Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими службами органів внутрішніх справ при розслідуванні злочинів

 

Встановлення істини в процесі розслідування злочинів – достатньо складний процес. Без ефективної взаємодії органів слідства, оперативних, експертних та інших підрозділів МВС неможливе повне, об’єктивне і всебічне доведення обставин здійснених сучасних злочинів. Взаємодія при розкритті злочинів – це узгоджена діяльність органів досудового слідства та оперативно-розшукових служб на основі обміну інформацією та виконання дій, спрямованих на досягнення єдиної мети.

Принципами взаємодії слідчих з оперативними підрозділами є:

– дотримання чинного законодавства та інших нормативно-правових актів;

– розмежування компетенції і посадових обов’язків при пріоритетній ролі слідчого;

– узгоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

– самостійність співробітників оперативних підрозділів у виборі засобів та методів оперативно-розшукової діяльності в межах чинного законодавства;

– активне використання передових методик, наукових та технічних досягнень у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів;

– необхідність оптимального і найбільш раціонального використання наявних можливостей слідчих та оперативних підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів;

– забезпечення конфіденційності та нерозголошення даних досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності.

До процесуальних відносять наступні форми взаємодії:

- використання слідчим даних, отриманих органом дізнання оперативно-розшуковими методами та засобами;

- виконання оперативними співробітниками слідчих і пошукових дій за дорученням слідчого;

- вживання заходів, покликаних створювати необхідні умови для успішного проведення окремих слідчих дій, охорона місця події, оточення будинку тощо;

До непроцесуальних відносять наступні форми взаємодії:

− сумісний аналіз оперативної ситуації у регіоні і напрацювання стратегії взаємодії у боротьбі зі злочинністю даної категорії;

− регулярний обмін досвідом слідчих та оперативних уповноважених, які спеціалізуються на розкритті та розслідуванні злочинів цієї категорії;

− організація необхідної координації щодо забезпечення постійної, системної взаємодії;

− вжиття спільних заходів щодо забезпечення особистої безпеки слідчих та оперативних уповноважених, які входять до складу діючої слідчо-оперативної групи.

До організаційних форм взаємодії відносяться:

− спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативних груп;

− організація слідчо-оперативних груп (бригад), у які включаються слідчі і оперуповноважені для розслідування складних і трудомістких справ про злочини;

− узгоджене планування слідчих, оперативно-пошукових і пошукових дій;

− проведення спільних профілактичних заходів;

− міжвідомчі оперативні наради;

− спільне проведення занять.

 

 

11. Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття й розслідування злочинів (обліки)

 

Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів – це діяльність суб’єктів розслідування, яка спрямована на пошук та одержання, а в необхідних випадках оновлення та корегування інформації, що міститься в інформаційних системах, незалежно від їх відомчої належності, з метою використання її в процесі розслідування злочинів.

Правові основи створення та функціонування криміналістичних та інших інформаційних систем МВС України утворюють закони України, а також відомчі нормативно-правові акти (накази, інструкції). Зокрема, Закон України «Про інформацію» містить положення, які становлять найбільш загальне правове підґрунтя інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів. На необхідність створення і функціонування інформаційних систем у правоохоронних органах вказується в Законах України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», «Про розвідувальні органи України». Безпосередньо порядок створення і функціонування окремих видів обліків регулюються наказами та інструкціями.

Криміналістичні обліки – це інформаційно-пошукові системи, що створені і функціонують у правоохоронних органах з метою забезпечення процесу розслідування злочинів певною інформацією про злочини та об’єкти підвищеного криміногенного ризику, яка становить їх масиви.

Об’єктами криміналістичних обліків виступають злочини та різноманітні об’єкти матеріального світу (люди та їх трупи, зброя, знаряддя, їх сліди та ін.), інформація стосовно яких становить масиви певних інформаційних систем і призначена сприяти розкриттю злочинів. Особливим об’єктом, стосовно якого різноманітна інформація становить масиви баз даних значної кількості інформаційних систем, є людина.

За безпосереднім призначенням, тобто за тими завданнями, сприяти вирішенню яких вони покликані, обліки підрозділяються на:

а) криміналістичні обліки оперативно-розшукового призначення – обліки, які містять інформацію про об’єкти, що безпосередньо причетні до нерозкритих злочинів або являють оперативний інтерес, яка призначена сприяти їх ідентифікації за штучними чи власними ознаками;

б) криміналістичні обліки інформаційно-довідкового призначення – обліки, які призначені забезпечувати процес розслідування різноманітною інформацією про об’єкти, що причетні до злочину (може бути корисною для вирішення окремих завдань розслідування);

в) довідково-допоміжні криміналістичні обліки – колекції та каталоги різноманітних об’єктів, які використовуються як зразки для порівняння і вирішення класифікаційних завдань при проведенні експертиз та досліджень, а також у розшуковій діяльності.

Обліки, що використовуються в даних системах, подані у наступних формах:

− журнальній (журнали, фотоальбоми, книги обліку, каталоги);

− картотечній (картотеки переважно з паперовими карт­ками);

− колекційній (колекції різних об’єктів: підроблених грошових купюр і документів, куль і гільз у нерозкритих злочинах тощо);

− баз даних або їх об’єднань – банків даних (у сучасних автоматизованих інформаційних системах).

У підрозділах Департаменту інформаційних технологій (ДІТ) функціонують наступні обліки:

− оперативно-довідковий і дактилоскопічний обліки;

− обліки осіб, яких оголошено в розшук, безвісти зниклих, невпізнаних трупів та осіб, що не можуть повідомити своїх установчих даних;

− обліки вогнепальної зброї, автомототранспорту (у т. ч. викрадених чи втрачених);

− облік викрадених і вилучених номерних речей і документів;

− обліки викрадених предметів, що мають культурну (історичну, наукову, художню) цінність;

− інші види обліків (АІС «Адміністративна практика», АІС «Нерозкриті злочини», АІС «Підривники», АІС «Втрачені паспорти», АІС «Кримінальна статистика» тощо).

Криміналістичні обліки експертної служби МВС України можна поділити на дві групи.

Обліки оперативно-розшукового призначення. Вміщуються об’єкти, які були вилучені при оглядах місця події чи інших слідчих діях у справах про нерозкриті злочини (сліди рук (фотокопії); колекції слідів знарядь злому, взуття, транспортних засобів; підроблені гроші, рецепти і бланки документів; кулі і гільзи (кулегільзотеки); колекції суб’єктивних портретів розшукуваних злочинців тощо).

Довідково-допоміжні обліки. Об’єкти цих обліків безпосередньо не пов’язані з конкретними злочинами. Як правило, це колекції чи каталоги зі зразками холодної та вогнепальної зброї, набоїв та вибухових пристроїв, зразки грошей та бланків документів суворої звітності, зразків знарядь та інструментів, що використовувались злочинцями для злому перешкод під час скоєння злочинів, фарного скла, а також інших об’єктів.

За рівнем зосередження обліки експертно-криміналістичної служби поділяються на центральні, регіональні, кущові та місцеві. Центральні функціонують на рівні ДНДЕКЦ МВС України. Регіональні – на рівні НДЕКЦ, ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Місцеві – на рівні місьрайлінорганів внутрішніх справ, їх здійснюють відділи, відділення, групи НДЕКЦ що обслуговують певний орган. За умов обслуговування певною групою чи відділенням НДЕКЦ двох чи більше місьрайлінорганів у них створюються кущові обліки, в яких зосереджується інформація стосовно об’єктів, що охоплюються певною територією (як правило, кількома суміжними районами).