Тероризм - явище багатогранне. У ньому поєднуються ідеологічні, релігійні, етнічні та інші чинники. Крім того, ґенеза даного явища свідчить про його постійну трансформацію: зміну фори і методів діяльності, організаційної побудови та інше. Тероризм має багато спільного з іншими формами соціального протесту:агресією; збройною боротьбою; військовими конфліктами; диверсіями тощо Тероризм не є чітким і сталим явищем, а являє собою метод політичної боротьби, до якого вдаються різні соціальні прошарки населення. Політичний характер терористичної діяльності принципово відрізняється від кримінальної злочинності, хоч між ними є деяка схожість, а саме: кримінальні злочинці та терористи свідомо порушують закони; ряд використовуваних ними засобів збігається; самі терористи нерідко залучають до своїх операцій злочинців. Однак між політичним та кримінальним тероризмом усе ж більше відмінностей, ніж схожості.
Тероризм, як і будь-яке інше соціальне явище, має багато форм прояву. За сферами дії тероризм може бути внутрідержавним та міжнародним. Внутрідержавний тероризм характерний лише для якої-небудь окремо взятої країни. Він пов’язаний як з діяльністю державних структур по придушенню опозиції шляхом насильства, так і з боротьбою опозиції проти існуючого режиму. Міжнародний тероризм - це такий, який розповсюджується на громадян і територію більш ніж однієї країни. Такі терористичні організації, як “Всесвітній ісламський фронт боротьби проти іудеїв і хрестоносців“, “Аль-Каїда”, “Аль-Джихад” та інші обплутали мережею своєї терористичної павутини весь світ.
З огляду на ставлення суб’єктів терористичної діяльності до державної влади, тероризм підрозділяють на державний та недержавний. Державний терор є відкрите насильство з боку правлячої еліти, яка спирається на силу державних інститутів. Недержавний тероризм - насильство й залякування, що використовують угруповання, які не беруть безпосередньої участі в діяльності державних органів. З огляду на ідентичність суб’єктів терористичної діяльності, тероризм може бути етнічним та релігійним. Суб’єкти етнічного тероризму являють собою групи, чий статус визначено етнічною належністю. Дана різновидність тероризму є намаганням зміни форми державного правління, створення самостійної держави або досягнення часткових змін у становищі етнічних утворень. Релігійний тероризм представляють терористичні організації, які належать до однієї конфесії (християнської, мусульманської, індуїстської і т.д.). Однією з причин виникнення конфліктів на релігійній основі є фундаменталізм, притаманний представникам усіх релігій. З огляду на соціально-політичну спрямованість, вирізняють лівий і правий тероризм. Лівий (революційний) тероризм орієнтується на різноманітні ліві соціально-політичні доктрини (марксизм, ленінізм, троцькізм, маоїзм і т.д.). Найбільш відомі організації - “Фракція Червоної армії” (Німеччина), “Червоні бригади” (Італія). Правий (контрреволюційний) тероризм орієнтується на традиційні для нації політичні доктрини та цінності. Часто активізується в період найбільшої загрози з боку лівих сил. За засобами впливу на об’єкт тероризм поділяють на демонстративний та інструментальний.
Демонстративний тероризм - має на меті привернути увагу до тієї чи іншої проблеми (будівництво АЕС, охорона навколишнього середовища). Суб’єкти інструментального тероризму намагаються досягти реальних змін владних відносин під тиском фізичного впливу (вбивство, захоплення об’єктів, вибухи та ін.). За засобами, які використовують під час терористичних актів, виділяють тероризм із застосуванням засобів ураження (зброя, вибухівка) та тероризм із застосуванням зброї масового знищення (біологічний, хімічний, ядерний тощо). За середовищем здійснення тероризм буває наземним, повітряним, морським, космічним.
Терористичними актами можуть бути: диверсія; замах на вбивство; викрадення;
пограбування (експропріація); захоплення будівель; збройні напади; кібертероризм (напади на комп’ютерні мережі); хайджекінг (захоплення транспортного засобу - літак, залізничний потяг, автомобіль).
Останнім часом проблема тероризму все більше і більше набуває глобального характеру. У зв’язку з цим зросло міжнародне співробітництво в боротьбі з тероризмом. Було прийнято цілий ряд документів, які регламентували діяльність у цій сфері, а саме: Конвенція про злочини і деякі інші акти, які скоюють на борту повітряних суден (1963); Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970); Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1971); Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом (1973); Міжнародна конвенція про боротьбу з захопленням заручників (1979); Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980); Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988); Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розміщених на континентальному шельфі (1988); Конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997); Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999) та інші.
Термін «зброя масового знищення» (ЗМЗ) стосується широкого кола загроз, в тому числі хімічної, біологічної, радіологічної і ядерної (РХБЯ) зброї і матеріалів, та засобів їх доставки. Технічний розвиток і наукові відкриття відкрили двері для ще більш руйнівної і доступнішої зброї.
