Процес та правила побудови і перевірки криміналістичних версій

Перший етап побудови версії починається з одержання вихідної інформації про подію. Зазвичай це відбувається під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, які можуть передувати відкриттю кримінального провадження. На цьому етапі висування версій і їх перевірка здійснюється практично паралельно. Зібрана інформація являє оцінену слідчу ситуацію, що характеризує розслідування на конкретний момент. На даному етапі побудови версії важлива роль належить: а) аналізу окремих вихідних фактів та зв’язків між ними; б) синтезу наявної інформації про слідчу ситуацію, що сформувалася. На цьому етапі встановлюються логічні зв’язки між відомими фактами, з’ясовується, які обставини ускладнюють або перешкоджають розслідуванню. Слідчий використовує особистий досвід розкриття аналогічних злочинів, а також узагальнені матеріали слідчої практики.

Другий етап пов’язують із розумовою діяльністю для висловлювання припущення (безпосередньо версії). Побудова версій – це розумовий процес, в якому широко використовуються логічні методи: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, які в конкретних ситуаціях виступають як логічні прийоми мислення.

У процесі побудови версій рекомендують дотримуватися наступних правил:

– висуваються усі об’єктивно можливі в конкретних умовах версії, які пояснюють подію злочину в цілому або окремі її обставини і факти. Неможливо надавати перевагу одним і нехтувати іншими через те, що вони здаються малоймовірними;

– висуваються лише реальні, обґрунтовані вихідною інформацією про факти, версії, які можуть бути перевірені наявними силами та засобами;

– версія не повинна суперечити науковим даним;

– версія може висуватися лише компетентною особою, яка відповідно до закону наділена правом на її перевірку;

– версія має бути відносно простим, конкретним припущенням про злочин в цілому або його окремі обставини і деталі, мати чітку, однозначну формулу;

– версія має бути логічно вірно побудованою, простою і несуперечливою.

Третій етап полягає у виведенні із побудованих версій всіх можливих наслідків та їх деталізації шляхом постановки запитань по кожному з них. Наслідок – це припущення, судження про нові обставини, ще не встановлені, але можливі, на підставі аналізу наявних даних. Кожну висунуту версію слідчий умовно приймає за істину і робить висновки про обставини, які обов’язково або імовірно можуть мати місце, якщо припущення відповідає дійсності. Одночасно слідчий намагається уявити, де в навколишньому середовищі могли залишитися сліди, за якими можна судити про наявність або відсутність шуканих обставин.

Наслідки, які виводяться із версій, можуть бути як необхідними, так і імовірними і мають відповідати наступним вимогам:

– безпосередньо випливати із версій;

– бути взаємопов’язаними єдиним причинним зв’язком;

– не суперечити змісту версії.

Перевірка версії має відповідати наступним вимогам:

1. Усі версії потрібно перевіряти до кінця. Спростованою може визнаватися версія, якщо виведені із неї висновки не підтвердилися під час перевірки.

2. Усі версії мають перевірятися одночасно або паралельно. Це означає, що не слід надавати перевагу будь-якій версії, яка в конкретних умовах здається, на думку слідчого, найбільш перспективною. Зволікання з перевіркою версії через необхідність зосередити увагу на роботі з більш перспективною версією може призвести до знищення або приховання слідів злочину, зникнення особи, що вчинила злочин, або вчинення нового злочину. З урахуванням наявних сил і засобів слідчого до виконання даної вимоги слід підходити творчо. Невідкладної перевірки потребують ті версії, що спрямовані на запобігання або припинення злочину. При визначенні порядку перевірки інших версій завжди слід передбачати можливість переходу від перевірки найбільш перспективних версій до інших версій, що може обумовлюватися слідчою ситуацією.