більш м’яку слідосприймаючу поверхню. У такому сліді відображається не тільки контактуюча поверхня слідоутворюючого об’єкту, але і його бокові поверхні. Об’ємний слід дозволяє отримати більш повне уявлення про будову слідоутворюючого об’єкту, про його загальні і окремі ознаки, форму, будову поверхні. Прикладами об’ємних слідів є вдавлений слід на дверях від знаряддя зламу, відбиток підошви взуття або коліс автомобіля на вологому ґрунті та ін.

Нашарування виникають за рахунок накладення часток, які відокремилися від слідоутворюючого об’єкта. Вступаючи у контакт з поверхнею такий слід відображає свої ознаки за рахунок переходу речовини на ділянках контакту. До такого виду слідів можна віднести слід коліс автомобіля на асфальті, який до цього проїхав по калюжі; слід вимазаної у фарбі руки тощо.

Відшарування, навпаки, утворюються за рахунок переходу часток речовини від слідосприймаючої поверхні до слідоутворюючої. Наприклад, злочинець взявся долонею за свіжопофарбоване підвіконня, в результаті чого речовина фарби відокремилася від нього і перейшла на руку злочинця. В результаті – на підвіконні, у місті контакту спостерігаємо ознаки пальців і долонної поверхні.

Локальні сліди виникають у межах контактної поверхні взаємодіючих об’єктів. Наприклад, слід взуття, будь то поверхневий чи об’ємний, утворюється за рахунок змін ґрунту, які відбуваються у межах його контакту з підошвою взуття.

Периферичні сліди, на відміну від локальних, виникають за межами контактної поверхні взаємодіючих об’єктів. Наприклад, бокові поверхні взуття злочинця були вимазані у грязі. Під час ходьби по асфальту грязь осипається зі взуття, повторюючи конфігурацію підошви.

Видимі сліди це сліди, які можна виявити неозброєним оком. Невидимі – це ті, які можна виявити за допомогою спеціального обладнання (наприклад, ультрафіолетового освітлювача) або хімічних речовин.

Маловидимі сліди можна виявити без спеціального обладнання за рахунок зміни навколишньої обстановки, наприклад, зміни куту освітлення об’єкта (виявлення слідів у косо падаючому освітленні).

Значення слідів визначається можливостями встановлення за ними різних обставин події, що розслідується. При цьому можуть вирішуватися завдання діагностичного та ідентифікаційного характеру. При вирішенні діагностичних завдань визначається насамперед механізм утворення слідів - взаємодія об'єктів у момент виникнення слідів. Крім того встановлюється стан об’єкту, наявність на ньому слідів, вид знаряддя, яким ці сліди залишені, послідовність утворення слідів тощо. При ідентифікації здійснюється ототожнення об'єкта за залишеними ним слідами, а також можливе встановлення групової приналежності, зокрема спільного джерела походження.

Для використання як доказів, сліди повинні бути виявлені, зафіксовані і вилучені. Згідно з КПК основним і обов’язковим засобом фіксації слідів є їх відображення у протоколі слідчої дії. Виявлені сліди детально описуються у протоколі з вказівкою на вид слідів, їхню кількість, місце виявлення (в т. ч. характер його поверхні), розміри, взаємне розташування. Якщо при проведенні огляду використовувались технічні засоби пошуку, фіксації і вилучення, то у протоколі обов’язково вказуються особи, які їх використовували, ціль використання, найменування, марка, модель технічного засобу; умови і порядок використання; отримані результати. Додатковими засобами фіксації виявлених слідів можуть бути фотографування, відеозйомка, замалювання, складання планів та схем.

За загальним правилом, якщо є можливість, сліди вилучаються разом з об’єктом-носієм без попередньої обробки. Якщо такої можливості немає, робиться копія сліду (за допомогою дактилоплівки, заливання гіпсом, використання компаундних паст тощо). Об’єкти зі слідами упаковуються таким чином, щоб уникнути контакту поверхонь зі слідами з упаковкою. Вологі об’єкти перед упакуванням необхідно просушити при кімнатній температурі з уникненням попадання прямих променів сонячного світла. До упакованих об’єктів кріпиться бірка з інформацією про об’єкт та місце його вилучення. Бірка підписується слідчим і понятими і скріплюється печаткою слідчого.